Базові аспекти енергетичної політики Китаю і завдання для України

Світлана ЧЕКУНОВА,

провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова

Енергетичний сектор Китаю відіграє непересічну роль у економічному та соціальному розвитку країни та має значний вплив на світові ринки енергоносіїв.

Національна енергетична стратегія. З 2000р. потенціал енергозабезпечення Китаю для власних потреб значно зріс, а його енергобаланс продовжує поліпшуватися. Стрімке промислове зростання призвело до збільшення загального попиту на енергоресурси як з внутрішніх, так і імпортованих джерел, що, в свою чергу, призводить до викликів у сфері безпеки та охорони довкілля.

Китай залишався найбільшим у світі споживачем енергії в 2016р., що становило 23% світового енергоспоживання та 27% зростання світового попиту на енергоресурси. Споживання первинної енергії в Китаї (СПЕ) досягло 4299,1 мільйонів тонн вугільного еквіваленту (Мтве) у 2015р., порівняно з 1469,6 Мтве у 2000р.^[155]

Стикнувшись із зростаючим попитом на енергію та необхідністю формування ринкової економіки, Китай розробив енергетичну стратегію як на національному, так і міжнародному рівнях для сприяння безпечному та стійкому розвитку енергетики до 2020р.

Національна енергетична стратегія Китаю складається з трьох важливих компонентів: Концепції «Чотири» революції та одне співробітництво» (The «Four Revolutions and One Cooperation» Vision), 13-го п'ятирічного плану розвитку енергетики (2016-2020) (The 13^h FYP for Energy Development (2016-2020) та Стратегії енергопостачання та споживання (2016-2030) (Energy Supply and Consumption Revolution Strategy (2016-2020)).

Концепція "Чотири революції та одне співробітництво". У червні 2014р. в КНР було прийнято Концепцію «Чотири революції та одне співробітництво" для всеосяжної енергетичної революції.

Поняття «Чотири революції» охоплює сфери попиту, виробництва, технологій та інституційного управління. Перш за все, Китай прагне докорінних змін в енергоспоживанні, а саме: припинення необґрунтованого споживання енергії, впровадження політики енергоефективності, а також формування суспільства, орієнтованого на енергозбереження.

По-друге, особлива увага приділяється змінам у сфері постачання енергоносіїв. Грунтуючись на засадах безпеки та диверсифікації внутрішнього енергопостачання, уряд розробив низку заходів для сприяння «чистому» та ефективному використанню вугілля, розвитку альтернативних джерел енергії, поліпшення мережі передачі та розподілу енергії, а також розбудови системи сховищ.

По-третє, Китай прагне просувати енергетичні технологічні програми, переходячи до зеленої та низьковуглецевої економіки. Заохочуючи інновації в галузі технологій, промисловості та бізнесу, КНР також докладає усіх зусиль для того, щоб інновації стали рушійною силою у процесі модернізації промисловості.

По-четверте, Китай намагається вдосконалювати енергетичну галузь, що включає в себе комерціалізацію енергетичних продуктів, підвищення ефективної конкуренції, дотримання механізму ринкової економіки, зміну процедур енергетичного регулювання та вдосконалення системи енергетичного законодавства.

З іншого боку, поняття «Одне співробітництво» відображає зобов'язання Китаю «всебічно зміцнювати міжнародне співробітництво та реалізувати енергетичну безпеку на умовах відкритості». Загалом Концепція «Чотири революції та одне співробітництво» демонструє зростаючу участь Китаю у глобальному енергетичному управлінні, поступово зміщуючи роль країни «від спостерігача до впливового учасника» у глобальному енергетичному управлінні^[156]. Концепція «Чотири революції та одне співробітництво» спрямовує ідеологію розвитку енергетики Китаю.

13-й п'ятирічний план розвитку енергетики (2016-2020) є продовженням стратегічного курсу Концепції «Чотири революції та одне співробітництво», спрямованого на побудову сучасної енергетичної системи, яка є чистою, низьковуглецевою, безпечною та ефективною^[157].

У вугільній промисловості основна увага приділяється просуванню структурних реформ та посиленню ролі ринку у розподілі ресурсів шляхом зменшення частки вугілля у СПЕ з 62% до 58%. Основними завданнями нафтової промисловості є збільшення масштабів розвідки та розробки запасів, сприяння будівництву ємностей для зберігання нафти та безпечного постачання нафти.

13-й п'ятирічний план передбачає також збільшення обсягів споживання природного газу, зокрема, частки природного газу в СПЕ країни і поступове перетворення природного газу на основне джерело енергії Китаю. План передбачає управління видобуванням ресурсів, будівництвом інфраструктури транспортування та подальшим використанням природного газу. В останні роки спостерігалася тенденція до дерегуляції газового ринку, а також стратегія Китаю щодо використання природного газу з нетрадиційних джерел^[158].

Щодо галузі виробництва електроенергії, основні зусилля будуть спрямовані на оптимізацію структури енергоспоживання, розвиток мережі електропостачання та сприяння розвитку екологічно чистої системи електропостачання.

Стратегія енергопостачання та споживання Китаю (2016-2030)^[159] передбачає всеосяжну систему політик та заходів для просування структурної реформи енергетичного ринку країни. Основні пріоритетні напрямки цієї стратегії включають, зокрема, контроль загального споживання енергії, зміну структури енергоспоживання, сприяння енергозбереженню та скороченню викидів, електрифікації міських та сільських регіонів, оптимізацію чистого та ефективного виробництва і споживання вугілля тощо.

Міжнародний аспект енергетичної стратегії Китаю. З прискоренням глобалізації Китай встановив тісні зв'язки з іншими країнами світу, розробивши двосторонні та багатонаціональні механізми співпраці з різними енергетично впливовими країнами та організаціями, інтегруючись у глобальне енергетичне управління.

У КНР розроблено 42 двосторонні інструменти енергетичної співпраці з майже 30 країнами-партнерами^[160], більшість з яких є великими за територією та/або багатими енергетичними ресурсами. Це дієві механізми співпраці, що сприяють обміну інформацією щодо енергетики та політики освоєння ресурсів, а також розвитку торгівлі та інвестицій для посилення співпраці.

Окрім зміцнення двосторонніх відносин, посилюється також багатостороння співпраця. Наразі, Китай визнає глобальне енергетичне управління не тільки як засіб вирішення енергетичних проблем, але також як взаємовигідний механізм.

Отже, КНР є членом або учасником багатьох міжнародних енергетичних організацій, таких як Міжнародний енергетичний форум, Міжнародне агентство з атомної енергії, Міжнародне енергетичне агентство (ІЕА) та Міжнародна енергетична хартія. КНР також відіграє активну роль у вирішенні енергетичних питань з платформи світових багатосторонніх об'єднань, таких як G20 (Велика двадцятка), Азійсько- Тихоокеанське Економічне Співробітництво (APEC), Співтовариство країн Бразилії, Росії, Індії, Китаю та Південної Африки (BRICS) та Шанхайська Організація Співробітництва (SCO).

Крім того, ініціатива Китаю "Один пояс, один шлях" (Belt and Road)^[161] відображає міжрегіональну співпрацю країни у сфері використання енергоресурсів та інвестицій в енергетичну сферу. Ця ініціатива, що об'єднує азіатський, європейський та африканський континенти, спрямована на посилення інтеграції енергетичної інфраструктури, сприяння торгівлі енергією, заохочення інвестицій в енергетичний сектор та розвиток нових енергетичних технологій.

З моменту створення ініціативи «Один пояс, один шлях», Китай оголосив ряд великих проектів з енергетичної інфраструктури. Наприклад, 10 енергетичних проектів у рамках Китайсько- Пакистанського економічного коридору, потужність яких до кінця 2016р. становила близько 7,3 ГВт. Нафтопереробний завод Янбу- проект, який реалізовано спільно з SaudiAramcoта SINOPEC, введений в експлуатацію у кінці 2016р., потенційна потужність переробки якого становить 20 млн. т /рік. Російсько-Китайський проект «Ямал» з постачання скрапленого природного газу (СПГ), який був започаткований у 2016р., має проектну потужність 16,5 млн. т /рік.

Очікується, що співробітництво в галузі розвитку енергетичної інфраструктури у рамках ініціативи «Один пояс, один шлях», забезпечить Китаю та країнам-учасницям доступ до більшої кількості енергоресурсів на взаємовигідній основі.

Сталий розвиток енергетики. Оскільки імпорт та споживання енергії швидко зростають, Китай бере активну участь у міжнародному співробітництві зі сталого розвитку і, відповідним чином, адаптує плани розвитку країни. Зобов'язання Китаю у Паризькій угоді демонструють зростаючу готовність країни взяти на себе більшу міжнародну відповідальність за вирішення питань, пов'язаних зі зміною клімату та сприянням глобальному сталому розвитку.

З метою виконання положень Паризької угоди у Китаї у червні 2015р. прийнято документ про «Посилені заходи щодо зміни клімату: кліматичні зобов'язання Китаю» (INDC)^[162], що окреслює чотири основні цілі до 2030р., які демонструють рішучість країни справлятися зі зміною клімату:

- зниження викидів двоокису вуглецю на одиницю ВВП на 60%- 65% порівняно з 2005р.;

- досягнення пікового рівня викидів двоокису вуглецю якомога раніше;

- збільшення до 20% частки невикопного палива в СПЕ;

- збільшення обсягу лісового фонду на 4,5 млрд. куб. м. від рівня 2005р.

Отже, Китай посилив свою роль як конструктивного глобального партнера у сприянні міжнародним переговорам, пов'язаним із зміною клімату.

Відповідно до Стратегії енергопостачання та споживання (2016-2030), споживання невикопних видів енергії та природного газу до 2030р. становитиме 20% та 15% від загальної кількості СПЕ, відповідно. Тим часом, використання вуглецево-інтенсивної викопної енергії буде значною мірою скорочено, у той час як частка вугільних електростанцій з наднизьким рівнем забруднення перевищить 80% загальної кількості національних електростанцій.

Дивлячись у майбутнє, КНР передбачає створення до 2050р. сучасної енергетичної системи з рівнем споживання невикопної енергії, що буде перевищувати 50% загального СПЕ. Енергоефективність та енергетичні технології Китаю досягнуть світового рівня, і країна стане важливим учасником глобального енергетичного управління.

Інша важлива багатостороння структура за участю Китаю - «Велика двадцятка». У червні 2016р. Національне Енергетичне Агентство (NEA) стало організатором засідання Міністерства енергетики країн Великої двадцятки в Пекіні, присвяченого формуванню низьковуглецевої енергетики та розвитку глобальної енергетичної архітектури, яка будується на принципах прозорості, справедливості та правопорядку.

У Китаї спостерігається зростання попиту на відновлювані джерела енергії. У 2016р. Китай випередив США і став найбільшим споживачем відновлюваних джерел енергії. Споживання енергії з відновлюваних джерел в Китаї зросло на 33,4%, що становить 86,1 мільйонів тонн нафтового еквіваленту (Мтне). Споживання сонячної енергії в Китаї збільшилося на 71,5%, споживання енергії вітру зросло на 29,4%, а споживання енергії з геотермальних джерел та біомаси зросло на 21,4%.

Крім того, підвищився статус КНР після підписання Міжнародної Енергетичної Хартії в Гаазі в 2015р. Енергетична Хартія та Китай мають давню історію співпраці, яка нещодавно була підкріплена створенням Спільного дослідницького центру з Китайською Радою з питань електроенергетики (China Electricity Council - International Energy Charter Joint Research Centre).

Китай є ключовим гравцем у світовому енергетичному секторі. Країна є не лише основним виробником викопного палива, але й найбільшим у світі імпортером викопного палива. Китай також закріплює своє глобальне домінування як виробник відновлюваної енергії. Приєднання до Енергетичної Хартії, яка налічує велику кількість учасників та має відповідні юридичні інструменти і установи, є оптимальною платформою для Китаю з огляду на поглиблення регіонального енергетичного співробітництва та сприяння реалізації інфраструктурних проектів.

Вибір стратегій Китаю відіграватиме вирішальну роль у визначенні глобальних тенденцій та може пришвидшити перехід до використання екологічно чистої енергії. Масштаб чистого енергопостачання Китаю, експорт технологій та зовнішні інвестиції стимулює інші країни до використання низьковуглецевих джерел енергії та відновлюваної енергії.

Висновки і завдання для України.

1. Аналіз енергетичного ринку Китаю є важливим для України з точки зору прогнозування цін на енергоресурси на світових ринках, оскільки Китай значною мірою впливає на формування глобального попиту й пропозиції в енергетиці.

2. Китай залишається провідним інвестором та виробником сонячних панелей у світі. Українським компаніям доцільно розширювати співпрацю з китайськими партнерами у даній сфері. Прикладом позитивного досвіду такої співпраці є укладання Угоди між Компанією ДТЕК та China Machinery Engineering Company (CMEC) на проектування та будівництво сонячної електростанції (СЕС) потужністю 200 МВт у Дніпропетровській області.

3. З огляду на завдання Енергетичної стратегії України до 2035р. стосовно розвитку ВДЕ, важливим аспектом є готовність Китаю інвестувати у будівництво СЕС та вітрових електростанцій (ВЕС) на території України. Так, китайська компанія Tebian Electric Apparatus (TBEA) планує до 2020р. побудувати ВЕС в Миколаївській області потужністю 500 МВт.

4. Співпраця з Китаєм у сфері розвитку відновлюваної енергетики не тільки забезпечить Україні використання прогресивних механізмів фінансування проектів розвитку альтернативної енергетики, але й сприятиме впровадженню у галузь новітніх технологій.