ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ДО РЕКОМЕНДАЦІЇ 3 (ЗЛОЧИН ВІДМИВАННЯ КОШТІВ)

1. Країни повинні криміналізувати відмивання коштів на основі Конвенції ООО про бооотьбу з незаконны oBiгoм нaχкoτоччих зacoBiн тт психотропних речовин 1988 року (Віденської Конвенції) та Конвенції ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю 2000 року (Палермської Конвенції).

2. Країни повинні застосовувати поняття злочину “відмивання коштів” до всіх серйозних злочинів з метою охоплення якомога ширшого спектру предикатних злочинів. Предикатні злочини можна описати шляхом посилання на усі злочини чи на поріг, пов'язаний з категорією серйозних злочинів або з таким видом покарання, як позбавлення волі, встановлене за предикатний злочин (пороговий підхід), або на перелік предикатних злочинів, або шляхом поєднання цих підходів.

3. Якщо країни застосовують пороговий підхід, предикатні злочини повинні принаймні включати в себе усі злочини, які підпадають під категорію серйозних відповідно до свого національного законодавства, або включати в себе злочини, які караються таким максимальним покаранням, як позбавлення волі строком більше ніж на один рік, або для тих країн, які мають мінімальний поріг для злочинів, встановлений їх правовою системою, предикатні злочини повинні включати в себе всі злочини, що караються таким мінімальним покаранням, як позбавлення волі строком більше ніж на шість місяців.

4. Незалежно від того, який підхід застосовується до встановлення предикатних злочинів, кожна країна повинна принаймні включити до них низку злочинів у рамках кожної з визначених категорій злочинів. Злочин відмивання коштів повинен поширюватися на будь-який тип майна, незалежно від його вартості, який прямо або опосередковано становить кошти, одержані злочинним шляхом. При доведенні того факту, що майно є коштами, одержаними від злочинної діяльності, не є обов'язковим, щоб особа була засуджена за вчинення предикатного злочину.

5. Предикатними злочинами до відмивання коштів вважається також діяння, яке мало місце в іншій країні, яке є злочином у такій країні, і яке вважалося б предикатним злочином, якби воно мало місце у власній країні. Країни можуть передбачити, що єдиною умовою є те, що таке діяння вважалося б предикатним злочином, якби воно мало місце у власній країні.

иіждарвнді снаднарнй з првнйнії вінийваддю коштів та фідадстваддю нсрврйзит і розповсюджендю зброї иасвввгв здсщсддя

6. Країни можуть передбачити, щоб поняття злочину “відмивання коштів" не застосовувалось до осіб, які вчинили предикатний злочин, якщо цього вимагають фундаментальні принципи їх національного законодавства.

7. Країни повинні забезпечити, щоб

(a) Намір і відомості, які вимагаються для доведення факту злочину відмивання коштів може встановлюватися за об'єктивними фактичними обставинами.

(b)Ефективні, пропорційні та переконливі кримінальні санкції повинні застосовуватись до фізичних осіб, засуджених за відмивання коштів.

(c) Н а юридичних осіб повинні поширюватися кримінальна відповідальність та санкції, а там, де цс неможливо (у зв'язку із основоположними принципами національного законодавства), цивільна або адміністративна відповідальність та санкції. Цс не повинно перешкоджати паралельному кримінальному, цивільному або адміністративному переслідуванню юридичних осіб у країнах, в яких існує більше ніж одна форма відповідальності. Такі заходи не повинні впливати на кримінальну відповідальність фізичних осіб. Усі санкції повинні бути ефективними, пропорційними та переконливими.

(d) Повинні бути відповідні додаткові злочини до злочину відмивання коштів, зокрема тчасть в, об'єднанні або змові з метою вчинення, спробі, пособництві та підбурюванні, сприянні та наданні порад щодо вчинення, якщо цс не суперечить основоположним принципам національного законодавства.

міжнародні сааидаоам з ∏овамдїї аїдммааиию коштів та фінансуванню аеовомзмχ і розповсюдженню зброї масового знищення