КОРУПЦІЯ як СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ

Корупція - це багатоаспектне соціальне, економічне, правове й моральне явище. Закон України «Про засади запобігання і про­тидії корупції» визначає корупцію як використання особою нада­них їй службових повноважень і пов'язаних із цим можливостей із метою отримання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки (пропозиції) такої вигоди для себе чи інших осіб або, відповідно, обіцянка (пропозиція) чи надання неправомірної вигоди такій особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей.

Широке визначення корупції дає Міждисциплінарна група по корупції Ради Європи: корупція являє собою хабарництво й будь-яку іншу поведінку осіб, яким доручено виконання певних обов'язків у державному чи приватному секторі, які призводять до порушення обов'язків, покладених на них за статусом державної посадової особи, приватного співробітника, незалежного агента чи іншого виду відносин, і має за мету одержання будь-яких незакон­них вигод для себе або інших осіб.

Економічна природа корупції досліджується в межах нової ін- ституціональної теорії. Корупція розглядається як угода між орга­нізаціями чи фізичними особами, що зменшує трансакційні ви­трати клієнта (хабародавця) і, порушуючи формальні чи нефор­мальні обмеження, збагачує агента (одержувача хабара), але не має надійних інституційних механізмів забезпечення свого виконання.

Суттєвими особливостями корупційних угод виступають від­сутність ефективних механізмів дотримання законності, а також визначеної, передбачуваної ціни.

У сучасній економічній науці заведено відзначати множин­ність причин корупції, виділяючи соціально-культурні, інституцій- ні й економічні чинники.

Соціально-культурними причинами корупції є деморалізація суспільства, недостатня інформованість та організованість грома­дян, суспільна пасивність щодо свавілля можновладці в.

Інституційними причинами корупції вважаються високий рі­вень закритості в роботі державних відомств, громіздка система звітності, відсутність прозорості в системі законотворчості та слабка кадрова політика держави, що допускає можливість просування по службі незалежно від реальних результатів роботи службовців.

Економічні причини корупції - це, перш за все, низькі заробі­тні плати державних службовців, а також їх широкі повноваження впливати на діяльність фірм і громадян. Корупція розквітає скрізь, де у чиновників є широкі повноваження розпоряджатися якимись дефіцитними благами. Особливо це помітно в країнах, що розвиваються, і в постсоціалістичних країнах, але виявляється й у розвинених країнах.

Обсяг корупції залежить від ефективності функціонування органів державного управління та інших суспільних інститутів. Цю тезу яскраво ілюструє рівняння Р. Клітгаарда:

Корупція = монополія + свавілля - відповідальність.

Невиправдане розширення повноважень держави, надання чиновникам розмитих регуляторних повноважень і відсутність відповідальності за свої рішення діють як фактори нарощування масштабів корупції. Зважаючи на цей факт, на підтримку антико- рупційних заходів український Уряд здійснює регуляторну рефо­рму. Її завданнями, зокрема, є оптимізація бюрократичного апара­ту держави й чітке визначення функцій і повноважень посадових осіб різного рівня державного управління.

Оскільки форми зловживань службовим становищем є бага­томанітними, за різними критеріями виділяють різні види корупції (табл. 11.1).

Таблиця 11.1 - Типологія корупційних відносин

Закінчення табл.

Соціально-економічні наслідки корупції слід розглядати в корот­костроковому й довгостроковому періодах. Інституціоналізм звертає увагу на те, що в короткостроковому періоді корупція може дозво­лити обминути неефективні суспільні інституції та підвищити ефе­ктивність функціонування економіки й прискорити темпи економі­чного зростання, проте у довгостроковому періоді її роль є виключ­но негативною. Вона значно знижує ефективність функціонування економіки та самих суспільних інститутів.

Корупція як соціально-економічне явище негативно впливає на всі сторони суспільного життя: управління, економіку, політику, соціальну та правову сфери, громадську свідомість і міжнародні відносини. Економічними наслідками, зокрема, є такі:

- розширення тіньової економіки;

- зменшення податкових надходжень;

- посилення диференціації доходів;

- зростання трансакційних витрат підприємств;

- скорочення надходжень іноземних та обмеження зростан­ня внутрішніх інвестицій;

- стимулювання відтоку капіталу з країни.

За даними міжнародної неурядової організації «Transparency International», Індекс сприйняття корупції в Україні у 2017 р. ста­новив 30 балів зі 100, що відповідає 134 місцю у рейтингу серед 180 країн світу. Щорічно наша держава втрачає від корупції щонаймен­ше 20 млрд грн. Індивідуальні хабарі складають від 5 до 10 млрд грн, підприємницькі - ще приблизно 10 млрд грн. Втрати від корупції під час тендерів на державні закупівлі становлять не менше 7 млрд грн щорічно, а втрати від незаконного відчуження держав­ного майна, рейдерських захоплень приватного бізнесу великими чиновниками за допомогою правоохоронних і фіскальних органів - від 2 до 5 млрд грн.

Глобалізація світової економіки потребує посилення антико- рупційних зусиль. Для міжнародних інвесторів необхідність давати хабара й мати справу з офіційним вимаганням вважається еквіва­лентною додатковим податкам, але, на відміну від офіційного по­датку, корупція не приносить податкового доходу державі. Знижен­ня її рівня є більш ефективним шляхом поліпшення економічного стану країни, ніж зниження податків, бо не зменшує державних доходів. Корупція на додачу до скорочення економічного зростан­ня значно підвищує ймовірність макроекономічної нестабільності в умовах глобалізації, оскільки розширюється розрив між країна­ми, що можуть управляти корупцією й мати вигоду з глобалізації, і тими, які не лише не роблять цього, а й піддаються великим загро­зам через негативні ефекти глобалізації.

Ключові ТЕРМІНИ

Державне регулювання економіки. Носії господарських інте­ресів. Виразники господарських інтересів. Виконавці господарсь­ких інтересів. Суспільні блага. Зовнішні ефекти. Пряме регулю­вання. Непряме регулювання. Економічна політика. Корупція.

Теми рефера тів

1. Держава як суб'єкт економічних відносин.

2. Методи державного регулювання економіки.

3. Органи державного управління економікою як виконавці господарчих інтересів.

4. Особливості державного регулювання економіки в умовах глобалізації.

5. Державна економічна політика: принципи й особливості реалізації в Україні.

6. Інструменти фіскальної політики.

7. Інструменти грошово-кредитної політики.

8. Корупція в структурі факторів економічної безпеки.

9. Економічна теорія корупції.

10. Корупція як соціально-економічне явище.

Питання для самоконтролю

1. Чому виникає необхідність у державному регулюванні економіки?

2. Розкрийте суб'єктно-об'єктну структуру державного регу­лювання економіки.

3. Як відбувалась еволюція поглядів на роль держави в еко­номічних процесах?

4. Які форми, методи й інструменти впливу використовує держава для виконання економічних функцій?

5. Що входить до структури методів державного управління економікою?

6. Що являє собою корупція?

7. Назвіть види корупції.

8. У чому полягають основні причини корупції?

9. Поясніть рівняння корупції Р. Клитгаарда.

10. Які соціально-економічні наслідки має корупція?

Тестові завдання

1. Першим економістом, що теоретично обґрунтував необхід­ність активного втручання держави у процеси макроекономічної динаміки, став:

а) М. Фрідмен;

б) А. Лаффер;

в) Р. Лукас;

г) А. Сміт;

ґ) Дж. М. Кейнс.

2. Що не є економічною функцією держави?

а) створення законодавчої основи функціонування економіки;

б) перерозподіл доходів і ресурсів;

в) антимонопольне регулювання;

г) виробництво суспільних благ;

ґ) правильна відповідь відсутня.

3. Характерними рисами суспільних благ є:

а) неподільність;

б) відсутність способів відсторонення споживачів від них;

в) унікальність;

г) неподільність і відсутність способів відсторонення спожи­вачів від них;

ґ) неподільність та унікальність.

4. Що є прикладом зовнішніх ефектів?

а) національна оборона;

б) захист правопорядку;

в) забруднення навколишнього середовища;

г) державне управління;

ґ) диференціація доходів.

5. До інструментів непрямого регулювання економіки нале­жать:

а) антимонопольне регулювання;

б) санітарний та екологічний контроль над виробництвом;

в) державні замовлення приватному сектору виробництва;

г) податки;

ґ) правильна відповідь відсутня.

6. До інструментів прямого державного регулювання еконо­міки належить:

а) норма амортизації;

б) норма резервування;

в) податки;

г) державні замовлення;

ґ) правильна відповідь відсутня.

7. Чи є судова влада елементом системи державного управ­ління економікою?

а) так;

б) ні;

в) так, але лише в адміністративно-командній системі;

г) так, але лише в демократичному суспільстві;

ґ) так, але лише в соціально орієнтованій ринковій економіці.

8. Суб'єктами корупційних діянь не можуть бути:

а) державні посадові особи;

б) представники законодавчої влади;

в) представники судової влади;

г) адміністрація корпорацій;

ґ) правильна відповідь відсутня.

9. Представники якого напрямку економічної теорії дослі­джують економічну природу корупції?

а) кейнсіанства;

б) неоінституціоналізму;

в) монетаризму;

г) теорії раціональних очікувань;

ґ) теорії «економіки пропозиції».

10. Інструментом фіскальної політики є:

а) облікова ставка;

б) податки;

в) операції на відкритому ринку;

г) норма обов'язкових резервів;

ґ) правильна відповідь відсутня.