5.1. Аналіз потенціалу готельного господарства Одеської області

Готельна індустрія є найважливішим компонентом сфери туристичних послуг. Саме від розвитку засобів розміщення, розташованих на території конкретної дестинації, залежить спроможність певного регіону приймати та обслуговувати іноземні та внутрішні туристичні потоки.

Дослідження, проведене за допомогою методів оцінювання рівня конкурентоспроможності сукупності підприємств готельного господарства певного туристичного регіону, дасть змогу виявити існуючі проблеми в їх діяльності та запропонувати конкретні рекомендації щодо їх усунення.

Згідно зі статистичними даними за 2005-2014 роки, обсяги послуг, реалізованих готелями та іншими місцями для тимчасового проживання, становлять лише 1,7% від загального обсягу послуг та 0,4% від об’єму ВВП України [2], що свідчить про надто низький рівень розвитку готельного бізнесу.

Варто відмітити, що в цих показниках ураховані відомості не тільки про обсяги реалізованих послуг підприємств готельного господарства, але й про інші об’єкти, що надають послуги з тимчасового проживання, до яких належать такі засоби розміщення, як спеціалізовані, інші колективні, індивідуальні.

Відповідно до Закону України «Про туризм», готелем вважається «підприємство будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що складається з шести і більше номерів і надає готельні послуги з тимчасового розміщення з обов’язковим обслуговуванням» [3]. Аналогічні готелям засоби розміщення - це підприємства будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що «складаються з номерів і надають обмежені готельні послуги, включно зі щоденним заправлянням ліжок, прибиранням кімнат та санвузлів» [3].

Довідково: У статистичних бюлетенях [4; 5; 6], створених за формою № 1-КЗР «Звіт про діяльність колективного засобу розміщування», наводяться дані про об’єкти, власниками або орендарями яких є фізичні особи-підприємці, та указано, що ці заклади належать до груп «готелі» й «аналогічні засоби розміщення», що на даний час є неприпустимим згідно із Законом України «Про туризм».

Для аналізу потенціалу готельного господарства Одеського регіону доцільно виявити рівень його конкурентоспроможності серед інших адміністративно-територіальних одиниць України. На даний час існує багато методів оцінювання рівня конкурентоспроможності, кожен з яких має свою методологічну основу, переваги, недоліки й можливості використання в практичній діяльності підприємств сфери туризму. Найпоширенішими методами для оцінки конкурентоспроможності є наступні: метод рангів; метод різниць; метод балів; метод порівняльних переваг; метод, заснований на теорії ефективної конкуренції; метод оцінювання досягнення точки рівноваги; матричний метод тощо.

У межах проведеного дослідження було обрано метод, що ґрунтується на визначенні ринкової частки, за допомогою якого можна здійснити оцінку конкурентних позицій групи підприємств певного регіону. Цей метод є досить простим, логічним, зручним для сприйняття і відображає результати діяльності сукупності підприємств готельного господарства певного регіону з точки зору офіційних статистичних даних, які зібрані за допомогою форми № 1-КЗР «Звіт про діяльність колективного засобу розміщення» та представлені у статистичних бюлетенях України.

Головною проблемою застосування цього методу оцінювання конкурентоспроможності у сфері туризму є неповнота інформації для повноцінного дослідження конкурентної ситуації на ринку готельних послуг, що пов’язано з її неповною достовірністю, оскільки вітчизняні підприємства схильні фальсифікувати дані фінансової звітності з метою ухилення від сплати податків.

Проте, відомості форми № 1-КЗР, оприлюднені в масштабах країни в розрізі її конкретних адміністративно-територіальних одиниць, на сьогоднішній день є єдиним офіційним джерелом інформації, завдяки якому можна провести аналіз конкурентоспроможності серед різних туристичних регіонів і визначити місце Одеської області в конкурентному середовищі для розробки окремих шляхів підвищення її конкурентоспроможності.

За аналогією оцінювання конкурентоспроможності туристичного підприємства, що пропонує С. П. Гаврилюк [7, с. 76], рівень конкурентоспроможності сукупності підприємств готельного господарства Одеського регіону також можна визначити за наступними основними етапами: вибір конкурентів з числа туристичних регіонів України для порівняння; збір необхідної інформації про конкурентів; розробка системи показників для оцінки; розрахунок одиничних показників конкурентоспроможності досліджуваного регіону (тобто Одеського) та конкурентів; побудова порівняльних таблиць, визначення та оцінювання рівня конкурентоспроможності регіону за найбільш прийнятним методом.

Вибір конкурентів з числа туристичних регіонів України для порівняння. На даний час український ринок готельних послуг включає 25 структурних підрозділів (регіонів), які звітують перед органами державної статистики, - 24 області та м. Київ. Проміжок часу, протягом якого здійснювалось дослідження рівня конкурентоспроможності, становить три роки (у даному випадку, це 2012-2014 рр.).

Частка окремого регіону на ринку готельних послуг визначається у

де Ч - частка послуг сукупності підприємств готельного господарства певного регіону на ринку готельних послуг України;

ОП_пгг - обсяг реалізації послуг сукупності підприємств готельного господарства (ПГГ) певного регіону;

ΣOΠ∏_ιτ - обсяг реалізації послуг підприємств готельного

господарства всіх регіонів України.

Шляхом зіставлення статистичних даних про основні показники діяльності підприємств готельного господарства Одеського регіону з узагальненими даними по всій країні, визначено питому вагу участі готельних підприємств Одещини у загальному обсязі обслуговування туристів та обчислено їх рейтинг у масштабах України (табл.

Дослідження даних табл. 5.1 дозволяє констатувати низку суперечностей у розвитку діяльності підприємств готельного господарства Одеського регіону:

1. Одеській області належить стабільно високий рейтинг практично за всіма показниками розвитку готельного господарства (найчастіше Одещина посідає треті та четверті місця, в окремих випадках - друге та сьоме).

2. Разом з тим, варто звернути увагу на невелику частку, яку займає Одеський регіон за багатьма показниками, наведеними у табл. 5.1. Так, якщо середньостатистичне значення окремого регіону в цілому по Україні дорівнює 4% (100% : 25 регіонів), то більшість показників Одеської області мало відрізняються від зазначеної цифри.

3. Крім того, питома вага і рейтинг Одеської області за 2012- 2014рр. знижуються за деякими показниками.

Аналізуючи дані табл. 5.1, можна зробити висновок, що за окремими показниками Одеський регіон втрачає власні конкурентні позиції. Наприклад, за загальною кількістю обслуговуваних приїжджих Одещина перемістилася з п’ятого на сьоме місце, а питома вага її скоротилася (з 4,6% до 4,1%) за рахунок зменшення чисельності розміщених туристів на 71 тис. осіб.

Найбільш вагоме зниження рейтингу Одеської області спостерігається за такими показниками, як «Кількість обслуговуваних іноземців» та «Тривалість перебування приїжджих». Так, готельні підприємства Одещини у 2014 р. обслужили на 33,3 тис. іноземців менше, ніж у 2012 р. Тривалість перебування туристів скоротилась на 191,8 тис. людино-діб.

Таблиця 5.1

Місце Одеської області серед інших адміністративно-територіальних одиниць України за основними показниками діяльності підприємств готельного господарства

Розраховано за [4; 5; 6]

Питома вага показників провадження готельної діяльності Одеського регіону та його конкурентів за 2014р. [6]

До показників, за якими відбулось підвищення рейтингу Одеської області в структурі готельного господарства України, насамперед, належать «Кількість підприємств готельного господарства» та «Одноразова місткість ПГГ» (за рахунок збільшення кількості готелів на 2 од. та, відповідно, зростання їх місткості на 1258 місць впродовж 2012­2014 рр.). Також позитивна динаміка спостерігається серед показників «Кількість структурних підрозділів сфери сервісу (за рахунок введення в експлуатацію 75 од. сервісних закладів) та «Доходи від надання додаткових послуг», ріст яких склав 13,2 млн. грн.

Проте, існують показники, за якими готельне господарство Одещини не втратило власних позицій, або навіть підвищило свій рейтинг серед інших регіонів України, однак статистичні дані свідчать про зменшення значень цих показників в абсолютних цифрах. Так, за показником «Середньооблікова чисельність обслуговуючого персоналу» Одеська область знаходилась на четвертому місці впродовж 2012-2014 рр.; питома вага її підвищилась (з 5,4% у 2012 р. до 6,5% у 2014 р.), однак загальна кількість працівників скоротилась на 294 особи. Незважаючи на підвищення рейтингу Одещини за показником «Доходи від надання послуг», їх загальна сума зменшились на 67,1 млн. грн. за досліджувані три роки [6], що також є відображенням негативних тенденцій, які з’явились у готельному господарстві України останнім часом.

Збір необхідної інформації про конкурентів проведено за даними статистичного бюлетеня, розробленого на підставі звітів готельних підприємств за формою № 1-КЗР [6], та представлено у табл. 5.2.

Згідно з даними табл. 5.2, у 2014 році Одеська область:

- тільки два рази увійшла до трійки лідерів ринку готельних послуг України - за показниками «Кількість структурних підрозділів сфери сервісу» (частка Одещини у підсумку - 10%) та «Одноразова місткість ПГГ» (8,7%);

- перебувала на четвертому місці за показниками «Кількість ПГГ» (частка Одещини - 7,5%), «Доходи від наданих послуг» (4,5%), «Доходи від надання додаткових послуг» (5,5%) та «Середньооблікова кількість штатних працівників» (6,5%);

- займала п’яте місце за кількістю обслугованих іноземців (3,8%);

- знаходилася на шостому місці за тривалістю перебування приїжджих (4%) та на сьомому місці - за загальною кількістю обслугованих туристів (4,1%).

Таким чином, більшість основних показників діяльності підприємств готельного господарства Одеського регіону наближено до їх середньостатистичних значень.

Разом із тим, порівнюючи показники діяльності ПГГ Одещини з аналогічними результатами по інших адміністративно-територіальних підрозділах України, слід зазначити високу питому вагу м. Києва (що лідирує за сьома показниками з дев’яти), частка якого коливається від 9% до 57,5% за окремими показниками, і Львівщини (що лідирує за кількістю ПГГ, а також за розвиненістю підрозділів сервісного обслуговування, і посідає друге місце за сьома показниками), частка якої становить від 8% до 19,3%.

Детальний аналіз частки перших семи регіонів України, що лідирують за основними показниками розвитку готельного бізнесу, наведений у табл. 5.2, дозволяє констатувати, що Одеський регіон значною мірою відстає від основних лідерів - м. Києва та Львівщини, однак має схожі показники діяльності підприємств готельного господарства з Дніпропетровською, Київською та Івано-Франківською областями, яких можна вважати його найближчими конкурентами.

Розробка системи оцінних показників. Порядок розрахунку показників конкурентоспроможності підприємств готельного господарства наведено у табл. 5.3.

Наведена система оцінних показників сформована, виходячи з цілей оцінювання конкурентоспроможності ПГГ певних регіонів та з урахуванням наявної інформації.

Розрахунок усереднених показників конкурентоспроможності проведено для підприємств готельного господарства Одещини та його найближчих конкурентів за 2014 рік - Дніпропетровської, Київської та Івано-Франківської областей, а також для м. Києва та Львівщини за певною методикою [8, с. 89-93].

Таблиця 5.3

Порядок розрахунку показників конкурентоспроможності підприємств готельного господарства

Для більш детального аналізу діяльності підприємств готельного господарства Одещини та її конкурентів розроблені порівняльні таблиці:

- табл. 5.4 «Розрахункові показники діяльності підприємств готельного господарства окремих регіонів України за 2014 рік», в якій розраховані відносні показники (порядок розрахунку яких подано у табл. 5.3), що свідчать про рівень конкурентоспроможності підприємств готельного обслуговування: «Середня місткість ПГГ», «Середня тривалість перебування приїжджих у ПГГ», «Коефіцієнт використання місткості», «Частка обслугованих іноземців у ПГГ», «Середній дохід ПГГ», «Середня вартість обслуговування», «Ефективність роботи підрозділів сфери сервісу» та «Продуктивність роботи персоналу»;

- табл. 5.5 «Порівняння показників діяльності підприємств готельного господарства окремих регіонів України з їх усередненими значеннями за 2014 рік», в який узяті за основу (100%) середні показники діяльності підприємств готельного господарства України і проведено порівняння показників окремих адміністративно-територіальних одиниць України у пропорціональному відношенні до даної бази.

Порівняння розрахункових показників діяльності підприємств готельного господарства Одеської області з аналогічними суб’єктами підприємницької діяльності регіонів-конкурентів свідчить про те, що готелі та аналогічні засоби розміщення Одещини:

- мають середньостатистичні значення по трьох показниках: «Середня тривалість перебування приїжджих» (96%), «Частка обслугованих іноземців у ПГГ» (94%), «Середня вартість обслуговування» (110%);

- мають низькі значення по таких показниках, як: «Коефіцієнт використання місткості ПГГ» (45%), «Середній дохід ПГГ» (60%), «Продуктивність роботи персоналу» (70%), «Ефективність роботи підрозділів сервісу» (54%).

Разом із тим, варто зазначити, що лідер ринку готельних послуг України - м. Київ - має значення представлених показників, що у 2-6 разів перевищують їх середній рівень.

Таким чином, Одеська область за показниками роботи підприємств готельного господарства у цей час не може бути визнана конкурентом готелям та аналогічним засобам розміщення м. Києва; найближчим її конкурентом вважається Львівщина (рис. 5.1).

Довідково: У статистичних бюлетенях України група «Готелі та аналогічні засоби розміщування» містить інформацію про:

- готелі (яких в Україні існує 15 типів за методологією ДСТУ 4527:2006 «Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення» [9]);

- мотелі, хостели, агроготелі (які є окремими типами готелів);

- туристичні бази (які є одним із типів аналогічних засобів розміщення);

- гуртожитки для приїжджих, гірські притулки, студентські літні табори (які належать до спеціалізованих та інших колективних засобів розміщення).

З іншого боку, згідно з українським законодавством, до категорії готелів належать санаторії (які за міжнародними нормами повинні включатися до складу спеціалізованих засобів розміщення, тому що виконують лікувальну функцію). Однак в Україні санаторії враховуються у статистичних бюлетенях разом із такими закладами, як пансіонати, будинки відпочинку і бази відпочинку (які є аналогічними готелям закладами), дитячі оздоровчі табори (спеціалізовані заклади) тощо.

Таким чином, в Україні немає чіткої структури ні відносно класифікації колективних засобів розміщення по групах, ні відносно урахування даних про їх діяльність по певних розділах форм статистичної звітності, що суттєво видозмінює та звужує рамки існуючої готельної бази [10].

Варто зазначити, що в туристично розвинених країнах світу сфера туризму та гостинності приносить суттєвий дохід. В Україні, нажаль, ситуація протилежна (за виключенням м. Києва та Львівщини). Згідно зі статистичними даними, за період з 2008 по 2013 роки кількість підприємств готельного господарства України зменшилася у 1,2 рази, що в абсолютному вимірі склало 297 одиниць. Середній показник ємності у розрахунку на один готельний заклад становить майже 93 місця, що вказує на перевагу в структурі засобів розміщення підприємств із середнім та великим номерним фондом. Тобто, у формах статистичної звітності не вистачає даних про малі готелі, багато яких з’явилось в Україні протягом останнього десятиріччя [1].

Середнє завантаження українських підприємств готельного типу катастрофічно падає: якщо ще у 2005 році воно становило 33%, то у 2014 році зупинилося на позначці 20%, що занадто мало. Так, наприклад, за інформацією Всесвітньої туристичної організації, у країнах Європи рівень використання місткості готельних підприємств становить приблизно 60%, а в інших регіонах світу він ще вище: у Північній Америці - 65%, Азії й Австралії - 70%.

Дослідження одноразової місткості готельної бази свідчить про її зменшення у 1,7 рази протягом останніх років. Так, на 1 січня 2009 року в Україні налічувалось біля 162 тис. місць у ПГГ, а у 2014 році - тільки 95 тис. місць [1]. Варто зазначити, що для порівняння загальної ємності засобів розміщення різних країн найчастіше використовується показник, який характеризує кількість готельних місць у розрахунку на 1 тисячу місцевих жителів, середньоєвропейське значення якого становить 10. У провідних туристичних державах цей показник варіюється від 26-ти у Швейцарії та Іспанії до 55-ти у Греції [10]. В Україні він дорівнює лише 2,4 (де готельні місця враховуються разом з житлом у гуртожитках), що свідчить про суттєво недостатній розвиток ринку готельних послуг. Крім того, в Україні діє досить недосконала система категоризації засобів розміщення, яка не сприяє туристам у свідомому виборі готелю.

Для оцінювання рівня потенціалу готельного господарства регіонів України складено табл. 5.6, в якій представлені статистичні дані по окремих показниках за 2014 рік, а також табл. 5.7, де кожному регіону

Розрахункові показники діяльності підприємств готельного господарства окремих регіонів України, 2014р. [6]

Порівняння показників діяльності підприємств готельного господарства окремих регіонів України з їх усередненими значеннями за 2014 рік

Розраховано за [6]

Рис. 5.1. Багатокутник конкурентоспроможності за розрахунковими показниками діяльності підприємств готельного господарства Одеської, Львівської, Дніпропетровської, Київської, Івано-Франківської областей та м. Києва на фоні відхилення від їх усереднених значень по Україні

159

Таблиця 5.6

Таблиця 5.7

Загалом

Дані для оцінювання потенціалу готельного господарства регіонів України [6]

Оцінювання потенціалу готельного господарства регіонів України методом балів

Бали для оцінювання потенціалу готельного господарства регіонів України за окремими показниками

відповідно до його рейтингу присвоєно певну кількість балів. Так, регіону, який є лідером за показником, привласнюється 25 балів; регіону, що посідає друге місце, - 24 бали і так далі, регіону-аутсайдеру - 1 бал. Загальна сума балів по кожному регіону визначається їх підсумком по дев’яти показниках, після чого підраховується частка, яка належить регіону в масштабі країни. Вважаємо доцільним застосувати таку шкалу для оцінювання рівня потенціалу готельного господарства регіонів України:

- 0 - 2,0% - регіони з найнижчим потенціалом;

- 2,1 - 3,0% - регіони з низьким потенціалом;

- 3,1 - 5,0% - регіони із середнім потенціалом;

- 5,1 - 7,0% - регіони з високим потенціалом;

- 7,1% та вище - регіони з найвищим потенціалом для розвитку готельного господарства.

Розподіл 25 регіонів України за рівнями потенціалу готельного господарства подано у табл. 5.8.

Висновки:

Відповідно до даних табл. 5.8, Одеська область має високий потенціал для розвитку готельного господарства, поступаючись тільки м. Києву та Львівщині.

Для підвищення рівня потенціалу і конкурентоспроможності підприємств готельного господарства Одеського регіону доцільно вжити комплекс заходів, серед яких першочерговими є такі:

- розробка регіональних програм розвитку готельного господарства, зокрема для готелів малої місткості;

- формування сприятливих умов в регіоні для залучення інвестицій, спрямованих на будівництво нових та модернізацію діючих готельних підприємств;

- посилення державної підтримки для популяризації регіонального турпродукту на світовому туристичному ринку;

- сприяння входженню на туристичний ринок Одещини міжнародних готельних операторів (зараз в Одеському регіоні немає жодних мережевих готелів, які праціюють під відомими світовими брендами);

- сприяння розповсюдженню на території регіону національних готельних мереж (тільки декілька готелів м. Одеси знаходяться в структурі національних мереж: «Брістоль» 5* та «Лондонська» 4* належать до «Vertex Hotel Group», «Premier Compass Odessa» 3* та «Premier Geneva»

- до групи «Premier Hotels and Resorts»; готелі «Олександрівський» та «Маренеро» - до мережі «Reikartz Hotels & Resorts») [11];

Таблиця 5.8

Розподіл регіонів України за рівнями потенціалу для розвитку готельного господарства

- позитивним чинником є створення готельної мережі «Geneva Hotels Group», до складу якої входять чотири готелі, і мережі «Чорне море», яка включає дев’ять засобів розміщення в Одесі та один - у Києві;

- створення потужного Інтернет-ресурсу для висвітлення всіх подій відносно розвитку туризму та готельного господарства в регіоні, як для туристів, так і для професіоналів турбізнесу;

- впровадження системи постійних статистичних та соціологічних спостережень у сфері туристичного і готельного бізнесу;

- поглиблення спеціалізації готельної пропозиції регіону з урахуванням структури іноземного та внутрішнього туристопотоків за метою подорожей;

- збільшення туристичного сезону за допомогою використання комплексу маркетингових заходів.

5.2.