Специфіка регіональних програм сталого розвитку

В умовах транзитивної економіки окремі регіони розробляють свої моделі поведінки стосовно шляхів і методів переходу до сталого розвитку.

Цілям збалансованого регіонального розвитку найбільше відповідають програми регіонального соціально-економічного й екологічного розвит­ку, відомі як програми сталого розвитку.

На думку В. Лексина, програма — цс спеціально розроблений документ для вирішення доведеної пріоритетної регіональної проблеми, комплекс заходів нормативно-правового, політичного, економічного, фінансового, соціального, екологічного, виробничого, дослідницького, Інформаційно­го та Іншого характеру, випіикуваних у певній послідовності й узгоджених за ресурсами, виконавцями і термінами виконання?

Серед форм реалізації регіональної політики особливе місце займає роз­робка і реалізація регіональних цільових програм соціально-економічного розвитку регіонів. Перелік таких цільових про грам, має визначатися при підго­товці загальнодержавних концепцій і програм на середі іьострокову та довго­строкову перспективу і входити як складова частина до цих документів. Вра­хування регіонального аспекту має стати необхідною ланкою у проведенні політики структурної перебудови економіки, екологізації виробництва.

Розробка регіональних програм - не цілеспрямований процес мобілі­зації всіх можливостей регіонів різних таксономічних рівнів.

Регіональні програми є різновидом цільових комплексних програм, служать інструментом регулювання й управління регіональною стратегією економічного, соціального і науково-технічного розвитку, формою гос-

¹ Лексіш В., Шевцов В. Общероссийские реформы и территориальное развитие. Ста­тья третья. Региональные программы в новейшей реформационной ситуации // Рос. экон, журнал.

подарської діяльності, способом пріоритетної концентрації ресурсів для вирішення першочергових, невідкладних завдань.

До складу типової структури цільової програми будь-якого рівня (га­лузева, районна) повинно входити: обгрунтування і характеристика вису­нутої для розробки проблеми; цілі та завдання, система заходів, ресурсне забезпечення, розробка механізму управління і контролю за реалізацією програми, оцінка результативності та очікувана ефективність, соціально- економічні наслідки, а також напрями фінансування робіт, утому числі й за рахунок коштів держбюджету.

Під програмно-цільовим методом (підходом) розуміють методичне об­ґрунтування (яке включає і математичний апарат) власне технології прий­няття і виконання управлінських рішень.

Розрізняють такі види регіональних програм: міждержавні, державні, власне регіональні та комплексні.

PerioHa_jTbHi програми формуються і реалізуються на рівні областей, районів, міст і витікають з загальнодержавних і територіальних інтересів.

Регіональні програми відрізняються невеликими, порівняно здержав­шими програмами, обсягами робіт і ресурсних затрат, мають цільову спря­мованість, точну адресу, конкретне обмеження часових інтервалів і коор­динуються з загальнодержавною концепцією регіонального розвитку і регіональної політики України.

Програми одного регіону погоджуються з системою аналогічних і зв’я­заних програм суміжних територій..

Основними завданнями регіональних програм с:

- вирівнювання міжрайонних відмінностей за показниками економіч­ного, соціального і науково-технічного розвитку;

- формування оптимальної територіальної та галузевої структури еко­номіки;

- збалансоване (бездефіцитне) регіональне господарювання в умовах ринку;

- максимально повне й ефективне використання природних, матері­альних і трудових ресурсів регіону;

- розвиток виробництв і сфер відповідно до державної селективної структурної політики:

- охорона довкілля;

- подолання наслідків стихійних лих і техногенних аварій;

- формування інфраструктури інформаційного забезпечення органів управління і господарюючих суб'єктів;

- духовне відродження регіонів, збереження їх історичної спадщини, зміцнення культурного потенціалу, стабілізація суспільно-політичного і правового стану.

Склад і структура комплексної програми соціально-економічного роз­витку регіону є перелік розділів, я кі відображають змістовну і функціональ­ну характеристики прийнятого до реалізації програмного проекту, зокрема:

- аналіз і оцінка соціально-економічної ситуації регіону (дається опис соціально-економічної ситуації та її наслідків для регіону і виділяються пріоритетні проблеми, які підлягають вирішенню на програмній основі);

- оцінка природних ресурсів і стану навколишнього середовиша (ха­рактеризуються наявні в регіоні різні види природних ресурсів, їх кількісний стан, можливості використання для цілей регіону та ви возу за його межі; розглядається екологічна ситуація в регіоні та заходи щодо її оздоровлення; виділяються пріоритетні проблеми);

- стан демографічної ситуації та ринку праці в регіоні;

- концепція соціально-економічного розвитку регіону (виконаний по­передньо аналіз соціально-економічного розвитку регіону дає уяву про сучасні масштаби і структуру господарства регіону, його матеріально-ви- робничубазу, виявлені диспропорції в економіці, прогноз чисельності тру­дових ресурсів і можливостей використання природно-ресурсного потен­ціалу, що дозволяє з урахування м тенденцій технічного прогресу і постав­лених перед регіоном господарських завдань виробити і сформулювати концепцію соціально-економічного розвитку регіону;

- основні цільові підпрограми (на прикладі Волинської області), які можуть формуватися за цільовою, функціональною і проблемною ознакою.

Основні підпрограми для Волинської області:

• лісопромисловий комплекс;

• агропромисловий комплекс;

• рекреаційний комплекс;

• будівельний комплекс;

• соціальний комплекс;

• основні напрями розв’язання економічних проблем.

У кожній з цих підпрограм визначається мета і завдання, кінцеві ре­зультати, а кожен програмний захід оцінюється кількісними й якісними показниками;

- механізм виконання програми (визначається комплекс заходів, еко­

номічних важелів, які забезпечують розв’язання проблеми; розробляється прогнозна модель програми); ■

- ресурсне забезпечення програми (містить розрахунки майбутніх за­трат: фінансових - за джерелами надходження; матеріальних - за видами продукції; природних умов і ресурсів — за земельними, водними, лісови­ми, паливно-енергетичними, кліматичними, мінерально-сировинними; трудових ресурсів — за професійно-кваліфікаційними ознаками; інформа­ційних - за видами);

- координація програмних заходів (узгодження дій усіх організацій, які беруть участь у здійсненні програми);

- оцінка економічної ефективності здійснення програми;

- організація, форми і методи управління програмою.

Вищезазначені розділи програми містять необхідні обґрунтування, пояснення та формуються на весь період реалізації програми.

Разом із цільовими програмами розвитку регіонів і галузей із частко­вим державним фінансуванням повинні використовуватися такі форми як:

- участь держави у високоефективних інвестиційних проектах регіонів з використанням конкурсної та контрактної систем їх реалізації;

- визначення обгрунтованих обсягів замовлень на поставку продукції для загальнодержавних потреб та їх ефективне розміщення;

- освоєння і переробка стратегічних природних ресурсів;

- підтримка наукомістких виробництв, розвиток прогресивних еконо­мічних і екологічно безпечних технологій;

- сприяння активізації міжнародних економічних зв’язків регіонів Ук­раїни;

- створення умов для формування вільних економічних зон і техно- полісів у регіонах, які мають високий науковий і кадровий потенціал, а та­кож розвинуту інфраструктуру.

10.6.