Монополістична конкуренція

Більшість реально існуючих галузей організовані як суміш повної конку­ренції та чистої монополії, що утворює монополістичну конкуренцію та олігополію.

Монополістична конкуренція — це такий тип ринкової структури, де:

1) на ринку діє багато продавців і покупців, частка кожного з них в обсягах ринкових продажів не є значною;

2) продукція різних виробників неоднорідна (диференційована);

3) вхід на ринок і вихід з нього є вільними;

4) виробники не взаємодіють між собою;

5) існує повна поінформованість щодо ринкових цін, обсягів та попиту покупців.

Суттєвою характеристикою монополістичної конкуренції є диференціа­ція продукції при досить значній кількості постачальників і майже необме­жених можливостях входження у галузь нових фірм.

Ступінь диференціації продукції невисока — у межах задоволення одна­кових потреб, і досягається за рахунок торгових марок, тобто дещо від­мінної якості продукції, та реклами. Завдяки диференціації споживачі здатні розрізнити на ринку продукцію різних фірм, отже, попит на продукцію окремої фірми вже не є абсолютно еластичним, хоча й залишається високо- еластичним. Це означає, що фірми мають певну ринкову владу і можуть варіювати ціни (дуже обмежено) без ризику втратити всіх покупців. Типовим прикладом монополістичної конкуренції є ринки безалкогольних напоїв, виробів по-бутової хімії, ліків.

Крива попиту на продукцію окремої фірми має традиційний нахил униз, хоча вона і близька до горизонтальної абсолютно еластичної лінії (мал. 9.1), як це має місце у випадку повної конкуренції. Крива MR проходить нижче кривої D (так само як і у випадку монополії).

Задача максимізації прибутку розв'язується аналітично і графічно по­дібно до випадку монополії: спочатку з використанням правила граничного випуску, MR=MC (точка А на мал. 9.1) знаходимо оптимальний випуск Q_mk,

Мал. 9.1.

конкуренції та монополії.

У довгостроковому періоді виникає ситуація, відмінна від випадків монополії і повної конкуренції (мал. 9.2).

Необхідна умова максимізації прибутку довгострокового періоду,

Тобто економічний прибуток у довгостроковому періоді дорівнює нулеві (що є симптомом конку­рентного ринку), а це відрізняє мо­нополістичну конкуренцію від монополії. Монополістична конку­ренція через відкритість галузі для входження нових фірм не дає можливості отримувати еко­номічний прибуток у довгостроко­вому періоді — спрацьовує конку­рентний механізм.

На відміну від повної кон­куренції, при монополістичній конкуренції не досягається ефек­тивний обсяг випуску Q_c, який характеризується умовою MR_c=LRMC=ItnnLRAC (що виконується в точці E_c). Монополістично кон­курентна ціна P_mk перевищує конкурентну ефективну ціну P_c, тобто

Мал. 9.2. Довгострокова рівновага фірми в умовах монополістичної конку­ренції.

P_mk>P =TtninLRAC. (9.4)

Отже, рідкісних ресурсів у випадку монополістичної конкуренції витра­чається більше, ніж при повній конкуренції (а це симптом монопольного ринку).

Одним із пояснень нижчої ефективності цієї ринкової структури є те, що монополістично конкурентні фірми мають додаткові видатки на дифе­ренціацію продукції та її рекламу, що збільшує вартість виробництва, ско­рочує обсяги і веде до підвищення цін. Це своєрідна плата суспільства за повніше задоволення смаків споживачів та за інформування їх щодо пере­ваг окремих товарів або послуг на ринку неоднорідної продукції.

2.