ТЕОРІЯ РАЦІОНАЛЬНИХ СПОДІВАНЬ

У 1950-і та 1960-і роки економісти розглядали сподівання як такі, що формуються тільки з попереднього досвіду. Сподівання інфляції, наприклад, вважалося рівним середньому значенню минулих темпів інфляції.

Цей погляд на формування сподівань називають адаптивними сподіваннями ^[CXIV]. Він означає, що зміни у сподіваннях відбуваються з перебігом часу повільно, коли минулі дані змінюються. Тому, коли інфляція попередньо зростала темпом 5 %, то сподівання майбутньої інфляції має бути також 5 %. Якби інфляція зростала темпом 10 %, то прогноз майбутньої інфляції зріс би до 10 %, але повільно. Протягом першого року сподівана інфляція могла б зрости тільки до 6 %, протягом другого року до 7 % і т. д.

Адаптивні сподівання не підтверджувалися на тій основі, що люди використовують для формування своїх сподівань щодо певної змінної більше інформації, ніж тільки попередні дані по ній. На сподівання людей щодо інфляції неминуче впливають їхні прогнози щодо майбутньої монетарної політики. Крім того, люди змінюють свої сподівання швидко і часто, сприймаючи нову інформацію. Щоб розширити вузькі межі адаптивних сподівань, Джон Мут розвинув альтернативну теорію сподівань, що називають раціональними сподіваннями. Цю теорію можна сформулювати таким чином²: сподівання не відрізняються від оптимальних прогнозів (найкращого здогаду про майбутнє), коли застосовується вся наявна інформація. Що саме це означає?

Для точнішого пояснення застосуймо теорію раціональних сподівань з метою дослідження того, як формуються сподівання в ситуації, коли більшість із нас перебуває в певному пункті нашого трудового життя і нашого ставлення до праці. Припустімо, що коли Джон Комутер дістається на роботу не в години пік, то йому в середньому потрібно ЗО хвилин, щоб доїхати до місця роботи. Інколи йому потрібно 35 хвилин, а часом навіть 25, але в середньому час доїзду до місця праці не в години пік становить ЗО хвилин.

Проте, коли Джон вирушає на роботу в години пік, то йому потрібно в середньому додаткові 10 хвилин. Припустивши, що він вирушає на роботу в години пік, найкращим передбаченням часу на поїздку (оптимальний прогноз) є 40 хвилин.

Якщо єдиною наявною інформацією, доступною для Джона перед виходом на роботу, є вплив на час його прибуття ситуації пік, то який прогноз теорія раціональних сподівань дозволяє вам зробити щодо сподівань Джона про час його прибуття на роботу? Оскільки найкращим передбаченням часу його добирання на роботу, за умови залучення всієї наявної інформації, є 40 хвилин, сподівання Джона будуть саме такими. Зрозуміло, що сподівання на час проїзду до місця роботи протягом 35 хвилин не буде раціональним, бо воно не відповідає оптимальному прогнозу і не є найкращим передбаченням часу на проїзд.

Припустімо, що наступного дня за тих самих умов і сподівань Джону потрібно буде 45 хвилин, щоб дістатися на роботу, а післязавтра йому потрібно буде тільки 35 хвилин. Чи ця різниця в часі проїзду означає, що сподівання Джона на сорокахвилинний проїзд є безпідставним? Ні, таке сподівання все ще раціональне. В обох випадках передбачення відхиляється тільки на 5 хвилин, адже прогноз не був досить точним. Проте передбачення не повинно бути дуже точним, щоб виступати раціональним, це передбачення потребує тільки того, щоб було враховано всю можливу наявну інформацію. Іншими словами, воно має бути правильне як середнє значення, і таким є прогноз 40 хвилин проїзду. Оскільки існує певна випадковість у часі проїзду Джона на роботу і не мають значення умови проїзду, оптимальний прогноз не буде повністю точним.

Цей приклад забезпечує таке важливе положення щодо раціональних сподівань: навіть коли раціональне сподівання дорівнює оптимальному прогнозу, який використовує всю наявну інформацію, то прогноз, що представлений сподіванням, можливо, не завжди буде цілком точним.

Припустімо, що на звичайному маршруті Джона на роботу стався випадок, який викликав двогодинну затримку вуличного руху.

Якщо в Джона немає способу отримання цієї інформації, його сподівання на сорокахвилинний час доїзду в години пік є все ще раціональним, бо інформація про випадок досі недоступна йому для того, щоб зробити оптимальний прогноз. З іншого боку, якщо мало місце повідомлення про транспортну пригоду по радіо чи телебаченню, яке Джон не почув або почув і не взяв до уваги, то його сподівання доїхати до роботи за 40 хвилин вже більше не є раціональним. За доступності цієї інформації оптимальний прогноз Джона повинен становити 2 години 40 хвилин. Відповідно, існують дві причини, чому сподівання стають нераціональними:

1. Люди можуть усвідомити всю наявну інформацію, але вони надто ліниві, щоб зробити свої прогнози щодо майбутнього найвірогіднішими.

2. Люди можуть бути необізнаними з певною доступною доречною інформацією, тому їхні найкращі здогадки про майбутнє не будуть в середньому правильними.

Важливо усвідомити, що коли додатковий чинник стає важливим, але інформація недоступна, то сподівання, яке не взяло його до уваги, може бути все ще раціональним.

Строгіший виклад теорії

Зробімо наш аналіз теорії раціональних сподівань дещо строгішим, застосовуючи такі символи:

X — змінна, яку прогнозують (у вищенаведеному прикладі це час Джона Комутера на проїзд до роботи);

X^а — сподівання цієї змінної (сподівання Джона щодо його часу проїзду на роботу);

X^of — оптимальний прогноз змінної X при застосуванні всієї наявної інформації (найкраща можлива здогадка про час проїзду).

Тоді теорія раціональних сподівань просто говорить:

Тобто сподівання змінної X дорівнює оптимальному прогнозу, коли застосовується вся доступна інформація.

Чому теорія раціональних сподівань має смисл?

Чому люди намагаються робити свої сподівання рівними найкращим можливим здогадкам про майбутнє, використовуючи всю доступну інформацію? Найпростіше пояснення полягає в тому, що для людей дуже дорого не поводитися саме так.

У Джона Комутера є вагомий стимул формувати сподівання часу, який потрібен йому на проїзд до роботи, настільки точно, наскільки це можливо. Якщо він применшить час свого проїзду, то часто спізнюватиметься, і шеф може його звільнити. Якщо він надмірно збільшить цей час, то в середньому вставатиме надто рано, відмовившись від свого «солодкого сну». Точні сподівання бажані, бо існують вагомі стимули для людей намагатися зробити їх рівними оптимальним прогнозам через застосування всієї наявної інформації.

Цей же принцип застосовний і до ділових фірм. Припустімо, що такий виробник, як «General Electric», знає, що динаміка процентних ставок має важливе значення для продажу електроприладів. Якщо «General Electric» зробить невдалі прогнози процентних ставок, то отримає менший прибуток. Вона, можливо, або виробить надто багато електроприладів, або надто мало. Для «General Electric» існують серйозні стимули здобути всю доступну інформацію для передбачення процентних ставок і використати її для одержання найкращих можливих здогадів про динаміку майбутніх процентних ставок.

Стимули для вирівнювання сподівань з оптимальними прогнозами, особливо сильні на фінансових ринках. На цих ринках люди з кращими

прогнозами на майбутнє швидко багатіють. Застосування теорії раціональних сподівань до фінансових ринків (у цьому випадку її називають теорією ефективних ринків) є, отже, особливо корисним.

Застосування теорії ефективних ринків

Теорія раціональних сподівань веде до двох загальних висновків про той спосіб, яким формуються сподівання, що є важливими для аналізу економіки в цілому:

1. Якщо має місце зміна способу, за якого змінна зазнає коливань, то спосіб формування сподівань щодо цієі змінної так само зазнає змін. Цей принцип теорії раціональних сподівань можна легко зрозуміти на конкретному прикладі.

За припущенням Кейнса (розділ 23), процентні ставки змінюються таким чином, що схильні повертатися до «нормального» рівня в майбутньому. Якщо нинішня процентна ставка є високою стосовно нормального рівня, тоді оптимальний прогноз процентної ставки в майбутньому означає, що вона впаде до «нормального» рівня. Теорія раціональних сподівань означала б, що коли нинішня процентна ставка є високою, то сподівання щодо ставок передбачають їхнє падіння у майбутньому.

Припустімо, з іншого боку, що спосіб, за якого процентна ставка змінюється, трансформується таким чином: коли процентна ставка є високою, то вона такою і залишається. Тепер, коли нинішня процентна ставка є високою, оптимальний прогноз майбутньої процентної ставки, а отже, і раціональне сподівання, передбачатимуть її високою. Сподівання майбутньої процентної ставки більше не передбачає, що вона впаде. Зміна в способі, за якого процентна ставка змінюється, отже, привела до зміни у тому способі, яким формуються сподівання майбутніх процентних ставок. Аналіз з позиції раціональних сподівань тут узагальнений для прогнозів щодо будь-якої змінної. Отже, коли має місце зміна в способі, за якого коливається певна змінна, то спосіб, яким формуються сподівання щодо цієї змінної, також зміниться.

2. Помилки прогнозування сподівань в середньому будуть дорівнювати нулеві і не можуть прогнозуватися наперед. Помилка прогнозування сподівання є X - X^е, тобто різниця між реалізацією змінної X і сподіванням цієї змінної; зокрема, якщо час проїзду на роботу Джо Комутера для пересічного дня становить 45 хвилин і його сподівання часу проїзду є 40 хвилин, то помилка прогнозування дорівнює 5 хвилин.

Припустімо, що внаслідок порушення принципу раціональних сподівань помилка прогнозування Джо в середньому не дорівнює нулеві. Замість цього вона дорівнює 5 хвилинам. Помилка прогнозування тепер стає передбачуваною. Джо невдовзі зауважить, що в середньому запізнюється на 5 хвилин на роботу і може поліпшити свій прогноз через збільшення часу свого проїзду на роботу на 5 хвилин. Теорія раціональних сподівань означає, що саме це Джон зробить, бо він хоче, щоб його прогнози були найкращими можливими здогадами про майбутнє. Коли Джо переглянув свій прогноз і збільшив час проїзду в середньому на 5 хвилин, то помилка прогнозування стала дорівнювати нулеві і її вже не можна прогнозувати наперед. Теорія раціональних сподівань означає, що помилку прогнозування сподівань не можна передбачити.

<< | >>

↑

Источник: Мишкін, Фредерік С.. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. С. Панчишин, Г. Стеблій, А. Стасишин.— K.: Основи, 1998,— 963 с.. 1998

Еще по теме ТЕОРІЯ РАЦІОНАЛЬНИХ СПОДІВАНЬ:

- Биржевая торговля - Биржевое дело - Государственные и муниципальные финансы в России - Государственный и муниципальный заказ - Государственный финансовый контроль - Деньги - Деньги и кредит - Деньги, кредит, банки - Державні і муніципальні фінанси в Україні - Инвестиции - Инвестиционное право - Кредит - Международные финансы - Налоги и налогообложение - Основы финансов - Финансовая терминология - Финансовое право - Финансовое прогнозирование - Финансовые риски - Финансовые рынки - Финансовый анализ - Финансовый контроль - Финансы и кредит - Финансы предприятий - Финансы, денежное обращение и кредит - Фінансова система України -

- Аудит - Банки - Бизнес - Бухгалтерский учет - Макро и Микроэкономика - Маркетинг - Менеджмент - Философия - Финансы - Экономика -