9.2. Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності

Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні обумовлений законом України "Про інвестиційну діяльність".

Державне регулювання інвестиційної діяльності визначають:

показники економічного і соціального розвитку України; націо­нальні та регіональні програми розвитку національного вироб­ництва; державні і місцеві бюджети, передбачені в них обсяги дер­жавного фінансування інвестиційної діяльності.

Керують державними інвестиціями загальнодержавні та місцеві органи державної влади. На макрорівні проблеми регу­лювання інвестиційної діяльності та розвитку будівельного ком­плексу вирішують Міністерство економіки України і Державний комітет у справах будівництва, архітектури та житлової політики, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. У складі

_____

1 Галицькі контракти. 1999. №8. C.19.

242

Мінекономіки є відділ будівельного комплексу та промисловості будівельних матеріалів, а у названому комітеті функціонує управ­ління з реалізації інвестиційних програм і державного замовлення.

Управління державними інвестиціями планує виконання кон­кретних дій щодо інвестування бюджетних і позабюджетних коштів. Основою для прийняття рішення про інвестування загаль­нодержавних бюджетних коштів є:

прогнози економічного і соціального розвитку України;

схеми розвитку і розміщення продуктивних сил;

цільові науково-технічні і комплексні програми;

техніко-економічні обгрунтування доцільності таких інвес­тицій.

Прийняття рішень про інвестиції з коштів бюджетних асиг­нувань потребує системного підходу до визначення пріоритетів. Сьогодні вибір пріоритетних напрямів інвестиційної діяльності в Україні пов'язаний з першочерговими завданнями стабілізації еко­номіки, довготерміновими завданнями, спрямованими на її пере­будову, та підвищення рівня життя населення.

Пріоритетність залежить від відповідних цільових комплекс­них, галузевих (міжгалузевих) і територіальних програм, за яки­ми Мінекономіки України визначає найневідкладніші завдання.

Обсяги державних інвестицій коштів державного бюджету за поданням Уряду затверджує Верховна Рада України в Державній програмі економічного і соціального розвитку.

Загальний обсяг бюджетних асигнувань спрямовують не лише на виконання цільових комплексних програм, а й на розви­ток соціальної інфраструктури загальнодержавного значення з формуванням переліку цих об'єктів.

Для пріоритетних об'єктів інвестування у соціальній сфері передбачено дві форми інвестування - з коштів бюджетних асиг­нувань і з коштів державного кредиту.

Соціальну сферу у містах і селищах міського типу передба­чено розвивати коштом місцевих бюджетів відповідних Рад. За­ходи, для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, фінансують з відрахувань підприємств і організацій.

243

У процесі формування Державної програми економічного і соціального розвитку України розробляють і подають урядові всі розрахунки з інвестицій, в тому числі їхній розподіл за напряма­ми, між міністерствами, відомствами.

Передумовою прийняття інвестиційного рішення є визначен­ня ступеня ризику. Для цього потрібно оцінити співвідношення ризикованість-дохідність та врахувати інші стратегічні цілі. Ступінь інвестиційних ризиків пропонують визначати за група­ми, що зумовлені головними стадіями інвестиційного процесу:

проектування, фінансування, будівництво, експлуатація. Система інвестиційних ризиків показана на рис. 9.2.1

Рис. 9.2. Система інвестиційного ризику та його похідних.

_____

1 Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні //Автореф. дис. канд. екон. наук. К.1998.С.15.

244

Міністерства і відомства конкретизують висновки щодо ри­зику та обсягів інвестицій за відповідними програмами, напряма­ми та об'єктами і забезпечують цільове використання державних коштів через виконання завдань державного замовлення (держав­ного контракту).

Державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві - одна з головних форм реалізації загальнодержав­них інвестицій.

Державні, міждержавні та регіональні інвестиційні проекти та програми, які реалізують з бюджетних та позабюджетних коштів, підлягають обов'язковій державній експертизі. У разі по­треби експертизу окремих інвестиційних проектів і програм мо­жуть проводити експертні комісії, створювані Верховною Радою України.

Державне регулювання інвестиційної діяльності забезпечу­ють не тільки державне управління і державне фінансування інве­стицій, а й такі важелі:

система податків, податкових ставок і пільг;

проведення кредитної та амортизаційної політики;

надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галу­зей, виробництва;

визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами;

політика ціноутворення;

проведення експертизи інвестиційних проектів тощо.

Систему регулювання умов інвестиційної діяльності кори­гують залежно від економічної політики держави у кожний конк­ретний період та залежно від ступеня інвестиційної активності суб'єктів господарювання тощо.

Особливо ефективним засобом акумулювання коштів для інвестицій є випуск цінних паперів.

245

Сьогодні держава в особі відповідних органів вже опанува­ла цивілізовані шляхи залучення коштів: ОВДП, облігації ощад­них позик, євробонди та інші облігації зовнішніх позик.

В Україні серед випущених цінних паперів переважають акції. Проте сьогодні додатковий випуск акцій є переважно інстру­ментом контролю над підприємством, а не засобом залучення коштів. Водночас у разі випуску і реалізації облігацій підприєм­ство, згідно з чинним законодавством, повинно ввести отримані кошти у валовий дохід, з якого треба буде сплатити податок. Отже, можливості інвестування різко знижуються. Саме тому облігації підприємств в Україні ще не стали чинником акумулювання інве­стиційних коштів.

Діяльність ринку цінних паперів може бути ефективною, якщо є довіра інвестора до емітента, забезпечено захист прав інве­сторів, є змога заробляти кошти тощо. Надзвичайно важливу роль у виконанні цих умов відіграє державне регулювання фондового ринку.

Потреба державного регулювання ринку цінних паперів зу­мовлена, на думку спеціалістів1, такими причинами:

по-перше, на ринку цінних паперів більше реалізують націо­нальні інтереси держави, під якими розуміють комплекс макроекономічних та макрополітичних пріоритетів;

по-друге, на ринку цінних паперів постійно й активно взає­модіють інтереси різних учасників ринку - емітентів цінних па­перів, професійних учасників ринку (торговців цінними папера­ми, реєстраторів, депозитаріїв, інвестиційних фондів та компаній, керівників їхніми активами тощо). Ці інтереси можуть бути супе-

_____

1 Ромашко О.Ю. Роль державного регулювання фінансового ринку в подоланні кризових явищ в економіці // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. 1998.№З.С.11.

246

речлививми, тому для забезпечення стабільності та правового упо­рядкування ринок повинен бути регульованим;

по-третє, головною особою на ринку цінних паперів є інвес­тор - вітчизняний або іноземний, юридична або фізична особа. Найчисленнішим інвестором на ринку цінних паперів є населен­ня, яке найчастіше не має спеціальних знань щодо фондового рин­ку. Тому без створення надійної системи захисту прав та інтересів інвесторів на ринку цінних паперів, передусім громадян, немож­ливо забезпечити подальший розвиток ринку капіталів. Створен­ня та постійне удосконалення такої системи під силу тільки дер­жаві, виконавча влада якої повинна контролювати рух капіталів, законність переходу прав власності, робити виважені висновки про тенденції розвитку ринку, запобігати виникненню кризових ситуацій.