СУТНІСТЬ І структура світового ГОСПОДАРСТВА

Світове господарство - це сукупність національних госпо­дарств країн світу, об'єднаних участю у міжнародному поділі пра­ці та системою міжнародних економічних відносин.

Економічними засадами функціонування світового господарст­ва є такі:

1) міжнародний поділ праці - спеціалізація національних еко­номік на виробництві певних видів товарів і послуг відповідно до природно-кліматичних, історичних та економічних умов;

2) інтернаціоналізація економіки - формування, розвиток і пог­либлення економічних зв'язків між країнами завдяки відкритості національних економік; формами інтернаціоналізації економіки є такі:

- економічна інтеграція - процес добровільної взаємодії, збли­ження й переплетіння національних економік суверенних країн, унаслідок чого утворюються міждержавні об'єднання, що функціо­нують згідно зі спеціальними угодами й утворюють однорідний, внутрітпньо єдиний господарський комплекс, який охоплює декіль­ка країн;

- транснаціоналізація економіки - взаємопереплетіння еконо­мік різних країн у результаті функціонування транснаціонального капіталу;

3) міжнародна конкуренція - суперництво суб'єктів світового господарства на світовому ринку за найкращі умови реалізації своїх товарів і залучення ресурсів.

Сучасне світове господарство склалося наприкінці ХІХ ст. Во­но невпинно еволюціонувало протягом ХХ ст. і сьогодні характе­ризується такими рисами:

1) поглиблений розвиток міжнародного поділу праці - між­народної спеціалізації й кооперування виробництва;

2) високий ступінь інтенсивності міжнародного руху (мобіль­ності) факторів виробництва: капіталу, робочої сили, технологій та інформації;

3) глобальність сфери міжнародного товарного обміну, капі- талопотоків, трудової міграції й інформації;

4) інтернаціоналізація виробництва й капіталу: зростання кі­лькості міжнародних форм виробництва на підприємствах, розта­шованих у різних країнах, у першу чергу в межах найбільших міжнародних корпорацій;

5) виникнення й розвиток національних економік відкритого типу, загальна лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків;

6) формування самостійної міжнародної фінансової сфери, безпосередньо не пов'язаної з обслуговуванням руху товарів і фак­торів виробництва, переважання фінансових ринків над ринками матеріальних товарів і ресурсів;

7) інформатизація, поширення інформаційних технологій роз­витку міжнародної економіки; за оцінками фахівців, на початок XXI ст.

8) посилення прагнення до наднаціонального, міждержавного регулювання поточних економічних і валютно-фінансових проце­сів у міжнародному масштабі.

Основними суб'єктами світового господарства є такі:

1) національні держави:

а) країни з високим рівнем ВВП на душу населення (12 616 дол. і вище):

- промислово розвинуті країни, більшість з яких входить до Ор­ганізації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), це країни Західної Європи, Нова Зеландія, Австралія, Японія, Канада, США, Ізраїль та ін.;

- країни-експортери нафти: ОАЕ, Саудівська Аравія, Кувейт, Оман, Катар, Бахрейн, Лівія, Бруней, Чилі, Екваторіальна Гвінея та ін.;

- деякі офшорні зони: Бермуди, Кіпр, Багамські Острови, Пуерто- Ріко, Антигуа й Барбуда, Сент-Кітс і Невіс, Монако, Андорра, Люк­сембург (перше місце у світовому рейтингу за 2016 р. - 103 199 дол.);

б) країни із середнім рівнем ВВП на душу населення (від 1 036 дол. до 12 616 дол.):

- нові індустріальні країни: Малайзія, Бразилія, Мексика, Індія, Аргентина, Венесуела, Туреччина, Південноафриканська респуб­ліка та ін.;

- країни з перехідною економікою: більшість країн Східної та Центральної Європи, більшість країн СНД, Китай, Куба;

в) країни з низьким рівнем ВВП на душу населення (менше 1 036 дол.):

- відсталі країни Африки, Азії, Латинської Америки: Гаїті, Бангладеш, Кенія, Ефіопія, Сомалі та ін.;

- найменш розвинуті країни з ВВП на душу населення менше 390 дол.: Ліберія, Нігер, Малаві, Бурунді, Демократична Республіка Конго, Південний Судан (останнє місце у світовому рейтингу за 2016 р. - 233 дол.);

2) міжнародні компанії:

а) транснаціональні корпорації - національні компанії, що ма­ють виробничі філіали в інших країнах (національні за капіталом і міжнародні за масштабами діяльності, наприклад IBM, General Electric, LG, Microsoft, Philips та ін.);

б) багатонаціональні корпорації - міжнародні фірми, капітал яких формується за рахунок злиття коштів декількох національних компаній різних країн (міжнародні як за капіталом, так і за масш­табами діяльності, наприклад англо-голландський концерн Royal Dutch Shell, швейцарсько-шведська компанія АВВ, англо-голландсь­кий концерн Unilever);

3) регіональні інтеграційні об'єднання:

а) зона вільної торгівлі - інтеграційне об'єднання, учасники якого скасовують митні бар'єри у взаємній торгівлі, наприклад Зона вільної торгівлі країн ASEAN (АБТА), Зона вільної торгівлі країн СНД, Європейська асоціація вільної торгівлі (EFTA) - Іслан­дія, Ліхтенштейн, Норвегія та Швейцарія, Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (NAFTA) - США, Канада, Мексика та ін.;

б) митний союз передбачає, що вільне пересування товарів у межах угруповання доповнює спільна митна політика щодо третіх країн, наприклад Арабський спільний ринок (Єгипет, Ірак, Йор­данія, Ємен, Лівія, Мавританія, Сирія), Центральноамериканський спільний ринок (Гватемала, Гондурас, Коста-Ріка, Нікарагуа, Саль­вадор), Організація східно-карибських держав (Антигуа та Барбуда, Гренада, Домініка, Монтсеррат, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадіни), Центральноазіатський союз (Казахстан, Киргизія й Узбекистан) та ін.;

в) спільний ринок передбачає, що бар'єри між державами лік­відуються не тільки у взаємній торгівлі, але і щодо перемі щення робочої сили й капіталу, наприклад Рада співробітництва арабсь­ких країн Перської затоки (Бахрейн, Катар, Кувейт, Оман, Об'єд­нані Арабські Емірати, Саудівська Аравія), Карибське співтоварис­тво (Антигуа та Барбуда, Багамські Острови, Барбадос, Беліз, Домі­ніка, Гренада, Гайана, Ямайка, Монтсеррат, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадіни, Тринідад і Тобаго), Спіль­ний ринок Південного Конусу (МЕРКОСУР), Аргентина, Бразилія, Парагвай та Уругвай);

г) економічний союз - тип регіонального інтеграційного об'єд­нання, що передбачає разом із загальним митним тарифом і віль­ним рухом товарів та факторів виробництва координацію макрое- кономічної політики й уніфікацію законодавства в ключових галу­зях - валютній, бюджетній і грошовій, наприклад Європейський Союз (28 європейських країн), Бенілюкс (Бельгія, Нідерланди та Люксембург), Союз арабського Магрибу (Алжир, Лівія, Мавританія, Марокко, Туніс), Лагоський план дій (всі країни Африки на південь від Сахари), Союз ріки Ману (Гвінея, Ліберія, Сьєрра-Леоне);

4) міжнародні організації - це спеціальні наднаціональні інсти­тути (урядові або неурядові), що створюються для регулювання поточних економічних і валютно-фінансових процесів у міжнаро­дному масштабі, наприклад Світова організація торгівлі, Міжна­родний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та роз­витку, Міжнародна організація праці, Міжнародна фінансова кор­порація та ін.

12.2.