ВИСНОВКИ

1. Доведено, що під регіональним соціумом як соціально-економічною категорією доцільно розуміти сукупність індивідумів, які об’єднанні в тери­торіальну стійку соціальну спільність, що забезпечує соціально-економічний розвиток відповідної території, яку поєднують загальні умови життєдіяльно­сті в єдиному природно-географічному, політичному, правовому, економіч­ному, соціальному, інформаційному, освітньому, культурному, релігійному, етнічному та ін.

2. Зазначено, що формування регіонального соціуму відбувається за пев­них соціальних відносин з урахуванням національних традицій, соціально- економічних і демографічних особливостей.

Обґрунтовано, що серед основних чинників, тобто умов, що є рушійною силою та впливають на формування регіонального соціуму, доцільно виділити такі, а саме: природно-географічні, екологічні та інституціональні. Інтеграція визначених чинників створює певне середовище, яке обумовлює характер розселення людей, ритмічність їх життєдіяльності та пристосування вироб­ничо-господарської діяльності відповідної до природних умов; техногенне навантаження на навколишнє середовище; створює правову систему життє­діяльності регіонального соціуму та системи соціального захисту, яка поля­гає в забезпеченні відповідного до соціальних гарантій рівня життя.

3. Встановлено, що кожна окремо виділена форма розвитку регіонального соціуму визначається сукупністю стійких відносин і зв’язків усередині самої форми та не менш тісних зв’язків з іншими. Виділена форма підпорядкована, взаємопов’язана та взаємодіє з іншими, трансформація яких відбувається не тільки під впливом зовнішніх чинників, а також у разі внутрішньої взаємодії її елементів. Обґрунтовано існування таких форм розвитку регіонального со­ціуму, а саме територіальної, економічної, соціальної, політичної, культурної та інформаційної.

Виділення територіальної форми обумовлено тим, що територія виступає своєрідною ареною, на якій забезпечується і здійснюється відтворення соціа­льного життя її населення; розумінням території як цілісності, як конгломе­рації і як потенціалу та розумінням розвитку території як відтворення її по­тенціалу. Економічна форма розвитку регіонального соціуму позначається як сукупність економічних відносин, діяльності та поведінки людей, яка створює матеріальні умови для відтворення його соціального життя. Існу­вання соціальної форми, що визначається як взаємозв’язок соціальних відно­син і соціальної діяльності соціуму і призначена для створення соціальних умов життєдіяльності людини та задоволенні соціальних потреб. Виокрем­лення політичної форми обумовлено проникненням політичної сфери, яка акумулює політичну діяльність, поведінку та відносини, в усі сфери суспіль­ного життя та залучає соціум у політичне життя країни, регіону. Виділення культурної та інформаційної форми обумовлено тим, що розвиток регіональ­ного соціуму відбувається на основі моральних, етичних, духовних та інших цінностей, які притаманні суспільству, і усвідомленням фундаментальної ролі інформації, наявністю таких феноменів, як інформаційні ресурси та тех­нології, інформатизація.

4. Визначено, що під продуктивними силами розуміється система факто­рів виробництва, яка забезпечує перетворення речовин природи, відповідно до потреб людей, створює матеріальні та духовні блага й визначає зростання продуктивності суспільної праці. Головними факторами виробництва визна­чені такі: земля, праця, капітал. Взаємозв’язок цих складових обумовлює пе­вний рівень розвитку продуктивних сил.

На основі визначення теоретичних аспектів відтворення продуктивних сил можна стверджувати, що цей процес доцільно розглядати як безперервне відновлення усіх факторів виробництва, а саме природних ресурсів, робочої сили, засобів виробництва. Відтворення продуктивних сил ву контексті роз­витку регіонального соціуму полягає у відновленні робочої сили, її кількісних та якісних характеристик як головного ресурсу економіки, та яка є основним елементом виробництва.

Доведено, що розвиток регіонального соціуму відбувається в умовах впливу на нього змін, що відбуваються при формуванні основних складових соціального життя. Відтворення соціального життя регіонального соціуму полягає у відновленні всіх її складових: населення, трудових ресурсів, суспіль­ного здоров’я, освітнього рівня та культурного розвитку населення.

5. Обґрунтовано, що у широкому сенсі під діагностикою слід розуміти комплекс науково-прикладних та науково-методологічних досліджень, спря­мованих на виявлення, опис й ототожнення проблемних ситуацій.

Підсумовуючи існуючі наукові підходи щодо дефініції поняття «діагнос­тика», можна вважати, що її сутність визначається:

• по-перше, як складова управлінської діяльності (на мікрорівні — підпри­ємство, організація, установа; макрорівні — держава, регіон, галузь), що призначена виконувати контролюючу функцію, метою якої є встановлен­ня відхилень розвитку об’єкта від нормативних показників та реагування на них ще на стадії розвитку;

• по-друге, як здатність до розпізнавання стану об’єкта, тобто формування обґрунтованого висновку за рахунок аналізу виявлених тенденцій, про­блем і причин, які викликають негативний тренд його розвитку;

• по-третє, умовою проведення діагностики є наявність науково-методично­го забезпечення, використання якого дозволяє виявити, описати й ототож­нити проблеми, що розпізнаються, у процесах аналізу, синтезу та оцінки.

6. Доведено, що результатом проведення діагностики розвитку регіональ­ного соціуму є встановлення діагнозу. Під діагнозом слід розуміти обґрунто­ваний висновок, який дозволяє розпізнати і виявити наявність негативних (кризових) явищ і процесів розвитку, встановити передумови виникнення цих явищ і процесів, визначити та оцінити їх відхилення від еталону (норма­тивних показників прийнятних для даної території).

Методика проведення діагностики розвитку регіонального соціуму поля­гає у виконанні таких послідовних та взаємопов’язаних етапів як аналіз, син­тез та оцінка.

Обґрунтовано, що регіональний соціум з точки зору системного підходу яв­ляє собою сукупність стійких зв’язків елементів (підсистем), які забезпечують її цілісність та збереження основних властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах. Існуючі форми розвитку регіонального соціуму є скла­довими складної, динамічної, відкритої, регульованої соціально-економіч­ної системи.

7. Зазначено, що під методом діагностики відтворення продуктивних сил у контексті розвитку регіонального соціуму слід розуміти науково обґрунто­вану систему теоретичних засад, категорій, принципів та прийомів дослі­дження основних складових відтворення соціального життя населення, що дають змогу отримати обґрунтований діагноз про стан об’єкта дослідження та на його основі обґрунтувати відповідні управлінські рішення. При прове­денні діагностики доцільне застосування структурно-функціонального методу, який засновується на виділенні в цілісній системі її структури — сукупності стійких відносин і взаємозв’язків між її елементами та їх ролі (функцій) від­носно один одного.

Обґрунтовано, що проведення діагностики здійснюється на основі визна­чення та опису загальної тенденції розвитку (тренда) досліджуваного явища, закономірностей його змін. Залежно від виду виявленого тренда дається агрегований синтетичний висновок про стан досліджуваного явища та вста­новлюються причини зміни в його структурі.

8. Встановлено, що всі розглянуті показники за останнє десятиріччя, такі як ВРП, обсяги інвестицій в основний капітал, капітальні та прямі іноземні інвестиції, мають позитивну динаміку збільшення, що взагалі є позитивною тенденцією сучасного економічного розвитку. Максимальне їх значення при­падає на 2008 р., однак у 2009 р., в умовах негативного впливу світової фі­нансової кризи, відбулося зменшення цих показників, але вже в наступному році ситуація значно покращилася. Наведений аналіз дозволив виявити та­кож негативну тенденцію, яка проявляється у зменшенні темпів зростання цих показників, у свою чергу, це може створити в майбутньому перешкоди в розвитку регіонального соціуму.

Сучасні демографічні процеси з великим часовим лагом не можуть не ма­ти серйозних економічних, політичних і соціальних наслідків. Тому рівень народжуваності та смертності (особливо в працездатному віці) населення Донецької області не дозволяє розраховувати навіть на просте відтворення його чисельності. Динаміка втрат населення Донецької області через міграцію

має тенденцію до зменшення, хоча і зазнає певних коливань. Узагалі, учасни­ком цих процесів є працездатне населення. Враховуючи існуючу динаміку роз­мірів і структуру міграційних потоків, вірогідним є те, що для Донецької області в майбутньому буде характерний звужений тип відтворення населення протя­гом тривалого періоду часу. Результатами такої ситуації слід чекати розши­рення таких негативних процесів, як депопуляція й старіння населення.

9. Встановлено, що всі розглянуті показники за останнє десятиріччя у Донецький області, такі як ВРП, обсяги інвестицій в основний капітал, капі­тальні та прямі іноземні інвестиції, мають позитивну динаміку збільшення. Однак наведений аналіз дозволив виявити також негативну тенденцію, яка проявляється в зменшенні темпів їх зростання, що може створити у майбут­ньому перешкоди в розвитку регіонального соціуму.

Доведено, що існуюча динаміка природного та механічного рухів насе­лення Донецької області визначає звужений тип відтворення населення та обумовлює його наявність у майбутньому. Наслідками цієї ситуації є депо­пуляція та старіння населення.

10. Обґрунтовано погіршення стану суспільного здоров’я населення Донецької області, що визначається у високому рівні смертності населення, у тому числі дитячої; критичним рівнем захворюваності населення, майже 40 % населення регіону це інваліди та особи, які перебувають на диспансер­ному обліку, тобто потребують систематичного лікування.

Виявлено існування негативних тенденцій у структурі загальноосвітніх навчальних закладів Донецької області, що пов’язані зі скороченням їх кіль­кості, особливо це стосується сільської місцевості, хоча вони й мають обґру­нтований характер, але в перспективі можуть призвести до негативних соціа­льних наслідків. Порушення кон’юнктури на ринку праці, яка виявляється в збільшенні обсягів підготовки фахівців з вищою освітою та скороченням попиту на них, та, навпаки, зменшення обсягів підготовки кваліфікованих робітників та існуючим їх дефіцитом на ринку праці регіону.

Встановлено, що в області спостерігається стійка негативна тенденція скорочення кількості закладів культури, що може свідчити про руйнування культурної інфраструктури та зменшення культурного потенціалу території. Наслідками цих подій є суттєве зменшення споживання культурних послуг населенням області.

11. Встановлено, що об’єктом діагностики регіонального соціуму ви­ступає процес відтворення соціального життя населення регіону, пред­метом дослідження є складові соціального життя населення регіону. Проведення діагностики регіонального соціуму здійснюється на основі сформованого інструментарію діагностики продуктивних сил у контексті розвитку регіонального соціуму. Процедура діагностики допускає вико­ристання системного підходу, який обумовлений складним характером демографічних процесів і розвитком населення регіону, різноманіттям їх зв’язків і відносин, необхідністю всебічного дослідження процесів життє­діяльності населення; методичного підходу до визначення симптомів змін відтворення населення регіону; ідентифікацію проблемних ситуацій; механізму діагностики.

12. Доведено, що можливі напрями відтворення основних складових соці­ального життя регіонального соціуму можна описати за певними трендами (нейтральний, негативний та позитивний) та отримати відповідний діагноз, на підставі якого дається агрегований синтетичний висновок про стан від­творення окремої складової та причин зміни в її структурі.

Розроблена процедура діагностики відтворення основних складових соці­ального життя регіонального соціуму полягає у визначенні послідовних дій, які складаються із визначення напряму розвитку процесу або явища на осно­ві виявленого тренда, встановлення властивостей протікання цих процесів, їх характерних ознак, симптомів змін та встановлення діагнозу.

13. Обґрунтовано, що механізм діагностики відтворення продуктивних сил у контексті розвитку регіонального соціуму варто розглядати як систе­му взаємодії економічних та соціальних явищ і процесів, що відбуваються в соціальному житті населення на основі сукупності природно-географіч­них, екологічних та інституціональних форм його розвитку, та як організа­цію процесу дослідження на основі методологічних принципів, підходів, методів.

Результатом функціонування механізму діагностики регіонального соціу­му є отримання діагнозу на підставі встановленого стану досліджуваних складових соціального життя населення регіону, виявлення причин, що ви­кликали відхилення від нормативних показників і прогнозування тенденцій розвитку регіонального соціуму.

14. Обґрунтовано, що головною метою моніторингу умов життя регіонально­го соціуму є оцінка результативності, повноти та ефективності реалізації запро­понованих заходів, що спрямовані на подолання, елімінування негативних тен­денцій у відтворенні соціального життя населення та визначення відповідних організаційних заходів, які спрямовані на розвиток регіонального соціуму. За ре­зультатами моніторингу на підставі встановленого стану досліджуваних складо­вих соціального життя регіонального соціуму визначається діагноз, визначаються причини, що викликали відхилення від нормативних показників, та здійснюєть­ся прогнозування тенденцій розвитку регіонального соціуму.

Практичне використання результатів функціонування Програми моніто­рингу умов життя регіонального соціуму полягає у забезпеченні аналітичного та науково-методичного обґрунтування стратегій, програм, що стосуються розвитку соціальної сфери території. А саме, реформи соціальної сфери, метою яких є підвищення рівня та якості життя; питань щодо забезпечення сталої ситуації на ринку праці; подолання кризової демографічної та екологі­чної ситуації; збереження здоров’я населення, доступності та якості медич­ного обслуговування; розвиток житлово-комунального господарства та сфе­ри побутових послуг тощо.

15. Доведено, що метою визначення ризиків відтворення продуктивних сил в контексті розвитку регіонального соціуму є встановлення можливих його видів, до яких віднесені політичний, економічний, соціальний та техно­генний й обґрунтування наслідків їх дії, що дозволяє запропонувати можливі шляхи їх нейтралізації.

Запропоновано визначати ризики відтворення продуктивних сил в кон­тексті розвитку регіонального соціуму залежно від етапів його життєвого циклу та установити відповідні види наслідків (незначні, допустимі, значні, екстремальні), що дало змогу побудувати матрицю відповідності ступеня впливу ризику до значимості їх наслідків.

16. Обґрунтовані підходи до прогнозування продуктивних сил в контекс­ті розвитку регіонального соціуму з урахуванням сили дії та напряму впливу політичного, економічного та соціального ризиків. На основі багатофактор- ного кореляційно-регресійного аналізу побудовані науково-обґрунтовані мо­делі, які є підґрунтям для прогнозування змін основних параметрів відтво­рення продуктивних сил регіону у майбутньому.

Встановлено, що у короткостроковому періоді у разі дії визначених ризи­ків, відбудеться скорочення чисельності населення та його економічної акти­вності, середньої очікуваної тривалості життя при народжені та збільшенні безробітних. Можливими наслідками цих подій є загострення соціальних проблем, які виявляються у соціальній диференціації населення, його збід­ненні, погіршенні якості робочої сили, житлових умов тощо.