СТАН ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ ТА ТАКСОНОМІЯ

Війна змушує нас переосмислити спосіб виробництва та використання енергії. Нам потрібні більш надійні джерела енергії та раціональніші підходи до її споживання, які є стійкі, безвуглецеві та екологічно чисті.

На початку червня 2022 року, в Україні частка чистої енергії (атомна, гідро, вітрова, сонячна, біогенерації) в енергобалансі досягла 87,4%. Тобто, майже 9 із 10 спожитих в Україні кіловат-годин були вироблені без жодних викидів СО2. За рівнем розвитку безвуглецевої генерації Україна знаходиться на одному рівні, інколи навіть перевищує відповідні показники країн ЄС. Так, у 2021 році середньозважена частка безвуглецевого енергоміксу країн ЄС склала 63%, в той час як в Україні досягла 70%.

В історичній ретроспективі з 2011 по 2021 рік частка відновлюваних джерел енергії в Україні зросла з 4% до майже 14%. На початок 2022 року Україна мала значний потенціал для виробництва водню, зокрема, зеленого, та біометану. Водночас Україна досягла великих успіхів з впровадження енергоощадних технологій, зокрема, розпочався перехід до сучасних європейських практик у сфері енергоаудиту та енергоменеджменту, еко-дизайну, розробляються державні програми, що сприяють зменшенню споживання енергії.

Зважаючи на сьогоднішні реалії, енергоефективність - це не лише питання захисту клімату чи економії домогосподарств. Це також питання енергетичної незалежності, ключової складової енергетичної безпеки держави та сталого інноваційного розвитку.

Війна, яку російська влада веде проти України, пошкодила і зруйнувала нашу енергетичну інфраструктуру. Її відбудова потребуватиме величезних зусиль і капітальних вкладень. Водночас в цьому вбачається можливість переформувати українську енергетику відповідно до цілей XXI століття в рамках Європейської зеленої угоди.

Вбачається, що в центрі післявоєнного відновлення України має бути зелена трансформація. Декарбонізація енергетичного сектору України можлива завдяки розвитку безпечної та вуглецево-нейтральної ядерної енергетики, а також поетапній відмові від вугільних електростанцій, розвитку відновлюваних джерел енергії, розгортанню акумулюючих потужностей.

Отримавши статус кандидата на вступ до Європейського Союзу (23 червня 2022 року країни члени Європейського Союзу проголосували за надання Україні статусу країни кандидата на вступ до Європейського Союзу), ми маємо думати про досягнення цілей Європейської зеленої угоди одночасно з іншими державами ЄС та розробляти відповідну політику з дотриманням принципів європейського законодавства, наших майбутніх зобов’язань щодо членства в ЄС.

Влітку 2022 року рішенням Європейського парламенту було легітимізоване рішення Єврокомісії щодо включення атомної енергетики та газу до «зеленої» таксономії. Атомна енергетика давно зарекомендувала себе як потужна та надійна. Продовження використання атомних потужностей окремих європейських країн дозволить значно зменшити залежність від російських енергоносіїв.

Для України визнання атомної енергетики «зеленою» відкриє можливість більш широкого інвестування в будівництво нових енергоблоків за інноваційними технологіями. Це означає, що українська енергетика стане більш вуглецево-нейтральною, а завдяки збільшенню експорту до Європи ми допоможемо декарбонізувати і європейський енергомікс.

Визнання газу як перехідного виду палива від викопних енергоресурсів до відновлюваних джерел енергії також важливе для зміцнення енергетичної безпеки європейського континенту. Інвестиції в українську газотранспортну систему, яка на сьогодні здебільшого орієнтована на транзит газу з рф, допоможуть розвинути газову інфраструктуру для постачання з інших регіонів. Крім того, Україна має значні власні запаси газу як на суші, так і на шельфі Чорного моря. Інвестування у видобуток також сприятиме досягненню енергетичної незалежності. І ще один аспект - розвиток інфраструктури для LNG. Будівництво LNG-терміналів сприятиме диверсифікації постачання газу і в Україну, і в країни Європи. Розвиток інфраструктури для зберігання газу підвищить надійність газопостачання у пікові періоди та зменшить цінові коливання на ринку, які спостерігаються останнім часом.

В липні Україна почала комерційні поставки електроенергії в Європу. Першою країною стала Румунія. Стартовий обсяг поставок 100 МВт з поступовим збільшенням. Це перший комерційний експорт у рамках ENTSO-E (Європейської мережі операторів системи передачі електричної енергії). Також здійснюється експорт в Польщу в обсязі 201 МВт та виконуються поставки в Молдову (потенційні поставки можуть бути до 650 МВт. Тож технічно Україна може експортувати до 2 ГВт електроенергії на добу порівняно з поточними поставками після встановлення статичних компенсаторів реактивної потужності (статкомів) або систем накопичення енергії. Також для збільшення експорту електроенергії з України необхідно відновити більше ліній електропередач у Європу. Вже підписано угоду з польською стороною про відновлення прямої лінії між країнами, яка дасть додаткові потужності. Так само є кілька проєктів по інших лініях, у тому числі, з Румунією, щоб збільшити пропускну спроможність. Загалом перспектива експортних поставок електроенергії це 6 ГВт. Завдяки цьому країна може заробляти на продажу електроенергії до 70 млрд грн на рік. При цьому Європа отримає чисту низьковуглецеву енергію, економить на споживанні викопного палива. В Україні закривається питання профіциту електроенергії. Наприкінці липня в ЄС було прийнято рішення про скорочення на 15% споживання російського газу. З метою замістити цей обсяг споживання було прийнято рішення збільшувати обсяг експорту з України.

Тимчасова окупація території України повинна стати передумовою «перезавантаження» енергетики. Цей сектор ще тривалий час буде функціонувати в умовах постійного тиску, спричиненого агресивною політикою рф, яка нарощувала та урізноманітнювала важелі деструктивного впливу. Відповідно, державна політика має зосереджуватися не лише на подоланні основних перешкод для стратегічно орієнтованого розвитку галузі, зумовлених наслідками російської агресії, а й на створенні передумов стійкого розвитку на тлі високих та малопередбачуваних зовнішніх ризиків. За такої ситуації необхідно забезпечити сприятливі умови для відновлення та розвитку енергетичного сектору на інноваційних засадах із сприятливим середовищем для інвестицій.

7.3.