Висновки до розділу 2

Підбиваючи підсумки другого розділу, слід відзначити, що правовий статус «сторін і учасників провадження» у процедурі розпорядження майном боржника не однаковий. Від волевиявлення сторін безпосередньо залежить спрямованість і хід вказаної процедури.

Проведена автором класифікація кредиторів у процедурі розпорядження майном боржника показує, що у процедурі розпорядження майном боржника поняття «кредитор» безпосередньо пов’язано з наявністю грошового зобов’язання, обсяг прав кредитора напряму пов’язаний з часом виникнення грошових зобов’язань і соціальною значущістю публічних інтересів, що захищаються державою, у зв’язку з чим доцільно, крім поняття «конкурсних кредиторів», застосувати у ст. 1 Закону про банкрутство поняття «неконкурсного кредитора» для визначення правових підстав участі поточних, заставних кредиторів, кредиторів із сумою неустойки (штрафу, пені), фінансових санкцій, моральної шкоди, судового збору у справі про банкрутство, кредиторів, вимоги яких внесені до реєстру вимог кредиторів окремо, кредиторів, грошові зобов’язання яких погашаються в ліквідаційній процедурі у шосту чергу.

Розглядаючи правовий статус боржника у процедурі розпорядження майном боржника, необхідно відмітити, що поняття «боржник», яке використовується у процедурі розпорядження майном, має відмінності від поняття «боржник», яке визначається у цивільному і господарському праві, бо набуття статусу боржника в цій процедурі залежить від додаткових умов, якими є: на етапі прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутство – це наявність невиконаного боржником безспірного грошового зобов’язання перед кредитором, яке визначено в ч.

Розглядаючи правовий статус розпорядника майна у процедурі розпорядження майном визначено, що останній має самостійну правосуб’єктність, оскільки як фізична особа є суб’єктом незалежної професійної діяльності, у зв’язку з чим прирівнюється до службової особи підприємства боржника з метою усунення колізій при реалізації своєї компетенції та визначенні відповідальності арбітражного керуючого у випадках покладення на останнього функцій щодо обов’язкового погодження управлінських рішень та дій органів управлінні боржника при укладенні правочинів (договорів), при погодженні рішень (актів) керівництва боржника стосовно зміни організаційно – правової форми боржника, при тимчасовому виконанні повноважень керівника боржника або його виконавчих органів управління в інтересах кредиторів і боржника. В зв’язку з чим буде доцільним наділити правом розпорядника майна щодо подання заяв про визнання недійсними договорів і актів, прийнятих стосовно зміни організаційно-правової форми боржника, у процедурі розпорядження майном органами управління боржника, що укладені без погодження з розпорядником майна саме у справах про банкрутство, для чого внести зміні до ч.

При розгляді правової природи зборів кредиторів і комітету кредиторів у процедурі розпорядження майном було визначено останніх як носіїв суб’єктів публічних організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання – боржника, що зумовлює публічно-правове регулювання їх правового статусу, яке направлене на узгодження та захист приватних і публічних інтересів учасників провадження у справі про банкрутство.

Проведені дослідження правового статусу інших учасників процедури показують відсутність у таких учасників практичного досвіду щодо реалізації окремої процедури розпорядження майном боржника, а також достатніх важелів реального впливу на прийняття рішень щодо неплатоспроможного боржника, особливо державних підприємств, підприємств, що мають суспільну цінність або особливий статус, у зв’язку з чим доцільно передбачити право представників трудового колективу боржника, інших носіїв інтересів брати участь у діяльності комітету кредиторів із правом вирішального голосу, поряд з представниками кредиторів, які становлять переважну більшість у складі комітету кредиторів, що створить додаткові важелі відновлення платоспроможності таких боржників.

Доведено, що зростання суспільної значущості Закону про банкрутство як засобу стратегічного регулювання економіки у країні визначає, що у процедурі розпорядження майном керівник боржника і прокурор продовжують відігравати важливу роль у зв’язку з чим їх необхідно визначити учасниками провадження у справі про банкрутство.

Результати наукової новизни, викладені у другому розділі дисертації, опубліковані автором у наукових статтях і тезах [88, с.187-195; 91, с. 133-141; 92, с. 359-363; 93, с. 98-108; 94, с.8-12; 95, с. 349-355; 96, с. 134-138; 97, с. 59-65].