ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Банківська система відіграє важливу роль у господарській структурі країн з розвиненими ринковими відносинами. Через неї проходить великий обсяг грошових розрахунків і платежів підприємств, організацій і населення.

Розпад Радянського Союзу, прийняття Верховною Радою Ук­раїни у липні 1991 р. Декларації про державний суверенітет та проголошення у серпні 1991 р. України незалежною демократич­ною державою відкрили нову сторінку у розвитку власної бан­ківської системи. 20 березня 1991 р. Верховною Радою України був прийнятий перший Закон України “Про банки та банківську діяльність”, за яким на базі Української республіканської контори Державного банку CPCP створено Національний банк України. З перших днів його діяльності спрямована на зміцнення держав­ності України, він проводить єдину державну політику у сфері грошового обігу, кредитування та забезпечення стабільності націо­нальної грошової одиниці.

Декларація про державний суверенітет та Закон України “Про економічну самостійність Української РСР”, які законодавче закріпили за нашою державою право самостійного формування власної банківської системи, заклали фундамент створення нових комерційних банків. За 1989-1991 рр. було зареєстровано біля двох десятків українських банків.

У процесі формування сучасної банківської системи України можна виділити п’ять етапів.

Перший етап — 1991-1992 рр. — це процеси перереєстрації та реорганізації. Із жовтня 1991 року Національний банк починає перереєстрацію комерційних банків України, що були зареєстро­вані ще Держбанком CPCP. У цей же період галузевий капітал, тобто частка капіталу, вкладеного у комерційні банки різними державними установами, поступово витісняється ринковим капі­талом спільних малих підприємств, акціонерних товариств. Дер­жавні банки “Промінвестбанк”, “Агропромбанк”, “Укрсоцбанк” акціонуються, а точніше, приватизуються персоналом банків та фірмами-інсайдерами.

Другий етап — 1992-1993 рр. — виникнення банків “нової хвилі”. На цьому етапі з різних бюджетних і позабюджетних фондів та диверсифікації пасивів діючих банків виникає низка комерційних банків, таких, як “Аваль”, “Інко” (отримує самостій­ність від Москви), “Відродження”, “Трансбанк” та інші. У комер­ційних банках спостерігалося подальше зменшення частки “мініс­терського” капіталу, що було спричинено постановою Кабінету Міністрів “Про передачу міністерських пакетів акцій на управ­ління до Міністерства фінансів України”. Цією постановою перед­бачалося, що Міністерство фінансів України буде одержувачем дивідендів за акціями, що належать іншим міністерствам. Зро­зуміло, що це влаштувало власників акцій і вони поспішили вилучити свої кошти із комерційних банків та інших акціонер­них товариств.

У цей же час спостерігалося масове народження дрібних “ки­шенькових” банків. Протягом року їх було зареєстровано більше сотні, значна частина з них мала приватний капітал, але цей ка­пітал був надто мізерним, щоб забезпечити ліквідність банку. Ці банки погано заробляли на гіперінфляції 1992-1994 рр., викорис­товуючи цей зовнішній незалежний від них фактор. На кінець 1992 р. в Україні у ресурсі НБУ зафіксовано 133 банки, ліквідо­вано 3 банки. На кінець 1993 р. у книзі реєстрації вже 211 банків, ліквідовано протягом цього року ще 6 банків.

У період економічних реформ, які розпочалися у 1989-1992 рр. в Україні в основному сформувалася нова банківська система, що базується на основі роздержавлення і розвитку кредитних інститутів різних форм власності. Система кредитно-фінансових інститутів складається сьогодні з двох рівнів — відомств Націо­нального банку України (НБУ) і комерційних банків (КБ).

Третій етап — 1994-1996 рр. — це етап банкрутства. Активі­зація роботи Національного банку України з побудови чіткої сис­теми регулювання діяльності комерційних банків співпала з періо­дом призупинення інфляційних процесів, які були основним дже­релом безбідного існування цілої низки комерційних банків.

Для цього періоду характерні й інші процеси, які істотно впливали на структуру банківської системи України. Так, на кре­дитно-фінансовому ринку України починають працювати іноземні банки та їх представництва (всього їх було зареєстровано 14). З’являються 5 нових українських комерційних банків.

Важливим моментом функціонування банківської системи цього періоду була зміна складу акціонерів, зміна власників багатьох комерційних банків та окремих філій шляхом продажу та пере­продажу. Таких змін зазнали близько 70 банків.

У 1995-1996 рр. завершився етап екстенсивного розвитку бан­ківської системи, її діяльності, характеру взаємодії з іншими економічними структурами, відомствами і організаціями, включа­ючи державу. Таким чином, сучасна банківська система України була сформована і створена, в основному, у період з 1989-1994 рр.

Четвертий етап 1996-2000 рр. стабілізація та впровадження національної валюти — гривні. Для цього етапу є характерною боротьба Національного банку з інфляційними процесами, ство­рення сприятливих умов для проведення грошової реформи і введення в обіг національної грошової одиниці - гривні. Також Цей період посилався контроль за діяльністю комерційних банків із боку НБУ.

П’ятий етап 2001 р. починається з прийняття нового Закону України “Про банки і банківську діяльність” та Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінан­сових послуг”.

У роки незалежності України було не тільки реформовано, але й створено нову банківську систему:

- створені основи дворівневої банківської системи, валютного ринку та ринку цінних паперів;

- здійснено перший етан реформування грошової системи держави із введенням проміжної валюти — українського карбованця, іцо склало основу для проведення грошової реформи і введення національної грошової одиниці — гривні;

- створено національну платіжну систему із запровадженням нових прогресивних технологій перерахування коштів па основі елект­ронних платежів, що дозволило досягти світового рівня обробки інформації у сфері міжбапківських розрахунків, значно підвищити їхню надійність, дало можливість максимально обмежити ризик створення фальшивих грошей в обігу та скоротити до мінімуму термін проходження платежів;

-введено у дію банкнотно-монетний двір та фабрику банкнотного наперу, що дало можливість створити потужності з друкування банкнот та карбування монет;

- реформовано та введено нові стандарти бухгалтерського обліку та звітності у банках;

- напрацьовано нормативну базу для здійснення монетарної політики та банківського нагляду;

J діяльність національного банку України, його монетарна політика позитивно позначилися па подоланні гіперінфляції, керованості інфляційних процесів.

Проте тривала економічна, фінансова та платіжна криза, галь­мування процесу ринкових перетворень економіки інвестиційного процесу, серйозні недоліки у діяльності комерційних банків у сфері кредитування, розрахунків, порушення багатьма з них економічних нормативів, невпорядкованість та нестабільність нормативно-правового регулювання, недосконалість податкового та фінансового законодавства визначають необхідність поглиб­лення банківської реформи.

Згідно Закону України “про банки і банківську діяльність” банківська система складається з двох рівнів.

Перший (верхній) рівень посідає Національний банк Украї­ни — емісійний центр, який є фінансовим агентом уряду і об­слуговує лише банківські заклади й урядові структури.

Другий (нижній) рівень банківської системи України представ­ляє мережа комерційних банків, яка покликана своєчасно нада­вати фінансові послуги для своїх клієнтів. Комерційні банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства або коопе­ративного банку. Банки мають право самостійно володіти та роз­поряджатися майном, що перебуває у їхній власності. Держава не відповідає за зобов'язаннями банків. Комерційні банки само­стійно визначають напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. НБУ здійснює лише регулювання діяльності комерційних банків через економічні нормативи. НБУ здійснює також банківський нагляд за діяльністю комерційних банків.

10.3.