Класифікація ДЦП

Класифікація ДЦП здійснюється за такими основними ознаками: за рівнем, складом, сферою впливу та реалізації; за характером і специфікою проблем і цілей; за термінами виконання.

За рівнем, складом, сферою впливу та реалізації вирізняють такі програми: міждержавні, державні, міжгалузеві, галузеві, міжрегіональні, регіональні, локальні.

За характером і специфікою проблем і цілей розрізняють програми соціально-економічні, виробничі, науково-технічні, екологічні, інституціональні, регіональні та ін. .

Соціально-економічні програми спрямовані на вирішення проб­лем розвитку та вдосконалення способу життя, підвищення матеріального і культурного рівня населення, поліпшення виробничих і соціальних умов праці та відпочинку, зростання масштабів та ефективності функціонування суспільного сектору тощо.

Виробничі програми орієнтовані на збільшення виробництва певних видів продукції (робіт, послуг), розвиток прогресивних виробництв, підвищення якісних характеристик продукції, зростання ефективності використання ресурсів.

Науково-технічні програми націлені на розвиток наукових досліджень, вирішення проблем розроблення та впровадження в практику новітньої техніки і технології.

Екологічні програми спрямовані на ресурсозбереження, здійснення природоохоронних і природоперетворювальних проектів.

Інституційні програми орієнтовані на вдосконалення організації управління господарськими системами, трансформацію відносин власності.

Регіональні програми націлені на господарське освоєння нових районів, перетворення структури економіки сформованих соціально-економічних комплексів регіонів.

За термінами виконання програми поділяють на: довгострокові (розраховані на період 5—10 років), середньострокові (1—5 років) і короткострокові (до 1 року). Ця класифікація зумовлена характером цілей, на досягнення яких спрямовано програму. Довгострокові програми, як правило, спрямовано на досягнення стратегічних цілей.

Програмування як спосіб вирішення економічних проблем застосовується в різних ланках організаційної структури економіки. Найважливіші програми, спрямовані на розв’язання загальнодержавних і загальносуспільних проблем, які формуються виходячи з стратегічних цілей держави, здобувають статус національних програм. В Україні національні ДЦП розробляються і реалізуються згідно з постановами Верховної Ради України, указами Президента України, розпорядженнями Кабінету Міністрів України.

У 2003 р. в Україні за рахунок державного бюджету (повністю або частково) фінансуються 139 державних цільових програм. Програми діють за такими основними напрямами: підвищення ефективності державного управління; становлення середнього класу, динамічне підвищення рівня життя населення, розв’язання проблем бідності; запровадження інноваційної моделі розвитку; спрямування структурних зрушень в економіці на забезпечення ефективного функціонування реального сектору; посилення ролі регіонів у забезпеченні економічного зростання та їх відповідаль­ності за розв’язання соціальних проблем; захист прав і свобод громадян, зміцнення законності та правопорядку; зовнішньоекономічна політика.

Розроблення та реалізація ДЦП потребують виконання певної сукупності робіт (заходів), пов’язаних із техніко-економічним обґрунтуванням, плануванням, виробництвом, фінансуванням тощо. Сукуп­ність заходів, передбачених програмою, для зручності розгляду можна згрупувати у два блоки: основна діяльність та її забезпечення.

До основної діяльності належать: передінвестиційні дослідження, планування, розроблення проектно-кошторисної документації, укладання контрактів, капітальний ремонт, будівельно-монтажні роботи, технічне переозброєння, реконструкція, виробництво, надання послуг, уведення в експлуатацію об’єктів і т. п.

Діяльність із забезпечення включає організаційне, правове, кадрове, фінансове, матеріально-технічне, маркетингове, інформаційне забезпечення.