Антимонополъна політика держави

Загальний підхід до аналізу монополізації економіки в економічній науці склався такий: монополія менш бажана для суспільства, ніж досконала конкуренція, тож діяльність монополій слід як мінімум контролювати, а також регулювати з метою скорочення суспільних втрат.

До загальних принципів антимонопольное політики належать наступні:

• вивчення ринків, вияв серед них конкурентних і монопольних. Кожна країна встановлює певні рівні, які відповідають монопольному становищу. Приміром, частка чотирьох найкрупніших корпорацій у загальному випуску продукції;

• виділення зони природної монополії, яка в принципі не підлягає демонополізації;

• диференційований підхід до монопольних ринків. Антимонопольна політика спрямована не проти монополізму взагалі, а проти штучної монополії, зона природної монополії не повинна руйнуватися. Природна монополія потребує при цьому тобливих форм державного регулювання. Для цього ∣ посовуються переважно адміністративні методи: поточне та перспективне планування виробництва та інвестицій, контроль над пінами, контроль якості продукції.

• виявлення зони жорсткої антимонопольно! політики;

• сполучення антимонопольно! політики, правових норм та "рганізаційиого механізму їх реалізації;

• розвиток і зміцнення ринкових структур, які протистоять монополіям.