Висновки до розділу 3

1. Вжиття екстенсивних заходів щодо розвитку діяльності банку (нарощення обсягів видачі кредитів, збільшення процентних ставок, введення додаткової комісійної винагороди) поряд з традиційною технологією надання та погашення кредитів у подальшому не буде результативним.

2. Прийняття рішення щодо доцільності впровадження кредитного продукту повинно ґрунтуватися на плануванні грошових потоків від продажу

кредитного продукту, із урахуванням комісійних платежів, схеми погашення боргу, прогнозного темпу інфляції та оцінки ризику кредитного продукту. Науково обґрунтоване конструювання роздрібних кредитних продуктів сприятиме розширенню їхнього асортименту та розвитку каналів продажів, що дозволить банкам розширити спектр послуг, які надаються клієнтам, завдяки впливу технологічних змін та підвищення рівня фінансової грамотності клієнтів.

3. Кредитний портфель банку являє собою сукупність вимог за наданими позиками, сформовану з метою забезпечення прибутковості кредитних операцій, контролю над ризиками, з урахуванням вимог законодавства у банківській сфері, сформованих умов зовнішнього середовища, кон’юнктури ринків, а також власних можливостей банку. Формування кредитного портфеля банку проводиться відповідно до кредитної політики банку, яка встановлює цілі банку з надання кредитів, визначає пріоритетні напрямки кредитування, критерії якості кредитів, темпи зростання обсягів кредитного портфеля, відображає припустимі для банку межі ризику та рівень прибутковості.

4. Розвинений науково-методичний підхід до формування оптимальної структури портфеля роздрібних кредитів банку враховує ймовірності реалізації чотирьох сценаріїв розвитку подій після отримання кредиту позичальником (своєчасного та повного повернення коштів за рахунок власних коштів позичальника; погашення боргу позичальника за рахунок реалізації застави; зниження ліквідності застави та, за рахунок цього, неповного погашення заборгованості; отримання банком збитків внаслідок

неплатоспроможності позичальника та відсутності застави), а також передбачає досягнення цільового значення доходності портфеля роздрібних кредитів банку із урахуванням очікуваних втрат за операціями роздрібного кредитування та необхідності формування достатнього обсягу резервів під такі втрати.

5. Адекватне оцінювання кредитного ризику дає змогу визначити необхідний обсяг резервів капіталу, оптимізувати структуру кредитного портфеля, виходячи зі співвідношення «ризик-дохідність», відкоригувати процентні ставки за кредитами із урахуванням очікуваного рівня втрат. Стандартизований підхід до оцінювання ризиків передбачає використання стандартних класифікацій активів за видами та встановлення для кожного виду відповідного ступеня ризику, що дозволяє розрахувати вартість активів, зважених за ризиком, і визначити мінімально допустимий розмір капіталу банку для покриття ризику. Відповідно до підходу, основаному на внутрішніх рейтингах банку, оцінювання кредитного ризику відбувається за моделлю, що включає чотири фактори: ймовірність дефолту, середньо очікувану частку втрат у разі дефолту, експозицію під ризиком та, у деяких випадках, фактичний строк погашення (горизонт ризику).

6. Процедура оцінювання кредитного ризику портфеля роздрібних кредитів банку із використанням математичного апарату копула-функцій включає: розподіл роздрібного кредитного портфеля на nоднорідних груп за видами кредитів, побудову емпіричної функції розподілу ймовірностей для кожної групи кредитів за історичними даними дефолтів позичальників, визначення параметрів копул Клейтона, Френка та Гамбел-Хоугарда на основі застосування методу максимізації функції правдо-подібності, вибір оптимального варіанту копула-функції залежно від значень коефіцієнту конкордації Кендалла, генерацію обсягів збитків за видами кредитів за допомогою функції-генератора обраної копули, побудову функції розподілу ймовірності одночасного дефолту позичальників, оцінювання кредитного

ризику портфеля роздрібних кредитів (обсягів очікуваних та непередбачуваних збитків).

7. Оцінювання кредитного ризику портфеля роздрібних кредитів банку на основі моделювання багатовимірної ієрархічної копула-функції розподілу ймовірностей одночасних дефолтів позичальників за різними видами роздрібних кредитів дозволяє підвищити точність розрахунків обсягів резервів під очікувані збитки, спрогнозувати ймовірність неочікуваних збитків та, на основі цього, встановити внутрішні ліміти за кредитними операціями банку, що сприятиме мінімізації наслідків реалізації кредитного ризику.

Основні наукові результати розділу опубліковано в працях [135, 138, 140-142, 149, 155, 157].