3.1.Правове регулювання економіки

Правове регулювання економіки забезпечують шляхом прий­няття законів і законодавчих актів. Крім того, правові методи рег­ламентовані Указами Президента, нормативними актами уряду (декретами, постановами).

Зміни і доповнення до законів вносять відповідними законо­давчими актами, постановами Верховної Ради України, постано­вами і декретами Кабінету Міністрів.

Важливе значення для розвитку ринкових відносин, обмежен­ня монополізму і розвитку здорової конкуренції має антимонопольне законодавство. В умовах розвинутої ринкової економіки монополізм і конкуренція перебувають у-діалектичній суперечності. Крім цьо­го, суперечність між тенденцією до монополізму і потребою збере­ження конкурентного клімату - головної рушійної сили економіч­ного розвитку - вирішують, як звичайно, шляхом зовнішнього ре­гулювання. Цю функцію виконують державні і громадські органи, завдання яких - пошук і визначення в кожному конкретному ви­падку оптимального співвідношення рівнів монополізації і конку­ренції та вироблення антимонопольних регуляторів.

Особливість сучасного стану економіки України полягає у тому, що без ефективної конкуренції тут сформувався своєрідний і небез­печний тип монополізму. У колишньому СРСР ідея монополізму з самого початку була закладена у моделі господарського механізму.

55

Найнебезпечнішє те. що в Україні поки що є причини, які дають грунт для монополізму: збережені деякі принципові риси адміні­стративно-командної системи, стійкий і масовий дефіцит товарів, який перетворює виробників дефіцитної продукції на монополістів тощо.

Головні принципи антимонопольного регулювання діяльності суб'єктів господарювання визначені у Законах України "Про об­меження монополізму та недопущення недобросовісної конку­ренції у підприємницькій діяльності", "Про захист від недобро­совісної конкуренції".

обмеження або припинення виробництва товарів, потрібних для ринку:

нав'язування контрагенту невигідних йому умов угоди;

відмова від збуту або закупівлі, які дискримінують учасників господарського обороту у разі відсутності альтернативних дже­рел постачання або збуту;

нав'язування громадянам примусових заходів продажу товару;

порушення порядку використання вільних цін або завищен­ня державних і верхньої межі регульованих цін;

порушення обсягу збуту або закупівлі; які дискримінують учасників господарського обороту уразі відсутності альтернатив­них джерел постачання або збуту товарів, послуг.

Для державного контролю за розвитком конкуренції та об­меження монополістичної діяльності в Україні створено Антимонопольний комітет.

Сьогодні сфера безпосереднього державного управління еко­номікою звужується, оскільки зменшується кількість господар­ських об'єктів, які функціонують на базі державної форми влас­ності. Виконавчі й розпорядчі функції щодо використання дер­жавного майна покладено на відповідну розгалужену систему органів державного управління.

За умов домінування приватної власності держава повинна провадити відповідну політику в економічній сфері- реалізуючи в ній свою господарсько-організаторську, соціальну та інші функції з переважанням не диктату, а регулювання, контролю, координації. методів економічного характеру.

56