Тема 7 Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльност

Програмна анотація

1. Сутність та види зовнішньоекономічної діяльності.

2. Форми та методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД).

*Сутність та види ЗЕД

¨ Зовнішньоекономічна діяльність – діяльність господарчих суб’єктів країни та відповідних іноземних суб’єктів, заснована на взаємовигідних відносинах між ними.

Таблиця 7.1.

Головні види ЗЕД

У сучасний період поряд з традиційними видами ЗЕД поширюються інші види співробітництва:

Міжнародна торгівля дає змогу:

1. Одержувати природні, інвестиційні та інші ресурси, яких не вистачає в країні.

2. Отримувати з інших країн сучасну техніку і нові технології.

3. Урізноманітнювати асортимент споживчих товарів і ліпше задовольняти потреби населення.

*Форми та методи державного регулювання ЗЕД

Державне регулювання ЗЕД визначає зовнішньоекономічна політика держави на тому чи іншому етапі. Як звичайно, та країна, яка проводить ЗЕД дотримується:

· Політики вільної торгівлі, яка характеризується мінімальним втручанням у процеси ЗЕД; у цьому випадку торгівля розвивається на засадах дії ринкових сил, попиту і пропозиції.

· Протекціоністської політики, коли внутрішній ринок захищають від іноземної конкуренції за допомогою митних бар’єрів та інших економічних та політичних важелів.

Методи регулювання зовнішньої торгівлі можна розділити на такі:

· тарифні (митні), що ґрунтуються на використанні митних тарифів;

· нетарифні – квоти, ліцензії, субсидії, демпінг та ін.

Важливим напрямом державного регулювання ЗЕД є регулювання ввезень і вивезень капіталу. Воно спрямовано на ефективне використання іноземного капіталу для розвитку національної економіки. Регулювання ввезень капіталу з-за кордону має двоякий характер. З одного боку, держава зацікавлена у залученні іноземного капіталу, особливо інвестицій, а тому створює для цього відповідний клімат за допомогою гарантій від націоналізації, переведення прибутків, репатріації капіталу, надання різних пільг, а з іншого – проводить політику обмеження впливу закордонного капіталу на національну економіку.

Іноземні інвестиції в Україну можна робити у вигляді:

· Іноземної валюти, яку НБУ визначає конвертованою.

· Валюти України – у разі реінвестицій в об’єкт первинного інвестування або в інші об’єкти інвестування.

· Будь-якого рухомого або нерухомого майна.

· Акцій, облігацій, інших цінних паперів, корпоративних прав, виражених у конвертованій валюті України.

· Грошових вимог і права на вимоги виконання договірних зобов’язань, гарантованих першокласними банками.

· Будь-яких прав інтелектуальної власності.

· Прав на ведення господарської діяльності, у тім числі прав на використання природних ресурсів, вартість яких підтверджена згідно з законами країни інвестора.

Іноземні інвестиції в Україні є в таких формах:

· Часткова участь у підприємствах, створених спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств.

· Створення підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам.

· Придбання нерухомого і рухомого майна, зокрема, будинків, квартир, транспортних засобів та інших об’єктів власності, шляхом одержання майна або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів.

· Придбання самостійно або за участю українських юридичних і фізичних осіб прав на користування землею і використання природних ресурсів на території України.

З огляду на багатогранність ЗЕД та її важливість в Україні створена ціла система державного регулювання цієї сфери.

ЗЕД в Україні регулюють за допомогою:

· Законів України і передбачених ними актів митного (тарифного) і немитного регулювання.

· Економічних методів оперативного регулювання (валютно-фінансових, кредитних та інших) у межах законів України.

· Рішень недержавних органів управління, які приймають згідно з їхніми статутними документами у межах законів України.

· Договорів, укладених суб’єктами ЗЕД, які не суперечать законам України.

Важливим засобом регулювання ЗЕД є оподаткування. Загальна ставку податку запроваджена в розмірі 20%. Однак податок на операції з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України, обчислюють за нульовою ставкою.

Суми податку на нерухоме майно (нерухомість), сплачені за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав фізичними особами, які постійно проживають в Україні, та об’єкти, що перебувають за її межами, зараховують під час сплати ними податку на об’єкти в Україні. У цьому випадку розмір зарахованих сум податку, сплачених за межами України, не може перевищувати суми, що підлягає сплаті цими особами в Україні.

Найважливішим засобом економічного регулювання зовнішньої торгівлі є митний тариф.

¨ Митний тариф – систематизований перелік ставок митних тарифів, якими обкладають товари у разі імпорту або експорту з країни.

¨ Ставки митного тарифу – це податки, які збирають у випадку перетину товарами митного кордону. Це зумовлює підвищення ціни імпортованих (або експортованих) товарів, а отже дає змогу впливати на обсяг і структуру зовнішньої торгівлі країни.

Головні функції митного тарифу такі:

1. Захист національних виробників від іноземної конкуренції.

2. Забезпечення надходження коштів у державний бюджет.

3. Поліпшення умов доступу національних товарів на зовнішні ринки.

4. Поліпшення стану платіжного балансу.

В Україні застосовують такі види мит:

¨ Ввізні – є найпоширенішим методом обмеження імпорту. Ними обкладають усі товари, які ввозять в Україну.

¨ Транзитні.

¨ Вивізні мита в Україні сьогодні не застосовуються.

Ставки митного тарифу поділяються на такі:

¨ Преференційні – застосовують до товарів, імпортованих з держав, що утворюють з Україною економічні інтеграційні угруповання – зони вільної торгівлі, митний союз та ін.

¨ Пільгові – застосовують до товарів країн, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння.

¨ Повні – застосовують до товарів із решти країн.

За способом нарахування мита бувають:

¨ Адвалерні, які нараховують у відсотках до митної вартості товару (митна вартість товару включає ціну товару за рахунком-фактурою, а також такі фактичні витрати, як транспортування, страхування та інше до перетину митного кордону. Визначають за офіційним курсом іноземної валюти, запровадженим НБУ.

¨ Специфічні, які нараховують у визначеному розмірі до одиниці вимірювання товару (маси, площі, об’єму та ін.).

¨ Комбіновані, які об’єднують специфічні й адвалерні мита.

За характером походження мита поділяють:

¨ Автономні, які вводять постановами державної влади країни незалежно від будь-яких угод з іншими державами.

¨ Конвенційні, які запроваджують у процесі укладання договору з іншою країною і фіксують у цьому договорі.

Специфічні види мит:

¨ Спеціальні, які застосовують для захисту вітчизняних виробників від імпортних конкурентних товарів, для попередження недобросовісної конкуренції або у відповідь на дискримінаційні дії з боку інших держав.

¨ Антидемпінгові, які відповідно до правил ГАТТ/ВТО вводять з метою захисту від демпінгу. Їх застосовують у випадку виявлення фактів демпінгу, тобто імпорту на територію України за ціною, яка є суттєво нижчою від їхніх конкурентних цін у країні-експортері.

¨ Компенсаційні, які застосовують у випадку ввезення на територію України товарів, для виробництва й експорту яких використано субсидії, якщо такий імпорт завдає шкоди вітчизняним виробникам подібних товарів.

Спеціальні, антидемпінгові і компенсаційні мита вводять лише після спеціального розслідування, яке провадить Міністерство зовнішньо­економічних зв’язків і торгівлі України.

Поряд з економічними методами регулювання зовнішньоторговельних операцій застосовують методи адміністративні, передусім ліцензування і квотування експорту та імпорту.

Контрольні питання

1. В якій формі можуть вкладатись іноземні інвестиції в економіку України?

2. Які заходи використовує держава для регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні?

3. Назвіть органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

4. Які економічні операції проводяться в Україні за нульовою ставкою оподаткування?

5. Що таке адвалерне мито?

6. Що таке відкрита ліценція?

7. Коли використовується компенсаційне мито?

Література

1. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки. – К.: Атіка, Ельга – Н, 2000. – С. 243-260.

2. Державне регулювання економіки: Навч. Посібник / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – С. 208-219.

3. Управління зовнішньоекономічною діяльністю. / За ред. А.І. Кредісова. – К.: 1998.

4. Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х ч. – Ч.1. Уч. пособ. для вузов. – М.: Международные отношения, 1997. – С. 28-33.

5. Тарасевич В.Н. Очерки теории переходной экономики. – К.: Наук. думка, 2001. – С. 120-123.

6. Фомин И.С. Механизмы тарифного регулирования и налоговых льгот как фактор международной интеграции Украины // Економіка і прогнозування. – 2002. – №3. – С. 26.

7. Черненко О.Л. Ринок цінних паперів в умовах глобалізації: національний і міждержавний аспекти. – У зб.: Переходная экономика: теория, методология, политика. – Днепропетровск: Наука и образование, 2003. – С. 608-617.

8. Дугинец А.В. Воздействие трансакционных издержек экономической интеграции на поведение экономических субъектов. – У зб.: Проблеми теорії та практики економічної політики України на сучасному етапі: збірник наукових праць / Кафедра економічної теорії та основ підприємництва Національного гірничого університету. – Дніпропетровськ, 2003, – Вип.1. – С. 139-145.