МІКРОСТРАХУВАННЯ ЯК ЗАСІБ УБЕЗПЕЧЕННЯ НЕЗАМОЖНОГО НАСЕЛЕННЯ І МАЛОГО БІЗНЕСУ

Потенційна економічна результативність мікрострахових продуктів базується на можливості охоплення населення і бізнесу захистом від ризиків з великою частотою настання і невеликими витратами.

Таблиця 4.1

Найбільш поширені види ризиків з позиції мікрострахування

Джерело: побудовано на основі [1]

Хоч ризики життєвого циклу не зачіпають всі сім’ї, вони трапляються досить часто. сім’ї загалом здатні справлятися з ними за рахунок отримуваного впродовж всього життя доходу. Ризик смерті є неминучим, тому населення матиме потребу в захисті, яку може задовольнити мікрострахування.

Основна мета мікрострахування - це захист від ризику. Ризик притаманний кожному виду діяльності людини. Існують певні критерії, що дають підстави зараховувати ризики до страхових, тобто до таких, що можуть бути охоплені страховими компаніями:

1. Ризик, що входить в обсяг відповідальності страховика, має бути відшкодований.

2. Ризик має носити випадковий характер.

3. Імовірність настання такого ризику слід співвідносити з масою однорідних ризиків.

4. Настання страхового випадку, яке виражається в реалізації ризику, не повинне пов’язуватися з волевиявленням, спекуляціями страхувальника або інших зацікавлених осіб, тобто не можна приймати на страхування ризики, пов’язані з наміром страхувальника (спекулятивні ризики).

5. Факт настання страхового випадку невідомий у часі та у просторі.

6. Страхова подія не повинна сягати розмірів катастрофічного лиха, тобто не повинна охоплювати велику масу однорідних об’єктів у рамках величезної страхової сукупності, спричинюючи масові збитки.

7. Наслідки реалізації ризику мають бути такими, що об’єктивно вимірюються та оцінюються.

Слід відрізняти ризик узагалі та страховий ризик. У ст. 8 Закону України «Про страхування» зазначено: «Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання» [2, с.

Значна ймовірність ризику передбачає дорогий страховий захист, тобто великий розмір страхової премії й високий страховий тариф. Так, на українському страховому ринку страховики приймають на страхування ризики переважно з імовірністю меншою за 0,25 (25%) і фактично відмовляються від ризиків, імовірність яких перевищує цю межу.

Залежно від наявної статистики подій можна аналізувати частоту настання подій або густину розподілу певного ризику як з погляду дискретної величини, так і неперервної [3; 4]. Якісну залежність неперервної функції розподілу частоти страхових подій або ймовірності страхової події від масштабу збитку показано на рис. 4.1. Статистика наявних збитків у кожного страховика може відрізнятися суттєво - тому форми кривих частоти збитків також можуть суттєво відрізнятися: від спадних експоненціального або розподілу Паретто до розподілів з максимумами типу логнормального або гама-розподілів [4]. Зазвичай використовують нормальний розподіл, застосовуючи правила великих чисел [5, с. 28].

Рис. 4.1. Якісна залежність функції розподілу частоти страхових подій (імовірності q) від масштабу збитку. Традиційне страхування застосовується в межах ймовірностей від q√=0,005 до q2=0,25

Джерело: побудовано на основі [1]

Теорія ризик-менеджменту стверджує, що в середньому, чим меншим за величиною збитку є ризик, тим частіше він трапляється в повсякденному житті (права частина кривої на рис. 4.1). Така ситуація є притаманною, наприклад, ризикам пожежі: можна очікувати велику кількість невеликих пожеж і досить малу кількість великих за збитками пожеж.

У західній економічній літературі це питання досліджував Герберт Вільям Хайнріх (Herbert William Heinrich), який побудував діаграму - так званий трикутник Хайнріха (Heinrich triangle). Трикутник узагальнює результати спостережень за декількома тисячами випадків на виробництві (рис. 4.2). Такий розподіл випадкових подій фактично є дискретним. Він показує, що на кожне велике пошкодження на виробництві припадає біля 30 невеликих пошкоджень і близько 300 аварій, які не призвели до пошкоджень.

На підставі означення мікрострахування та його соціальної спрямованості можна зробити висновок, що воно охоплює лише малі (та частково середні) за масштабом збитку ризики. Причому, якщо здійснюється звичайним страховиком за його критеріями, то буде в межах страхування й відомого ризик-менеджменту (справа від максимуму кривої на рис. 4.1).

Рис. 4.2. Трикутник Хайнріха - на одне катастрофічне пошкодження припадає 29 дрібних пошкоджень і 300 аварій, що не спричинюють пошкоджень

Джерело: побудовано на основі [1]

Якщож воно буде здійснюватися спеціальностворенимимікрофінансовими організаціями або міжнародними інститутами чи неформальними групами, тоді межі мікрострахування можуть виходити за межі звичайного страхування (qq)

Систематизація даних дає підстави виокремити найбільш поширені ризики для населення України з невеликими доходами й малого бізнесу, можливі з позицій упровадження мікрострахування (табл. 4.2).

Таблиця 4.2

Основні ризики незаможного населення та малого бізнесу в Україні

Джерело: побудовано на основі [6, с. 33; 7, с. 520]

Результат дії реального ризику на населення й малий бізнес обумовить реакцію, яка може відрізнятися залежно від сили дії ризику та тривалості дії. Якщо слабка дія призводить до зменшення витрат і оптимізації бюджету сім’ї, то сильна дія призводить до повної втрати активів, ізоляції та проблем зі здоров’ям. Помірна дія може призводити до суттєвого зменшення активів, соціальних обмежень, зміни місця роботи та проживання, появи заборгованості.

Якщо врахувати, що звичайне страхування й соціальний захист є формалізованими настільки, що не можуть охопити весь спектр реакцій.

Тоді стає зрозумілим, що найповніше охоплення ризиків може бути досягнуте додатково за рахунок мікрострахування (рис. 4.1). Залежно від того, членом якої громади є людина, у неї можуть бути також інші можливості реагування, а саме: можливість запозичення грошей у релігійних громад, допомога спонсорів, меценатів і спеціальних комітетів допомоги.

Пропонуємо розглянути вплив кількості договорів на тарифні ставки. Спочатку наведемо загальний аналіз динаміки нетто-тарифу залежно від його складників - кількості договорів, імовірності настання страхового випадку, коефіцієнта гарантії безпеки внесків. Далі дослідимо, як впливає невелика кількість договорів на тариф мікрострахової послуги [8, с. 114]. Зазвичай всі необхідні фонди й резерви, призначені для здійснення страхових операцій, відображено в структурі тарифної ставки. Тому обґрунтований мікростраховий тариф повинен гарантувати принаймні беззбиткове проведення мікрострахування.

Для звичайного страховика всі складові частини тарифної ставки поступають до різних спеціальних фондів. Ризикова нетто-ставка поступає до фонду оплати збитків, з якого здійснюються виплати сум і страхового відшкодування. Ризикові страхові надбавки утворюють фонди для компенсації випадкових коливань виплат страхового фонду. Навантаження в брутто-ставці спрямовуються на формування особливого фонду, з якого оплачуватимуться витрати страхового товариства. Під час проведення окремих видів страхування в складі навантаження виділяють відрахування на фінансування заходів, що дають змогу знизити вірогідність настання страхової події (превентивні заходи). Для мікрострахування така широка диверсифікація отриманих грошей може не використовуватися, однак базові складові тарифної ставки повинні залишитися навіть для спрощених актуарних розрахунків.

Як відомо, нетто-тариф складається з основної нетто-ставки То і ризикової

Основна нетто-ставка Т_О відповідає середнім очікуваним виплатам і являє собою відношення середньої виплати до середньої страхової суми, помножене на імовірність страхової події [9]. Імовірність мікрострахової події - це відношення числа страхових випадків до загальної кількості договорів мікрострахування, тому основна нетто-ставка може бути визначена також як відношення загальної суми виплат до загальної мікрострахової суми:

У формулі (4.1) тариф визначено на одну гривню страхової суми.

Розглянемо тепер ризикову надбавку Тр. Ризикова надбавка, крім імовірності настання мікрострахових подій, середньої мікрострахової суми й середнього відшкодування, залежить також від кількості договорів (N), віднесених до періоду часу, на який проводиться мікрострахування, середнього розкиду відшкодування (Rb) і гарантії безпеки (/) - імовірності, з якою зібраних внесків повинно вистачити на виплату відшкодування за

мікростраховими випадками. Вона враховує відхилення можливих виплат від їхнього середнього рівня. Уведення ризикової надбавки пов'язане з тим, що реальна статистика за прийнятими на мікрострахування ризиками може відрізнятися від статистики (подій), отриманої з незалежних джерел, або статистики, що складається в процесі роботи самої мікрострахової компанії.

Залежно від статистики, яку має страхова організація, ризикову надбавку можна розрахувати різними способами. Для мікростраховиків можна прийняти:

119

Врахуємо далі, що для мікростраховика величина N не є постійною, а може бути змінною. У такому разі, згідно із формулою (4.4), тариф Тн являє собою функцію від N: Th=Th(N).

Дослідимо вплив кількості договорів мікрострахування на тарифну ставку, а саме, розглянемо вплив зміни кількості договорів страхування на основну нетто-ставку То і ризикову надбавку Тр. Як правило, зі зростанням N величина імовірності q спрямовується до свого асимптотичного значення, яке залишається постійним для одного виду страхування. Тому при збільшенні кількості застрахованих об'єктів N збільшується й кількість страхових випадків М у цьому страховому портфелі, і навпаки. Це означає, що ріст кількості договорів страхування не змінює основну нетто-ставку То.

Дослідимо тепер вплив кількості договорів N на ризикову надбавку Тр. Як видно з формули (4.3), функція Тр є обернено пропорційною кореню квадратному з N. Отже, ризикова надбавка завжди зменшується зі збільшенням кількості договорів мікрострахування, що укладаються (якщо зміна кількості договорів не змінює імовірність страхового випадку). Тоді зі зростанням кількості договорів (при фіксованих інших параметрах) частка ризикової надбавки (4.3) у загальному тарифі (4.4) істотно змінюється. Це особливо відчутно в тому разі, коли в початковому розподілі тарифу ризикова частка була велика. Частку ризикової надбавки в загальній нетто-ставці зображено на рисунку 4.3, де графік залежності Th від N побудовано за формулою (4.4).

Рис. 4.3. Залежність тарифної нетто-ставки Тн (неперервна спадна лінія) від кількості договорів мікрострахування N за постійних інших параметрів (Sb∕S=0,5, ^α (^γ) =1 за табл. 4.4, ^=0,01). Пунктирна лінія відповідає значенню ставки основного нетто-тарифу To=0,005

Джерело: побудовано за формулою (2.4) для обраних значень параметрів

На рис. 4.3 пунктирна лінія відповідає значенню основного тарифу То. Для обраних параметрів Sb∕S=0,5, g=0,01 отримаємо основний нетто-тариф То=0,5х0,01=0,005 на одну гривню страхової суми. Значення тарифу Тр різко зростає зі зменшенням числа договорів.

Графік залежності є монотонно спадною функцією відносно N. У граничному випадку великих значень N (N →∞) функція Тн спрямовується до свого асимптотичного значення (Тн→ То).

Як бачимо з рис. 4.3, різке зростання тарифу Тн відстежується за малої кількості договорів N. Причому для Nу розмірі 1% страхової суми, визначимо так: 100 грн. - для договору зі страховою сумою 10000 грн. Такий підхід дасть змогу клієнту разом з компанією знайти компромісне рішення. Досвід Уганди, Танзанії, Малаві показує дієвість мікрострахування з розміром страхових внесків близько 0,5% страхової суми [7, с. 445; 13, с. 48; 14, с. 55].

Маржа мікрострахування. З погляду мікростраховика маленький розмір страхових премій і невисока рентабельність повинні компенсуватися маржею відповідальності мікростраховика для уникнення зловживань з боку клієнтів (бажання повернути гроші будь-якою ціною, особливо на час завершення дії договору мікрострахування). Це стосується нижньої межі відповідальності мікростраховика й обумовлено зменшенням операційних витрат. На нашу думку, такий нижній ліміт відповідальності мікростраховика може бути зіставлений з максимальним розміром мікрострахової премії. Якщо знову обрати за відправне значення розмір внесків, то можна запропонувати критерій маржі мікрострахування, за яким нижній ліміт відповідальності мікростраховика визначатиметься як величина страхового внеску. Отже, у разі страхового випадку, що призведе до втрат з боку людини або підприємця, менших, ніж ліміт відповідальності мікростраховика, грошова компенсація з боку мікростраховика є не обов’язковою і може бути надана лише за бажанням мікростраховика.

Одним з привабливих шляхів створення мікрострахових компаній полягає у можливості використання невеликого статутного капіталу. Можна припустити, що для вузької спеціалізації потрібна невелика страхова компанія. Тоді доцільно запропонувати дещо спрощені вимоги до її утворення порівняно з традиційними страховиками. З іншої сторони, можна припустити можливість зростання невеликого страховика до розмірів стандартних страхових компаній. На подібне вказує зарубіжний досвід мікрострахування.

З цих позицій, пропонується новий підхід, коли розмір статутного капіталу мікростраховиків буде не однаковим для всіх, а розрахованим із очікуваного виду мікрострахової діяльності, тобто пропорційно до прийнятого ризику. Приймемо до уваги межу євростандартів МЄС = 2 млн євро для початку здійснення страхової діяльності. Зазначена межа відповідає вимогам забезпечення високого рівня фінансової надійності страховиків.

Спробуємо надати модельні уявлення про величину статутного капіталу для початку мікрострахової діяльності. По-перше, припустимо, що мікрострахування є добровільним. Розділимо добровільне страхування на 3 групи за видами діяльності й зазначимо середнє значення математичного сподівання коефіцієнта збитковості страхових операцій (ЗСО):

1) особисте страхування, ЗСО1=0,4;

2) страхування майна, ЗСО?=0,6;

3) страхування відповідальності, ЗСОз=0,7.

Коефіцієнти збитковості страхових операцій є загальноприйнятими в страховій практиці й відповідають статистиці страхових випадків [9; 10].

Уважатимемо, що за умов отримання мікростраховиком ліцензії на всі види страхування, мінімальний статутний капітал (К) має становити 2 млн євро згідно з європейським стандартом. Тоді, згідно з наведеним переліком трьох видів діяльності, маємо пропорцію розмірів статутних фондів:

Кі : К2 : Кз = ЗСО1 : ЗСО? : ЗСОз = 0,4 : 0,6 : 0,7

де: Кі відповідає особистому страхуванню,

К2 - страхуванню майна,

Кз - страхуванню відповідальності.

Кі + К2 + Кз = МЄС (4.8)

Після математичних перетворень отримаємо:

Кі= 470590 євро (15 млн грн),

Кз= 705880 євро (22 млн грн);

Кз= 823530 євро (25 млн грн).

Якщо межа МЄС = 2 млн євро буде змінюватися, то відповідно будуть змінюватися й значення Кі, Кз, Кз за означеним алгоритмом так, що в сукупності становитимуть МЄС.

Зауважимо, що мікрострахові компанії України будуть прагнути здійснювати комплексне страхування одночасно за різними видами страхування. Тому доцільно надавати ліцензії для роботи з обмеженим колом неосновних для страховика видів страхування. Так, наприклад, якщо мікростраховик отримав ліцензію на мікрострахування майна як на основний вид діяльності, тоді його мінімальний статутний капітал має становити Кз=705880 євро згідно з наведеними розрахунками. Однак, у такому разі він має право здійснювати всі інші види страхування в обсязі не більше 20% від загальної страхової діяльності. Відповідну пропозицію показано в табл. 4.3.

Таблиця 4.3

Моделювання розміру статутного капіталу мікрострахової компанії залежно від обраних видів мікрострахової діяльності

Джерело: побудовано автором

Отже, 1. Закон України «Про страхування» визначає страховий ризик як певну подію, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Зазвичай страхування охоплює великі, середні та малі ризики у межах ймовірностей від 0,005 до 0,25.

Мікрострахування охоплюватиме малі (та частково середні) за масштабом збитку ризики. Якщо мікрострахування здійснюватиметься спеціально створеними мікрофінансовими організаціями, тоді його застосування може виходити за межі традиційного страхування.

2. Для звичайного страховика всі складові частини тарифної ставки поступають до різних спеціальних фондів. Ризикова нетто-ставка поступає до фонду оплати збитків, з якого здійснюються виплати сум і страхового відшкодування. Ризикові страхові надбавки утворюють фонди для компенсації випадкових коливань виплат страхового фонду. Навантаження в брутто- ставці спрямовуються на формування прибутку і оплату витрат страхового товариства. Для мікрострахування така широка диверсифікація отриманих грошей може не використовуватися, однак базові складові тарифної ставки повинні залишитися навіть для спрощених актуарних розрахунків.

Аналіз вплив кількості договорів мікрострахування на тарифну ставку показав, що зі зростанням кількості договорів ризикова надбавка завжди зменшується. Різке зростання тарифу відстежується за малої кількості договорів. Це особливо відчутно в тому разі, коли в початковому розподілі тарифу ризикова частка була великою. Причому для кількості договорів до 100 ÷ 150 одиниць основним внеском у нетто-тариф стає саме ризикова надбавка. Загалом побудована в роботі модель показує принципову можливість використання мікрострахування на основі традиційних актуарних розрахунків. Водночас одержано, що прибутковість такого бізнесу має високі ризики для малої кількості договорів страхування.

3. Незаможний клієнт спроможний погодиться сплачувати лише невелику страхову премію. Це, зі своєї сторони, обумовлюватиме невисокий розмір страхового відшкодування. Все наведене вище спричиняє потребу обмежити інтервал можливих цін і відшкодування на послуги мікрострахування.

Маленький розмір мікрострахових премій і високий відсоток операційних витрат на початку діяльності обумовлюють потребу визначення нижнього ліміту відповідальності мікростраховика, який запропоновано на рівні страхової премії. Мікрострахове відшкодування не здійснюється у разі страхового випадку з рівнем витрат, меншим за страхову премію.

4. У роботі побудовано модель розрахунку статутного капіталу для початку мікрострахової діяльності. Запропоновано новий підхід, суть якого полягає в можливості існування на ринку невеликих локальних компаній, що могли б здійснювати мікрострахування і мати невеликий розмір статутного капіталу. За таким підходом, за відлік обрано межу євростандартів МЄС=2 млн євро, величина статутного капіталу залежить від обраного мікростраховиком виду діяльності: A√=470590 євро (15 млн грн) - для особистого мікрострахування, K=705880 євро (22 млн грн) - для мікрострахування майна; Кз=823530 євро (25 млн грн) - для мікрострахування відповідальності. Причому, мікростраховику дозволяється здійснювати всі інші види страхування в обсязі не більше 20% від загальної страхової діяльності.

Література до розділу:

1. Heinrich Triangle. URL: http://en.wikipedia.org/wiki/Herbert_William_Heinrich

2. Про внесення змін до Закону України «Про страхування»: Закон України від 04.10.2001 № 2745­III. Голос України. №207 (2707). 2001. C. 10-13.

3. Баранова О. В. Дискусійні питання запровадження мікрострахування в Україні. Фінанси, облік і аудит. 2018. Вип. 2. С. 37-47.

4. Hampton John J. Financial Management of Insurance Companies. New York: Amacom Books, 1992. 242 p.

5. Кірімов А. Управління страховим захистом: оцінка перестрахування високо збиткових портфелів за принципом stop-loss. Страхова справа. 2009. № 4 (36). С. 26-32.

6. MatulM., Durmanova E., Tounitsky V. Marketfor Microinsurance in Ukraine. Low-Income Households Needs and Market Development Projections. Warsaw: Microfinance Centre for CEE and the NIS, 2006. 75 p.

7. Protecting the poor — a microinsurance compendium / [Edited by the C. Churchill]. International Labor organization in association with Munich Re Foundation. Germany: Munchen, Geneva, 2006. 678 p.

8. Шірінян Л. В., Шірінян А. С. Вплив тарифу на фінансову стійкість страхових компаній. Фінанси України. 2004. № 4. С. 111-119.

9. Страхування: підручник / за ред. С. С. Осадець. - 2-ге вид. перероб. і доп. Київ : КНЕУ, 2002. 599 с.

10. Мілерман О. С. Теорія страхових премій та їх роль в управлінні страхуванням. Фінанси. 2003. № 5. С. 46-50.

11. Shirinyan L., Shirinyan A. Precondition on microinsurance in Ukraine: contingent valuation approach for poor population behaviour regarding insurance services. Journal of Eastern European and Central Asian Research, 2019, 6 (2), 24.

12. Про Державний бюджет України на 2020 рік: Закон України від 14.11.2019 № 294-ІХ. URL: https://zakon.rada.gov. ua∕laws∕show∕294-2ffiText

13. Гребенщиков Е. С. Мікрострахування — не зовсім звичайне страхування і не лише для малозабезпечених. Фінанси. 2007. № 10. С. 47-55.

14. Roth J., McCord M.J., Liber D. The landscape of microinsurance in the World s 100 poorest countries. The Microinsurance centre, LLC, 2007. 107p.