Класифікація соціально-економічних прогнозів

Однією з найважливіших характеристик соціально-економіч­ного прогнозування є класифікація (типологія) прогнозів. В економічній теорії і практиці існують різні підходи до класифікації.

За масштабами об’єкта прогнозування (залежно від рівня аґреґування) прогнози поділяються на: глобальні, макроекономічні, секторів економіки, міжгалузевих народногосподарських комплексів, галузеві, регіональні, локальні, підприємств та ін.

За часом випереджання (прогнозним горизонтом) прогнози класифікують на оперативні, короткострокові, середньострокові, довгострокові та дальнострокові (рис. 2.4). Зазначені прогнози відрізняються один від одного не тільки тривалістю прогнозного горизонту, а й характером прогнозної інформації (кількісні, якісні параметри) та гіпотезою про можливість зміни певних тенденцій розвитку в межах прогнозного горизонту.

За елементами та напрямами відтворення вирізняють прогнози первинних факторів виробництва та прогнози суспільних потреб.

Прогнози первинних факторів виробництва є вихідними в системі економічного прогнозування. До цієї групи належать: прогнози природних ресурсів (землі, води, палива, мінеральних ресурсів); матеріальних ресурсів (прогнози виробництва продуктів переробки природних ресурсів); трудових ресурсів (демографічні прогнози, прогнози трудових ресурсів, прогнози ринку та продуктивності праці); фінансових ресурсів (прогнози доходів і витрат бюджетів і фондів, інвестицій і т. ін.); науково-технічні прогнози тощо.

Рис. 2.4.

До прогнозів суспільних потреб належать прогнози, що характеризують потреби в продукції (роботах, послугах). З огляду на це виокремлюють прогнози загальнодержавних, виробничих, особистих тощо потреб, а також прогнози економічної кон’юнк­тури.

Важливе місце у системі соціально-економічних прогнозів належить соціальним прогнозам, які охоплюють прогнози споживчого попиту населення, попиту населення на суспільні товари, рівня життя населення, соціального складу суспільства і т. д.

За функціональною ознакою прогнози класифікуються як пошукові (дослідницькі) та цільові (нормативні).

Пошукові прогнози базуються на умовному продовженні в майбутньому тенденцій розвитку об’єкта в минулому з урахуванням факторів, здатних змінити ці тенденції.

Цільові прогнози розробляються на підставі заздалегідь визначеної мети. Їх розроблення спирається на принцип цілеспрямованості і пов’язане з управлінським аспектом прогнозування. Побудова цільових прогнозів здійснюється у зворотному порядку: спочатку встановлюють ціль (уц), а потім вишукують способи її досягнення, визначають цільові етапи (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Пошуковий і цільовий прогнози