Класифікація доходів

Доходи - грошові або натуральні надходження до суб'єктів господарської діяльності. Класифікацію доходів показано на рис. 5.2.

Рисунок 5.2 - Види доходів

На кожному з розглянутих нами ринків формується специфі­чний вид доходу, який власники відповідного фактору виробниц­тва отримують від його продажу.

Трудовими вважаються заробітна плата (дохід від фактору ви­робництва «труд») і підприємницький дохід (дохід від фактору виробництва «підприємницька здібність»).

Підприємницький дохід - частина прибутку, яка залишаєть­ся у підприємця після сплати ним відсотків за взятий у позику капітал. Підприємець отримує цей дохід за свою організаційну й управлінську діяльність, новаторство та ризик.

Доходи від власності отримують власники нетрудових факторів виробництва: дивіденд - власник акціонерного капіталу, ренту - власник природних ресурсів, позичковий процент - власник позич­кового капіталу, процентний дохід - власник облігацій або банківсь­ких депозитів, роялті - власник інтелектуального капіталу.

До нетрудових доходів, окрім доходів від власності, відносять соціальні виплати (трансфертні доходи) - платежі, які держава або громадські організації безоплатно здійснюють на користь гро­мадян, що мають особливий соціальний статус і потребують мате­ріальної допомоги.

Аналіз структури грошових доходів населення України ви­світлено у табл. 5.1.

Таблиця 5.1 - Структура доходів населення України у 2005-2015 рр. (в млн грн)¹

Джерело: дані офіційного сайту Державної служби статистики.

Усі розглянуті види доходів формуються у легальному секторі економіки. У тіньовій економіці існують неофіційні та кримінальні доходи.

Неофіційні доходи отримують зайняті у неофіційному та напі­влегальному (прихованому) секторах тіньової економіки.

Джерелами виникнення кримінальних доходів є різні види кри­мінальної діяльності. Сьогодні поряд із традиційними видами економічних злочинів (крадіжками, грабіжництвом, розбоєм, ви­маганням) існують такі нові джерела злочинних доходів:

- торгівля людьми, людськими органами чи тканинами;

- наркобізнес;

- контрабанда;

- випуск фальшивих цінних паперів у вигляді акцій, вексе­лів, чеків і грошових знаків іноземних держав;

- шахрайство шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки;

- корупційна діяльність;

- гральний бізнес;

- фіктивне підприємництво;

- незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва;

- незаконні дії з документами на переказ, платіжними карт­ками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, елект­ронними грошима й обладнанням для їх виготовлення;

- шахрайство з фінансовими ресурсами;

- маніпулювання на фондовому ринку;

- незаконне збирання з метою використання або викорис­тання відомостей, що становлять комерційну або банківську таєм­ницю, тощо.

Отримання кримінальних доходів у подальшому має своє продовження у процесі відмивання «брудних» грошей, яке ставить за мету їх легалізацію - переведення з тіньового обігу у легальний.

Слід зауважити, що згідно із законодавством України не всі кримінальні доходи вважаються «брудними» грошима. У законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню теро­ризму» до «брудних» грошей відносять будь-яку економічну вигоду, одержану внаслідок учинення суспільно небезпечного діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, яка може складатися з

Тема 5. Ринок товарів та ресурсів.

Відмивання «брудних» грошей являє собою складний, досить тривалий процес, що містить у собі безліч різноманітних операцій. Найбільш розповсюдженою є трьохфазова модель:

1) розміщення - відбувається введення «брудної» готівки в ле­гальну фінансову систему;

2) розшарування - в результаті багатьох операцій гроші відо­кремлюються від джерела їх походження, втрачають «сліди»;

3) інтеграція - гроші знаходять нове - легальне - джерело по­ходження й інвестуються в легальну економіку.

Велику роль у відмиванні «брудних» грошей відіграють оф- шорні компанії, створені в офшорних зонах - у країнах чи на тери­торіях з м'яким податковим режимом і слабкою системою фінан­сового контролю. Наприклад, у Європі такими є Андорра, Гиб­ралтар, Монако, о. Мен та о. Джерсі; у Карибському регіоні - Ба- гамські Острови, Барбадос, Бермуди, Віргінські Острови (США), Гренада та Кайманові Острови; в Африці - Ліберія, Сейшельські Острови тощо.

Інші особливості офшорних компанії створюють найсприятли­віші умови для легалізації «брудних» грошей, зокрема:

- володіння офшорною компанією може здійснюватися на анонімній основі із високими гарантіями конфіденційності;

- офшорні компанії можуть відкривати рахунки в будь- якому банку офшорної зони, у будь-якій основній валюті та здійс­нювати платежі без обмежень щодо обміну іноземної валюти й без вимог про надання документів;

- вимоги до фінансової звітності офшорних компаній зведе­но до мінімуму, або їх зовсім немає.

Для протидії офшорній діяльності на наднаціональному рівні функціонує декілька міжнародних організацій. Безумовним ліде­ром серед них є Група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (ФАТФ). Нею розроблено низку рекоменда­цій щодо зниження негативних наслідків, пов'язаних із викорис­танням офшорних зон.

В Україні протидію відмиванню брудних грошей здійснює Державний департамент фінансового моніторингу України, який активно співпрацює з ФАТФ.

Ключові ТЕРМІНИ

Ринок товарів і послуг. Торгівля. Товарна біржа. Брокери. Ди­лери. Капітал. Реальний капітал. Фіктивний капітал. Ринок позич­кового капіталу. Позика. Ставка (норма) процента. Позичковий відсоток. Ринок цінних паперів (фондовий ринок). Емітент. Інвес­тор. Пінний папір. Номінальна вартість цінного паперу. Курс цін­ного паперу. Акція. Облігація. Облігація внутрішньої державної позики України. Казначейське зобов'язання України. Інвестиційний сертифікат. Ощадний (депозитний) сертифікат. Вексель. Первин­ний ринок. Вторинний ринок. Фондова біржа. Позабіржові торгове­льні системи. Ринок праці. Заробітна плата. Відрядна заробітна пла­та. Почасова заробітна плата. Ринок землі. Рента. Орендна плата. Доходи. Підприємницький дохід. Соціальні виплати (трансфертні доходи). Неофіційні доходи. Кримінальні доходи. Відмивання «брудних» грошей. Офшорні зони. Офшорні компанії.

Теми рефера тів

1. Форми торгівлі та їх еволюція.

2. Товарна біржа: функції та значення для розвитку економіки.

3. Позичковий капітал: суть і функціональна роль у суспіль­ному господарстві.

4. Ринок цінних паперів в Україні.

5. Проблеми реформування аграрних відносин в Україні.

6. Теорії заробітної плати.

7. Державне регулювання ринку праці в Україні.

8. Розподіл доходів і соціальна справедливість.

9. Джерела утворення кримінальних доходів.

10. Сучасні схеми відмивання «брудних» грошей.

Питання для самоконтролю

1. Які групи товарів продаються на товарній біржі?

2. Яким чином пов'язані між собою реальний і фіктивний капітал?

3. Чим відрізняються номінальна й реальна ставка процента?

4. Які фактори визначають курс цінного паперу?

5. Охарактеризуйте основні види цінних паперів.

6. Які фактори впливають на рівень заробітної плати?

7. За допомогою яких інструментів держава регулює оплату праці?

8. У чому полягає особливість пропозиції землі?

9. Чим відрізняються рента й орендна плата?

10. Які види доходів формуються у тіньовій економіці?

Тестові завдання

1. Прикладом біржового товару є:

а) зерно;

б) взуття;

в) комп'ютери;

г) одяг;

ґ) меблі.

2. Що з переліченого не є капіталом?

а) гроші, що витрачаються на власне споживання;

б) гроші, покладені в банк;

в) гроші, інвестовані у створення малого підприємства;

г) гроші, вкладені у придбання цінних паперів;

ґ) правильна відповідь відсутня.

3. Суб'єкти господарювання, що випускають цінні папери в обіг, називаються:

а) інвесторами;

б) брокерами;

в) емітентами;

г) дилерами;

ґ) правильна відповідь відсутня.

4. Строковий цінний папір, який засвідчує тимчасове пози­чання коштів, називається:

а) облігація;

б) акція;

в) вексель;

г) ощадний сертифікат;

ґ) інвестиційний сертифікат.

5. Ціна, за якою акція продається на вторинному ринку, нази­вається:

а) дивіденд;

б) процент;

в) курс акції;

г) номінальна вартість акції;

ґ) правильна відповідь відсутня.

6. Попит на робочу силу не залежить від:

а) рівня продуктивності праці;

б) попиту на кінцевий продукт виробництва;

в) якості робочої сили;

г) частки працездатних у загальній чисельності населення;

ґ) правильна відповідь відсутня.

7. Які фактори не впливають на ставку заробітної плати?

а) попит на працю;

б) пропозиція праці;

в) регулювання державою розміру заробітної плати;

г) діяльність профспілок;

ґ) співвідношення приватного та державного секторів еконо­міки.

8. Особливістю пропозиції землі в короткостроковому періоді є те, що вона:

а) є безмежною;

б) є незмінною;

в) часто змінюється;

г) є еластичною;

ґ) правильна відповідь відсутня.

9. До доходів від власності належить:

а) заробітна плата;

б) рента;

в) стипендія;

г) пенсія;

ґ) правильна відповідь відсутня.

10. Позичковий процент - це доход, який отримує власник:

а) торгівельного капіталу;

б) грошового капіталу;

в) фіктивного капіталу;

г) інтелектуального капіталу;

ґ) продуктивного капіталу.