ПОКАЗНИКИ ФОНДОВОГО РИНКУ ТА ЇХ ФОРМУВАННЯ

Становлення й дія фондового ринку проявляються у багатьох явищах і проце­сах. Це - кількість та ступені ліквідності цінних паперів, обсяги обороту фондово­го ринку, розвиток регулятивної й інформаційної інфраструктури, її депозитарної та клірингової мережі, доступ до інформації, реальний стан ринку цінних паперів, наявність великих інституцій у галузі інвестування, які користувалися б довірою не тільки серед підприємців, айв усього населення і, врешті-решт, наявність по­трібної кількості кваліфікованих і досвідчених фахівців.

Однак із усього розмаїття цих процесів і явищ, безперечно, головними і пока­зовими є ціни цінних паперів. Саме вони характеризують рух цінних паперів і на їх основі створюються біржові індекси.

Найпоширенішим є індекс Доу Джонса, який застосовують на Нью-Иоркській фондовій біржі. На частку цієї біржі припадає близько 50 % біржового фондово­го обороту розвинених країн світу. Тому індекс Доу Джонса є найбільш надійним індикатором стану не тільки американської, а й світової економіки. Цей індекс може розраховуватися на підставі показників різної кількості провідних корпо­рацій США. Тому є кілька різновидів цього індексу. Однак вважається, що най­важливішим є індекс, розрахований за цінами акцій ЗО найбільших промислових корпорацій, 20 транспортних і 15 підприємств комунально-побутового обслу­говування. Стан ділової активності цих корпорацій значною мірою відображує стан усієї американської економіки. Як і будь-які ціни, індекс Доу Джонса коли­вається, відбиваючи зміни економічної кон’юнктури. Однак воднораз в останні десятиріччя спостерігається зростання цього індексу. Так, починаючи з 1982 р. курси акцій на фондовій біржі протягом п’яти років постійно підвищувалися і зросли майже на 300 %. Ті власники акцій, які вклали свої кошти перед цим періо­дом або на його початку, влітку 1987 р., коли курси акцій досягай піка, виявилися у великому виграші¹.

Проте біржа - це ринок, і суттєве зростання курсу акцій неминуче через пев­ний час змінюється його падінням. 19 жовтня 1987 р., в "чорний понеділок”, за шість годин курси впали на 22 %^{[253] [254]. Це означало, що вартість майна, втіленого в ак­ціонерному капіталі, зменшилася більш ніж на 1/5, а отже, і власники акцій зазна­ли відчутних втрат.}

В Японії використовують індекс Ніккей, який розраховують за акціями понад 220 найбільших корпорацій. У Німеччині існує індекс Д AKC, який розраховують за акціями ЗО великих фірм.

Цілком зрозуміло, що становлення фондового ринку в Україні поставило зав­дання розробки і використання високого індексу, який би демонстрував тенденції економічного розвитку.

Українсько-Європейський консультативний центр з питань законодавства роз­робив і використовує новий фондовий індекс UET (Ukrainian Economic Trends)^[255], який базується на результатах торгів у ПФТС. Фахівці зауважують, що спроби по­будувати фондовий індекс для країни з перехідною економікою пов’язані з двома проблемами: перша - дуже важко вибрати "найбільш важливі фірми’! оскільки си­туація може значно змінюватися щодня; друга - ринок досі є непостійним і деякі акції не торгуються щодня. За таких умов створення фондового індексу можливе у разі додержання таких принципів.

Перший принцип полягає в тому, що індекс ґрунтується не на "репрезентатив­ній вибірці”, а бере до уваги всі фірми, акції яких торгувалися хоча б один раз. Це означає, що база індексу змінюється майже щодня і частка кожної компанії зважу­ється відносно загальної капіталізації вибірки, що склалася на певний день.

Другий принцип - використання лише середніх цін за угодами, що укладають­ся протягом одного дня, а не цін попиту чи пропозиції. Складовою цього прин­ципу є рішення приймати ціну акцій, що тривалий час не торгуються, за постійну, адже ціна останньої в часі угоди залишається постійною до укладання нової угоди та встановлення нової ціни.

Отже, складний характер перехідної економіки, швидкі зміни в економіці зу­мовлюють особливі підходи до формування фондового індексу.

Другою особливістю обчислення фондового індексу є використання не ринко­вих цін, які надто коливаються, а усереднених цін за угодами постійних цін акцій тих фірм, які тривалий час не торгують ними на біржі. Цей підхід виправданий. Адже ціна утримується до укладення нової угоди, яка може передбачати застосу­вання нової ціни.

Практика фондового ринку породила також й індекс ПФТС, тобто позабіржо- вої фондової торговельної системи. Базове значення індексу ПФТС встановлене на основі цін акцій найбільших українських компаній у 1997 р. і дорівнює 100 ба­лів. За всієї відмінності індексів UET і ПФТС вони характеризують падіння цін акцій. Так, індекс ПФТС у 1999 р. опустився до 17-16 пунктів, тобто за порівняно невеликий проміжок часу зменшився більш ніж у 5 разів. Останнім часом він під­вищився і становить 48,18 пункти^[256].

Отже, активність торгівлі акціями на фондовому ринку знижувалася. І хоча відбулося певне підвищення індексу, проте він залишається досить далеким від базового рівня. Про неадекватність стану індексу ПФТС свідчить і те, що навіть жахливі терористичні акти в Нью-Йорку і Вашингтоні, які зумовили значне па­діння курсу акцій на фондових біржах світу, зовсім не позначилися на нашому ринку.

Нині індекс ПФТС приблизно на 60 % визначають акції енергокомпаній, а та­кож такі компанії, як “Укрнафта”, "Стірол”, “Запоріжсталь” та ін. Саме вони мають найбільш ліквідні цінні папери. Стурбованість викликає та обставина, що операції з акціями першого ешелону різко зменшилися. І тут не можна спокійно спостері­гати, адже справа в тому, що акції підприємств навіть першого ешелону втрачають свою привабливість. Підприємства не виплачують будь-яких значних дивідендів, тобто акції не виконують своєї функції фінансового інструменту. Ці процеси по­силюються адміністративним втручанням представників державного апарату. Ще більше погіршує справи тіньова приватизація. Замість купівлі акцій, які дорожча­ють, використовується таке явище, як банкрутство, за допомогою штучно ство­рюваних боргів підприємств.

Послаблення ролі й значення акцій супроводжується зародженням нових фі­нансових інструментів. Це насамперед нові корпоративні облігації. На жаль, вони ще не входять до індексу. Однак процес оновлення фінансових інструментів відбу­вається. Нові інструменти поступово утверджуються, а старі акції втрачають свої позиції і виходять з ринку. У цілому на фондовому ринку акції першого ешелону, які ще називають “блакитними фішками” втрачають свої позиції, а акції другого ешелону виходять на перший план. Це загальний процес, який має місце і в Украї­ні, і в Росії.

Акції, які недавно зовсім не торгувалися, зараз виходять на передові позиції і відіграють головні ролі. При порівнянні цих процесів в Україні й Росії одразу впадає в око, що у нас вони відбуваються набагато повільніше. Для того, щоб ри­нок України став привабливим, потрібно прискорювати ці процеси. Щодо старих фінансових інструментів, то їх роль залежить від рівня кваліфікації осіб, що здій­снюють корпоративне управління. Фондовий ринок має задовольняти потреби в капіталі. Держава, законодавство мають сприяти його діяльності на прозорій основі. На жаль, із різних причин (недосконалість законодавства, податкової сис­теми тощо) тенденція до тінізації економіки не зменшується.

Незважаючи на те, що наш фондовий ринок перебуває в процесі становлення, він уже тепер відіграє важливу роль у багатьох напрямах фінансово-господарської діяльності. І в міру зростання капіталів держави та фірм, зростання обсягів і якості цінних паперів, дедалі глибшої й повнішої репрезентації фондовою біржею реаль­них економічних процесів посилюватиметься її вплив на соціально-економічний розвиток.