14.4. Об'єкти державної регіональної політики

Держава провадить макроекономічну і регіональну політи­ку, сприяє формуванню сприятливого для господарської діяльності середовища, передусім, за напрямами, які відповідають інтере­сам суспільства.

Що стосується макроекономічних та регіональних про­порцій, то їх регулюють за допомогою єдиної грошово-кредит­ної політики, системи податків, податкових пільг та фінансо­вих санкцій, системи регулювання цін та соціального захисту населення, бюджетного планування, розробки цільових соціаль­но-економічних, науково-технічних та інвестиційних програм тощо. Ринкова система потребує, щоб державні органи в про­цесі регулювання економічної діяльності враховували потребу чіткого розмежування повноважень законодавчої, виконавчої і судової влад.

В умовах ринкової системи об'єкт державної регіональної політики - економіка регіону як економічно-господарська сис­тема, є більш складним утворенням, ніж галузь. Якщо галузь -це сукупність підприємств і виробництв, однотипних технолог­ічно, то регіон має у розпорядженні складний господарський ком­плекс, що складається з різних галузей, господарств, соціаль­них, культурно-побутових підрозділів, організацій та установ. Адже всі підприємства, організації й установи в регіоні пов'я­зані спільними природно-кліматичними умовами, використан­ням природних і трудових ресурсів, міжгалузевих виробництв, спільним використанням енергії, засобів зв'язку, транспорту, бу­дівельної бази. Як самостійний об'єкт, регіон має також і спільні систему управління, фінансування і кредитування, задоволення соціальних потреб населення, охорони здоров'я, зон відпочин­ку.

508

дарських суб'єктів у будівництві житла, культурно-побутових об'єктів, підвищенні професійного рівня зайнятого населення. Якщо в індивідуальному процесі відтворення домінуючу роль відіграє саме виробництво; то у регіональному - у центрі уваги є не одне підприємство, а їхня сукупність, і не просто елементів, а сукупність внутрішньо організована, функціональна. Водно­час вона є частиною складнішої соціально-економічної системи багатогалузевого комплексу України в цілому. Проте при всій різноманітності галузевого складу та ступеня інтенсивності міжгалузевих зв'язків кожний регіональний комплекс включає не лише саме виробництво, а також виробничу і соціальну інфра­структуру, що обслуговують процес відтворення на різних його стадіях.

Отже, об'єктами державної регіональної політики є галузі господарського комплексу регіону, соціальна інфраструктура, при­родне середовище, населення і трудові ресурси. Держава прова­дить регіональне управління не тільки переліченими об'єктами, а й усіма адміністративно-територіальними одиницями, які вхо­дять до складу регіону.

Управління комплексним розвитком регіону повинно грун­туватися, насамперед, на залежності економічних можливостей регіону від ефективності функціонування виробництва, благо­получчя кожного господарюючого об'єкта території від резуль­татів його діяльності. З цією метою регіональні бюджети по­трібно формувати на підставі запровадження довготермінових фіксованих нормативів відрахувань до державного бюджету з урахуванням особливостей соціально-економічного розвитку кожного регіону.

У статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" перелічені повноваження місцевих рад у галузі бюдже­ту, фінансів і цін (див. рис. 14.4)1.

_____

1 Див.:Конох М. С. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в схемах). Дніпропетровськ, 1998. C.18.

509

Рис.

510

Державна регіональна політика передбачає таке: визначення стратегії економічного зростання, цілей та пріоритетів розвитку господарського комплексу; розробку законодавчих актів; розроб­ку національних програм щодо найважливіших глобальних пріо­ритетних для країни проблем; проведення в життя єдиної техніч­ної, структурної та інвестиційної політики; підтримання загаль­ної збалансованості економіки; усунення монопольного станови­ща окремих виробників; стимулювання конкуренції; регулюван­ня економічних проблем, які не вирішує самостійно ринковий механізм; участь у міжнародному та внутрішньодержавному те­риторіальному поділі праці.

На рівні регіону державна політика - це, насамперед, вибір пріоритетів та обгрунтування стратегії довготермінових та поточ­них прогнозів соціально-економічного розвитку; формування бюд­жету області, координація роботи місцевих органів влади у про­цесі вирішення міжрегіональних питань.

Особливого значення набуває питання про охорону довкілля та раціональне природокористування; вирівнювання життєвого рівня населення адміністративних одиниць, розташованих на те­риторії області; створення високорозвиненої соціальної інфра­структури, яка забезпечує задоволення всього комплексу соціаль­но-культурних та побутових потреб населення; розвиток та управ­ління рекреаційним господарством; регулювання споживання енергоресурсів на території; заохочення іноземних інвестицій тощо.

Важливими для регіонів сьогодні є питання розвитку підпри­ємництва; роздержавлення і приватизації комунальної власності, проведення приватизації майна агропромислового комплексу та аграрної (особливо земельної) реформи, соціальний захист насе­лення, формування товарного і фінансового ринків, ринку праці, інших інститутів ринкової інфраструктури та ін. Це означає, що регіональні органи повинні сприяти створенню всебічного рин­кового середовища. З іншого боку; вони повинні забезпечувати розвиток регіональної соціальної і виробничої інфраструктури,

511

раціональне використання місцевих природних, трудових, вторин­них ресурсів, охорону природного середовища, розвиток регіо­нальних систем розселення, збереження етнічної самобутності ре­гіонів, налагодження прикордонної торгівлі, створення вільних економічних зон тощо.

Іншими словами, саме регіональні органи повинні забезпе­чувати комплексний і збалансований соціально-економічний роз­виток регіонів, ефективно використовуючи природні, гео­графічні, демографічні особливості регіонів, їхній економічний і науково-технічний потенціали. А оскільки проблеми завжди виникають у конкретному регіоні, то їх треба вирішувати на місцях за рахунок місцевих бюджетів, позабюджетних та інших коштів. Адже саме так фінансують цільові регіональні програ­ми, щодо соціального захисту, розвитку галузей соціальної сфе­ри, раціонального використання трудових і природних ресурсів тощо. Велике значення має також створення фондів для фінан­сування програми розвитку підприємництва у виробничій сфері, зокрема, з переробки сільськогосподарської продукції, техніч­ного переоснащення підприємств. Отже, вирішення низки регі­ональних проблем потребує нетрадиційних підходів та широко­го застосування різних методів Це можуть бути методи як пря­мого, так і непрямого державного впливу. Однак усіх їх треба спрямовувати на виконання головної функції, що забезпечує зба­лансований розвиток регіонів - координації і добровільного уз­годження інтересів усіх економічних суб'єктів. Отже, об'єктив­ною потребою є перенесення центру ваги в управлінні багатьма соціально-економічними процесами безпосередньо на місця і за­лучення до їхнього вирішення усіх учасників господарської діяльності.

512