Формування механізм у контексті розвитку регіонального соціуму

У сучасних дослідженнях досить часто зустрічається і широко викорис­товується таке поняття, як «механізм». Сутність його визначається як систе­ма, що визначає порядок якогось виду діяльності; безпосередньо організує внутрішній устрій чого-небудь, що приводить елементи механізму у дію; пе­ретворює рух одного або декількох тіл на необхідні види руху; внутрішня побудова, система, сукупність станів і процесів, з яких складається те чи ін­ше явище; сукупність станів і процесів, з яких складається явище, що являє собою результат цілеспрямованої діяльності людини і є сукупністю інститу­тів, правил, норм, які забезпечують формування заданих економічних явищ.

В економічній науці найчастіше застосовуються такі види механізмів, як «господарський», «економічний», «організаційний», «організаційно-еконо­мічний» та інші. Існує точка зору, що господарський механізм являє собою суспільну систему господарюючих суб’єктів із притаманними їм зв’язками та інститутами, регулюючими діяльність цих суб’єктів. Економічний меха­нізм має систему взаємозв’язків, що виникають між різними економічними явищами, які призводять до очікуваних результатів. Система методів, спосо­бів і прийомів формування та регулювання відносин об’єктів із внутрішнім та зовнішнім середовищем формують організаційний механізм. Існування організаційно-економічного механізму визначається підпорядкуванням йому двох взаємопов’язаних між собою підсистем — організаційної та економічної.

Сучасною наукою доведено, що формування будь-якого механізму, у да­ному дослідженні механізм у контексті розвитку регіонального соціуму, передбачає необхідність ураху­вання чинників та реальних умов, за яких відбувається відтворення соціаль­ного життя населення, та які впливають на об’єкт дослідження. Механізм ді­агностики повинен будуватися на науково обгрунтованих елементах, логічно визначеній структурі, схемах їх дій, взаємодії та взаємозв’язків.

При визначенні елементів механізм у контексті розвитку регіонального соціуму, перш за все, слід звер­нути увагу на те, що під механізмом розуміється система взаємопов’язаних методів, способів, інструментарію, принципів, норм, правил, інститутів, еко­номічних, соціальних і організаційних форм, зв’язків, яку об’єднано умова­ми життєдіяльності регіонального соціуму, функціонування якої спрямовано на виявлення тенденцій розвитку відтворення соціального життя населення.

Механізм діагностики відтворення продуктивних сил у контексті розвит­ку регіонального соціуму варто розглядати як систему взаємодії економіч­них та соціальних явищ і процесів, що відбуваються у соціальному житті населення на основі сукупності природно-географічних, екологічних та інституціональних передумов його відтворення, та як організацію процесу дослідження на засадах методологічних принципів, підходів, методів. Вико­ристання цього механізму дозволяє суб’єктам діагностики, відповідно до встановленої мети, виявити тенденції розвитку досліджуваних процесів, отримати діагноз, спрогнозувати результати їх розвитку.

Результатом функціонування цього механізму є отримання діагнозу на підставі встановленого стану досліджуваних складових соціального життя населення регіону, виявлення причин, що викликали, відхилення від нор­мативних показників і прогнозування тенденцій розвитку регіонального соціуму.

Механізм діагностики відтворення продуктивних сил у контексті розвит­ку регіонального соціуму повинен бути націленим на виконання таких завдань:

1) забезпечити дослідження складових відтворення соціального життя насе­лення на засадах використання існуючої та розробки відповідної до завдань діагностики науково-методичного забезпечення, що дає змогу ви­явити, описати й ототожнити існуючі негативні проблеми та явища;

2) сформувати масиви даних щодо складових відтворення соціального жит­тя населення;

3) об’єднати форми, види, методи, інструментарій, інформацію й засоби управління, за допомогою яких здійснюється та забезпечується діагнос­тика регіонального соціуму;

4) розпізнати стан об’єкта дослідження та на цій підставі сформувати обґру­нтований висновок (діагноз);

5) забезпечити виконання контролюючої функції як складової управлінської діяльності, метою якої є встановлення відхилень розвитку об’єкта дослі­дження від нормативних показників;

6) прогнозувати економічні й соціальні явища та процеси, моделювати існу­ючі та майбутні умови відтворення соціального життя регіонального соціуму.

Для уявлення концептуальної сутності та передумов практичної реаліза­ції механізм у контексті розвит­ку регіонального соціуму у його структурі необхідно визначити підпорядко­вані йому самостійні та взаємопов’язані між собою підсистеми — організа­ційну та відтворювальну (рис. 4.6).

Організаційну підсистему механізму діагностики можна охарактеризу­вати як сукупність відповідних методів, способів, принципів, норм, правил, процесів або дій, які направлені на забезпечення досягнення поставлених цілей. Виділення цієї підсистеми, яку доцільно представити певними взає­мозалежними складовими, до яких слід віднести забезпечення та функціо­нування, обумовлені необхідністю науково-методичного забезпечення діаг­ностики.

Складова забезпечення організаційної підсистеми механізму діагностики покликана акумулювати необхідну сукупність інформаційних масивів, які подано у вигляді результатів статистичних та соціологічних досліджень, но­рмативно-правовим блоком, методологічними засадами, що забезпечують механізм діагностики тощо.

Рис. 4.6. Структура механізм у контексті розвитку регіонального соціуму як явища.

Функціональна складова (functio — виконання), яка визначається як взає- моузгоджене об’єднання певної організації структур і процесів, що сприяє досягненню певного результату, покликана сприяти виконанню процесу дослідження, отриманню певного діагнозу. Завданням цієї складової є об’єд­нання окремих складових діагностики в цілісну (інтегральну) систему, особ­ливістю якої є реагування на будь-яку зміну в окремій складовій механізму діагностики.

Відтворювальна підсистема механізму діагностики регіонального соціу­му виступає його внутрішнім складом та являє собою дві взаємопов’язані складові. По-перше, це сукупність форм життєдіяльності населення, які роз­глянуто у п. 1.3, та, по-друге, сукупність складових відтворення його соціа­льного життя (розглянуто у п. 2.1).

Структура механізм в контексті розвитку регіонального соціуму як процесу включає сукупність ланцюгів, що виникають у процесах життєдіяльності, та передумови його відтворення (рис.

Рис. 4.7. Структура механізм у контексті розвитку регіонального соціуму як процесу

Сукупність ланцюгів, що виникає у соціумі, знаходить відображення в таких зв’язках:

1) суспільні, які виникають у процесі створення суспільного життя соціуму. Перша група, яка виходить із самої суспільності, є органічними зв’язка­ми, до яких належать родина, народ, держава. Друга група суспільних зв’язків виявляється організаційною, які полягають у взаємовідносинах між соціумом та державним устроєм, що представлений системою суспі­льних та політичних інститутів;

2) економічні — зв’язки, що складаються в соціумі в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ та послуг;

3) соціальні, які виникають між окремими індивідами, їх групами.

Слід мати на увазі, що сукупність цих ланцюгів забезпечує життєдіяльність та розвиток регіонального соціуму, а також формування інших взаємовідносин.

Форми розвитку регіонального соціуму було розглянуто у п.1.2. даного дослідження. Доведено, що розвиток регіонального соціуму відбувається з урахуванням національних традицій, соціально-економічних і демографіч­них особливостей. Серед основних факторів, тобто умов, що є рушійною силою та впливають на розвиток регіонального соціуму, слід відмітити: те­риторіальні, природно-географічні, екологічні та інституціональні.

Концепція механізм у кон­тексті розвитку регіонального соціуму як уявлення про систему взаємопов’я­заних елементів, принципів, умов, чинників, методів, за допомогою яких за­безпечується функціонування механізму, обґрунтовує універсальний підхід до визначення заходів з його формування. Концепція механізму діагностики, представляючи собою систему науково-методичних засад, визначає економі­чні, соціальні та організаційні основи проведення діагности, які становлять загальну систему державного регулювання економічного і соціального роз­витку регіону. Науково-методичні засади встановлюють загальний порядок виконання процедур діагностики, визначення причинно-наслідкових зв’яз­ків, розпізнавання та ідентифікації, виявлення можливостей для розв’язання існуючих проблем у соціальному житті населення регіону.

Концепція механізму діагностики носить комплексний характер та перед­бачає визначення її елементів, до яких належать суб’єкти та об’єкти діагностики, мета, завдання, принципи, форми, методи та засоби. При побудові механізму необхідно мати на увазі, що, як і будь-який економічний процес, він має свій життєвий цикл, який починається з постановки певної мети (ідеї) та закінчу­ється контролем за виконанням оздоровчих заходів з виявленими негативни­ми тенденціями у відтворенні соціального життя регіонального соціуму.

Концептуальна схема діагностики, як систематизоване дослідження розвитку регіонального соціуму, передбачає послідовну реалізацію її етапів (рис. 4.8).

У попередніх підрозділах роботи доведено, що загальною метою діагнос­тики відтворення продуктивних сил у контексті розвитку регіонального соці­уму є виявлення тенденцій розвитку соціально-економічних явищ і процесів, необхідних для ідентифікації проблемних ситуацій, знання про які дозволяє або переломити негативний тренд, або закріпити і підсилити позитивні про­цеси, які мають місце в усіх сферах життєдіяльності населення регіону.

Метою діагностики відтворення продуктивних сил у контексті розвитку ре­гіонального соціуму є виявлення тенденцій розвитку демографічних явищ і процесів; трудових ресурсів — виявлення тенденцій розвитку при їх форму­ванні, розподілі, перерозподілі та використанні; суспільного здоров’я — тен­денцій розвитку фізичного, духовного і соціального благополуччя соціуму, тобто забезпечення демографічного розвитку максимально можливої тривало­сті життя і трудової активності; освітнього рівня населення — формування та визначення пріоритетів розвитку системи навчання; умов культурного розвит­ку — тенденцій розвитку в загальній системі надання культурних послуг насе­ленню, на засадах яких відбувається його культурне становлення.

Таким чином, в основу дії механізму діагностики регіонального соціуму покладено систему цілей, яка повинна ґрунтуватися на економічних та соціа­льних умовах розвитку населення.

Постановка завдань щодо діагностики відтворення продуктивних сил у контексті розвитку регіонального соціуму відбувається на засадах визначе­ної мети як загальної для всього процесу, так і окремих для кожної складової відтворення соціального життя населення. До загальних завдань, які покли­кані розв’язати діагностика, належать:

1) виявлення причин змін у процесах і явищах, що відбуваються в соціаль­ному житті регіонального соціуму;

2) встановлення та ідентифікація проблем змін;

3) попередження негативних тенденцій у цих процесах.

Рис. 4.8. Алгоритм здійснення діагностики відтворення продуктивних сил у контексті розвитку регіонального соціуму.

Перелік завдань, які стосуються ідентифікації та попередження негативних тенденцій у процесах та явищах, які відбуваються у кожній складовій відтво­рення соціального життя населення, визначаються певним чином (табл. 4.12).

Таблиця 4.12. Перелік завдань діагностики відтворення продуктивних сил у контексті розвитку регіонального соціуму

Таким чином, розв’язання зазначених завдань діагностики кожної складо­вої соціального життя населення регіону сприяє визначенню тенденцій роз­витку їх відтворення, причин їх змін; встановленню й ідентифікації проблем та попередженню негативних процесів їх розвитку.

Визначення об’єктної бази діагностики відтворення продуктивних сил у контексті розвитку регіонального соціуму, тобто об’єкта, стан якого розпі­знається, відбувається окремо для кожної складової відтворення соціального життя населення (табл. 4.13).

Часовий горизонт діагностики регіонального соціуму вибирається таким, щоб спостерігалися видимі контури змін, що відбуваються у характері протікан­ня процесів або стані явищ. Уявляється, що період у 15-20 років найбільшою мі­рою відповідає вимогам діагностики відтворення регіонального соціуму.

Розробку плану проведення діагностики, що ґрунтуються на особливос­тях кожної складової відтворення соціального життя регіонального соціуму, детально описано у п. 4.1. дисертаційної роботи. Отже, запропонована послі­довність етапів проведення діагностики, покликана забезпечити отримання обґрунтованого висновку на підставі встановленого стану досліджуваних складових відтворення регіонального соціуму.

Таблиця 4.13. Визначення об’єктної бази діагностики відтворення про­дуктивних сил у контексті розвитку регіонального соціуму

Забезпечення діагностики необхідною інформацією створює підґрунтя для отримання достовірного, своєчасного та якісного діагнозу. При форму­ванні масиву даних необхідно враховувати діапазон часового горизонту діаг­ностики регіонального соціуму, переривання якого не дозволить виявити тенденцію досліджуваного процесу або явища. Як вже відзначалося, демо­графічні процеси відбуваються з великим часовим лагом, що обумовлюється послідовністю однойменних подій (наприклад, народження, шлюбність, смертність), які мають значення для зміни поколінь. Отже, відсутність, обме­женість або недостатність інформації порушує ланки демографічних подій, які не дозволяють отримати повноцінний діагноз.

Одержання інформації, яка необхідна для діагностики, відбувається, як правило, в результаті перепису або поточного обліку демографічних, соціа­льних явищ та подій, а також на засаді даних соціологічних опитувань. Після обробки вихідної інформації про кількісне та якісне становище явищ та про­цесів відбувається її зведення й групування в масиви даних.

Вибір методів проведення діагностики передбачає практичне застосуван­ня методологічної бази діагностики стану регіонального соціуму, яку було розглянуто у розділі 2. Залежно від поставленої мети та завдань дослідження відбувається відбір відповідних методів, використання яких дозволяє здійс­нити розрахунки необхідних показників, отримати загальну оцінку та оцінки змін для кожної складової відтворення соціального життя регіонального со­ціуму, побудувати моделі трендів, на засадах яких визначається тенденція зміни часового ряду.

Наступна процедура полягає у встановленні симптомів змін, за якими ви­значаються відхилення від нормативних показників, прийнятих за базу порі­вняння, та тенденцій, тобто напряму змін на засадах запропонованих града­цій якісного складу для кожної складової відтворення соціального життя регіонального соціуму. Якісний стан може бути визначений за такими града­ціями, як зростання, стагнація, скорочення; високий, середній (наприклад, середній показник фізичної щільності населення країни), низький тощо.

Складання діагнозу є найважливішим етапом діагностики. У роботі дове­дено, що діагноз дозволяє розпізнати і виявити наявність негативних (кризо­вих) явищ і процесів розвитку його складових, встановити передумови вини­кнення цих явищ і процесів, визначити та оцінити їх відхилення від еталону (нормативних показників, прийнятних для даної території). Отримання діаг­нозу дає можливість визначити ймовірні напрями подальшого ефективного розвитку регіонального соціуму. Важливою метою цього етапу є визначення масштабів кризового стану в процесах та явищах, що відбуваються в соціаль­ному житті регіонального соціуму.

Прогнозування розвитку відтворення соціального життя здійснюється з метою визначення можливих кількісних і якісних змін стану (рівня розвитку в цілому, його окремих напрямів) в майбутньому, а також альтернативних способів і строків досягнення очікуваного стану. Прогнозування здійснюєть­ся на засадах потенційного аналізу, який полягає у синтезі двох основних підходів, таких як соціально-інтегративний та регіонально-типологічний. Розрахунки наводяться в трьох варіантах — песимістичному, середньому та оптимістичному, які використовуються для виявлення найбільш дієвих, еко­номічно обґрунтованих планів розвитку.

Наступним етапом є розробка оздоровчих заходів за виявленими негатив­ними тенденціями у відтворенні соціального життя регіонального соціуму для кожної складової соціального життя населення на засадах отриманих прогнозів з урахуванням особливостей економічного та соціального розвит­ку території. Цей етап є переважно управлінським і здійснюється шляхом прийняття управлінських рішень щодо поліпшення умов розвитку регіональ­ного соціуму. Із цією метою розробляються заходи у вигляді концепцій, про­грам, стратегій розвитку тощо, які покликані створити умови для підвищення якості життя населення та його розвитку.

Моніторинг відтворення продуктивних сил у контексті розвитку регіона­льного соціуму здійснюється з метою системорегулярного відстеження пото­чної ситуації та тенденцій розвитку, які відбуваються в соціальному житті населення, що описується за допомогою відповідних показників.

Кінцевим етапом діагностики є контроль (встановлення відхилень) за показниками, що характеризують розвиток об’єкта дослідження. У разі вияв­лення негативних тенденцій здійснюється повторна діагностика та запрова­джуються корегувальні заходи щодо поліпшення умов відтворення регіона­льного соціуму Через повторне прогнозування перевіряється дієвість оздоро­вчих заходів. За несприятливого прогнозу здійснюється оновлення стабілі­заційного управління з урахуванням виявлених негативних причин та явищ. У разі позитивного висновку на перспективу рекомендується здійснювати діагностику з метою визначення профілактичних заходів. Отже, виконання діагностикою контролюючої функції, метою якої є встановлення відхилень розвитку об’єкта від нормативних показників, забезпечує інформацією про розвиток процесів або явищ, що дає можливість своєчасно реагувати на них та скорегувати заходи розвитку.

Таким чином, діагностика відтворення продуктивних сил у контексті роз­витку регіонального соціуму складається із взаємопов’язаних етапів, які ви­значають її зміст, послідовність здійснення та функціонування, що являє со­бою особистий життєвий цикл діагностики, який починається із формування загальної мети та закінчується виконанням управлінської функції, такої як контроль, ключовим етапом якої слід уважати проведення моніторингу за умовами життєдіяльності.

Створення механізму діагностики слід розглядати як процес, який поля­гає в об’єднанні елементів — його складових частин (рис. 4.9). Відповідно до загальних підходів побудови механізму (господарського, економічного, організаційного, управління тощо) модельне уявлення діагностики регіона­льного соціуму повинно містити такі елементи:

1) рівень реалізації механізму полягає в здійсненні діагностики на відповід­них рівнях — держави, регіону, адміністративно-територіальної одиниці. Вибір рівня залежить від суб’єкта діагностики, а також від певних вимог, мети та поставлених завдань;

2) суб’єкт діагностики — здійснює діагностику відповідно до встановленої мети, покликаної виявити тенденції розвитку досліджуваних процесів, які необхідні для ідентифікації проблемних ситуацій;

3) цілі діагностики — виступають уявлення про результати, на які навмисно спрямований процес дослідження та які повинні бути досягнуті;

4) завдання діагностики — визначення проблемної ситуації з конкретно сформульованою метою, якої необхідно досягти;

5) об’єктом діагностики — виступають процеси та явища, стан яких розпі­знається;

6) предмет діагностики — особливості, закономірності, тенденції розвитку, що відбуваються в складових соціальної життєдіяльності регіонального соціуму;

РЕГІОНАЛЬНОГО СОЦІУМУ: ПИТАННЯ ТЕОРІЇ, ПРАКТИКИ, ДІАГНОСТИКИ

Рис. 4.9. Елементи механізм у контексті розвитку регіонального соціуму

7) вид діагностики — визначається залежно від об’єкта дослідження та умов застосування;

8) методи діагностики — способи та прийоми, використання яких сприяє досягненню поставленої мети;

9) засоби діагностики — сукупність ресурсів, які використовуються для до­сягнення поставленої мети;

10) форми діагнозу — організаційно-інформаційне оформлення процедури та результатів діагностики.

Перелічені елементи механізм у контексті розвитку регіонального соціуму є упорядкованими, взаємо­пов’язаними та взаємодіючими. Комплекс їх створює цілісну систему, визна­чає зміст та послідовність досліджень, що забезпечує функціонування меха­нізму діагностики регіонального соціуму.

Механізм діагностики відтворення продуктивних сил у контексті розвит­ку регіонального соціуму повинен бути націленим на виконання функцій, що забезпечують досягнення поставленої мети:

1) організаційної — зміст її полягає у функціональному розподілі та подаль­шій координації основних видів робіт при проведенні діагностики, їх уз­годженні між собою та оптимізації, що забезпечує якісне та своєчасне розв’язання завдань дослідження, постановку діагнозу;

2) методологічної — полягає в теоретичному забезпеченні засад здійснення діагностики регіонального соціуму шляхом виявлення вихідних теоретич­них засад (прийомів, принципів, способів) у вигляді наукових гіпотез і тео­рій, формулювання законів та виведення з них логічних наслідків, зістав­лення різних гіпотез і теорій, а також емпіричного підходу у вигляді спо­стереження і дослідження конкретних явищ, експерименту, а також групу­ванні, класифікації та опису результатів дослідження. Отже, ця функція спрямована на забезпечення науково-методичних засад проведення діагно­стики;

3) аналітичної — яка тісно пов’язана з інформаційною, реалізація якої полягає у виявленні рільної дійсності процесів та явищ, що відбува­ються у соціальному житті регіонального соціуму: розкрити їх сут­ність через пізнання чинників та умов життєдіяльності, зрозуміти іс­нуючі між ними зв’язки, пізнати причини їх виникнення, тенденції розвитку, що мають особливо важливе значення при постановці діаг­нозу;

4) синтетичної — виявляється в об’єднанні (декомпозиції, агрегуванні) отриманих у процесі аналізу результатів із метою обґрунтування сили та напряму впливу одних складових соціального життя населення відповід­ної території на інші. Отже, у загальному вигляді, дію цієї функції слід розглядати як процес об’єднання окремих складових соціального життя регіонального соціуму в єдине ціле;

5) інформаційної — основна її мета полягає в забезпеченні суб’єкта діагнос­тики достовірною, своєчасною інформацією. Методологічні засади діаг­ностики забезпечують накопичення всебічної аналітичної (деталізованої), синтетичної (узагальнюючої) та отриманої інформації, як унікальне поєд­нання ознак у результаті аналізу та синтезу інформації про основні процеси та явища, що протікають при відтворенні соціального життя ре­гіонального соціуму. Отримана інформація широко використовується при плануванні та прогнозуванні основних параметрів життя регіонального соціуму;

6) контрольної — полягає в організації процесу виявлення відхилень від но­рмативних (еталонних) значень за показниками, що характеризують роз­виток об’єкта дослідження. Інструментом реалізації цієї функції виступає інформація, яку отримано в ході діагностики. Регулювання виявлених відхилень можливо за допомогою принципу зворотного зв’язку. Порів­няння показників за різними рівнями руху інформації дозволяє виявити стан системи в цілому та її окремих елементів;

7) прогностичної — сутність її полягає у створенні прогнозів розвитку основних складових соціального життя з метою запобігання негатив­ним тенденціям розвитку у відтворенні регіонального соціуму в май­бутньому, пом’якшення перебігу існуючих негативних процесів та явищ, прогнозуванню дій, що сприяють подоланню соціальних та еко­номічних криз, покращенню якості та рівня життя населення тощо. Отже, прогностична функція, яка виконує завершальну роль у діагнос­тиці, по суті є складанням науковообґрунтованих прогнозів розвитку регіонального соціуму, що створюються на засадах виявлених у ході діагностики закономірностей, процесів та явищ, отриманих висновків та складених діагнозів;

8) практичної — суть її виявляється у застосуванні результатів діагностики за наукового обґрунтування засад економічної й соціальної політики держави, її регіонів, напрямів розвитку соціуму тощо. Реалізація цієї функції відо­бражається у створенні концепцій, програм, стратегій розвитку, рекомен­дацій тощо.

Усі блоки механізму утворюють певну цілісність, що об’єднана загальни­ми системними принципами, до яких доцільно віднести:

1) принцип єдності. Доведено, що будь-який механізм є складною дина­мічною системою функціонування, розвиток якої залежить від взаємо- узгодженості її складових, стійкості зв’язків між ними. Розгляд соціа­льного життя регіонального соціуму відбувається з погляду складної динамічної системи, діагностика якої повинна здійснюватися за всіма її складовими у взаємозв’язку та розвитку, з урахуванням результатів загальних та специфічних досліджень, узгоджених у часі. На засадах цього принципу відбувається узгодження елементів та складових механізму діагностики, його методологічного та організаційного за­безпечення. Отже, принцип єдності забезпечує механізм діагностики як системного цілого у взаємодії, взаємозв’язку та взаємозумовленості його елементів і складових, наявності єдиних мети та завдань цього процесу. Із цього принципу виходить, що відповідні методи та форми здійснення діагностики повинні застосовуватися до всіх складових со­ціального життя регіонального соціуму. Цей підхід дозволяє забезпе­чити системність, комплексність методологічного підходу до діагнос­тики регіонального соціуму. При цьому доцільним є існування деяких особливостей методичного забезпечення діагностики складових від­творення соціального життя соціуму, що пов’язано з індивідуальними особливостями цих процесів;

2) принцип цільової спрямованості. Сутність його полягає в нерозривності загальної цілі діагностики й окремих складових його соціального жит­тя; вимагає чіткої постановки мети та завдань дослідження, враховуючи реальне інформаційне забезпечення цього процесу. Відповідно до цього принципу, кожен етап діагностики, повинен мати конкретне цільове спрямування — мету, завдання, теортетико-методичну базу досліджен­ня, результатом яких є встановлення обґрунтованого діагнозу та пропо­зиції для практичного застосування. Отже, використання даного прин­ципу при формуванні механізму діагностики дозволяє забезпечити ці­льовий характер дослідження, що означає врахування окремих цілей, які стоять перед кожною складовою соціального життя у загальній меті діагностики;

3) принцип наукової обґрунтованості. Передбачає наукове обґрунту­вання процесу діагностики з урахуванням діалектики, системи зако­нів і чинників економічного та соціального розвитку, використання сучасних методів пізнання економічних та соціальних явищ і проце­сів, обґрунтування прогнозів та управлінських рішень. Наукове обґрунтування повинно враховувати також закономірності розвитку регіонального соціуму. Важливим є той факт, що науково обґрунто­ваними повинні бути не тільки методи та інструментарій, але й вра­хування при їх виборі тенденцій і закономірностей економічного та соціального розвитку території. За цим принципом передбачається використання лише достовірної інформації про стан об’єкта дослі­дження. Тільки на цих засадах можливо отримати науково обґрунто­ваний діагноз;

4) принцип об’єктивності. Сутність його виявляється у зобов’язанні об’єк­тивності дослідження закономірностей розвитку складових соціального життя регіонального соціуму, які визначають процеси розвитку регіона­льного соціуму з метою формування реалістичного діагнозу та обов’язко­вим винятком суб’єктивної точки зору. Це означає, що розробка механіз­му діагностики повинна ґрунтуватися на визнанні того, що процеси та явища, що відбуваються, пізнаються як частина об’єктивної реальності. Вимогами об’єктивності слід уважати обґрунтованість, точність, достовір­ність, надійність, аргументованість. Цей принцип вимагає здійснення до­слідження існуючих процесів та явищ із урахуванням чинників впливу на їх розвиток;

5) принцип адаптивності, який полягає в здатності механізму пристосову­ватися до змін, які виникають, та інтенсивності їх впливу. Відповідно до цього механізм діагностики повинен передбачати здатність трансфор­муватися до змін, які відбуваються, тобто володіти високою гнучкіс­тю, що дозволяє швидко змінювати завдання діагностики, методи, ін­струментарій тощо. Отже, використання цього принципу при побудові механізму діагностики забезпечує гнучкість та адаптивність його еле­ментів;

6) принцип єдиного інформаційного простору полягає в забезпеченні дотримання відповідних регламентів оформлення та надання даних, документів. За такого підходу виконання завдань діагностики та моні­торингу ускладнюється й затримується через низьку оперативність надання та отримання актуальної на поточний момент інформації. Одним із рішень у даному випадку є використання концепції єдиного інформаційного простору, яка полягає у створенні сукупності інфор­маційних масивів, що складаються із баз і банків даних, технологій їх ведення та використання, інформаційно-телекомунікаційних систем і мереж, що функціонують на основі єдиних принципів і за загальними правилами. Отже, використання даного принципу дозволить забезпе­чити сумісність різних інформаційних компонент системи діагностики та моніторингу, адаптивного управління, а також використання нових джерел даних;

7) принцип зворотного зв’язку забезпечує порівняння отриманих результа­тів дослідження з еталонними (нормативними) показниками, прийнятни­ми для даної території, згідно з яким вони повинні бути попередньо при­ведені до адекватної форми вимірювання, порівнянного вигляду. Самі по собі отримані показники непридатні для встановлення діагнозу, якщо їх значення не зіставляються з аналогічними даними або еталоном, що ма­ють відношення до об’єкта дослідження. На підставі зіставлення показни­ків за відповідний період дослідження відбувається визначенням напряму тренда, тобто спрямованістю зміни показників, що визначається шляхом обробки звітних, статистичних даних, і встановлення на цій основі тенде­нції зростання або спаду. Цей принцип є одним із основних при форму­ванні механізму діагностики;

8) принцип доцільності пов’язаний із тим, що інструментарій діагностики може бути досить великим і містити велику кількість показників, які найчас-

тіше дублюють один одного. Цим обумовлено необхідність застосування принципу розумної достатності використання методів діагностики. Суть принципу є надзвичайно простою: для цілей діагностики варто ви­користовувати тільки ті показники, які є інформаційною основою для прийняття управлінських рішень. Також цей принцип реалізує можли­вість використання результатів діагностики для прогнозів, визначення профілактичних дій із попередження критичних станів; застосування результатів діагностики в розробці програм економічного та соціально­го розвитку території;

9) принцип часової узгодженості. Сутність його виявляється при розгляді часового аспекту діагностики регіонального соціуму. Згідно з цим прин­ципом, діагностика повинна здійснюватися відповідно до певного часово­го регламенту. Отже, доцільним є визначення періоду дослідження, який стає обов’язковим при здійсненні діагностики всіх складових соціального життя регіонального соціуму;

10) принцип закінченості. Сутність його полягає в отриманні діагнозу відпо­відно до поставленої мети та завдань діагностики. Діагностика повинна закінчуватися формулюванням висновків за основними результатами до­слідження у вигляді обгрунтованого діагнозу. Залежно від виду діагнос­тики (періодична, безперервна, оперативна або разова тощо), на засадах якої відбувалося дослідження та її функціональне призначення, здійсню­ється постановка діагнозу.

Загальну схему механізм у контексті розвитку регіонального соціуму надано на рисунку 4.10.

Таким чином, за своїм змістом механізм діагностики продуктивних сил у контексті розвитку регіонального соціуму є комплексом організаційних, ін­формаційних, методичних та управлінських взаємопов’язаних послідовних дій, призначених для виявлення тенденцій розвитку відтворення соціального життя населення з метою розробки дієвих стабілізаційних стратегій економі­чного та соціального розвитку регіону.

Рис. 4.10. Механізм діагностики відтворення продуктивних сил у контексті розвитку регіонального соціуму.