Обґрунтування ризиків відтворення продуктивних сил

Розвиток регіонального соціуму відбувається в умовах впливу різнома­нітних ризиків, існування яких обумовлює певні особливості, обмеження, вимоги до протікання цього процесу. Прогнозування розвитку складових відтворення соціального життя регіонального соціуму без урахування їх не­гативного впливу може призвести не лише до помилкового результату, але й навіть до неефективного визначення певного варіанту управлінських рішень.

Для цілей діагностики відтворення продуктивних сил у контексті розвит­ку регіонального соціуму знання про ризики, сили їх дії та напрями впливу, можливі наслідки представляють певне значення, так як дозволяють здійсни­ти прогноз розвитку з урахуванням існуючих або можливих негативних чин­ників зовнішнього та внутрішнього середовища в умовах життєдіяльності населення регіону. Отримання реалістичного прогнозу дозволяє виявити найбільш впливові проблемні ситуації, котрі можуть виникнути у відтворен­ні соціального життя регіонального соціуму. Отже, виникає необхідність здійснення якісного та кількісного аналізу ризиків та отримання відповідної оцінки його дії. Головною метою визначення ризику є обгрунтування мож­ливих його видів, які здійснюють негативний вплив на відтворення соціаль­ного життя регіонального соціуму, виділення чинників, які впливають на силу дії та напрям ризику.

Слід зазначити, що у сучасній науці ризик визначається як імовірність ви­никнення небажаних подій. Ризик виявляється як поєднання ймовірності та мо­жливої величини збитку, завданого небезпекою. Врахування можливих негатив­них явищ та процесів, що відбуваються в суспільстві та визначення їх впливу на відтворення основних складових соціального життя регіонального соціуму збільшує достовірність результатів прогнозування розвитку цих процесів.

Завданням визначення ризиків розвитку регіонального соціуму є встанов­лення сили їх дії та напряму впливу, а також виявлення існуючих та можливих чинників небезпеки, а також обґрунтування методів їх нейтралізації. Наслід­ками дії ризиків є поява або посилення негативних тенденцій розвитку в со­ціальному житті регіонального соціуму. Слід звернути увагу на існування такої категорії як міра ризику, яка виявляється загальноприйнятою кла­сифікаційною ознакою, яка визначає ступінь невизначеності, ступінь мож­ливих збитків. Для оцінки ризику використовується математичний інстру­ментарій теорії ймовірностей, а саме стандартне відхилення, дисперсія, математичне очікування, коефіцієнт варіації. Доведено, що чим менше значення стандартного відхилення та коефіцієнта варіації за основними па­раметрами, тим менше ризик.

Розумінню сутності ризику сприяє детальне опрацювання його життєвого циклу, що дозволяє визначити стадії його формування, вектор розвитку, оці­нити ступінь зміни та можливі наслідки впливу. Дане усвідомлення впливає на обґрунтування вибору відповідної стратегії управління, створення цільових програм, оздоровчих заходів, які спрямовані на подолання негативних тенденцій у відтворенні основних складових соціального життя регіонального соціуму. Таким чином, вплив ризику на відтворення соціального життя регіонального соціуму доцільно розглядати через його життєвий цикл (рис. 5.4).

Відповідність стадій розвитку ризику до наслідків його впливу на відтво­рення соціального життя регіонального соціуму формують життєвий цикл ризику.

Рис. 5.4. Загальна схема відповідності стадій та наслідків ризику розвитку регіонального соціуму.

З точки зору виникнення та впливу ризиків на розвиток регіонального со­ціуму, слід довести наявність зовнішніх та внутрішніх ризиків. Внутрішні ризики слід розглядати як ризики взаємодії, які виникають безпосередньо в межах самого регіонального соціуму. До внутрішніх ризиків слід віднести такі негативні явища та процеси, ймовірність виникнення яких викликана іс­нуючими протиріччями у самому соціумі. Прикладами такого виду ризиків розвитку регіонального соціуму можна назвати такі явища та процеси. Перш за все, це ризики першої групи, підґрунтям виникнення яких є наявність на­ціональних, етнічних, релігійних, ментальних, політичних суперечностей. До другої групи слід віднести суперечності, які є наслідками соціальної нерівнос­ті в соціумі. Уважається, що соціальна нерівність виникає у разі обмеження прав і свобод людини, збідніння населення, обмеження щодо доступу до освіти, медичного обслуговування, а також якості отримання освітніх та ме­дичних послуг, відпочинку тощо. Та остання, третя група внутрішніх ризиків обумовлена існуванням економічної нерівності в регіональному соціуму. До економічної нерівності в суспільстві сучасні вчені відносять такі явища:

• нерівномірність розподілу національного багатства між різними групами регіонального соціуму;

• невідповідність заробітної плати рівню освіти, кваліфікації, досвіду, про­фесійним навичкам працівника;

• мінімального рівня заробітної плати, пенсії до прожиткового мінімуму;

• висока ступінь нерівномірності розподілу доходів між групами населення тощо.

Зовнішні ризики слід розглядати як ризики макросередовища, дія яких полягає у погіршенні загальних умов відтворення регіонального соціуму. Виникнення цих ризиків провокується загальними соціально-економічними тенденціями, що склалися в суспільстві. Так непривабливий інвестиційний клімат у державі стримує створення нових робочих місць, спад суспільного виробництва призводить до росту безробіття, недостатнє фінансування со­ціальної сфери погіршує якість життя населення тощо. У сучасних науко­вих дослідженнях [346; 347] за умовами впливу на життєдіяльність соціуму виділяють такі види ризиків: економічний, політичний, культурний (духов­ний), правовий, національний (етнічний), екологічний, техногенний та соціальний.

Дія зовнішніх та внутрішніх ризиків може впливати на відтворення соціа­льного життя регіонального соціуму як опосередковано, так і безпосередньо. Отже, це дає підґрунтя виділити прямі та непрямі ризики впливу.

Слід зазначити, що дію прямих ризиків доцільно розглядати як вплив на процеси та явища, у разі якого відбуваються кількісні зміни в показниках відтворення соціального життя населення. Прикладами результатів дії таких ризиків може бути зменшення чисельності населення відповідної території, за рахунок збільшення міграційної активності, яка може бути наслідками впливу політичних, економічних, соціальних та у деяких випадках і техно­генних ризиків. Яскравими прикладами масштабних міграційних перемі­щень населення в Україні є Чорнобильська катастрофа. У сучасному суспі­льстві це діючий військовий конфлікт на Донбасі. Наслідки цих катастроф виявляються в масових переселеннях значної частини населення, у тому чис­лі за межі області та країни.

Вплив непрямих ризиків на розвиток регіонального соціуму полягає в негативних змінах якісних показників, які характеризують цей процес. Так, наприклад, наслідками виникнення культурної (духовної) кризи в суспільст­ві стає, як стверджують соціологи, зміна свідомості, порушення норм мора­лі, етики, девальвація суспільних норм поведінки, сімейних цінностей, зниження рівня соціальної інтегрованості, порушення соціальних зв’язків тощо. Прикладами наслідків дій культурних ризиків на відтворення соціа­льного життя може слугувати поширення в соціумі алкоголізму, наркома­нії, токсикоманії у соціуму, у тому числі розповсюдження цих явищ серед підлітків та молодших школярів. Збільшення зареєстрованих випадків за­хворювань на венеричні хвороби, (як вже наголошувалося) так званих «хвороб поведінки», теж може бути прикладом культурної (духовної) кри­зи регіонального соціуму.

До основних складових, що впливають на виникнення ситуації невизна­ченості на розвиток регіонального соціуму можна віднести такі: політичну, економічну, соціальну та техногенну. Очевидним є наявність причинно-нас- лідкового зв’язку між існуванням та взаємодією цих ризиків, оскільки кожен із наведених ризиків тісно пов’язаний з явищами та процесами, які відбува­ються у життєдіяльності регіонального соціуму. Слід зазначити, що майже усі ризики, які впливають на відтворення соціального життя регіонального соціуму, у залежності від їх напряму та сили дії можуть бути як прямими, так і непрямими.

Обґрунтування наявності та можливого впливу політичного ризику на відтворення соціального життя регіонального соціуму полягає у визначенні його сутності. На думку українського вченого В. Кривошеїна, політичні ри­зики слід розглядати як імовірність настання небажаних наслідків можливих політичних та інших рішень, пов’язаних з політичними подіями, які можуть завдати шкоди їх учасникам у реалізації відповідних інтересів [348].

Існування політичного ризику обумовлено змінами політичної обстановки, що впливає на територіальну, економічну, соціальну, культурну та інформа­ційну форми життєдіяльності регіонального соціуму, які детально розглянуті у параграфі 1.3 дисертаційної роботи. Усунути або повністю контролювати політичний ризик не можливо, отже, врахування його дії на прогнозування основних параметрів життя регіонального соціуму є обов’язковим завдан­ням. Отже, оцінка політичного ризику та її врахування при прогнозуванні відтворення соціального життя регіонального соціуму стає особливо акту­альною в сучасних реаліях розвитку суспільства.

У сучасній науці, що досліджує політичні ризики, за сферою впливу їх поділяють на:

• міжнародні ризики, які пов’язані із політичною нестабільністю між окре­мими регіонами або країнами;

• ризики країни, які обумовлені невизначеністю внутрішньополітичних обставин;

• регіональні ризики, невизначеність політичної ситуації в певному регіоні.

Одними із основних джерел політичного ризику є нестабільність у сучас­ному суспільстві. До загальних причин політичної нестабільності, які впли­вають на відтворення основних складових соціального життя регіонального соціуму, можна віднести такі явища:

• недосконалість існуючої нормативно-правової бази;

• випадкові події (наприклад, військові дії та цивільні безпорядки на тери­торії країни);

• корупційний характер відносин, у тому числі в економічній та соціальній сферах;

• недієздатність судової системи;

• несприятлива зміна податкового законодавства;

• введення ембарго через невиконання урядом прийнятих зобов’язань;

• трансформація форм і відносин власності;

• страйки;

• відчуження майна і грошових коштів з політичних мотивів;

• існування або виникнення конфліктів на території регіону тощо.

Якщо розглядати чинники, що впливають на силу дії та напрям впливу політичного ризику, слід відмітити наявність чинників прямого впливу, які представлені недосконалістю законодавства, непередбаченими діями органів державного та місцевого самоврядування, недосконалістю податкової системи тощо. З одного боку, існуюче законодавство та державні органі регулюють систему взаємозв’язків і взаємовідносин у життєдіяльності регіонального соціуму. З іншого боку законодавство трансформується в часі, що у деяких випадках призводить до невизначеності, яка виявляється в змінах, обумовле­них політичними міркуваннями. У свою чергу, ці зміни створюють переду­мови для виникнення політичного ризику в життєдіяльності регіонального соціуму.

Чинники непрямого впливу здійснюють неявний вплив на силу дії ризи­ку, однак його наслідки можуть бути значними, а в деяких випадках і катаст­рофічними. До чинників цього виду відносяться політичні та економічні обставини в державі та регіоні, міжнародні події тощо.

Оцінка ризиків полягає у встановленні ймовірності настання несприятли­вих явищ та процесів, а також визначення розміру можливих витрат або зміни стану об’єкта дослідження у разі їх виникнення, при відтворенні соці­ального життя регіонального соціуму. Встановлено, що оцінка ризику є бага­товимірною величиною, що характеризує можливі відхилення від цілей, від бажаного (очікуваного) результату, можливих невдач (збитків) з урахуван­ням впливу контрольованих (керованих) і неконтрольованих (некерованих) чинників, прямих і зворотних зв’язків [349, с. 38]. Слід зазначити, що при встановлені величини втрат, заподіяних політичним ризиком, виникають значні труднощі, що обумовлено складністю та суб’єктивністю оцінки полі­тичного ризику.

Особливостями визначення напряму та сили дії політичного ризику є йо­го суб’єктивний характер та багатогранність впливу. З метою визначення впливу цього ризику на відтворення соціального життя регіонального соціу­му доцільно встановити лише той його напрям та силу, які безпосередньо впливають на параметри життя регіонального соціуму. При визначенні впливу політичного ризику доцільним є обгрунтування його наслідків на відтворення основних складових соціального життя регіонального соціуму.

Важливим, з точки зору отримання адекватної кількісної оцінки політич­ного ризику, є те, що при існуванні безлічі методів, немає можливості отри­мати чисельне його значення з високим ступенем достовірності. Кількісна оцінка ризику є багатовимірною величиною (вектором, тобто напрямом впливу), компоненти якої відбивають різні грані ризику й формуються зале­жно від мети дослідження, взятої системи гіпотез, суб’єктивного чинника, який характеризує ставлення суб’єкта ризику (управлінської команди) до не­визначеності та ризику тощо [349, с. 39].

Отже, актуальним стає завдання вибору відповідних критеріїв кількісної оцінки політичного ризику. Науковці пропонують певний перелік критеріїв політичного ризику:

• ступінь невизначеності політичного та економічного середовища, ста­більності політичної системи;

• ймовірність виникнення зовнішніх та внутрішніх конфліктів;

• ступінь дотримання конституційних гарантій;

• ефективність роботи державної адміністрації;

• ефективність економічної, інвестиційної, соціальної та демографічної по­літики;

• енергетична безпека держави тощо.

Встановлено, що кількісну оцінку політичного ризику можливо отримати за допомогою таких методів, а саме, методи аналогій та імітаційного моде­лювання, аналіз чутливості (вразливості), експертної оцінки тощо. У сучас­ній українській практиці вченими використовуються певні експертні моделі оцінки політичного ризику: Business Environment Risk Index (BERI) — мето­дика німецької фірми BERI (Інститут інформації ризику в бізнесі). Згідно з даною методикою рівень політичної стабільності (чи нестабільності, тобто політичний ризик) визначається за допомогою індексу BERI. Його кількіс­ним вимірюванням займається близько 100 експертів, які чотири рази впро­довж року за допомогою експертних оцінок аналізують основні аспекти політичної та економічної ситуації в країні [349, с. 39]. BERI Political Risk Index (PRI) (індекс політичного ризику) — ступінь ризику визначається на основі досліджень соціально-політичних умов країни. Експерти здійснюють оцінку існуючих умов за кожним з 10 критеріїв від 7 балів (немає проблем) до 0 (надмірні проблеми). Порівняльні рейтингові системи, що дозволяють оцінити політичний ризик, розробляються консалтинговими фірмами Frost & Sullivan (the World Political Risk Forecast), Business International and Data Resources Inc. (Policon). Більшість з них доступні в режимі on-line, що надає можливість оперативно змінювати значимість різних змінних, або включати свою власну оціночну інформацію. International Country Risk Guide (ICRG). Проведений за допомогою ICRG вимір політичного ризику заснований на оцінці експертних висновків. Підсумкове значення ризику варіюється між такими значеннями: «незначний», «низький», «середній», «високий», «вкрай високий». Найбільш використовуваним в практиці оцінки ризиків є метод Delphi (Дельфі), за яким на першому етапі аналітики розробляють систему показників для конкретного випадку, а потім залучають широке коло експер­тів, які визначають значимість кожної змінної. Великим недоліком цього ме­тоду є надмірна суб’єктивність оцінок [350]. Р. Руммель і Д. Хінен обґрунту­вали необхідність комбінованого підходу, який дозволив з’єднати суб’єктив­не сприйняття зовнішнього та внутрішнього середовища експертами з аналі­зом відповідних показників політичного ризику, які дозволяють спрогнозу- вати ситуацію у майбутньому (GESTALT) [351]. Проте однією з проблем за­лишається теоретична обґрунтованість використаних параметрів.

Доведено, що наслідками політичного ризику може бути порушення сис­теми суспільних відносин, що матеріалізуються в різного роду інститутах, принципах, правилах і забезпечують цілісність тієї чи іншої соцієтальної си­стеми [348]. Наслідки впливу політичного ризику виявляються в негативних змінах, які відбуваються:

1) в економічному житті регіонального соціуму — в умовах здійснення гос­подарської діяльності, що створює несприятливе підприємницьке середо­вище, яке впливає на можливості й кінцеві результати діяльності суб’єк­тів ринкових відносин та погіршення інвестиційного клімату в регіонах, змінах у системах оподаткування та розміру мита, забороні руху капіталу тощо;

2) у соціальному житті регіонального соціуму — розшарування соціуму, яке є результатом зменшення рівня доходів населення та зростання бідності в разі настання економічної кризи, що виникла з політичних мотивів. Існу­юча політика розподілу доходів регіонального соціуму, яка є ключовим чинником визначення рівня його життя, сприяє поглибленню ступеню економічної нерівності, що призводить до загострення економічних та соціальних протиріч;

3) у політичному житті регіонального соціуму — у виникненні загальнодер­жавних або регіональних конфліктах:

• страйки, національні, міжетнічні та мовні конфлікти;

• територіальні конфлікти, які виявляються в посиленні соціальної на­пруженості в соціумі;

• на виникненні протиріч між різними політичними силами та партія­ми тощо;

4) у культурному житті регіонального соціуму — відбуваються зміни еконо­мічної свідомості в поведінці індивіда, трансформація існуючої системи цінностей, стиль ведення бізнесу, корпоративна культура, трансформація сфери дозвілля та інше. Негативний вплив на відтворення регіонального соціуму цих явищ можна охарактеризувати рядом таких подій, як кримі- налізація соціуму, погіршення стану суспільного здоров’я за рахунок по­ширення так званих «соціальних хвороб» або «хвороб поведінки», особ­ливо це стосується молоді, руйнування суспільних цінностей тощо. Зміна життєвих орієнтирів, які виникають в умовах кризових ситуацій у су­спільстві, змінює спосіб життєдіяльності індивіда, що, у свою чергу, породжує виникнення нових ризиків;

5) у інформаційному житті регіонального соціуму вплив виявляється:

• у формуванні відповідної суспільної думки в залежності від пріори­тетів зовнішньої та внутрішньої політики діючої влади;

• у маніпуляціях світогляду соціуму, історичними фактами, менталь­ності соціуму;

• пропаганді, що спрямована на підтримку дій органів влади, громад­ської позиції тощо, для формування громадської думки та впливу на неї тощо.

Нейтралізація політичного ризику полягає в розробці та прийнятті обгрун­тованого, ефективного рішення щодо його запобігання та зменшення негати­вного впливу на відтворення регіонального соціуму.

Під економічним ризиком відтворення соціального життя регіонального соціуму слід розуміти ймовірність виникнення негативних тенденцій та про­цесів (імовірність реалізації ризику), які обумовлені несприятливими зміна­ми в економіці регіону, наслідками яких є погіршення якості, рівня та умов життя регіонального соціуму. Важливо зазначити, що якість життя регіона­льного соціуму визначається як ступінь задоволення матеріальних, культур­них і духовних потреб індивіда. Рівень життя населення (добробуту) в сучас­ній науці визначається як обсяг споживання благ і послуг, сукупність умов і показників, які характеризують ступінь задоволення основних потреб, необ­хідних для відтворення регіонального соціуму.

Якщо нагадати, що економічна форма життєдіяльності регіонального со­ціуму виконує функцію базису, тобто матеріального фундаменту розвитку регіону, то стає зрозумілим, що саме вона створює матеріальні умови існу­вання соціуму. Таким чином, виникнення, наявність та посилення впливу економічного ризику, перш за все, спрямовано на порушення цього «фун­даменту». Наслідки економічного ризику виявляються не тільки у вигляді грошових збитків (прямий вплив), а також і збитків, які не мають грошового виразу, але збитки від яких можуть бути оцінені в грошовій формі (непря­мий вплив).

Виникнення економічного ризику безпосередньо пов’язано з наявністю невизначеності у фінансово-господарському комплексі регіону. Так об’єк­том економічного ризику сучасні науковці називають економічну систему, ефективність та умови функціонування якої наперед точно невідомі. Дже­релами економічного ризику є негативні процеси та явища, що виникають у зовнішньому та внутрішньому середовищах регіону, які спричиняють не­визначеність результатів, конфліктність у широкому сенсі цього поняття [349, с. 10].

До основних причин невизначеності, які доцільно розглядати як джерело виникнення економічного ризику, можна віднести такі процеси:

• зміни у нормативно-правових актах, що регулюють фінансово-господарсь­ку діяльність;

• зміни умов здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

• зміни у функціонуванні політичної системи; зміни в умовах конкуренції;

• обмеженість, недостатність різних видів ресурсів;

• неповна, недостатня інформація, яка необхідна для прийняття управлін­ського рішення;

• непередбачувані дії органів державного управління та місцевого самовря­дування;

• порушення договірних зобов’язань суб’єктами господарювання;

• науково-технічний прогрес;

• злочинність у фінансово-господарській діяльності (корупція, тіньова еко­номіка, контрабанда тощо);

• військові дії;

• стихійні лиха та інше.

Важливим, з точки зору визначення чинників виникнення економічного ризику, є характеристика його видів, до яких прийнято відносити такі: фі­нансовий, кредитний, валютний, податковий, портфельний, організаційний тощо. Економічна сутність кожного із видів економічного ризику дозволяє обгрунтувати його вплив на відтворення основних складових соціального життя регіонального соціуму.

Дію та напрям впливу економічного ризику у відтворенні соціального життя регіонального соціуму можливо просліджувати в змінах, які відбува­ються у життєдіяльності регіонального соціуму.

Ступінь задоволення різноманітних потреб регіонального соціуму відображає така соціально-економічна категорія як «рівень життя». Науковцями обґрунтова­но, що життєвий рівень регіонального соціуму залежить, по-перше, від способу виробництва, відносинами власності, продуктивності праці, розвитку матеріально- технічної бази суспільства, сфери послуг тощо. По-друге, від способу життєдіяль­ності людини, її потреб у матеріальних та соціальних благах, можливістю їх задо­волення, що забезпечують усебічний розвиток регіонального соціуму.

Виявлення економічних ризиків та прогнозування їх наслідків на відтво­рення регіонального соціуму можливо за допомогою:

• моніторингу умов його життя як систематичного зіставлення отриманих результатів з еталонними показниками (з соціально-економічними показ­никами в динаміці з попередніми роками;

• з науково обґрунтованими показниками;

• з показниками інших регіонів).

Оцінку економічного ризику доцільно здійснювати у відповідності до йо­го впливу, з одного боку, на соціально-економічну систему регіону, з іншо­го, на якість та рівень життя регіонального соціуму. Підставою для оцінки впливу економічного ризику на відтворення соціального життя регіонально­го соціуму є якісні та кількісні показники. Ступінь економічного ризику при­йнято розглядати як ймовірність появи втрат (імовірність реалізації ризику) — чим вони вище, тим більший ризик, а також розмір можливого збитку від нього — чим більше, тим більший ризик [352, с. 23].

У сучасній науці існує значна кількість методів щодо оцінки економічних ризиків. Так оцінку ризику можна здійснити на основі абсолютних величин, якщо збитки піддаються такому виміру (методи дисперсії, середньоквадра- тичного відхилення) відносних величин (ймовірність виникнення збитків, коефіцієнт варіації, коефіцієнт ризику) та інтервальних величин (розмах варіації, гранична похибка, граничні інтервали ефективності) тощо.

Наслідки впливу економічних ризиків на відтворення регіонального соці­уму виявляються:

1) у економічному житті регіонального соціуму — падіння ВВП, що призво­дить до скорочення державних витрат на освіту, охорону здоров’я та культуру; поглиблення інфляційних процесів, що впливає на підвищення рівня цін на товари та послуги, знеціненні грошових накопичень населен­ня, зниження його купівельної спроможності та соціального розшаруван­ня суспільства; погіршення підприємницького клімату, тобто умов для ведення бізнесу, що призводить до росту безробіття, скороченню зайня­тих економічною діяльністю, погіршення умов праці, банкрутство та лік­відація підприємств тощо;

2) у соціальному житті — це, перш за все, скорочення витрат на соціальне забезпечення регіонального соціуму. А саме, зменшення обсягів матеріа­льного забезпечення за інвалідністю, старістю, за вагітністю і пологами, у разі втрати годувальника, тимчасової непрацездатності, необхідності до­гляду за малолітньою дитиною, дитиною-інвалідом або за інвалідом, пре­старілим членом сім’ї, нещасного випадку на виробництві, професійного захворювання, смерті та інше. Неможливість фінансування соціальних послуг у повному обсязі призводить до збільшення соціальної нерівності та збідніння соціально незахищених верст регіонального соціуму;

3) у політичному житті регіонального соціуму — порушується стійкий стан регіонального соціуму, що дозволяє ефективно функціонувати та розви­ватися в умовах зовнішніх і внутрішніх впливів; порушується здатність політичної системи контролювати процес суспільних змін; виникає розба- лансованість між політичними цілями розвитку та соціально-економічним потенціалом території тощо;

4) у культурному житті регіонального соціуму — скорочення обсягів фінан­сування призводить до порушення функціонування установ цієї сфери. Перш за все, це виявляється в скороченні обсягів комплектування бібліо­течних фондів, придбання обладнання та інвентарю для цих закладів, проведення ремонтно-будівельних робіт, безкоштовних послуг населен­ню тощо. В інших випадках це призводить до закриття цих установ, а саме, бібліотек, спортивних секцій, шкіл та гуртків творчості й мистецт­ва, інших закладів культури. У свою чергу, це виявляється в обмеженні значних верст населення в духовному розвитку, особливо це стосується молоді та її обмежень в послугах безкоштовної позашкільної освіти;

5) в інформаційному житті регіонального соціуму — скорочення обсягів фі­нансування, які засновані органами державної влади, та видання яких здійснюється за рахунок державного (місцевого) бюджету, призводить до скорочення цих установ або до їх роздержавлення.

Під соціальним ризиком відтворення соціального життя регіонального соціуму слід розуміти ймовірність настання випадкових, незалежних від індивіда подій, що порушують його умови життєдіяльності. Існування соціа­льних ризиків у соціумі обумовлено ймовірностями виникнення загроз пору­шення звичайних умов життєдіяльності регіонального соціуму, тобто від­хилення від «соціальної норми» будь-якого параметра або параметрів, що ха­рактеризують ці умови. Природа соціального ризику полягає в порушенні матеріального забезпечення, а саме, в неможливості отримання середньомі­сячного сукупного доходу на рівні прожиткового мінімуму. Отже, все різно­маніття соціальних ризиків сконцентровано в домінуючому ризику, який по­лягає у втраті трудового доходу та невідповідності рівня життя соціальним стандартам.

Тому сутність соціального ризику виявляється через загрозу, яка виникає й проявляє себе в змінах, що відбуваються у складових соціального життя регіонального соціуму та має негативні соціальні наслідки, які впливають на умови життєдіяльності та процеси, що знаходять своє відображення в тенде­нціях розвитку регіонального соціуму в майбутньому.

Чинниками виникнення соціального ризику можуть бути: по-перше, втра­та доходу індивідом, що відбувається в разі безробіття, повна або часткова втрата працездатності індивідом, втрата годувальника. По-друге, невідповід­ність отриманих доходів соціальним стандартам, яка виникає в разі отриман­ня доходу нижче прожиткового мінімуму, зменшенням доходу у зв’язку з народженням дитини, отриманням інвалідності членом домогосподарства тощо. Виникнення соціальних ризиків у життєдіяльності регіонального соці­уму є підставою для набуття індивідом права на соціальне забезпечення.

Одним із способів оцінки сили дії та напряму впливу соціального ризику є встановлення його числового значення на основі статистичної інформації та тієї, яка отримана за результатами спостережень соціальних процесів та явищ. Доцільним у даному досліджені, є використання інтегральної оцінки соціальних ризиків у регіонах запропонованої Л. Шамілевою. Методика роз­рахунку соціального ризику базується на засадах використання середньої арифметичної, яка складається із нормованих відповідних показників соціа­льного ризику [353].

Наслідками впливу соціальних ризиків на відтворення регіонального соціуму є такі події:

1) в економічному житті регіонального соціуму цей вплив виявляється в по­рушенні структури зайнятості населення, наслідками якої є втрата робо­чого міста, неповна та неефективна зайнятість, погіршення умов праці, заборгованість з виплати заробітної плати, низький рівень продуктивнос­ті праці тощо, що призводить до здешевлення робочої сили, і як наслідок зменшення рівня доходу, який іноді не досягє прожиткового мінімуму, та матеріального забезпечення індивіда;

2) у соціальному житті наслідки ризику виявляються в соціальній диферен­ціації, дезінтеграції та розшаруванні соціуму, збільшенні питомої ваги частини найбідніших домогосподарств, а також розриві доходів між най- біднішими та найбагатшими домогосподарствами, зменшенні рівня та погіршення якості життя соціуму, заборгованості з соціальних виплат, поширенні таких явищ як бідність, проблема якої постає перед значними верствами населення, злочинність, корупція, безпритульність, низький рі­вень медичного обслуговування та обмеження доступу до нього, що впливає на стан суспільного здоров’я соціуму, збільшення обсягів некон- трольованої міграції тощо;

3) у політичному житті регіонального соціуму наявність соціальних ризиків є підставою для набуття індивідом права на соціальний захист, який є складовою державної соціальної політики. Головна мета цієї політики ви­являється у створенні системи практичних заходів, виробленні та реаліза­ції рішень, спрямованих, перш за все, на подолання соціальних ризиків та забезпечення соціальної справедливості.

Функціонування техногенної системи, основу якої складає сукупність взаємопов’язаних техніко-технологічних та соціальних об’єктів, створених людиною в циклі виробничо-господарської діяльності під впливом науково- технічного прогресу, забезпечує зростання темпів інтенсифікації виробничо- господарської діяльності та соціальних змін у суспільстві. Розвиток техногенної системи відповідної території суперечливий за своєю суттю. З одного боку, важ­ливими умовами розвитку території є НТП, у результаті якого виникли нові форми і методи організації виробництва, упроваджено принципово нову тех­ніку в процес виробництва, автоматизовано виробництво, з’явилися нові будівельні матеріали тощо. Позитивна дія цього розвитку проявляється у створенні сприятливих умов для забезпечення різноманітних потреб регіона­льного соціуму, що стрімко збільшуються. Задоволення їх спонукає вироб­ника створювати нові робочі місця, товари та послуги, які забезпечують стабільне зростання заробітної плати працівників, більш комфортні умови існування і, як результат, покращення якості життя населення.

З іншого боку, антиподом цього розвитку є такі:

• техніко-технологічні особливості виробництва, які супроводжуються гло­бальним забрудненням навколишнього природного середовища відходами технологічних процесів;

• накопиченням значної кількості комунальних та побутових відходів; ви­кидами в атмосферу вихлопних газів від двигунів внутрішнього згоряння автомобільного транспорту;

• надмірним застосуванням мінеральних добрив і засобів захисту рослин у сільському господарстві та ін.

Отже, внаслідок життєдіяльності соціуму настає така зміна якості навко­лишнього природного середовища, яка веде до підриву природних умов існування людини. Наслідками цих змін у майбутньому може бути руйну­вання, біосфери здатної до відтворення свого нормального стану.

Таким чином, функціонування техногенної системи призводить до виник­нення техногенних ризиків, існування яких підтверджує наявність причинно- наслідкового зв’язку між техногенним навантаженням на навколишнє при­родне середовище та відтворенням соціального життя регіонального соціуму рис. 5.5.

У сучасній науці сформувалися певні методи оцінки техногенних ри­зиків:

• по-перше, це визначення економічних збитків, які виявляються втратою матеріальних цінностей;

• по-друге, це екологічні збитки, які є негативними наслідками впливу на навколишнє середовище та;

• по-третє, це соціальні збитки, які визначаються людськими збитками, а саме, це втрати, які спричиненні аваріями, що призвели до втрати тимча­сової працездатності, отримання інвалідності, смертельними випадками, професійними захворюваннями тощо.

Наслідками впливу техногенних ризиків на відтворення регіонального со­ціуму є такі події:

1) у економічному житті регіонального соціуму цей вплив може виявлятися у порушенні матеріального становища індивіда; руйнуванні інфраструк­тури регіону; матеріальних збитків у разі втрати працездатності через отримання виробничих травм, професійних захворювань, які викликані шкідливими умовами праці, інвалідністю та смертельними випадками, які пов’язані з виробництвом тощо;

2) у соціальному житті регіонального соціуму вплив ризику полягає в пере­вищенні граничнодопустимої концентрації шкідливих речовин, наслідка­ми яких є зростання захворюваності, смертності, у тому числі немовлят та дітей до 1 року; зниження очікуваної тривалості життя при народженні тощо.

Розділ 5. РЕАЛІЗАЦІЯ МЕХАНІЗМУ ВІДТВОРЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНОГО СОЦІУМУ

Рис. 5.5. Вплив техногенних ризиків на відтворення соціального життя регіонального соціуму.

З метою визначення наслідків ризику на відтворення соціального життя регіонального соціуму доцільно використовувати таку шкалу інтегральної оцінки впливу ризику, яка представлена певною градацією: незначний, допу­стимі, значні та екстремальні наслідки. Матриця відповідності сили дії та на­пряму впливу ризиків до значимості їх наслідків на відтворення соціального життя регіонального соціуму представлена в таблиці 5.1.

Визначення впливу ризиків на основні показників соціального життя регіонального соціуму подано в таблиці 5.2.

Градація ризику відбувається на основі запропонованої шкали відповід­ності його ступеню наслідкам його дії. У сучасній науці існує безліч методів кількісної оцінки ступеню ризику. До них належать: індекси, що їх обчислює Інститут Ханера (ризик градуюється за шкалою від 0 до 25 умовних оди­ниць), експертна шкала на базі моделі Ханера (від 0 до 100 умовних оди­ниць), «Принц-модель» (від -125 до +125), індекси BERI (від 0 до 100) тощо [349]. Критерії, за якими розподіляється ступені ризику у відтворенні соціа­льного життя регіонального соціуму, запроваджується на основі наукових досліджень у сфері оцінки ризику таких вчених: Т. Бачкай, Д. Мессіна, В. Рудашеської, К. Тарасова [354; 355; 356]. Шкала рівня ризику, яка може бути використана при його інтегральній оцінці подана в таблиці 5.3.

Таблиця 5.1. Матриця відповідності ступеню впливу ризику до значимості їх наслідків

↑ — зростання тренду

Таблиця 5.2. Матриця ризик — аналіз сили дії та напряму впливу ризиків на основні складові відтворення соціального життя регіонального соціуму

РЕГІОНАЛЬНОГО СОЦІУМУ: ПИТАННЯ ТЕОРІЇ, ПРАКТИКИ, ДІАГНОСТИКИ

Продовження табл. 5.2

Продовження табл. 5.2

↑ — зростання тренда і — спадання тренда

Практично відсутній ризик, тобто негативний вплив окремих чинників є найменшим та не призводить до будь-яких змін у відтворенні основних скла­дових соціального життя регіонального соціуму.

Таблиця 5.3. Шкала відповідності інтегральної оцінки ризику до рівня його впливу на відтворення соціального життя регіонального соціуму

Низький рівень ризику не впливає на зміни, що відбуваються у відтворен­ні основних складових соціального життя регіонального соціуму. Однак нас­лідки його дії виявляються в несуттєвих негативних змінах, що відобража­ються в умовах життєдіяльності населення.

Припустимий ризик визначається такою силою його дії, яка не переви­щує на відповідній території підвищеного рівня небезпеки або гранично до­пустимої концентрації. Наслідки ризику характеризуються ситуацією, яка суттєво не впливає на відтворення регіонального соціуму, але накопичення ризикових ситуацій та їх наслідків є ймовірністю їх концентрації у майбут­ньому. На цьому етапі виникає потреба у профілактичних заходах стриму­вання, нейтралізації або зменшенні сили дії ризиків.

Високий рівень ризику, тобто ризик, сила дії якого перевищує визначений рівень небезпеки або його гранично допустиму концентрацію, що створює несприятливі умови у відтворенні соціального життя регіонального соціуму. Стан підвищеної небезпеки, як характеристика високого рівня ризику, викли­кає порушення в протіканні процесів розвитку регіонального соціуму. Нейтра­лізація ризику потребує розробки термінових оздоровчих заходів, спрямова­них на подолання негативних процесів, явищ і формування сприятливого як зовнішнього, так і внутрішнього середовищ розвитку регіонального соціуму.

Критичний та катастрофічний рівні ризику є несприятливими у відтворен­ні основних складових соціального життя регіонального соціуму. Критичний рівень характеризує ступінь впливу тих негативних чинників, які створюють жорсткі обмеження у відтворенні соціального життя регіонального соціуму. Наслідки цього негативного впливу виявляються в порушеннях процесів розвитку регіонального соціуму, а саме виникненні або поглибленні демо­графічної кризи, критичному стані суспільного здоров’я, порушенні у функ­ціонуванні ринку праці, виникнення культурної кризи тощо.

Катастрофічний рівень ризику виникає за найбільш несприятливих умов, які бувають в ризикованих ситуаціях. Зона катастрофічного ризику характе­ризується максимальними соціально-економічними збитками, які виража­ються не лише розміром втрат матеріальних цінностей, але втрат, пов’язаних із захворюваністю, втратою працездатності, інвалідністю, скороченням очікуваної тривалості життя, високою смертністю в працездатному віці, ви­мушеною міграцією тощо. Нейтралізація дії ризику такого рівня є досить складним завданням та потребує значного тимчасового лагу.

Слід зазначити, що будь-яка кількісна оцінка ризику та запропонована градація допустимого ризику має суб’єктивні ознаки. Отже, відповідність кількісної оцінки ризику до рівня його впливу на відтворення соціального життя регіонального соціуму є досить умовною.

Важливим при оцінці ризиків є врахування всіх можливих сценаріїв розвитку подій. Існування різноманітних комбінацій ризику, а також можливе виникнен­ня синергетичного ефекту на основі їх взаємодії, обумовлює виникнення безлічі ризикових ситуацій. Силу дії та напрям впливу відповідного виду ризику можна кваліфікувати у відповідності до такої шкали: екстремальна, висока, середня та низька градації. Відповідно до отриманих координат вектора ризику, на основі побудованої карти діагностики здійснюється прогнозування основних парамет­рів кожної складової соціального життя регіонального соціуму.

У сучасній науці «ризикології» доведено, що між рівнем невизначеності, який існує при прийнятті управлінських рішень, і безпосередньо силою дії та напрямом впливу ризиків існує пряма залежність, що вимагає від органів місце­вого самоврядування (територіальної громади) та експертного співтовариства залучення, концентрації та ефективного використання усіх складових потен­ціалу соціально-економічного розвитку території.

Процедура вимірювання, врахування та управління ризиками, що спостері­гаються у відтворенні соціального життя регіонального соціуму, повинна здій­снюватися на основі виявлення та оцінки всіх складових їх впливу (рис. 5.6).

Рис. 5.6. Алгоритм процесу управління ризиками у відтворенні соціального життя регіонального соціуму.

Таким чином, доцільність впровадження алгоритму полягає в можливості суб’єктами діагностики здійснювати обґрунтовану політику управління ри­зиками у відтворенні соціального життя регіонального соціуму.

Розроблена матриця ризиків дозволяє проілюструвати їх вплив на основ­ні складові соціального життя регіонального соціуму (табл. 5.4).

Важливим, з точки зору нейтралізації ризиків, є тривалий період дії їх на­слідків. Отже, для усунення негативних наслідків впливу необхідний відпо­відний період часу, який складається із двох складових:

Nr=tr+te, (5.1)

де Nr — період нейтралізації ризику;

tr — період дії ризику;

te — термін подолання наслідків ризику.

Таблиця 5.4. Вплив ризиків на основні складові соціального життя регіонального соціуму

Під синергетичним ефектом (от греч. synergos — разом діючий) слід ро­зуміти сумуючий результат (сумарну силу та напрям) взаємодії двох або бі­льше ризиків, який характеризується тим, що їх дія істотно перевершує ефект кожного окремого ризику у вигляді їх простої суми. У даному випадку під ефектом розуміємо силу дії ризику. Кожен з виділених ризиків (економі­чний, політичний, соціальний та техногенний) може існувати як окремо так і у поєднанні з іншими. Сумуючий результат взаємодії цих ризиків можна визначити певним чином.

Оцінка синергетичного ефекту полягає у визначенні швидкості, сили дії та напряму впливу взаємодії ризиків, що впливають на основні складові со­ціального життя регіонального соціуму.

де S_e — сумарний результат взаємодії наявних ризиків;

f (E_a,..., E_d) — функція взаємодії ризиків;

E_a — результат дії економічного ризику;

E_b—результат дії політичного ризику; E_c — результат дії соціального ризику;

E_d — результат дії техногенного ризику.

Синергетичний ефект від взаємодії існуючих ризиків може бути предста­вленим у вигляді середньо зваженого показника:

Якщо позначити визначені раніше ризики впливу, як економічний — x₁, політичний — x₂, соціальний — x₃, техногенний — x₄, формула набуває вигляду:

Поєднання швидкості, сили дії та напряму впливу перелічених ризиків може збільшувати сумарний результат їх взаємодії та в деяких випадках, навпаки, зменшувати вплив за рахунок їх нейтралізації один одним.

5.3.