Інфраструктурна складова туристично-рекреаційного потенціалу
На основі аналізу наукових праць вітчизняних та зарубіжних учених можна зауважити, що туристичні ресурси є базовими компонентами рекреаційно-туристичного потенціалу. Проте, для повноти визначення потенціалу і його активізації в перспективі цього недостатньо.
Його базові складові необхідно доповнити інфраструктурними елементами, а саме підприємствами і закладами, які розташовані в привабливих для туристів місцях, продукують та пропонують до споживання різноманітні послуги, в тому числі й рекреаційно-туристичні.На даний момент склалось три основних підходи до трактування сутності інфраструктури рекреаційно-туристичної сфери (РТС): як особлива сфера застосування праці (теоретико-економічний), як сукупність матеріальних об'єктів (структурний) та як сукупність певних галузей господарювання та видів економічної діяльності (функціональний). В різних підходах вченими вкладається неоднозначний зміст в одні й ті ж дефініції. Дослідження теоретичних підходів до визначення зазначених понять дозволило виявити різні точки зору вчених-економістів, які
проаналізовані та систематизовані у вигляді дефініцій, що відображені в таблиці 1.3.
Дефініції щодо визначення поняття
«інфраструктура рекреаційно-туристичної сфери» *
Таблиця 1.3
| Під хід | Поняття | Автори | Визначення |
| Теоретико-економічний | Інфраструктура туризму та гостинності | Д.А.Чудновський, М.А. Жукова, В.С.Сенін [41] | Сукупність загальних умов виробництва туристичного продукту. |
| Туристична інфраструктура | В.С. Кравців, Л.С. Гринів, та ін. [42] | Сукупність підприємств й інституцій, які є територіальним, організаційним, матеріальним підґрунтям розвитку туризму. | |
| Соціальна інфраструктура | С.В.Мочерний [43] | Комплекс об'єктів (підприємств, закладів, організацій та споруд), які забезпечують умови функціонування суспільного виробництва і життєдіяльності населення, формування фізично та інтелектуально розвиненого, суспільно активного індивіда. | |
| Структурний | Інфраструктура туризму | М.І. Школа [44] П.Горішевський, В.Васильєв, Ю.Зінько [45] | Комплекс споруд, інженерних і комунікаційних мереж, у тому числі телекомунікаційного зв'язку, доріг, суміжні індустрії туризму підприємства, що забезпечують нормальний доступ туристів до туристських ресурсів, і їхнє належне використання з метою туризму, а також забезпечення життєдіяльності підприємств індустрії туризму. |
| Рекреаційна інфраструктура | Словник законодавчих термінів [46] | Сукупність засобів забезпечення організації та здійснення рекреаційної діяльності, тобто - це шляхи сполучення, заклади/місця розміщення і харчування, транспортні засоби, еколого-освітні центри, елементи рекреаційного благоустрою тощо. | |
| Функціональний | Туристична інфраструктура | В.А Смолій, В.К. Федорченко, В.І. Цибух [47] | Сукупність штучно створених рекреаційних закладів (санаторії, бази відпочинку, готелі, ресторани тощо) та супутніх об'єктів, побудованих для загального користування за рахунок державного інвестування (автомобільні та залізничні дороги (шляхи), пункти пропуску, аеропорти, лікарні тощо). |
| Рекреаційна інфраструктура | І.В. Смаль [48] | Сукупність модусів розміщення, закладів оздоровлення, харчування, розваг і реалізації рекреаційно-туристичних послуг, комунікаційних систем |
| життєзабезпечення, зв'язку і транспорту, функціонування і взаємодія яких спрямована на задоволення рекреаційних потреб людини. | |||
| Соціальна інфраструктура | В.А. Жамін [49] | Галузі й підгалузі невиробничої сфери, які опосередковано пов'язані з процесом виробництва і виконують чисельні функції обслуговування всього процесу господарювання. |
* Впорядковано авторами на основі [50-52]
Отже, узагальненим можна вважати розуміння рекреаційно- туристичної інфраструктури як сукупності видів економічної діяльності, суб'єктів та об'єктів РТС, які створюють умови для виробництва та реалізації рекреаційно-туристичних товарі та послуг.
На даний час не існує єдиної думки щодо типології інфраструктури. Зважаючи на різні підходи до типології інфраструктури, проведемо класифікацію за наступними класифікаційними ознаками: за сферами діяльності, за територіальним рівнем, за видами економічної діяльності, за середовищами простору, за ступенем інвестиційної привабливості, за етапом функціонування та поліфункціональністю (табл. 1.4.).Таблиця 1.4
Класифікація інфраструктури рекреаційно-туристичної сфери [52]
| № | Класифікаційна ознака | Зміст ознаки |
| 1. | За сферами виробництва | рекреаційно-виробнича; рекреаційно-соціальна |
| 2 | За територіальним рівнем | глобальний; національний; регіональний |
| 3. | За середовищами простору | сухопутна; водна; повітряна; космічна |
| 4. | За ступенем інвестиційної привабливості | пріоритетних видів економічної діяльності, комплексів, територій; інфраструктура нерозвинених районів і територій; неосвоєна інфраструктура |
| 5. | За етапом функціонування | будівництво нових інфраструктурних об'єктів; реконструкція та ремонт інфраструктурних об'єктів; експлуатація інфраструктури |
| 6. | За поліфункціональністю | явна інфраструктура; неявна інфраструктура |
Під інфраструктурою РТС розуміють також сукупність організаційних структур і нормативно оформлених процедур, що забезпечують функціонування та взаємодію суб’єктів туристичної діяльності й регулюють рух матеріальних, фінансових, інформаційних потоків між ними та зовнішнім (соціальним і природним) середовищем. Інфраструктура складається з трьох частин: інституційної, інформаційної, регламентуючої [53].
Інституційну складову становлять загальні інституції (транспорт, готелі, банки, страхові компанії, митниці, інвестиційні фонди тощо) і спеціалізовані інституції (туристичні фірми, рекламні підприємства, спеціалізовані страхові компанії, служби маркетингу тощо). Інформаційна складова містить такі елементи як:- розповсюдження інформації (Інтернет, засоби масової інформації);
- інформаційний та рекламний бізнес;
- інформаційно-туристичний ресурс (необхідність створення образу романтичної подорожі, який би приваблював туристів, стимулював туристичну активність і ефективне використання туристичного потенціалу регіону).
Регламентуюча складова туристичної інфраструктури містить в собі нормативно-правові акти, що регулюють відносини в цій сфері життєдіяльності суспільства. Правова регламентація розвитку туристичної інфраструктури здійснюється: на державному рівні - Верховною Радою, Кабінетом Міністрів, Міністерством економіки; на регіональному рівні - місцевими органами влади та самоврядування.
Туристична інфраструктура обумовлена споживанням. Туристське споживання у вартісному вимірі складається з сукупності витрат рекреантів, основними серед яких є: комплексні тури (пакет послуг); послуги розміщення (короткотерміне проживання); харчування та напої; послуги пасажирського транспорту, екскурсійне обслуговування; послуги перекладача; організаційні послуги тур оператора або турагента; рекреаційні, культурні, розважальні, спортивні заходи; придбання сувенірної продукції, фототоварів, відвідування магазинів; страхування; інші (у т.ч. фінансові послуги, оренда транспортних засобів тощо) [54].
Туристична інфраструктура виконує функції забезпечення функціонування та взаємодії суб’єктів РТС та регулювання матеріальних, фінансових й інформаційних потоків. Вона також обумовлена перш за все тим специфічним комплексом потреб людини, який задовольняється туризмом і який має достатню мотиваційну силу, щоб спонукати сотні мільйонів людей у світі до туристичних подорожей.
У туристичній життєдіяльності людина реалізує різноманітні потреби: рекреаційні та емоційно-чуттєві (у задоволенні від краси природи, історичних і культурних пам’яток, а також в емоційно орієнтованому спілкуванні з іншими індивідами як всередині туристичного середовища, так і з представниками місцевого населення), пізнавальні (у більш глибокому, аніж за звичайних умов, пізнанні та осягненні іншого «життєвого світу») та потреби у самореалізації.
Потреби людини, що подорожує, треба розглядати в контексті суспільних потреб. Туристи є, зазвичай, найбільш динамічною частиною суспільства, і тому можна зі значним ступенем вірогідності стверджувати, що вони мають найрозвиненіші суспільні потреби. Більше того, туристична діяльність сприяє не тільки задоволенню, але й розвитку потреб як її суб’єктів, так і суспільства в цілому, причому ці потреби спрямовані переважно в суспільно корисному напрямку. Отже, в цілому, туристична інфраструктура - це сукупність соціальних інститутів, організаційних структур та нормативно оформлених процедур, а також стан соціально - політичного клімату і суспільної свідомості в країні, що створюють безпечне функціонування та взаємодію суб’єктів туристичної діяльності, регулюють рух матеріальних, фінансових, інформаційних потоків між ними та навколишнім (соціальним і природним) середовищем і використовуються для задоволення потреб туристів.
Водночас, специфічною рисою рекреаційно-туристичної інфраструктури є те, що в більшості випадків, окрім туристів, вона задовольняє також суспільні потреби місцевого населення (рекреантів) і також виконує функції забезпечення функціонування та взаємодії суб’єктів РТС та регулювання матеріальних, фінансових і інформаційних потоків [55]. Тому, вчені-економісти аналізуючи складові рекреаційно-туристичної інфраструктури виділяють також загальну (охоплює все національне господарство незалежно від туристичного руху) і туристичну (залучена безпосередньо тільки в туризм) інфраструктури [44], або явну та неявну (в залежності від базису (ядра) щодо якого інфраструктура реалізує свою допоміжну функцію) [56, 57].
Цілком можливо, наприклад, віднести до неявної інфраструктури виробництво туристичних послуг поліфункціональними об'єктами, такими як: музеї, театри, санаторно-курортні заклади, цирки, стадіони тощо (рис.
1.4. ).
На явну інфраструктуру рекреаційно-туристичної сфери держава має безпосередній управлінський вплив через органи законодавчої та виконавчої влади, в той час, як функціонування неявної інфраструктури є сполученням та перетинанням інших сфер національного господарства, що викликає труднощі безпосереднього регулюючого впливу у відношенні до їх рекреаційно-туристичних функцій (табл. 1.5).
Це призводить до того, що щорічно катастрофічно зменшуються показники результатів рекреаційно-туристичної діяльності майже у всіх сегментах неявної інфраструктури України.
Отже, врахування невикористаного потенціалу інфраструктури рекреаційно-туристичної сфери має стати рушійною силою та основою розробки концепцій та програм розвитку туризму, що сприятиме розвитку не тільки інфраструктури рекреаційно-туристичної сфери та суміжних галузей за рахунок мультиплікативного ефекту туризму, але й стане
Рис. 1.4. Сегменти інфраструктури рекреаційно-туристичної сфери [52, 51, 57]
необхідною передумовою для поступового інтегрування у світове господарство.
1.4.
Еще по теме Інфраструктурна складова туристично-рекреаційного потенціалу:
- 6.1. Підходи до інтегрального оцінювання туристично- рекреаційного потенціалу регіонів
- Методи оцінювання окремих елементів туристично- рекреаційного потенціалу регіону
- 6.2. Інтегральна оцінка туристично-рекреаційного потенціалу регіонів України
- Зміст та компонентний склад туристично-рекреаційного потенціалу регіону
- Оцінка туристично-рекреаційного потенціалу регіону : монографія / за заг. ред. В. Г. Герасименко. — Одеса : ОНЕУ,2016. — 262 с., 2016
- Туристичні ресурси як системоутворюючий чинник і базова умова розвитку туристично-рекреаційного потенціалу
- Фондовий ринок як інфраструктурний елемент національних фінансів
- 3.1. Інформаційна логістизація ринку туристичних продуктів з використанням інноваційних сервісів
- Обґрунтування необхідності використання інформаційної логістики в контексті забезпечення корисності туристичного продукту
- Оцінка готовності туристичних підприємств м. Херсон до використання засобів інформаційної логістики
- Науково-методичні підходи до оцінювання корисності туристичного продукту з позиції задоволення споживачів