Економічні наукові знання: сутність, функціональна структура

Економічна наука звернена до повсякденних проблем життя людей і прагне осмислювати їх систематично й науковими методами. Різні варіан­ти відповідей на питання життя були основою формування наукових шкіл і цілих напрямків економічної думки.

Людське пізнання [1] — процес і результат збагнення людиною всіх і кожної зі сфер життєдіяльності або універсуму — екологічної, економічної, соціальної, духовної, політичної. Оскільки ці сфери взаємодіють, «зшиті тисячами ниток», співінтегровані, то і відповідні види знання — екологіч­не, економічне, соціальне, духовне, політичне — є єдиними не меншою мі­рою, ніж відособленими[2].

Економічне знання як відносно самостійна реальність структурується за різними ознаками. Перш за все, маючи на увазі характер і результати збагнення, виокремлюють наукове і позанаукове економічне знання. Ос­таннє вражає своєю різноманітністю, включаючи, принаймні, міфологічне, релігійне, народне, художнє, магічне, екстрасенсорне, езо- й екзотеричне. Наукове економічне знання народжується з позанаукового й активно з ним взаємодіє.

Наукове економічне знання — особливий спосіб сприйняття економічної дійсності, висловлювання про неї, її пізнання і перетворення.

Вченими обґрунтовано ключові ознаки науки, «жорстке ядро» науково­сті, конкретизація змісту якого за відомими елементами наукової діяльності (суб’єкт, об’єкт, засоби, процес, умови, результати тощо) дозволяє отримати си­стему ознак науковості як особливого і відносно відособленого виду осягнення реальності, що відрізняють її від інших видів осягнення:

- чітке розмежування об’єкта і суб’єкта пізнання, допущення розгляду суб’єкта пізнання як його об’єкта, а об’єкта як суб’єкта;

- пошук і визначення об’єктивних законів руху об’єкта і на цій осно­ві передбачення можливого майбутнього стану об’єкта і його змін;

- вивчення об’єктів безвідносно до їх сьогохвилинної актуальності та практичної значущості.

- спеціальна підготовка суб’єкта пізнання, освоєння ним елементів і операцій наукової діяльності, а також її етосу (особливих ціннісних орієн­тацій і етичних засад);

- особлива мова, спеціальна апаратура, техніка і технологія як особливі засоби наукового пізнання;

- ключовий продукт (результат) наукової діяльності — сутнісне, нове та істинне знання;

- формування знання про методи наукової діяльності, а в широкому плані методології наукового пізнання.

Економічне знання скріплює між собою:

- економічні практики, що управляються особистим інтересом і оці­нюються у відповідності з ними;

- економічні інститути, зразком ефективності і справедливості для яких виступає інститут ринку;

- економічну науку, яка закріплює результат дії ринкових сил в якості істини.

Функціональна структура наукового економічного знання включає:

- теоретичне знання; емпіричне знання (сукупність фактів, що одержа­ли тлумачення в рамках відповідної теорії і є її емпіричним базисом);

- онтологічне знання, що складається з найбільш загальних сутностей і категорій;

- інструментальне знання й навички прикладного характеру.

Історія формування і розвитку економічного знання показує, що воно завжди було взаємопов’язано з філософією. Філософія економіки — це но­вий рівень в розвитку пізнавальних здібностей людини по освоєнню еко­номічної дійсності. Як і сьогодні, так і в історії, економічне знання завжди було наповнене філософськими пошуками вищих смислів буття. Кожна економічна теорія — це не тільки роздуми про власність, вартість, товар, гроші, капітал, торгівлю, але в першу чергу модель облаштування буття людини [3, с. 26].

Примітки

1. Пізнання є специфічним різновидом духовної діяльності людини, проце­сом осягнення навколишнього світу, отримання й нагромадження знань. А знан­ня — це інформація про світ, яка існує у формі певної суб’єктивної реальності, ідеальний образ дійсності. Пізнання і знання відрізняються одне від одного як процес і результат. Процес пізнання охоплює певну кількість взаємоорганізова- них елементів: об’єкт, суб’єкт, знання як результат дослідження. У своїй віднос­ній самостійності людина і є тим суб’єктом, якому протистоїть об’єкт. У зв’язку з цим постає питання про можливість пізнання людиною навколишнього світу.

2. Тарасевич В.М. Політична економія: ім’я власне, широкий смисл і предмет­ний простір / В.М. Тарасевич // Економічна теорія. — 2012. — №1. — С.22-23.

3. Базилевич В.Д., Ильин В.В. Философия экономики. История / В. Базилевич, В. Ильин. — К. : Знання; М.: Рыбари, 2011. — 927 с.

1.5.