<<
>>

Доходи домашніх господарств

Доходи домогосподарств - це сукупність надходжень домогос-

подарств за певний період часу з усіх можливих джерел як у грошо­вій, так і негрошовій формах, які домогосподарства використовують з метою споживання та нагромадження.

З позицій макроекономіч- ного підходу, доходи домашніх господарств відображають сукуп­ність відносин, за допомогою яких заново створена у суспільстві вартість розподіляється між власниками факторів виробництва, а також здійснюється перерозподіл первинних доходів з метою опти- мізації кінцевого споживання благ і послуг в межах суспільства. З позицій мікроекономічного підходу доходи домогосподарств є су­

купність надходжень упродовж певного періоду часу з усіх можли­вих джерел як у грошовій, так і негрошовій формах, що збільшують активи домашнього господарства і можуть бути спожиті ними без зменшення реальної вартості майна.

Економічною наукою розроблено низку класифікацій доходів до- могосподарств за різними критеріями.

За матеріально-речовою формою всі доходи домогосподарств поділяються на грошові (заробітна плата, дохід від індивідуальної трудової та підприємницької діяльності, соціальні трансферти, до­ходи від власності, кошти від продажу продукції особистого підсо­бного господарства, грошової допомоги від родичів та інших гро­шових надходжень) і негрошові, або натуральні (надходження про­дукції від особистого підсобного господарства, безготівкові пільги та субсидії, вартість безкоштовних послуг від установ соціальної сфери, натуральні надходження від підприємств, держави, громад­ських організацій, інших домогосподарств).

За економічним походженням доходи домогосподарств поді­ляються: доходи, зароблені власною працею; доходи від реалізації активів, що перебувають у власності; доходи від фінансових акти­вів; трансфертні платежі з державного бюджету та позабюджетних фондів; інші доходи.

Залежно від рівномірності надходжень доцільно виокремити: регулярні доходи (оплата праці, орендна плата тощо), періодичні доходи (авторські гонорари, доходи від цінних паперів тощо), ви­падкові, або разові доходи (подарунки, доходи від реалізації майна).

За можливістю розпорядження доходи домогосподарств поді­ляються на мобільні (якими населення розпоряджається без жодних обмежень) та іммобільні (негрошові надходження у вигляді послуг установ соціальної сфери: охорони здоров' я, культури тощо, які мають цільове спрямування, тому населення не може ними вільно розпоряджатися. Якщо розмір мобільного доходу домогосподарства залежить у більшості випадків від кількості працюючих членів, то величина іммобільного доходу визначається розміром домогоспо- дарства, складом, віком його членів тощо.

За критерієм суспільного визнання доходи населення поділя­ються на легальні (отримані від діяльності в легальному секторі економіки), тіньові (неоподатковані доходи, джерелом яких є зако-

нодавчо дозволені в країні види діяльності) і кримінальні доходи (джерелом яких є діяльність, законодавчо заборонена в країні: нар- кобізнес, торгівля людьми, зброєю тощо).

Тіньова економіка - це необлікована офіційною статистикою діяльність, яку свідомо приховують від державних органів з метою ухиляння від сплати податків, дотримання правових норм та адміні­стративних процедур. Тіньові доходи формуються за рахунок при­хованої оплати праці найманих працівників, прихованого змішаного доходу підприємців і прихованого доходу від власності.

Деякі фахівці, що досліджують тіньову економіку, вважають, шо вона може відігравати позитивну роль, адже вона робить усе те, що й офіційна економіка: створює робочі місця, піднімає платоспромож­ність населення, збільшує оборот товарів та послуг. Проте для держа­ви тіньова економіка є негативним явищем, адже суб'єкти господа­рювання не сплачують податків і внесків на соціальне страхування.

До неформальної економіки зараховують діяльність домогоспо- дарств, яка переважно не контролюється статистичними, податкови­ми та іншими органами. До незареєстрованих економічних одиниць сектору домашніх господарств належать особи, офіційно незареє- стровані як підприємці (няні, гувернантки, репетитори та інші), а також особи, які створюють блага та надають послуги для власного кінцевого споживання (домашня робота).

Неофіційна (прихована) економічна діяльність безпосередньо пов'язана з професійною діяльністю працівників офіційної еконо­міки (як правило, керівного складу). Неофіційна економіка не ви­робляє жодних товарів та послуг, тут відбувається лише негласний перерозподіл суспільного доходу. Складовими неофіційної економі­ки є: економіка приписок, яка видає фіктивні результати за реаль­ні; економіка неформальних зв'язків, яка забезпечує «залаштунко­ве» виконання звичайних виробничих завдань (підвищення оплати праці «своїм» людям, організація бенкетів для перевіряючих осіб тощо); економіка хабарів, яка означає зловживання службовим ста­новищем посадовими особами в особистих цілях (корупція, неза­конні привілеї тощо). Оскільки тіньовий сектор економіки займає значне місце, світова практика вимагає відповідно вимог Кон­цепції СНР-93 до національних рахунків мають включатися:

1) незареєстрована (неофіційна) економічна діяльність, котра

охоплює нелегальне (незаконне) виробництво, виготовлення това­рів та послуг, повністю заборонених законом;

2) всі види виробничої діяльності, які є легальними, але стають забороненими, якщо ними займаються люди, які не мають на це до­зволу;

3) приховане виробництво - не заборонене законом, але яке част­ково або повністю приховується від державних органів (податкових, митних, статистичних, соціального забезпечення, інших контролю­ючих органів);

4) неформальний сектор (сектор домогосподарств).

Відповідно до концепції СНР-93 сектор домашніх господарств

розглядається як неформальний, оскільки характеризується низь­ким рівнем організаційної структури, незначним ступенем, або від­сутністю розподілом між капіталом і працею, а також відносинами зайнятості, що ґрунтуються на родинних або соціальних зв'язках, відмінних від формальних трудових договорів.

Міжнародною практикою апробовано значну кількість методів оцінки неформальних і неофіційних доходів населення. Зокрема, у 1995 році Міждержавний статистичний комітет СНД розробив за­гальні принципи організації статистики тіньової економіки, узго­джені з концепцією СНР.

З метою постійного дослідження стану та тенденцій розвитку тіньової економіки в Україні Науково-дослідний інститут статистики Держкомстату України спільно з Міністерством економіки розробив систему її моніторингу й економічного аналізу, яка базується на використанні п'яти методів оцінки обсягу тіньо­вого сектору економіки:

• фінансового, що аналізує структуру валового доходу підпри­ємств у динаміці, виокремлюючи основні чинники її погіршення і, на цій основі, визначає приховування доходів;

• монетарного, який аналізує співвідношення готівки в обігу і грошової маси М2;

• електричного, який зіставляє ВВП і витрати електроенергії;

• доходів та витрат домогосподарств, який порівнює ці показ­ники;

• витрат домогосподарств, на купівлю товарів, який порівнює відповідні дані бюджетів домогосподарств зі статистикою дрібного товарообороту.

Система містить також розрахунок інтегрального коефіцієнта ті- нізації, який враховує ступінь охоплення ВВП кожним з методів і значно підвищує достовірність кінцевого результату.

Для оцінки тіньових доходів населення досить поширене вико­ристання методу розбіжностей, шо базується на визначенні переви­щення витрат над незалежно розрахованими доходами. З метою ви­значення величини незадекларованих доходів населення, викорис­таних на споживання, застосовують метод порівняння розрахунко­вих мінімально потрібних грошових витрат (визначених як добуток вартості мінімально допустимого рівня споживання та чисельності населення) з фактичними витратами на купівлю товарів і оплату по­слуг.

Державний комітет статистики, публікуючи інформацію про до­ходи населення у «Статистичному щорічнику України», класифікує їх за економічним походженням, виокремлюючи «оплату праці на­йманих працівників; змішаний дохід (прибуток) роботодавців, які є власниками некорпоративних підприємств домашніх господарств та використовують працю найманих працівників; змішаний до­хід (прибуток) самостійно зайнятих працівників, які є власниками некорпоративних підприємств домашніх господарств; доходи від власності та трансферти».

Класифікація сукупних ресурсів домогосподарств, яка викорис­товується під час щорічного вибіркового обстеження життя домо- господарств, включає такі основні елементи:

• грошові доходи (оплату праці, доходи від підприємницької діяльності та самозайнятості, від продажу сільськогосподарської продукції, особистого та домашнього майна, доходи від власності, пенсії, стипендії, субсидії, компенсаційні виплати, надані готівкою, грошову допомогу від родичів, аліменти та інші грошові доходи);

• негрошові доходи (вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства та від самозаготівель, пільги та субсидії безготівкові, грошову оцінку допомоги від родичів);

• сукупні ресурси (величину загальних доходів, а також вико­ристаних заощаджень, приросту позик, кредитів, боргів, узятих до- могосподарством, та повернених йому боргів).

Загальновідомо, що рівень доходів домогосподарств є найваж­ливішим показником їхнього добробуту, оскільки визначає матері-

альні та духовні можливості людини, її відпочинку, здобуття освіти, підтримання здоров'я та задоволення інших потреб. Для оцінки рів­ня і динаміки доходів домогосподарств використовують показники номінального та реального доходу.

Номінальний дохід - загальна сума доходів, отриманих домо- господарством упродовж певного періоду часу без урахування ку­півельної спроможності грошей, рівня цін і темпів інфляції. Номі­нальні доходи формуються із різних джерел, основними з яких є:

• доходи від ресурсів, які члени домогосподарства постачають на відповідні ринки (праця, земля, капітал, підприємницький хист). Відповідно, джерелами формування таких доходів можуть бути: за­робітна плата, доходи від власності, підприємницької діяльності та самозайнятості, від продажу сільськогосподарської продукції, виро­блених товарів і послуг тощо;

• надходження від державних програм допомоги окремим кате­горіям населення. Джерелом формування таких доходів є соціальні виплати з державного і місцевого бюджетів та держаних цільових фондів (пенсії, стипендії, допомога малозабезпеченим сім'ям, ви­плати з безробіття, допомоги по догляду за дітьми, субсидії насе­ленню тощо).

Вітчизняна статистика виокремлює також поняття наявного до­ходу як максимально обсягу грошових доходів, які призначені для використання домашніми господарствами на придбання споживчих товарів та оплату послуг. Вони включають оплату праці, прибуток, змішаний дохід, сальдо доходів від власності, соціальні допомоги, інші одержані поточні трансферти в грошовій формі за винятком сплачених, зокрема поточних податків на доходи та майно. Тобто, наявний дохід - це частина доходів, яка залишається після сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету і державних цільових фондів.

Реальний дохід є узагальненим показником рівня життя насе­лення і відображає кількість матеріальних та нематеріальних благ і послуг, які можуть придбати домогосподарства за номінальний до­хід упродовж певного періоду часу з урахуванням зміни рівня цін після сплати податків та обов'язкових платежів. Реальні доходи домогосподарств прямо пропорційно залежать від величини номі­нального доходу і обернено пропорційно - від розміру сплачуваних

податків та рівня цін у державі. В останні роки важливим джерелом доходів домогосподарств України стали вимушені заробітки наших співвітчизників за кордоном.

За даними балансу доходів і витрат населення, який публікується у Статистичному щорічнику України, структура доходів населення, має такий вигляд: близько 43% доходів становить заробітна плата (разом із надбавками і доплатами); близько 38% - соціальні транс­ферти (соціальні допомоги у зв'язку з хворобою, безробіттям, ви­ходом на пенсію, сімейними обставинами тощо; інші поточні транс­ферти: страхові платежі, страхові відшкодування, штрафи та пені, виплати одноразової допомоги працівникам та компенсації тощо); понад 15% - прибуток та змішаний дохід (доходи від підприємниць­кої діяльності та самозайнятості). Оскільки прибуток підприємців є поєднанням двох різних видів доходу (оплати праці та прибутку), його називають змішаним доходом. Понад 3% - доходи від власнос­ті: доходи від нефінансових (земля, майнові права) та фінансових (цінні папери, депозити, позики тощо) активів.

3.

<< | >>
Источник: Грушко В.І., Наконечна О.С., Чумаченко О.Г.. Національні фінанси: Підручник. - К. : ВНЗ «Універси­тет економіки та права «КРОК»,2017. - 660 с.. 2017

Еще по теме Доходи домашніх господарств:

  1. 80. Сутьі структура світового господарства.
  2. 21.5. Политика доходов и заработной платы значение национального дохода как основного источника роста доходов и уровня жизни населения; анализ состояния и прогнозирование тенденций в области доходов и заработной платы; система понятий, критериев и показателей
  3. 8.7.Особливості банкрутства селянського (фермерського) господарства
  4. Світове господарство та його структура
  5. 21.1. Поняття світового господарства і етапи його розвитку
  6. 16.1 Світове господарство, суть, етапи розвитку
  7. § 1. Домашнє господарство як суб’єкт економічних відносин
  8. 5.4. Планування видатків на народне господарство
  9. 14.1. Місце і роль сільського господарства у суспільному виробництві, його особливості
  10. 79. Проблеми інтеграції України в світове господарство.
  11. Україна і світове господарство
  12. Сутність світового господарства, його структура і суперечності. Порівняльні економічні системи
  13. § 1. Об’єктивні умови становлення та розвитку світового господарства
  14. 136. Світове господарство: його суть та структура.
  15. § 2. Домашнє господарство у ринковій системі
  16. 120. Глобалізація світового господарства.
  17. 16.1 Доход: сущность и виды. Методы определения дохода предприятия. Факторы, влияющие на величину дохода предприятия