12.1.3. Прогнозування потреби національної економіки у промисловій продукції

Прогнозування потреби у промисловій продукції і населен­ня в товарах народного споживання є основою макроекономічного регулювання промислового виробництва.

З методологічного погляду у структурі потреб національної економіки в промисловій продукції доцільно розрізняти потребу в продукції видобувних галузей і потребу в продукції обробних галузей.

Прогноз ринку сировини, матеріалів і техніко-економічне обгрунтування заходів щодо забезпечення ними народного госпо­дарства є обов'язковим елементом макрорегулювання. Потреба національного виробництва у сировині і матеріалах включає су­марні їх витрати на виробничо-експлуатаційні цілі. капітальне бу­дівництво, експорт та ін. Для прогнозування перспективної по­треби розробляють показники питомих витрат найважливіших видів сировини, палива й енергії на виробництво одиниці про­дукції.

Питомі витрати (коефіцієнти витрат) є укрупненими нор­мами витрат найважливіших видів матеріальних ресурсів, їх роз­робляють для основних видів продукції, в яких їх використову­ють, а також у розрахунку на 1 млн грн. продукції. Обгрунтову­ють питомі витрати методами техніко-економічного проектуван­ня, які охоплюють: аналіз динаміки питомих витрат на період, який передує прогнозному; визначення головних факторів, що зумовлюють зміни питомих витрат у прогнозному періоді, і оцінку їхнього впливу на рівень питомих витрат: розрахунок су­купного впливу факторів на зміну питомих витрат у прогнозно­му періоді і розрахунок перспективних коефіцієнтів витрат ма­теріальних ресурсів. Крім того, потрібно враховувати такі чин­ники: впровадження нових прогресивних технологій, розширен­ня використання нових видів сировини, зміни в структурі ви­робництва, підвищення якості продукції, поліпшення показників комплексного використання природних ресурсів, зменшення відходів, та втрат ресурсів.

339

Прогнозну потребу в ресурсах визначають за формулою

де Nmj - норма витрат m-го ресурсу; Qmj - обсяг виробництва про­дукції, на який витрачають m-й матеріал; к - кількість різновидів виробів або робіт, на які використовують m-й матеріал.

Важливим напрямом прогнозування потреби у ресурсах є визначення впливу зміни рівня і структури споживання на дина­міку матеріаломісткості суспільного виробництва.

Прогнозування потрібних обсягів продукції обробних і пе­реробних галузей промисловості розпочинають з визначення кола галузей споживачів і структури їхніх потреб. Потреби поділяють на виробничі і невиробничі. З кожного напряму виділяють групи галузей і виробництв, у розрізі яких ведуть усі розрахунки. Го­ловним у цьому випадку є нормативний метод. Прогнозування по­треби за цим методом передбачає розробку номенклатури про­дукції; показників, які б давали точну кількісну характеристику специфічним виробничим зв'язкам галузі-постачальника з галу­зями-споживачами; розрахунок обсягів потреби у розрізі агрегованих груп.

За нормативним методом прогноз виробничого споживання у кожній галузі роблять на підставі оцінки укрупнених групових нормативів витрат одного виду продукції на виробництво іншого. Розмір базових нормативів визначають за даними звітних міжга­лузевих продуктових балансів і техніко-економічних розрахунків, а розмір перспективних нормативів - на підставі базових і кори­гують з урахуванням факторів, які вплинули на їхні розміри.

Обчисливши нормативи, можна розрахувати потребу у про­дукції промисловості за всіма напрямами й використання. Наприк­лад, потребу в засобах для капітального будівництва визначають за формулою

340

де Хр - обсяг потреби основних галузей-споживачів у засобах типу р на капітальне будівництво; пі - кількість галузей-споживачів;

bpq - норматив потреби галузі q в приладах типу р на капітальне будівництво; Кq - обсяг капітальних вкладень у галузь.

Прогноз невиробничих потреб за окремими цільовими гру­пами отримують на підставі: використання норм споживання і да­них споживчих бюджетів; вивчення тенденцій зміни структури споживання, зумовлених прогресом науки і техніки; економетричних досліджень еластичності попиту на товари і залежності спо­живання від зміни доходів і цін; зіставлення з рівнем споживання на особу у розвинутих країнах.

Поряд з нормативним методом у деяких випадках для про­гнозування застосовують також пошукові економіко-статистичні методи: простого середнього значення, ковзного середнього зна­чення, експоненціонального згладжування. Ці методи використо­вують тоді, коли потреба в продукції є стабільною.

Якщо ж ця потреба не є стабільною, а змінюється (лінійно або нелінійно), то її планують за моделями прогнозування двох типів. До першого належать моделі, у яких змінною величиною є час і в яких можуть бути визначені часові ряди (трендові моделі);

до другого - моделі, у яких більш ніж одна незалежна змінна, що дає змогу враховувати, крім часу, інші фактори, які впливають на зміну потреби.

Державні потреби на промислову продукцію є такі: на обо­рону, утримання державного апарату, охорону здоров'я, освіту, ви­конання міждержавних угод, поставку продукції за одержувані енергоносії тощо. Для задоволення цих потреб формують держав­не замовлення на обов'язковій (для монополістів) договірній або конкурсній основі й укладають державні контракти на його вико­нання з товаровиробниками.

341