Висновки до розділу 2

1. Соціально-економічна значущість роздрібного кредитування в Україні є низькою, що підтверджується структурою кредитування та пояснюється чутливістю роздрібного кредитування до динаміки зміни доходів населення.

2. Розвиток банківських продуктів потребує активної орієнтації кредитних установ на ринок кредитування населення, формування та розвиток на ньому інститутів інформаційного посередництва, тощо. На ринок роздрібного банківського кредитування впливає ряд факторів, частина з яких стимулюють його розвиток; другі - регулюють, а треті - стримують розвиток ринку кредитування населення. Для держави кредитування населення досі не є пріоритетним або рівнозначним кредитуванню юридичних осіб, тому антикризові заходи були спрямуються в основному на підтримку фінансового сектору та кредитування юридичних осіб.

3. Моніторинг показників, що характеризують ефективність роздрібного банківського кредитування передбачає аналіз кредитування в розрізі виданих кредитів, кредитів до погашення та заборгованості за кредитами, з використанням показників обсягів, складу та динаміки кредитних ресурсів. При цьому показниками, що характеризують ефективність роздрібного кредитування в частині виданих кредитів, є: розмір виданого кредиту, термін користування кредитом (тривалість одного обороту), одноденний розмір кредиту, число оборотів кредиту за рік, річний оборот кредиту, річна відсоткова ставка, середній розмір кредиту, середній термін користування кредитами (середня тривалість одного обороту), середнє число оборотів кредитів за рік, середня річна відсоткова ставка.

4. Факторний аналіз процентного доходу банку від роздрібного кредитування слід виконувати на основі застосування чотирифакторної мультиплікативної моделі, в якій факторами, що обумовлюють значення результуючого показника, є: обсяг непогашеної заборгованості за кредитами, середньозважений термін кредитування, середньозважена процентна ставка за кредитами та середньозважена кількість оборотів виданих кредитів. Доповнення факторного аналізу процентного доходу банку від роздрібного кредитування його структурно-динамічним аналізом на основі застосування індексу В. Рябцева дає змогу оцінити структурні зрушення в грошових потоках процентних платежів та вчасно виявити ознаки негативних змін, зокрема підвищення мінливості структури процентного доходу або зниження інтенсивності його надходжень.

5. Кредитний моніторинг являє собою відстеження кредитоспроможності клієнта після отримання кредиту, порівняно зі становищем до отримання кредиту, що дозволяє прогнозувати розвиток подій у майбутньому з метою зменшення (по можливості - повного виключення) ризику виникнення прострочення (неповернення) кредиту. Кредитний моніторинг передбачає безперервне спостереження, оцінювання та попередження негативних наслідків кредитної діяльності банків з боку

служб внутрішнього контролю банку.

6. Якісний кредитний моніторинг дозволяє банку своєчасно розпізнати сигнали погіршення кредитоспроможності позичальника і розробити комплекс заходів щодо недопущення переходу кредиту в категорію прострочених. У процесі кредитного моніторингу відстежується якість кредиту, дотримання умов кредитного договору, у тому числі відповідність фактичних платежів за кредитом розрахунковим (дозволяє робити висновки про якість обслуговування боргу), якість і стан забезпечення кредиту (дає можливість оцінити поточну вартість і ліквідність застави), прогнозується збільшення або скорочення потреби позичальника в сумі кредиту, зміна фінансового стану поручителя тощо.

7. Для підтримки стабільності кредитного процесу й оперативного реагування на виявлення ознак його неефективності слід здійснювати динамічне відстеження якості кредитного моніторингу із застосуванням контрольних карт Шухарта.

8. Найбільш поширеними методами управління проблемною заборгованістю у роздрібному банківському кредитуванні є: самостійне управління; передача кредитів колекторам на обслуговування на умовах агентської угоди; продаж кредитних портфелів колекторським і факторинговим компаніям. Самостійне управління проблемною заборгованістю вимагає від банку значних витрат коштів на організацію та автоматизацію роботи з проблемною заборгованістю, утримання штату кваліфікованих співробітників, покриття судових та інших витрат зі стягнення та реалізації майна. Ефективність заходів щодо передачі кредитів

на обслуговування на умовах агентської угоди та можливості продажу кредитних портфелів залежать від якості портфеля, який пропонується на обслуговування (терміну простроченої заборгованості, якості комплектації кредитних справ та оформлення документів, повноти контактних даних позичальника та його родичів, поручителів).

Основні наукові результати розділу опубліковано в працях [140-142, 144, 146, 149, 153 ].