Цифровізація - спекулятивна самоціль чи засіб трансформації економіки?

Юрій ПРОЗОРОВ,

Голова CMD-Ukraine,

Президент Українського товариства фінансових аналітиків

Сьогоднішній світ перейшов на новий етап життя, де головну роль виконує інформація, а також економіка знань, що будується на ній.

Але сучасні технології розвиваються швидше, ніж держави встигають адаптувати до світових тенденцій своє правове регулювання. Революційні зміни світу технологій, фінансів та інвестицій, коли породжуються нові фінансові інструменти, в тому числі віртуальні валюти (криптовалюти), та принципово інші бізнес-моделі, що створюються також на основі технологій блокчейн, потребують від різних країн світу відповідної реакції.

Останнім часом публікується багато наукових праць стосовно руйнівних (disruptive) (змінюючих) наслідків у фінансовому, зокрема банківському, секторі за рахунок застосування цифрових технологій (діаграма «Дванадцять найбільш руйнуючих технологій»^[122]).

Дванадцять найбільш руйнуючих технологій

Зокрема, У.Вийджевардена^[123] вважає, що «Банківський сектор стане найбільшою жертвою технології blockchain. Для банків та інших організацій, які ведуть записи (транзакцій) у приватному порядку, є відчуття, що майбутнє участі громадськості безпосередньо у проведенні операцій без них - це руйнівна технологія, оскільки вона замінить традиційні приватні та непрозорі системи обліку».

Нинішні системи, встановлені банками, не відповідають цим вимогам. Отже, банки повинні серйозно розглянути питання про прийняття технології блокчейн у наданні послуг клієнтам.

Для державної інституалізації процесів цифровізації (або діджіталізаціі) Верховною Радою України вже було прийнято цілий ряд законів.

Основна законодавча база наразі наступна: Закон України «Про Національну програму інформатизації» від 4.02.1998 №74/98-ВР; Закон України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 №852-IV; Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» від 09.01.2007 №537-v; Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-vi; Закон України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 №5203-vii; Закон України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI.

На виконання цих законів були прийняті чимало актів і норм законодавства, затверджені Державні програми тощо.

«Державна цільова науково-технічна програма використання в органах державної влади програмного забезпечення з відкритим кодом на 2012- 2015рр», затверджена Постановою КМ України від 30 листопада 2011р.

Метою її був перехід всіх державних органів і підприємств на безкоштовне програмне забезпечення UNIX, так як більша частина застарілих комп'ютерів в держорганах не мали легальних версій відповідного програмного забезпечення.

Американський Уряд в рамках цивілізованої підтримки власного національного бізнесу, просуваючи інтереси американської компанії Майкрософт (ще до переходу до відкритої протекціоністської політики Президента Д.Трампа), якраз в той час посилював кампанію по всьому світу по боротьбі з піратством.

Вказана Програма, з об'єктивних причин - недофінансування після кризи 2008р.: кілька років (2009-2011рр.) в Україні заборонялося бюджетним організаціям витрачати кошти на закупівлю комп'ютерів та програмного забезпечення в режимі економії бюджетних коштів - не була виконана, а тепер про такі потреби просто не вважають за необхідне згадувати.

Після 2014р.

Державним Бюджетом України у 2018р. передбачено фінансування Агентства обсягом 151,5 млн. грн., тобто приблизно на рівні таких органів, як Антимонопольний комітет України або Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Важливим концептуальним актом у цій сфері є Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 вересня в 2017р. №649-р «Про схвалення Концепції розвитку електронного урядування в Україні». Передбачається, що фінансування заходів щодо реалізації Концепції здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, затверджених на відповідний рік та місцевих бюджетів, а також інших, не заборонених законодавством джерел.

Виникло формальне інституційне протиріччя, яке ставить під сумнів законність фінансування програм української цифровізації: Центральні органи виконавчої влади відповідно до Бюджетного кодексу України, що має за українським законодавством пріоритет і перед іншими законами України і перед Постановами Кабінету Міністрів, під час формування бюджетного запиту на відповідний рік передбачають витрати на реалізацію заходів Концепції. А це не відповідає вимогам Закону України «Про Національну програму інформатизації», яка передбачає виділення коштів окремим рядком у Держбюджеті і розподілу їх через Генерального державного замовника.

Зростання цифрових активів «підігрівалося» вкиданням у 2016-2017рр. ретельно дозованих за часом інформацій від цифрових аналітиків про те, що ціна біткойнів досягне 3, 5 або навіть 100 тис.

НБУ, як і більшість центробанків світу, дотримується щодо криптовалют позиції «чекати та спостерігати», але декларує перспективу створення державної криптовалюти України - криптогривні як третього елементу грошового обігу поряд з готівковою і безготівковою формою обороту. Але на відміну від Киргизстану, який розпочав цей процес на основі видобутку реального золота, в Україні різні гілки влади не домовилися, що саме буде забезпеченням такої грошової одиниці.

Альтернативна думка^{[125] [126]} базується на оцінці ФРС США біткойнів та інших альтернативних криптовалют (альткойнів: Ефіріуми, Даш і ін.) як активу, що обмежено торгується. За своєю суттю біткойни більше схожі на спекулятивні емісійні цінні папери, ніж на валюту як міру вартості.

В Україні у 2017р. почалась робота з випереджаючого формування формальних інститутів криптовалют та блокчейн технологій. Деякі центральні банки та великі банки різних країн планують ввести свої цифрові валюти. МВФ також розглядає питання про власну цифрову монету. Директор-розпорядник МВФ К.Лагард заявила «... віртуальні валюти можуть стати більш стабільними. Наприклад, вони можуть випускатися у прив'язці до долара чи до стабільного кошика валют. Емісія може бути цілком прозорою, управлятися надійним, наперед визначеним правилом, алгоритм може стати об'єктом моніторингу»¹⁶. Коли центральний банк вирішить випустити власну цифрову валюту, вона повинна змінити весь ландшафт центрального банку, щоб відповідати проблемі.

На сьогодні центральними банками різних країн та міжнародними фінансовими установами не розроблено жодних узгоджених підходів до питань, пов'язаних із використанням віртуальних валют. Різні країни абсолютно по-різному намагаються врегулювати їх правовий статус та обіг: від повної заборони до надання криптовалютам статусу офіційного платіжного засобу^[127].

При цьому в країнах, де правовий статус криптовалют законодавчо врегульований, можна виділити декілька основних тенденцій у визначенні їх статусу:

- як засіб платежу, як фінансовий актив або як товар, який

здебільшого залежить від стратегічних цілей держави під час використання криптовалют та розвиненості тих чи інших галузей права. Особливо показові в цьому приклади Японії та США;

- Японія, маючи на меті побудову на базі криптовалют сучасної

платіжної інфраструктури, надала криптовалютам статус офіційного платіжного засобу, регулятором при цьому виступає на Японський центробанк. Агентство з фінансових послуг США, маючи добре розвинуте законодавство, що регулює обіг цінних паперів та відповідну інфраструктуру, визнали криптовалюти активом - цінним папером.

Відповідно до вищевказаного постає важливе питання як для економіки, так і для суспільства щодо регулювання та стимулювання розвитку цифрових валют (криптовалют) в Україні. Адже новітні технології, як у цьому випадку криптовалюти, створюють надходження додаткових фінансових інвестицій.

Згідно з даними Державної служби статистики України надходження до України іноземних інвестицій скорочується. Темп росту надходження прямих іноземних інвестицій в Україну з 2011-2012рр., 2011-2013рр., 2011-2014рр., 2011-2015рр. становив 109,9%; 113,5%; 90,9%; 86,3% відповідно від рівня 2011 року (базисний метод)^[128].

Наразі криптовалюти не мають визначеного правового статусу в Україні, що унеможливлює проведення легальних операцій з ними, забезпечення правового захисту суб'єктів таких операцій та розвиток ринку криптовалют в цілому^[129].

Відповідаючи на вищевказані потреби економіки та суспільства, в інституціоналізації нових явищ цифрової економіки народними депутатами України на початку жовтня 2017 року було зареєстровано два перші законопроекти: №7183 «Про обіг криптовалюти в Україні»^[130] та альтернативний №7183-1 «Про стимулювання ринку криптовалют та їх похідних в Україні»^[131], які пропонують різні підходи до визначення правового статусу криптовалют та подальші цілі щодо їх використання.

Законопроектом групи народних депутатів України №7183 «Про обіг криптовалюти в Україні» пропонується визначення криптовалюти як програмного коду (набір символів, цифр та букв), що є об'єктом права власності. Однак таке визначення, хоч і вводить поняття криптовалюти до правового поля України, не відповідає реальній сутності криптовалют та не містить ключових ознак такого об'єкту, важливих для подальшої кваліфікації операцій з ними, в т.ч., наприклад, і для цілей оподаткування.

Регулювання обігу криптовалют та суб'єктів криптовалютних операцій, до яких належать криптовалютні біржі, користувачі системи блокчейн, власники криптовалюти, майнери, запропоновано закріпити за Національним банком. Вказане не узгоджується як з конституційними завданнями НБУ як центрального банку та базовим законом «Про НБУ», що регулює його діяльність, так і з статусом криптовалюти за законопроектом, яка не є грошовими коштами та навіть фінансовим активом.

Використання криптовалюти в господарській діяльності можливе через здійснення обміну криптовалюти на електронні гроші, фінансові цінності, цінні папери виключно криптовалютною біржою, а обмін на інші активи із застосуванням загальних положень про договір обміну, відповідно до законодавства України. Порядок оподаткування операцій з видобування (майнінгу), міни (обміну) криптовалюти законопроектом окремо не визначений. Також в законопроекті встановлюються суто декларативні обмеження використання криптовалюти (не може бути застосовано проти основ національної безпеки, для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності тощо).

На відміну від законопроекту №7183 «Про обіг криптовалюти в Україні» альтернативним законопроектом №7183-1 «Про стимулювання ринку криптовалют та їх похідних в Україні»^[132] передбачене не тільки врегулювання правового статусу криптовалют, а й заходи зі стимулювання розвитку ринку криптовалют в Україні, насамперед операцій з їх майнінгу.

Також законопроектом комплексно вирішуються питання оподаткування операцій з криптовалютами, емісії токенов (Initial Coin Offering або ICO), захисту прав інвесторів та здійснення заходів з фінансового моніторингу з метою протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, із використанням криптовалют.

Законопроектом №7183-1 криптовалюту для цілей подальшого правового врегулювання запропоновано вважати фінансовим активом, що надає змогу автоматично застосовувати до правовідносин, пов'язаних із обігом криптовалют, наявне законодавство, що регулює ринок фінансових послуг в Україні та логічно покладає обов'язок з регулювання цього ринку на Державну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Також передбачені заходи із стимулювання майнінгу (видобування) криптовалют через встановлення пільгових тарифів на електроенергію через пільгові «нічні» тарифи та тарифи в межах індустріальних парків, та встановлюється відповідальність за незаконне використання обладнання третіх осіб при майнінгу. Законопроектом №7183-1 пропонується впровадити спрощене оподаткування операцій з криптовалютами: відсутність податку на додану вартість (ПДВ) із стягненням при конвертації криптовалют у гривню 2% збору до Пенсійного Фонду України. Питання застосування військового збору дискутується зараз під час доопрацювання обох законопроектів.

Затребуваності криптовалюта серед українських банків поки немає, і до 2019р. ми не очікуємо появи реальної ліквідності на ринку біткойнів - інші не надто котуються в Україні. Впливу ж котирувань біткойнів на курс гривня-долар наразі не спостерігається.

Є відомості, що в небанківських фінансових компаніях України як менш зарегульованих (вони регулюються не Національним банком України, а більш слабкою Нацкомісією з фінансових послуг) починають опрацьовувати схеми використання криптовалют в тіньовому обороті, в т.ч. і при оплаті нелегальних поставок незаконно добутого бурштину в Китай, минаючи польських посередників. Але це поодинокі випадки і не мають масового характеру. Всього близько 15 українських компаній оголосили про можливість розрахунків біткойнами.

Т.Кричевська пояснює зміни у темпах цифровізації після поширення біткойн-лихоманки «екзистенційною тривогою у світі стрімкоїцифровізації і глобалізації, де можливість заробити на криптовалюті видається шансом знайти себе у світ, що руйнує професії», а також «загальною вірою в нові технології і прагненням не втратити свого шансу»^[133].

Також серед причин відмічають активізацією боротьби з офшорами, що спонукає шукати нові способи фінансування незаконних і тіньових операцій та підрив довіри до регуляторів після глобальної кризи і Брекзиту В деяких глибоко кризових країнах, таких як і Венесуела та Зімбабве, зростання попиту на криптовалюти викликано недовірою до національної валюти. Натомість, у таких східно-азійських країнах як Китай, Японія, Корея культурні та ментальні чинники зумовлюють схильність населення до гри та активних спекуляцій на фінансовому ринку.

Чітко вираженими є загальні тренди зростання попиту на доходні активи у розвинутих економіках після реалізації провідними центробанками світу масштабних програм кількісного і якісного монетарного пом'якшення.

Таким чином, у світовому масштабі 2017р. став першим, коли фактично цифрові активи стали використовуватися для імпліцитної стерилізації надлишкової грошової маси так званих «фіатних валют», насамперед доларової та єврової.

Передумови та необхідність легалізації криптовалют в Україні:

• стрімкий ріст операцій з криптовалютами в світі - «Обмежене благо?»;

• світові тенденції із легалізації крипто валют - хто виграє гонку юрисдикцій (Гібралтар, Білорусь, РФ, Казахстан чи Україна);

• відсутність визначеного правового статусу криптовалют в Україні;

• ризиковість операцій з криптовалютами - захист пересічних громадян;

• перспективи в залученні інвестицій та поповнення бюджету.

При цьому непрості питання потрібно вирішити у 2018-2020рр.:

• Трилема цифрової доби: Товар - гроші - фінансовий актив

• Питання біржової дилеми Wall Street - Жадоба це добре чи ні ?

• Зростання курсу буде продовжуватися? - Лихоманка тюльпанів XXI ст. - Захід старих кредитних валют як «фіатних» неповноцінних грошей - чи цифрова МММ всесвітнього масштабу ? Лусне чи не лусне бульбашка? І коли?

• Хто буде на стороні BUY-side, коли усі власники криптовалюти захочуть одночасно продати біткойн, зафіксувати прибуток і намагатимуться зайняти позицію SELL-side? Хто надасть реальну доларову (йенову, Єврову) ліквідність? Юаня з Китаю вже не дочекаються гравці крипто ринку - введені жорсткі обмеження!

• Де маркет-мейкери цифрового ринку активів? Як вплинуть т.зв. «сплячі» та «втрачені» койни на коливання курсу?

• Зростання вартості транзакцій та зниження швидкості розрахунків - чи буде якісний стрибок?

• Енергефективність майнінгу - точки беззбитковості та стимулювання - якими формами?

• Чи гарантують щось учасникам цифрового ринку наявні неліцензійні «крипто-біржі»? Хакери та криптобезпека. Форки, розмноження криптовалют «почкуванням» та зміна правил у процесі матчу...

Висновки. Існує різноманіття наукових підходів щодо шляхів цифровізації та можливих ризиків подальшої трансформації постіндустріальної економіки в сторону дегуманізації. Наукових напрямів як таких ще не склалося.

Перехід до технологій обслуговування на фінансових ринках, що виключає участь людини із процесу надання споживачам фінансових послуг - має позитивні наслідки (збільшення швидкості обробки транзакцій, нові платіжні технології, автоматизація та юзабілітизація інтерфейсів взаємодії зі споживачем цифрових банківських послуг, побудова мереж обслуговування 24/7, зниження витрат на персонал).

Дослідники відмічають і негативні прояви - ризики кібер-шахрайства, неконтрольовані потоки алгоритмічної торгівлі фінансовими інструментами за допомогою торгових роботів, що суттєво впливають на ціни та їх волатильність та - основне - зростання структурного безробіття у банківському секторі за рахунок запровадження автоматизованих безлюдних офісів, безконтактних платежів через смартфони, переведення кол-центрів підтримки клієнтів банків на мережеві бот- технології тощо. При цьому, на нашу думку, криптовалюти (біткойни та альткойни) мають нову складну економічну природу, виступаючи на початковому етапі видобування як віртуальні копалини, потім як цифровий товар, в процесі обігу - як квазі-гроші, потім як фінансовий актив із відповідними котируваннями на біржах, а похідні від них інструменти - токени - як деривативи на базовий цифровий актив.

Проведені дослідження іноземної практики інституційного регулювання криптовалют та порівняльний аналіз запропонованих законопроектів №7183 і №7183-1 свідчать, що у випадку швидкого прийняття узгодженого законопроекту Україна отримує піонерне проривне законодавство, що дозволить поряд із визначенням правового статусу криптовалют врегулювати у всіх суттєвих аспектах операції з ними та забезпечити не тільки легалізацію, але й стимулювання випереджаючого розвитку ринку криптовалют та необхідної для України інфраструктури ІТС-галузі в цілому та залучення цифрових інвестицій.

Україна має шанс випередити багато країн на хвилі цивілізаційних змін, якщо цифрові технології будуть розвиватися випереджаючими темпами у злагодженій взаємодії ринку та держави.