Аналіз умов відтворення продуктивних сил у контексті розвитку регіонального соціуму

Соціально-економічний розвиток будь-якого регіону — це багатоцільо­вий і багатокритеріальний процес, цільовими орієнтирами якого є збільшення темпів зростання валового регіонального продукту, ефективне використання матеріальних та людських ресурсів, перехід до інноваційного типу розвитку, подолання бідності тощо.

Аналіз умов відтворення продуктивних сил у контексті розвитку регіона­льного соціуму відбувається на підставі системи показників, які всебічно характеризують цей процес, а також на їх зіставленнях в цілому Україні. Одним із важливих показників умов розвитку регіонального соціуму вважа­ється показник валового регіонального продукту (ВРП), виражений не лише його величиною, а також розрахований на душу населення відповідного регі­ону. Слід звернути уваги на те, що не безпосередньо, але саме цей показник дає уявлення і про соціальну орієнтацію економіки, розвиток території, за умов його цільового використання на соціальні, економічні та екологічні цілі. Загальновідомо, що чим більша величина ВРП у розрахунку на одну особу, тим більший рівень соціально-економічного розвитку регіону і, відпо­відно, регіонального соціуму.

Результати аналізу ВРП у регіонах України за період 2004-2013 рр. до­зволяють стверджувати про стабільне його збільшення з 345113 млн.

Порівняння показника ВРП та його розрахунок на одну особу по регіонах України дає певне уявлення про тенденції економічного розвитку регіонів. Серед регіонів України у 2013 р. Донецька та Дніпропетровська області є лі­дерами за величиною ВРП, 164926 та 152905 млн. грн, відповідно, у тому чи­слі, і в розрахунку цього показника на одну особу. Так майже у 12 разів ВРП у Донецький області перевищує відповідний показник у Чернівецької облас­ті; у 9 разів у Тернопільській та Волинській областях; майже у 8 разів — у За­карпатській, Кіровоградській, Херсонській, Рівненській та Чернігівській обла­стях; у 7 разів — у Житомирській та Хмельницькій областях. ВРП Сумської, Івано-Франківської, Черкаської областей у 6 разів менший ніж у Донецький. У Вінницької та Миколаївської областях у 5 разів; АРК, Полтавська, Львівська області мають відставання майже у три рази; Запорізька, Київська та Лугансь­ка області — у 2,5 рази; Одеська та Харківська області — у 2 рази. Незначне відставання від лідера (на 7,86 %) відзначається у Дніпропетровській області.

Однак в останні роки слід зазначити негативну тенденцію темпів зростан­ня ВРП, у тому числі і зменшення темпів зростання цього показника з розра­хунку на одну особу.

Як вже наголошувалося вище, визначальним критерієм результату діяль­ності підприємств є отримання фінансового результату (прибутку). За до­сліджуваний період співвідношення як прибуткових, так і збиткових під­приємств у Донецький області суттєво не змінилося. Так на початок періоду дослідження (2005 р.) питома вага прибуткових підприємств області стано­вила майже 66,6 %, а на початок 2013 р. цей показник дорівнював 68,4 %.

В 2007 р. у Донецькій області, як і в Україні, відмічається найбільша кі­лькість прибуткових підприємств, яка становить 70,3 %. Мінімальна їх кіль­кість у 2009 р. — 62 %, але надалі відбулося скорочення збиткових підпри­ємств до 37,7 % (на 0,3п. у порівнянні з попереднім роком).

Прибутковими в Донецький області є установи освіти та сфери адміністра­тивного й допоміжного обслуговування — 4,2 та 160,5 млн. грн (0,04 % та

1,38 %), відповідно до отриманого підприємствами області прибутку; будівни­цтво — 779,3 млн. грн (6,72 %); підприємства сільського та лісового господар­ства, мисливства — 1405,3 млн. грн (12,12 %); фінансової та страхової діяль­ності здобули — 1632,8 млн. грн (14,09 %); транспорт, складське господарст­во, поштова та кур’єрська діяльність — 2109,7 млн. грн (18,19 %); торгівлі, ре­монту автотранспортних засобів і мотоциклів — 5500,9 млн. грн. (47,46 %).

Отримали збитки підприємства промисловості, розмір збитків у звітному році становив 6864,4 млн. грн (76,85 % від загальних збитків, що отримані підприємствами Донецької області), інформація та телекомунікації — 789,0 млн. грн (8,8 %), мистецтво, спорт, розваги та відпочинок — 765,5 млн. грн (8,77 %), операції з нерухомим майном — 312,6 млн. грн (3,4 %), тимчасове розміщування й організація харчування — 118,3 млн. грн (1,32 %), професій­на, наукова та технічна діяльність — 70,8 млн. грн (0,8 %), охорона здоров’я та надання соціальної допомоги — 10,8 млн.

У досліджуваному періоді рівень рентабельності операційної діяльності підприємств Донецької області знизився майже утричі. У 2005 р. було зафік­совано максимальне значення цього показника — 5,9 % на початок 2013 р. — 2,0 (рис. 3.7).

Рис. 3.7. Динаміка рівня рентабельності операційної діяльності підприємств Донецької області за період з 2005 по 2012 рр.

Найвищий рівень рентабельності серед підприємств Донецької області мають підприємства сільського та лісового господарства, мисливства — 22,9 % та підприємства оптової та роздрібної торгівлі, ремонту автотранспо­ртних засобів і мотоциклів — 18,6 %. Достатньо високу, вищу ніж середня, рентабельність від операційної діяльності мали підприємства транспорту, складського господарства, поштової та кур’єрської діяльності — 8,2 %, уста­нови освіти — 5,2 %. Нижчий рівень рентабельності мали підприємства бу­дівництва — 3,9 %, установи фінансової та страхової діяльності — 3,5 % та інші види послуг — 0,4 %. Підприємства інформації та телекомунікації отри­мали збитки від операційної діяльності, і, як наслідок рівень рентабельності їх операційної діяльності є негативним — 37,6 %, установи мистецтва, спор­ту, розваг та відпочинку — 30,7 %.

Вартість основних засобів Донецької області за досліджуваний період має динаміку збільшення в середньому на 40172 млн. грн щорічно. Слід за­значити, що за показниками вартості основних засобів Донецька область є однією із самих крупних областей України.

Для детальнішого аналізу забезпечення області основними засобами до­цільно розглянути наявність та темпи росту їх обсягу за окремими видами економічної діяльності. Відповідно даним, які наводить Державний комітет статистики України в Донецькій області, найбільша питома вага в структурі вартості основних засобів припадає на промисловість, у середньому за дослі­джуваний період вона складає 52,08 %. Це обумовлено тим, що структура промислового виробництва Донецької області, пов’язана з розвитком енерге­тичної, гірничометалургійної, вугледобувної, хімічної і машинобудівної про­мисловості, які характеризуються високим рівнем матеріально технічного за­безпечення процесів промислового виробництва. Питома вага середньоріч­ної вартості основних засобів операцій з нерухомим майном, орендою, інжи­нірингом та наданням послуг підприємцям становить 19,37 % та посідає дру­ге місце в структурі вартості основних засобів області. Високий рівень пито­мої ваги в загальній вартості основних засобів у цій сфері можна пояснити значною вартістю нерухомого майна. Сфера транспорту та зв’язку характе­ризується наявністю значної кількості високовартістного залізничного, тру­бопровідного, автомобільного, водного та повітряного транспорту. Питома вага середньорічної вартості основних засобів цієї сфери становить 15,92 %.

На останні види економічної діяльності Донецької області припадає 12,63 % від загальної середньорічної вартості основних засобів.

За результатами аналізу можна стверджувати, що найвищі темпи прирос­ту основних засобів у досліджуваному періоді були зафіксовані в таких ви­дах економічної діяльності: будівництві на 779,0 %, охороні здоров’я та на­дання соціальної допомоги на 590,35 %, діяльності транспорту та зв’язку на 508,1 %, тоді як основні засоби державного управління та фінансової діяль­ності скоротилися на 48,16 % та 3,7 %, відповідно.

Динаміка структури обсягів реалізованої промислової продукції показує, що домінантним видом продукції в Донецькій області є продукція перероб­ної промисловості, яка в середньому за досліджуваний період становить 75,6 % від загального обсягу реалізованої промислової продукції. Наступним ета­пом аналізу є визначення тенденцій змін у структурі реалізованої промисло­вої продукції області. Отримані трендові моделі дозволяють встановити на­прями змін у структурі реалізованої промислової продукції. Так, по перше, відбувається збільшення питомої ваги виробництва та розподілення електро­енергії, газу та води від загального обсягу реалізованої промислової продук­ції Донецької області у середньому на 0,5 % за рік. По друге, простежується стійка тенденція зменшення питомої ваги добувної та переробної промисло­вості у загальному обсязі реалізованої промислової продукції на 0,2 % та 0,3 %, відповідно, у середньому за рік. Враховуюче те, що у розвинутих країнах світу пріоритетним є розвиток переробної промисловості, цю тенденцію слід уважати негативною та потребуючою розробки заходів, які дозволять пере­ломити цей негативний тренд.

Результатом діяльності сільськогосподарських виробників є виробництво продукції. Слід зазначити, що за досліджуваний період у Донецький області відбулися позитивні зміни у виробництві сільськогосподарської продукції. Так протягом досліджуваного періоду обсяг валової продукції сільського го­сподарства у порівняних цінах 2005 р. збільшився у 1,4 рази (на 1472,7 млн. грн). Цей приріст, в основному, відбувся за рахунок збільшення виробництва продукції тваринництва майже у два рази, тобто збільшення склало 1104,3 млн. грн (85 %). Приріст за рахунок збільшення продукції рослинництва за аналізований період становив лише 16 %. У структурі валової продукції сіль­ського господарства Донецької області переважає частка продукції рослин­ництва в загальному обсязі валової продукції сільського господарства.

Аналіз темпів зростання обсягів реалізованої промислової продукції До­нецької області показав, що, в цілому, за досліджуваний період відбулося її зменшення в середньому на 1,05 % щорічно. Мінімальний темп зростання обсягів реалізованої промислової продукції було зафіксовано в 2009 р. (78,1 %), коли темп зростання, у порівнянні з попереднім роком, знизився на 16,7 п. Це пояснюється скороченням обсягів реалізованої промислової продукції, яке, як уже наголошувалося, є наслідком світової фінансової кризи.

Динаміка структури обсягів реалізованої промислової продукції показує, що домінантним видом продукції в Донецькій області є продукція перероб­ної промисловості, яка в середньому за досліджуваний період становить 75,6 % від загального обсягу реалізованої промислової продукції. Наступним ета­пом аналізу є визначення тенденцій змін у структурі реалізованої промисло­вої продукції області. Отримані трендові моделі дозволяють встановити на­прями змін у структурі реалізованої промислової продукції. Так, по перше, відбувається збільшення питомої ваги виробництва та розподілення електро­енергії, газу та води від загального обсягу реалізованої промислової продук­ції Донецької області в середньому на 0,5 % за рік. По друге, простежується стійка тенденція зменшення питомої ваги добувної та переробної промисло­вості в загальному обсязі реалізованої промислової продукції на 0,2 % та 0,3 %, відповідно, у середньому за рік. Враховуюче те, що у розвинутих країнах світу пріоритетним є розвиток переробної промисловості, цю тенденцію слід вважати негативною та потребуючою розробки заходів, які дозволять пере­ломити цей негативний тренд.

Суттєвим показником, що характеризує виробничий потенціал економіки Донецької області є обсяг інвестицій, які вкладені в різні сфери економічної діяльності. Проблема залучення ресурсів під фінансування нових або підтри­мку вже наявних інвестиційних проектів підприємств області стає однією з найважливіших, особливо в умовах надмірної зношеності основних засобів у багатьох галузях економіки Донецької області

Результати аналізу динаміки інвестицій в основний капітал у Донецькій області, свідчать про те, що у середньому за рік інвестиції в основний капі­тал у Донецький області зростали на 1599,9 млн. гр, за аналізований період відбулося збільшення інвестиції в основний капітал майже у 3,5 рази. Однак слід звернути увагу на тенденцію їх розвитку. Так піком інвестиційної актив­ності в області слід вважати 2008 р., коли обсяг інвестицій у основний капі­тал достиг максимального значення та становив 22136,3 млн. грн. Але світо­ва фінансова криза, яка торкнулася всіх видів економічної діяльності, не ми­нула й інвестиційну сферу. Наслідком цієї події є погіршення інвестиційної привабливості регіону, тому відбулося суттєве скорочення інвестицій у ос­новній капітал майже в 2 рази.

За результатами розрахунків можна зробити висновок про те, що позити­вна тенденція збільшення обсягу інвестицій в основний капітал спостеріга­ється не в усіх видах економічної діяльності Донецької області. У таких галузях як фінансова діяльність та державне управління середньорічне скоро­чення обсягу інвестицій в основний капітал становить 7,73 та 1,14 млн. грн, відповідно.

Аналіз темпів зростання інвестицій в основний капітал у Донецькій обла­сті показав, що, в цілому, за досліджуваний період відбулося його зменшен­ня в середньому на 1,97 % за рік. Мінімальний темп зростання інвестиції від­мічається у 2009 р., що становить 58,7 %, тобто темп зростання інвестицій у порівнянні з попереднім роком знизився на 72,29 %. За результатами дослі­дження середньорічних темпів зростання інвестицій у основний капітал за видами економічної діяльності виявлено, що лідерами є такі галузі:

• рибальство, рибництво, де темп зростання інвестиції в основний капітал становить 4,78 %;

• освіта, сільське і лісове господарство, мисливство — темп зростання ста­новить 4,6 2 % та 4,23 %, відповідно.

Однак усі інші види економічної діяльності області мають негативний темп зростання. Особливо це стосується галузі державного управління (­179,78 %) та фінансової діяльності (-18,56 %). В інших видах економічної ді­яльності середньорічне скорочення темпу зростання становить від 0,32 % у галузі операції з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям, до 5,43 % у діяльності готелів та ресторанів.

Важливу роль у структурі інвестицій належить коштам, які надходять з державного та місцевих бюджетів. Так питома вага коштів державного бю­джету має тенденцію до зменшення з 10,74 % у 2004 р. до 8,41 % у 2013 р., тобто майже на 2,33 %, що можна пояснити, перш за все, сучасним станом розвитку економіки країни, особливо після рецесійних процесів, які виникли через світову фінансову кризу. Вочевидь, що в умовах дефіциту бюджетних коштів, пріоритетними, з точки зору фінансування, є соціальні статті бюдже­ту. Отже, ситуація, що склалася, свідчить про наявність негативних тенден­цій у фінансуванні інвестицій в основний капітал за рахунок коштів держав­ного бюджету. Однак слід відзначити, що частка коштів, які надходять від місцевих бюджетів практично не змінилася і становить 2,99 %, що дає змогу стверджувати про зацікавленість місцевих органів влади в інноваційному розвитку промисловості Донецької області.

Наступним джерелом фінансування є кредити банку та інші позики. Обсяг цих видів інвестицій за останні роки збільшився майже у 6 разів. А це свідчить про підвищення ролі банківського сектору в кредитуванні інвестиційних проек­тів, що є позитивною тенденцією в розвитку економіки Донецької області.

Одним із важливих джерел формування інвестиційних ресурсів, особливо це стає актуальним в сучасних умовах господарювання, могли б стати кошти іноземних інвесторів. Але слід звернути увагу на те, що за аналізований пе­ріод скоротилася не тільки питома вага фінансування основного капіталу за рахунок коштів іноземних інвесторів з 1,55 % у 2004 р. до 0,33 % у 2013 р. Значить, відбувався відтік іноземних інвестицій із економіки Донецької об­ласті, причинами якого стала політична нестабільність у суспільстві та затя­жне подолання наслідків світової фінансової кризи. Отже, існуючий негатив­ний тренд у розвитку економіки Донецької області можна подолати за раху­нок створення сприятливого інвестиційного клімату на даній території.

Аналогічна динаміка спостерігається й для інших джерел фінансування основного капіталу Донецької області. Так у структурі інвестицій в основ­ний капітал питома вага інших джерел фінансування несуттєво знизилася від 1,64 % до 1,61 % (на 0,33 %). Але слід зазначити, що обсяги інвестицій збіль­шилися майже у майже у 2,5 рази, тобто на 140 %.

Позитивна тенденція простежується щодо такого джерела фінансування, як кошти населення на індивідуальне житлове будівництво та будівництво власних квартир. Так у досліджуваному періоді відбулося збільшення пито­мої ваги цього виду інвестицій з 2,58 % до 3,98 % (на 1,40 %), також збіль­шився і обсяг інвестицій з 98,6 млн. грн до 440,9 млн., майже на 347,2 %. Це зумовлено збільшенням платоспроможності та реальних доходів деяких категорій населення та поширенням програм молодіжного житлового креди­тування.

Тому, наведений аналіз дозволяє стверджувати, що, незважаючи на пози­тивну динаміку збільшення обсягу інвестицій в основний капітал, в цілому спостерігається загальна тенденція скорочення темпів їх зростання. У свою чергу, це створює проблему залучення нових фінансових ресурсів не тільки для фінансування нових інвестиційних проектів, а також і для підтримки вже існуючих, та призводить до уповільнення темпів оновлення основних засобів у всіх видах економічної діяльності Донецької області. Враховуючи досить високий рівень їх зносу, ця тенденція є негативною для розвитку економіки Донецької області та потребує розробки заходів, які дозволять переломити цей негативний тренд.

Аналогічно змінюється динаміка капітальних інвестицій у Донецькій об­ласті. Так проведений аналіз капітальних інвестицій показав, що у середньому за рік капітальні інвестиції в області зростали на 1989,4 млн. грн. За дослі­джуваний період обсяг капітальних інвестицій збільшився майже у 3,4 рази (на 238,3 %). Пік інвестиційної активності припадає на 2008 р., де обсяг капі­тальних інвестицій досяг свого максимуму — 26514,3 млн. грн. Отже, через вплив світової фінансової кризи відбувається стрімке падіння обсягу капіта­льних інвестицій до рівня 2006 р. Аналіз темпів зростання капітальних інвес­тицій у Донецькій області показав, що, в цілому, відбулося його зменшення в середньому на 4,37 % за рік.

Важливим показником економічного розвитку регіону можна вважати його експортний потенціал. Донецька область має досить значний експорт­ний потенціал, це підтверджує той факт, що область є промислово розвине­ним, експорто-оріентованим регіоном України, який забезпечує четверть (25,5 %) загальнодержавного експорту продукції України та займає перше місце серед регіонів країни.

Аналіз динаміки експорту та імпорту товарів і послуг у Донецькій облас­ті дозволяє стверджувати, що для експорту товарів та послуг характерним є збільшення обсягу продукції майже в 4,5 рази (348,5 %) з 2004 по 2012 рр. Середньорічний приріст експорту продукції за цей період становить 1188,9 млн. дол. США. Максимальні обсяги експорту продукції були зафік­совані у 2008 р., які становили 14863,1 млн. дол. США (рис. 3.8).

Зменшення цього показника в останні роки можна пояснити, перш за все, зменшенням попиту на світовому ринку на продукцію металургійної галузі. Так обсяги експорту недорогоцінних металів та вироби з них, які складають маже 70 % у загальній структурі експорту продукції Донецької області, у 2008 р. становили 10446,8 млн. дол. США, то вже у 2009 р. обсяг зменшився до 7041,7 млн. дол. США (на 32,6 %), у 2010 р. до 9594,7 млн. дол. США (на 8,2 % порівнянні з 2008 р.). Таким чином, кризові явища у світової еконо­міки гостро вплинули на експорто орієнтовані галузі Донецької області, особливо вразливою через несприятливу кон’юнктуру світового ринку стала металургійна галузь.

Аналогічні тенденції були визначені при аналізі динаміки обсягу імпорту продукції Донецької області. Доведено, що середньорічний приріст експорту продукції за період з 2001 по 2011 рр. становить 346,5 млн. дол. США. Найви­щий об’єм імпорту був зафіксований в 2007 р. і складав 4619,8 млн. дол. США.

Рис. 3.8. Динаміка експорту та імпорту товарів і послуг у Донеиркій області за період з 2005 по 2012 рр.

Позитивною тенденцію в зовнішньоекономічній діяльності Донецької об­ласті є наявність активного торгівельного балансу, який характеризується як позитивна різниця між експортом та імпортом продукції. Так середнє зрос­тання сальдо зовнішньої торгівлі в області становило 842,3 млн. дол. США щорічно. Отже, у Донецький області спостерігається стійка тенденція збіль­шення активного торгівельного балансу за рахунок збільшення обсягу експо­рту продукції над імпортом майже у 4 рази. Таким чином, експорт продукції відіграє важливу роль не тільки у формування ВРП, а й у розвитку регіо­нальної економіки.

В умовах недостатності внутрішніх ресурсів для стабільного та ефектив­ного розвитку регіону важливим є залученням іноземних інвестицій, які слу­жать ефективним стимулом економічного зростання, виявляються дієвим ін­струментом оновлення існуючого виробництва, важелем підвищення конку­рентоспроможності продукції області на світовому ринку. Отже, необхідним є залучення прямих іноземних інвестицій у економіку області як додатково­го капіталу для виробництва товарів і послуг та й реалізації певних іннова­ційних програм.

Значні обсяги інвестицій майже 50 % (1027,7 млн. дол. США) від загально­го обсягу прямих іноземних інвестицій у Донецьку область було залучено у промисловість. З них вкладено 613,0 млн. дол. США в металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів. У галузі операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям; надання комуналь­них та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту; торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку було залучено 17,8 %, 11,8 % та 10,1 % прямих іноземних інвестицій, відповідно.

Слід звернути увагу на те, що у Донецький області майже немає інтересу іноземних інвесторів до таких видів економічної діяльності: фінансова діяль­ність загальний обсяг інвестицій становить лише 2,0 % (41,3 млн. дол. США) від загального обсягу прямих іноземних інвестицій в область, будівництво — 1,5 % (31,7 млн. дол. США), діяльність готелів та ресторанів — 1,2 % (24,1 млн. дол. США), охорона здоров’я та надання соціальної допомоги — 0,1 % (1,2 млн. дол. США).

Узагальнивши вищесказане, можна стверджувати, що останнє десятиріч­чя для Донецької області характеризується інтенсивним розвитком економіки. Фактично усі розглянуті показники, про що свідчать отримані трендові мо­делі, мають позитивну динаміку середньорічного збільшення, що є позитив­ною тенденцією сучасного економічного розвитку. Максимальне їх значення припадає на 2008 р., однак у 2009 р., в умовах негативного впливу світової фінансової кризи, відбулося зменшення цих показників, але вже у наступно­му році ситуація значно покращилася.

Такий аналіз дозволив виявити й негативну тенденцію, яка виявляється в зменшенні темпів зростання цих показників. У свою чергу, це може створи­ти проблеми в майбутньому розвитку економіки області, для подолання яких вже сьогодні необхідно розробити дієві програми, що дозволять переломити цей негативний тренд.

На сучасному етапі розвитку соціуму необхідне виявлення тенденцій роз­витку демографічних явищ і процесів з метою визначення напрямів впливу на відтворювальні процеси як в Україні, так і в кожному окремому регіоні. Негативні тенденції в розвитку демографічних процесів, що протікають впродовж останніх десятиліть, викликані зниженням рівня народжуваності, зростанням смертності, міграційним відтоком і зміною вікового складу насе­лення, вони обумовлюють демографічний потенціал і залежать від структури соціуму.

Як в Україні, так і в Донецькій області відбувається динаміка зміни чисе­льності наявного населення. Так, починаючи з 1992 р., у Донецькій області сформувалася ситуація, яка обумовлюється природним спадом чисельності населення. У результаті депопуляції чисельність наявного населення області скоротилася з 1992 по 2013 рр. майже на 1 млн. осіб (на 17,9 %). Щорічно скорочення міського та сільського наявного населення відбувається на 43,8 та 4,9 тис. осіб, відповідно. Особливу турботу викликає стрімке зменшення сільського населення, якщо його скорочення буде відбуватися такими темпа­ми, то вже до 2030 року його чисельність скоротиться майже у 2,5 рази.

Таким чином, починаючи з 1992 р., у Донецькій області сформувалася ситуація, яка обумовлюється природним зменшенням чисельності населен­ня, забезпечуючи звужений тип його відтворення, отже, відбувається процес депопуляції. Наслідками цих негативних демографічних тенденцій стає різке скорочення чисельності населення регіону і зникнення ряду населених пунк­тів, особливо в сільській місцевості.

Скорочення чисельності населення прослідковується в усіх містах і райо­нах Донецької області. Особливо цей процес відобразився на чисельності на­селення таких міст: Шахтарськ, Красний Лиман, Єнакієве, Торез, Костянти- нівка, Сніжне, Селідово, у тому числі і в Красноліманськом районі, де скоро­чення склало більш ніж 25 %, тобто за досліджуваний період вони втратили чверть населення. Слід також відзначити, що в 2007 р. Донецьк втратив ста­тус міста — мільйонника через падіння чисельності населення менше 1 млн. За результатами дослідження середньорічних темпів зростання чисельності населення у містах та районах Донецької області виявлено, що найбільшими темпами скорочення чисельності населення відбувається в таких містах: Красний Лиман — 2,43 % у середньому за рік, Єнакієве — 2,24 % та Костян- тинівка — 2,1 %, найбільш сприятлива обстановка склалася у м. Докуча- євськ, де щорічно скорочення чисельності населення становить лише 0,17 %. У районах області ситуація склалася так: у кожному другому районі щорічне скорочення становить більше 2 % від загальної чисельності населення.

Таким чином, ситуація, що склалась, в Донецькій області свідчить про затяжну демографічну кризу. На розвиток даної ситуації впливає величезна кількість причин:

• це екологічна обстановка в регіоні;

• важке матеріальне положення більшості населення;

• вплив економічних і соціокультурних чинників та інше.

Аналіз тенденції зміни щільності наявного населення свідчить про те, що має місце зменшення цього показника. Так за досліджуваний період щіль­ність населення зменшилася з 201,9 осіб на км² у 1991 р. до 166 осіб на км² на 1 січня 2013, тобто за 20 років загальне зменшення цього показника ста­новило майже 18 % або 35,9 осіб на км².

Особливості розміщення населення відображає показник соціальної щіль­ності, що враховує нерівномірність розподілу населення в межах території, яка досліджується. Чим більш нерівномірно розміщено населення, тим біль­ше відмінностей між показниками фізичної і соціальної щільності. Підвище­на соціальна щільність населення, що перевищує середнє значення по Доне­цькій області (166 осіб на км²), прослідковується тільки у двох містах — До­нецьку і Маріупоі. У решті міст і районів області соціальна щільність значно нижча за її середнє значення. Таким чином, відповідно до градації якісного стану розміщення населення, встановлено, що населення Донецької області розміщене нерівномірно.

Характер розселення населення, його розподіл на міське і сільське, визна­чають ступінь урбанізованості територій і розповсюдження міського способу життя. Особливістю розселення населення Донецької області є те, що більше 90 % її мешканців проживають у містах.

Міське населення Донецької області проживає в 159 міських поселеннях, зокрема в 28 містах та 131 селищі міського типу. У міському розселенні пе­реважають середні міста з чисельністю наявного населення від 50 до 100 тис. чоловік. Так у 10 містах, які належать до категорії «середні» мешкає 15,5 % (684,2 тис. осіб) від загальної чисельності населення Донецької області. На­ступними за кількістю є крупні міста з чисельністю наявного населення від 100 до 500 тис. осіб, яких у області нараховується вісім, у яких мешкає 1839,7 тис. осіб (41,8%). У напівсередніх і малих містах проживає 5,4% (238,6 тис. осіб) населення Донецької області. Одна п’ята частина населення області зосереджена в надкрупному місті — Донецьку.

Співвідношення міського та сільського населення за останні 20 років практично не змінилося і становить, відповідно, 90,5 % та 9,5 %. Однак з 1992 р. населення області скоротилося за рахунок міських жителів — на 868,0 тис. осіб (17,9 %) і сільських — на 95 тис. осіб (18,6 %), тобто в сільсь­кій місцевості проживає тільки кожний одинадцятий житель регіону. Наслід­ком таких негативних тенденцій у Донецькій області стало вимирання й ско­рочення кількості сільських населених пунктів. Так за досліджений період кількість сіл у області скоротилася на 6, селищ міського типу — на 1. Нега­тивна динаміка цих процесів з часом може призвести до повного вимирання сільських мешканців в області. Нині ж сільські території пустіють, а також втрачається контроль над їх розвитком.

Оскільки обезлюднення сільських територій є найбільш суттєвим наслід­ком негативних економічних і соціальних процесів, його стримування пов’я­зано з корінними змінами підходів до організації життєдіяльності на селі, пе­реходом до формування і реалізації політики сільського розвитку. У цьому випадку першочерговими завданнями є здійснення заходів щодо диверсифі­кації сільської економіки й на цій основі — підвищення рівня зайнятості й доходів сільського населення [333].

Вплив міграції на демографічну ситуацію неоднозначний. Міграція насе­лення може активно й швидко впливати на демографічну ситуацію, зменшу­ючи або збільшуючи чисельність населення, змінюючи його статевовікову і сімейну структури, самі стереотипи демографічної поведінки. Доведено, що міграційна активність населення формується за певними закономірностями. Перша та, що формує позитивне сальдо міграції, яка свідчить про привабли­вість території для життєдіяльності регіонального соціуму. Друга та, що ха­рактеризує від’ємне сальдо, свідчить про наявність як соціальних, так і еко­номічних проблем на даній території.

Міграційні процеси мають істотні наслідки при формуванні чисельності і статевовікової структури населення. Міграційна активність населення харак­теризується двома закономірностями. Перша формує додатне сальдо мігра­ції, що говорить про привабливість території для життєдіяльності регіональ­ного соціуму, друга — від’ємне сальдо, що свідчить про наявність як соціа­льних, так і економічних проблем на даній території. Міграційні процеси істотно впливають на суспільний поділ праці й рівень її оплати, розподіл і перерозподіл робочої сили, а також на рівень соціальної напруженості в регі­онах з тривалим та інтенсивним припливом людей. На жаль, кількісні харак­теристики міграційного обороту рідко розглядаються в органічному зв’язку з його конкретними соціальними наслідками, які можуть бути як позитивни­ми, так і негативними [334].

Аналіз структури міграції населення України свідчить про те, що за до­сліджуваний період відбулися зміни в інтенсивності й напрямі міграційних потоків. Динаміка втрат чисельності населення країни через міграцію має те­нденцію до зменшення, хоча і примутні певні коливання. Слід врахувати те, що основна частка учасників цих процесів доводиться на працездатну части­ну населення. Починаючи з 1993 р., міграційні втрати населення регіону склали понад 150 тис. осіб (рис. 3.9). Однак варто зазначити, що Державна статистика фіксує тільки мізерну частину мігрантів, дані про яких отримує від органів внутрішніх справ. Отже, за результатами дослідження можна стверджувати, що міграційні процеси в Донецькій області характеризуються негативним сальдо міграції. Проте слід враховувати і той факт, що міграцій­ні процеси відображаються не тільки на чисельності населення, але і на його статевовіковій структурі.

Рис. 3.9. Міграційні втрати населення Донецької області за період з 1993 по 2012 рр.

Міграційними потоками в Донецькій області в середньому щорічно за до­сліджуваний період було охоплено 130,1 тис. осіб. Інтенсивність міграційної активності населення на початок 2013 р. склала 25 переміщень на кожну ти­сячу наявного населення області при середній в Україні 28,5. Слід також від­значити, що відбувся перерозподіл мігрантів між міграційними потоками. Так за досліджуваний період скоротилася частка у загальному міграційному русі міждержавної міграції з 12,08% у 2002 р. до 4,33% в 2012 р. (на 7,75 %), збільшилися потоки міжрегіональної міграції та внутрішньорегіо- нальної міграції.

На зміни загальної чисельності населення регіону впливає міждержавна і міжрегіональна міграція. У результаті міждержавної міграції, яка складала 4,33 % загального міграційного руху, чисельність населення області на поча­ток 2013 р. збільшилася на 1,6 тис. осіб. На долю міжрегіональної міграції в Донецькій області припадало 24,43 % загального міграційного руху. Скоро­чення населення області за рахунок міжрегіональної міграції в 2012 р. скла­дало 2,1 тис. осіб. Внутрішньорегіональна міграція, на яку припадає близько 72 % міграційного обороту, що враховується статистикою, значною мірою обумовлена диспропорціями в соціально-економічному розвитку міст і райо­нів області.

Аналіз динаміки міграційних процесів Донецької області за віковим скла­дом населення свідчить про те, що основна частка учасників цих процесів припадає на працездатну частину населення. Інтенсивність міграційних про­цесів населення різного віку неоднакова. Найбільш рухомою групою вияви­лася переважно молодь у віці від 15 до 24 років (48,48 % від загального числа мігрантів), саме тоді, коли закінчена школа і в планах здобування професій­ної освіти та працевлаштування.

У віковій категорії 25-29 років кількість переміщень нижча, ніж у попере­дньої вікової групи, проте її питома вага досить значна — 9,84 %. Традиційно, саме в цьому віці закінчується здобування освіти й відбувається активний по­шук роботи. Також на інтенсивність міграційних процесів робить вплив і мен­тальність суспільства, зокрема, відповідальність за виховання й навчання ді­тей, налагодження сімейного побуту та ін. У вікових групах 30-39 і 40-49 ро­ків інтенсивність міграційних процесів істотно знижується, що пояснюється наявністю постійного місця роботи, необхідної кваліфікації для виконання професійних обов’язків, перспективами кар’єрного зростання, здобуванням другої вищої освіти, обумовленої виробничою необхідністю і тому подібне.

Вікова група 50-59 років, яка є передпенсійною, характеризується низькою інтенсивністю міграційних процесів. Для даної вікової категорії характерним є високий рівень безробіття, обмеженість можливостей працевлаштування при втраті роботи, відсутність перспектив професійного зростання з погляду працедавця, а також погіршення стану здоров’я. Жінки й чоловіки, яким за п’ятдесят років, рідше погоджуються як на переїзд в інші населені пункти, так і на зміну місця роботи.

Таким чином, доведено, що негативними наслідками міграційних процесів є, перш за все, відтік працездатної частини населення, зокрема, відтік моло­ді, який становить 65 % від загального числа вибулих. Ці процеси сприяють збільшенню питомої ваги осіб старших вікових груп у структурі населення Донецької області. А це, у свою чергу, є серйозною соціально-демографіч­ною проблемою суспільства.

Важливою характеристикою міграційних процесів є показник міграційної активності (МА) населення. За рівнем міграційної активності населення міста і райони Донецької області поділяємо на шість груп:

• 1 група — МА більше ніж 50 %;

• 2 група — від 40 до 50 %;

• 3 група — від 30 до 40 %;

• 4 група — від 20 до 30 %;

• 5 група — від 10 до 20 %;

• 6 група — до 10 %.

Аналіз міграційної активності населення Донецької області (Додаток А, табл. 1) свідчить про те, що за досліджуваний період відбулися зміни в інтенсивності міграційних потоків, проте загальний її рівень залишається достатньо високим. Також слід зазначити несуттєве зниження рівня міграційної активності в райо­нах області. Додатковою ілюстрацією до цих тенденцій можуть служити зміни показника щільності міграції населення (відносини чисельності мігрантів — прибулих або вибулих — до розмірів території області) (Додаток А, табл. 2).

Причиною спаду чисельності населення Донецької області є низький рі­вень народжуваності впродовж тривалого періоду часу на тлі високого рівня смертності населення (рис. 3.10). За останні три десятиліття в Донецький об­ласті відбулося істотне зниження чисельності народжених, з 71,8 тис. осіб у 1979 р. до 42,8 тис. осіб у 2012 р., тобто майже на 40,4 %; загальний коефіці­єнт народжуваності відповідно знизився з 13,9 % до 9,8 %, тоді як коефіцієнт смертності має динаміку до збільшення.

Результати досліджень свідчать, що мінімальний рівень народжуваності у Донецький області відзначався у 1999 і 2000 рр. (6,1 %), сумарний коефіці­єнт народжуваності у цих роках становив 0,9. При наявному рівні смертності в області це забезпечувало заміщення поколінь лише на 38,1 % у 1999 р. та 35,8 % у 2000 р., що у свою чергу приводило до стрімкого природного спаду та старіння населення. Слід зазначити, що на величину коефіцієнта народжу­ваності впливають такі чинники, як зміни вікової інтенсивності народжува­ності; динаміка чисельності осіб в репродуктивному віці (15-49 років); трансформація вікової структури осіб репродуктивного віку.

Рис. 3.10. Динаміка природного руху населення Донецької області за період з 1979 по 2012рр., %.

Позитивні тенденції в демографічних процесах намітилися в останні ро­ки. Так в області відбулося підвищення рівня народжуваності до 9,8 % у 2008 та 2012 рр., 9,7 % у 2009 р. Але слід звернути увагу на те, що ці показ­ники не є достатніми для забезпечення простого відтворення населення.

Природний приріст можливий лише за умови, якщо сумарний коефіцієнт народжуваності (чисельність дітей, яких народжує одна жінка протягом життя) перевищить 2,3 у найближчі роки і досягне 2,5 через 10-12 років (враховуючи неминуче подальше збільшення ступеню старіння населення) [336, с. 120].

Однак сучасні особливості демографічної поведінки, що історично скла­лися в Україні, дозволяють лише мріяти про рівень 2,15 навіть при значному підвищенні життєвого рівня населення та реалізації ефективного комплексу заходів демографічної політики держави, спрямованих на заохочення дітона­родження. Таким чином, рівень народжуваності у Донецький області можна оцінити як недостатній, тому що він не забезпечує навіть простого відтво­рення, що призводить до скорочення чисельності населення.

Природний спад населення спостерігається в переважній більшості міст і районів Донецької області. Майже в половині міст області смертей зареє­стровано в 2 рази більше, ніж народжень. Це такі міста, як Красний Лиман, Єнакієве, Торез, Костянтинівна, Дзержинськ, Сніжне, Жданівка та Горлів- ка, тобто 8 міст і абсолютно всі райони Донецької області. Природний спад населення, характерний для всіх міст і районів Донецької області, є резуль­татом високої смертності населення при низькому рівні народжуваності.

Існуючі негативні демографічні процеси впливають на зміни у віковій струк­турі населення. Так за останні два десятиліття у Донецькій області навантажен­ня людьми похилого віку (65 років і старше) збільшилося на 76 п. (46 %) (з 165 % у 1991 р. до 241 % у 2012 р.) при одночасному скороченні навантаження дітьми (від 0 до 14 років) з 298 % у 1991 р. до 179 % у 2012 р. на 119 п. (40 %). Отже, в Донецькій області відбувається перерозподіл демографічного наванта­ження на працездатне населення за рахунок різкого скорочення населення моло­дше працездатного віку при одночасному збільшенні частки осіб старше за пра­цездатний вік, тобто відбувається демографічне старіння населення регіону.

Наступним негативним процесом, який впливає на процеси старіння на­селення Донецької області, є високий рівень смертності, особливо в праце­здатному віці, який має тенденцію до збільшення. Порівняльний аналіз ста- тевовікової структури смертності свідчить про те, що високі показники в До­нецькому регіоні фіксуються серед працездатного населення (смертність у віці від 20 до 59 років становить 35 %, у віці до 19 років — 6,8 %), тоді як у європейських країнах — це старші вікові групи. Також слід звернути увагу на те, що у цьому віковому спектрі смертність чоловіків значно перевищує цей показник у жінок (78,4:21,6 %, відповідно), що спричиняє розвиток дис­пропорцій між чисельністю чоловіків і жінок у старших вікових групах. Так висока смертність чоловіків у працездатному віці призвела до того, що в До­нецької області жінок старше працездатного віку майже в 2 рази більше, ніж чоловіків того ж самого віку.

Необхідною складовою визначення особливостей відтворення населення регіону є дослідження його сімейного стану. Сім’я є тим соціальним інститу­том, від якого значною мірою залежить природне відтворення населення та пов’язані з нею процеси шлюбності і розлучень. Рівень інтенсивності реєст­рації браків (як і розлучень) залежить від багатьох чинників. Основними в сучасному суспільстві є особливості культурно-історичних традицій, які сформувалися в населення певного регіону щодо шлюбної поведінки й від­ношення до розлучення. Це тісно пов’язано з рівнем урбанізації й відтворення населення. Зменшення кількості шлюбних пар також зумовлено цілим рядом обставин: падінням життєвого рівня населення, погіршенням житлово-побу­тових умов, безробіттям, низьким рівнем заробітної плати. Однак доведено, що не слід чекати того, що з підвищенням рівня життя автоматично зросте і народжуваність. Якби зв’язок був такий простий, не відбувалося б істотного скорочення народжуваності в економічно розвинених країнах.

Безумовно, що процес зменшення кількості шлюбних пар і значна кіль­кість розлучень не сприяє підвищенню народжуваності. Також слід зазначи­ти, що як абсолютні, так і відносні показники зареєстрованих шлюбів у Донецької області в 2012 р. суттєво зросли, хоча виразний тренд в їх динамі­ки відсутній. Однак слід звернути уваги, що зміна шлюбної структури насе­лення в Донецькій області відбувалася переважно внаслідок зміни шлюбної поведінки населення з початку 1990-х років, а не через збільшення розлу­чень. Позитивною тенденцією в життєдіяльності регіонального соціуму є зменшення кількості розлучень як у містах, так і у сільській місцевості, а та­кож у їх кількості з розрахунку на 1000 населення.

Отже, можна зробити висновок про те, що сучасні демографічні процеси, які протікають з великим тимчасовим лагом, не можуть не мати серйозних економі­чних, політичних і соціальних наслідків на відтворення продуктивних сил.

3.3.