10.4. Використання сучасних форм фінансування малого та середнього підприємництва

В умовах перехідної економіки найгострішою проблемою ма­лого і середнього бізнесу є дефіцит фінансових ресурсів. У такій ситуації підприємництво може виникнути і вижити, раціонально використовуючи найсучасніші форми фінансування і кредитуван­ня.

Факторинг (від англ. factor - посередник) - це різновид тор­гово-комісійної операції, пов'язаної з кредитуванням обігових чи інших коштів.

За суттю факторинг - це викуп платіжних вимог у постачаль­ника товарів чи послуг. Іншими словами факторинг можна визна­чити як діяльність спеціалізованої установи (факторингової ком­панії або факторингового відділу банку) зі стягнення грошових коштів у боржників свого клієнта (промислової або торговельної компанії) й управління його борговими вимогами1.

Як звичайно, малий бізнес потребує також налагодження бух­галтерського обліку, проведення аудиту, підготовки статистичних матеріалів та ін. Усі ці додаткові послуги невеликі фірми можуть отримувати від факторингових компаній.

Факторингові послуги надають для малого і середнього бізнесу без фінансування або з фінансуванням. У першому ви­падку клієнт, який продав рахунок-фактуру факторинговій ком­панії, отримує кошти після настання терміну платежу. У друго­му - може вимагати негайної оплати. У цьому разі факторинго­ва компанія надає кредит своєму клієнтові. Остаточний розра­хунок з продавцем рахунку-фактури настає в зазначений термін платежу за товар.

_____

1 В економічній літературі однозначності в тлумаченні факторингу немає. Банкі­ри під факторингом часто розуміють набір послуг, який надають в обмін на уступки всієї дебіторської заборгованості, яка виникне в майбутньому. Трейвиш М. Факторинг // Финансист. 1997. № 2. С. 20.

У 1998 p. Оттавська конференція визначила чотири ознаки факторингу: фінан­сування, страхування кредитних ризиків, облік дебіторської заборгованості та інкасування.

301

Одна із причин повільного становлення факторингу в Україні - складність технології факторингового обслуговування. Підго­товчий етап для початку роботи становить два-три роки, за які треба виробити технологію оцінки дебітора, технологію прийняття рішень, технологію розподілу ресурсів тощо. В Україні ці техно­логії опрацьовані недостатньо, крім того, інформації про дебіторів підприємств дуже мало.

Лізинг (англ. leasing - здавати або брати майно в оренду) -довготермінова оренда (від шести місяців до декількох років) машин, обладнання, транспортних засобів, виробничих споруд тощо на підставі відповідного договору між орендодавцем (англ. leaser) і орендарем (англ. lessor). Лізинг є, по суті, новим спосо­бом фінансування капітальних вкладень. Він Грунтується на збе­реженні права власності на фонди за орендодавцем. У лізингову оренду здають предмети довготривалого користування, як це пе­редбачено Законом України "Про оренду майна державних підприємств та організацій". Протягом дії договору про лізинг орендар може сплатити орендодавцю повну вартість взятого в оренду майна. Лізинг можна вважати різновидом довготерміно­вого кредиту, який надають у натуральній формі, а клієнт пога­шає його на виплат.

В Україні сформувалася мережа лізингових компаній, фондів, фірм. Спеціальні лізингові підрозділи виникли в комерційних бан­ках і небанківських фінансово-кредитних установах.

Загальну політику розвитку лізингу формує держава. Скла­дові цієї політики державного лізингу показано на рис 10.3.1

Переваги лізингу такі: він дає змогу орендареві швидко пе­реходити на нову технологічну базу, зосередити всі зусилля на ефективному використанні нової техніки, не потребує значних одноразових затрат.

У наданні лізингових послуг може брати участь і банк. По­рядок оформлення цих послуг є такий. На прохання клієнта банк

_____

1 Дідур С.В. Організаційно-економічний механізм розвитку лізингових відносин. //Автореф. дис. ... канд. екон.наук. К., 1998. С. 11.

302

Рис.

303

купує майно, устаткування, транспортні засоби, обчислювальну техніку тощо і приймає на себе практично всі зобов'язання влас­ника, у тім числі внесення страхових платежів, оплату майнових податків. Клієнт, на прохання якого купують майно, укладає з бан­ком строкову угоду оренди, в якій визначено розмір орендної пла­ти і періодичність її внеску.

Розрізняють лізинг фінансовий, зворотний, оперативний, ком­пенсаційний і ін.

Фінансовий лізинг - це найчастіше застосовувана форма лізин­гу; у процесі якої орендар виплачує амортизаційні відрахування орендованого майна.

Важливою ознакою цього лізингу є неможливість розірван­ня угоди протягом так званого основного терміну оренди, тобто терміну; потрібного для відшкодування витрат лізингової фірми.

Суттєвою ознакою фінансового лізингу є також наявність трьох сторін, які беруть участь в орендній угоді, - орендаря, по­середника (лізингової фірми) і власника обладнання. Посередник, виконуючи суто фінансові функції, укладає дві угоди: з оренда­рем про здавання в оренду і з власником на закупівлю майна.

Зворотний лізинг полягає в тому, що власник машини або обладнання продає їх лізинговій фірмі, яка після цього здає їх в оренду. Така комерційна угода дає орендарю змогу зекономити капітальні вкладення. Зворотний лізинг передбачає продаж основ­них фондів фінансовій організації з одночасним отриманням та­ких фондів в оперативний чи фінансовий лізинг.

Оперативний лізинг означає, що устаткування передають в оренду на термін значно менший, ніж термін повної амортизації. У цьому разі устаткування після закінчення угоди можна здава­ти в оренду на новий термін. Залежно від того, хто обслуговує устаткування, лізинг поділяють на нетто і брутто. У першому випадку техніку обслуговує користувач, а в другому - власник майна або посередник.

Компенсаційний лізинг полягає в тому, що орендар як оренд­ну плату поставляє лізинговій фірмі товар, вироблений з викори­станням орендованих машин і обладнання.

304

рації надзвичайно вигідні у випадку співпраці українських підприємств з іноземними лізинговими фірмами: українські орен­дарі не мають потрібної валюти для закупівлі й оренди імпортно­го устаткування.

Для впровадження великих лізингових проектів (будівниц­тво заводів, фабрик, шляхів) об'єднують капітали декількох лізин­гових компаній. Перевагою такого способу є те, що ці компанії не мають права регресу (зворотної переуступки вимог, повернення їх замовнику) на збудований за допомогою їхніх коштів об'єкт. Деякий досвід роботи у цьому напрямі вже має Державний ко­мерційний центр - орендне підприємство, метою якого є сприян­ня формуванню ринку засобів виробництва і матеріально-техніч­них ресурсів.

У міжнародній банківській практиці значного поширення набув лізинг з залученням коштів (оренда інвестиційного типу). У разі проведення такої лізингової операції банк організовує от­римання довготермінової позики в одного або декількох креди­торів на суму до 80% вартості зданих в оренду активів. За орга­нізацію позики він одержує від орендаря додаткову винагороду. Крім того. ця операція дає змогу банку звузити базу оподаткуван­ня за рахунок віднесення відсотка за взятий кредит на витрати своєї діяльності.

Правове регулювання лізингу в розвинутих країнах забезпе­чене окремим законодавством (Бельгія. Франція. Італія. ФРН) або судовими рішеннями (США, Англія). У США податкові інспекто­ри, крім цього, займаються розмежуванням угод лізингу та умов­ного продажу для шукання прихованого податку. В Англії угода лізингу - це угода довготермінової дії, а справжня угода називаєть­ся угодою оренди-продажу; а у Франції - кредит-орендою.

Для розвитку лізингу в Україні важливим є впровадження міжнародної конвенції про фінансовий лізинг, широке залучення іноземних інвестицій, надання митних пільг у разі тимчасового ввезення обладнання, податкових пільг під час купівлі вітчизня­ного обладнання. Лізинг сприятиме розвитку виробництва основ­них засобів та структурній перебудові економіки.

305

Місце лізингу в інноваційному процесі показано на рис. 10.4.1

Рис. 10.4. Місце лізингу в інноваційному процесі. Обсяг реалізації техніки:

1 - нової А; 2 - нової Б; 3 - В, що була у користуванні 4 - Г, що була у користуванні.

Життєвий цикл інновацій має кілька етапів, починаючи з науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт (НДПКР) і закінчуючи спадом виробництва та зняттям продукції з вироб­ництва. Лізингова діяльність передбачає використання готової про­дукції. Для належного забезпечення своїх клієнтів потрібним май­ном лізингова компанія може здавати в лізинг різні види техніки:

нову (варіант А,Б) і ту, що була в користуванні (варіант В,Г), та досягати різних обсягів реалізації. Можливий випадок, коли тех­ніку використовують і після завершення й життєвого циклу (ва­ріант Б, Г).

На підставі аналізу лізингової діяльності у нашій країні та за кордоном О.Галущак запропонувала класифікацію лізингових опе­рацій за певними ознаками (табл. 10.21).

Селенг. Для підтримки і розвитку підприємств малого та се­реднього бізнесу використовують також різновид лізингу - селенг.

_____

1 Галущак О.Я. Лізинг в системі стимулювання інвестаційної діяльності: Автореф. дис.... канд. екон.наук. Львів, 1998. С.6

306

Таблиця 10.2 Класифікація видів лізінгу

307

Функції селенгу регламентовані Об'єднанням європейських лізингових товариств зі штаб-квартирою в Брюсселі. Сьогодні селенг активно застосовують в усіх економічно розвинутих краї­нах. Зокрема, у США обсяг селенгових операцій перевищує 10 млрд, у Західній Європі - 20 млрд доларів в рік1.

Селенг - це специфічна форма зобов'язання, яку регламен­тує угода майнового найму. Суть селенгу полягає в передачі влас­ником своїх прав на використання й управління його майном селенговій компанії за певну плату. Власник продовжує володіти переданим майном і може на першу вимогу повернути його. Май­ном можуть бути гроші, цінні папери, земельні ділянки, підприєм­ства, будівлі, обладнання тощо.

За формою фінансування селенгова діяльність подібна до бан­ківської. ЇЇ можуть вести будь-які торговельно-промислові підпри­ємства як побічну операцію. Проте доцільніше створювати спе­ціальні селенг-компанії.

Практика засвідчує, що селенг є ефективним інструментом фінансування різних сфер підприємницької діяльності в умовах ризику.

Сьогодні в Україні є умови для розвитку селенгу, передусім, у малому бізнесі. Зокрема, це:

постійні труднощі на грошовому ринку;

зменшення прибутку в господарських суб'єктів, що обмежує їхню можливість вкладати достатню суму коштів у розвиток но­вих технологій і розширення виробництва.

Селенг сприяє загостренню конкурентної боротьби на гро­шовому ринку і спрямовує її на зменшення ціни послуг (наприк­лад, відсотка за кредит).

Овердрафт (від англ. overdraft} також є однією з сучасних форм фінансування малого і середнього бізнесу. Це форма корот­котермінового кредиту, який надають шляхом використання клієнтом банківських коштів з його рахунку понад наявний зали-

_____

1 Мосійчук В. Світова практика проведення лізингових операцій та проблеми її впровадження в Україні //Економіка України. 1995. №3. С.37.

308

шок. У результаті такої операції створюється заборгованість клієнта банкові. Банк і клієнт укладають між собою угоду, в якій визначають максимальну суму овердрафту, умови його надання, порядок погашення та величину сплачуваного відсотка за кредит. У разі овердрафту на погашення заборгованості переказують усі кошти, які надходять на поточний рахунок клієнта. Тому обсяг кредиту змінюється в міру надходження коштів. Цим овердрафт відрізняється від звичайної позики.

Цю форму широко застосовують у світовій практиці. Украї­на - одна з перших країн колишнього Союзу; яка впровадила таку прогресивну форму розрахунків.

Отже, у сучасних умовах господарювання, коли в державі немає прямої підтримки малого і середнього бізнесу через пільгове оподаткування, для функціонування та виживання підприємниц­тва потрібно використовувати сучасні методи фінансування і кре­дитування.