<<
>>

ВІДМІННІСТЬ МІЖ РЕАЛЬНИМИ ТА НОМІНАЛЬНИМИ ПРОЦЕНТНИМИ СТАВКАМИ

Досі в нашому аналізі процентних ставок ми не брали до уваги впливи інфляції на вартість отримання позички. Те, що ми досі називали процентною ставкою і не робили поправку на інфляцію, точніше називається номінальною процентною ставкою.

Цю ставку слід від­різняти від реальної процентної ставки. Остання є скоригованою з урахуванням очікуваних змін у рівні цін, тобто вона точніше віддзер­калює справжню вартість отримання позички[15]. Реальна процентна ставка точно визначається через рівняння Фішера, що назване на честь Ірвінга Фішера, одного з найвідоміших економістів, які досліджу­вали гроші у XX столітті. З рівняння Фішера випливає, що номінальна процентна ставка (г) дорівнює реальній процентній ставці (гг) плюс сподіваний темп інфляції (πe) 1:

Впорядковуючи члени рівняння, виявляємо, що реальна процентна ставка дорівнює номінальній процентній ставці мінус сподіваний темп інфляції:

Щоб зрозуміти, чому це означення важливе, давайте початково розглянемо ситуацію, в якій ви надали однорічну просту позичку за 5 %-ної ставки (і = 5 %). Ви сподіваєтесь, що рівень цін залишається постійним протягом року (πe = 0 %). Як наслідок надання позички, наприкінці року ви матимете 5 % більше у реальному вираженні, тобто у перерахунку на реальні товари і послуги, які ви можете купити за цю суму. У цьому випадку процентна ставка, яку ви зробили у перерахунку на реальні товари і послуги, є 5 %, тобто

що випливає з означення Фішера.

Що, коли процентна ставка зросте до 10 %, але сподіваний темп інфляції становитиме 20 % протягом року? Хоча ви матимете на 10 % більше доларів наприкінці року, ви будете все ж платити на 20 % більше за товари.

Результат полягатиме в тому, що ви зможете купити на 10 % менше товарів наприкінці року, і ваше матеріальне становище погір­шиться на 10 % у реальному вираженні. Це випливає з рівняння Фішера:

Як кредитор ви, очевидно, не зацікавлені надавати позичку в цьому випадку, бо мовою реальних товарів і послуг ви фактично заробляєте від’ємну процентну ставку 10 %. З другого боку, позичальник почуває

Графік 4.3. Реальні і номінальні процентні ставки (тримісячні векселі Державної скарбниці): 1953—1990.

Джерело: графік, побудований автором на основі використання методики, яка описана у роботі Frederic S. Mishkin “The Real Interest Rate: An Empirical Investigation”, Carnegie-Rochester Conference Series on Public Policy, vol. 15 (1981), pp. 151 — 200.

себе цілком добре, бо наприкінці року сума, яку йому доведеться повернути, вартує на 10 % менше мовою товарів і послуг. Борг по­зичальника буде на 10 % менший у реальному вираженні. Коли про­центні ставки низькі, то існують більші стимули для отримання позичок і менші стимули для надання позичок.

Подібну відмінність можна провести між номінальним доходом і реальним доходом.

Номінальні доходи, які не враховують поправку на інфляцію, є такими, які ми отримуємо. Коли темп інфляції відняти від номінального доходу, то отримаємо реальні доходи, які означають суму додаткових товарів і послуг, що можна купити як результат володіння цінним папером.

Відмінність між реальними і номінальними процентними ставками важ­лива, бо реальна процентна ставка, яка віддзеркалює реальну вартість отримання позички, є, ймовірно, найкращим показником стимулів отри­мувати позички і їх надавати. Вона є кращою ознакою того, як на людей впливає стан на кредитних ринках.

Графік 4.3, який подає оцінки реальних та номінальних процентних ставок по тримісячних векселях Державної скарбниці США з 1953 по 1990 роки, показує нам, що номінальні та

Вставка 4.3. Номінальні і реальні процентні ставки у зарубіжних розвинутих країнах

Графік показує середню зважену реальних та номінальних тримісяч­них процентних ставок для дев’яти основних розвинутих країн світу. Як і в США, реальні та номінальні про­центні ставки не змінюються в од­ному напрямку. Реальні процентні ставки у цих країнах мали тенден­цію до зростання з 1973 по 1990 ро­

ки. Проте ця тенденція не була влас­тива для номінальних процентних ставок. Загальний висновок полягає в тому, що зміни у номінальних про­центних ставках не є надійним по­казником змін у реальних процен­тних ставках, що здебільшого під­тверджується для всіх країн.

Зважені реальні та номінальні процентні ставки у дев’яти зарубіжних країнах: 1973—1990 рр.

Джерело: Federal Reserve Board.

реальні процентні ставки часто не змінюються в одному напрямі (Це також справедливе для номінальних і реальних процентних ставок і в решті країн світу — див. вставку 4.3). Зокрема, коли номінальні процентні ставки у США були високими у 1970-і роки, то реальні ставки були насправді винятково низькими, часто від’ємними. За величиною номіналь­них процентних ставок ви могли б думати, що умови на кредитних ринках у цьому періоді були жорсткими, тобто було дорого позичати. Проте оцінка реальних ставок показує, що така думка була помилковою. У реальному вираженні вартість отримання позички фактично була цілком низькою [XVI].

<< | >>
Источник: Мишкін, Фредерік С.. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. С. Панчишин, Г. Стеблій, А. Стасишин.— K.: Основи, 1998,— 963 с.. 1998

Еще по теме ВІДМІННІСТЬ МІЖ РЕАЛЬНИМИ ТА НОМІНАЛЬНИМИ ПРОЦЕНТНИМИ СТАВКАМИ:

  1. ЗАСТОСУВАННЯ ДОЛАР І ПРОЦЕНТНІ СТАВКИ: 1973 — 1990 рр.
  2. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ ІНФЛЯЦІЇ
  3. ТЕОРІЯ ПЕРЕВАГИ ЛІКВІДНОСТІ КЕЙНСА
  4. Грошово-кредитна політика
  5. ВИДИ ПРОЦЕНТА ТА ЧИННИКИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ЙОГО РІВЕНЬ
  6. СУЧАСНА КІЛЬКІСНА ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ ФРІДМАНА
  7. ЗМІСТ
  8. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ
  9. ІНСТРУМЕНТИ ФІНАНСОВОГО РИНКУ
  10. Напрями монетарної теорії грошей