Види, формита методи фінансового контролю

Види фінансового контролю

Залежно від суб’єктів, що здійснюють фінансовий контроль та характеру контрольної діяльності, розрізняють такі його види:

1. Державний контроль - здійснюють державні органи влади та управління.

2. Муніципальний контроль - здійснюється відповідно до законодавства про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування. До компетенції місцевих Рад народних депутатів віднесено здійснення контролю за станом обліку та звітності на підприємствах, організаціях, які є комунальною власністю, за додержанням зобов’язань щодо платежів до бюджетів місцевого самоврядування підприємствами і організаціями.

3. Незалежний контроль - здійснюється незалежними особами-аудиторами або аудиторськими фірмами за договорами з підприємствами і підприємцями. Він полягає в перевірці бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансової господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

4. Контроль власника - буває внутрішньовідомчим і внутрішньогосподарським.

- Внутрішньовідомчий контроль здійснюють спеціалізовані контрольно- ревізійні служби міністерств і відомств стосовно діяльності підвідомчих їм підприємств і організацій.

Основним завданням внутрішньовідомчого контролю є контроль виконання планових завдань із виробничої і фінансово-господарської діяльності, використання матеріальних, фінансових ресурсів, недопущення фактів безгосподарності і марнотратства, збереження власності.

- Внутрішньогосподарський контроль здійснюється власниками підприємств відповідно до чинного законодавства. Завданням контролю є перевірка господарських операцій у структурних підрозділах з метою недопущення перевитрат матеріальних та фінансових ресурсів, раціонального використання робочої сили, забезпечення збереження грошових коштів і ТМЦ, економного витрачання сировини, випуску продукції високої якості, яка має попит на ринку.

Організація внутрішньогосподарського контролю покладена на керівника підприємства. У здійснені контролю на підприємствах провідне місце займають працівники бухгалтерії, зокрема головні бухгалтери. Функції контролю головний бухгалтер здійснює особисто і через апарат бухгалтерії. На великих підприємствах є спеціалісти, на яких покладені обов’язки контролерів (економісти-ревізори).

За періодичністю здійснення фінансовий контроль поділяють на:

У Попередній фінансовий контроль здійснюється перед виконанням фінансових операцій, щоб запобігти нераціональним витратам і безгосподарності, незаконним діям і втратам фінансових ресурсів, порушенню законодавства;

У Оперативний (поточний) фінансовий контроль здійснюється в процесі здійснення фінансово-господарських операцій. Основними завданнями цього контролю є виявлення відхилень в процесі виконання операцій з метою вжиття необхідних заходів щодо усунення негативних факторів і закріплення позитивного досвіду.

У Заключний (наступний, ретроспективний) фінансовий контроль здійснюється після завершення фінансово-господарських операцій.

Основним завданням заключного контролю є перевірка правильності і законності проведення фінансово-господарських операцій суб’єктами господарювання, виявлення порушень і зловживань, а також розробка заходів щодо усунення виявлених недоліків і запобігання їм у майбутньому.

За інформаційним забезпеченням розрізняють:

1) Документальний контролъ полягає в тому, що встановлюють суть і достовірність фінансово-господарських операцій за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, в яких вони відображаються.

2) Фактичний контролъ полягає в установленні дійсного реального стану об’єкта контролю шляхом вимірювання, зважування, підрахунку, лабораторного аналізу тощо.

Форми фінансового контролю:

1. Ревізія - форма заключного контролю, за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. Здійснюються за дорученням керівника вищестоящої організації або органу управління ревізійною групою, або ревізором стосовно фінансово-господарської діяльності підвідомчих підприємств та організацій.

2. Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової

звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами

користувачів.

3. Тематична перевірка - це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово- господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

Такі перевірки здійснюють вищестоящі і державні органи контролю відповідно до специфіки виконуваних ними функцій.

4. Службове розслідування - це форма контролю дотримання працівниками підприємств, організацій службових обов’язків, а також нормативно-правових актів, які регулюють виробничі відносини.

Проводиться спеціальною комісією за наказом керівника підприємства в разі виявлення крадіжок, нестач, втрат.

5. Слідство - як форма контролю являє собою процесуальні дії, у ході яких установлюється провина відповідальних посадових, службових осіб у здійсненні тих чи інших порушень, пов’язаних з присвоєнням матеріальних цінностей, безгосподарністю, службовими зловживаннями.

Слідство проводиться судово-слідчими правоохоронними органами і регулюється особливим процесуальним законодавством.

Методи фінансового контролю:

Інвентаризація - це спосіб контролю фактичної наявності товарно- матеріальних цінностей, грошових коштів, стану розрахунків та його відповідності даним бухгалтерського обліку на одну й ту саму дату.

Спостереження (обстеження) - прийоми фактичного контролю стану об’єктів, їх якісних характеристик.

Нормативно-правова перевірка полягає в тому, що за змістом господарської операції, відображеної в документі, установлюється, чи не суперечить вона чинним законодавчим нормам, правилам, вимогам статутів та інших засновницьких документів.

Формальна перевірка документів застосовується для контролю дотримання діючих форм документів, послідовності, повноти і правильності заповнення їх реквізитів, наявності відповідних підписів у документах.

Арифметична перевірка документів включає контроль проведених у документі обчислень, підрахунків у підсумках, що здійснюються при оформленні та обробці документів.

Експертна перевірка документів - це детальне поглиблене дослідження достовірності документа про господарську операцію за наявності ознак недоброякісних документів. До них належать такі, що складені з порушенням вимог чинних нормативних актів з бухгалтерського обліку щодо форми і заповнення реквізитів документа, застосовуваних способів внесення правомірних виправлень.

Зустрічна перевірка документів - один з ефективних прийомів документального контролю достовірності відображення в документах господарських операцій. Суть такої перевірки полягає в дослідженні достовірності документів шляхом зіставлення їх і записів у облікових регістрах, що належать до одних і тих самих або різних, але взаємопов’язаних господарських операцій ревізованого підприємства та організацій, з якими воно має виробничі відносини.

Аналітична (камеральна) перевірка звітності і балансів. Полягає в дослідженні обґрунтованості показників звітності і балансів даними бухгалтерського аналітичного і синтетичного чи податкового обліку.

3.