Грошова система: сутність, структура, типи

Гроші мають надзвичайно велике значення у функціонуванні ринкової економіки, оскільки вони опосередковують усі економічні відносини із приводу купівлі-продажу результатів людської діяль­ності.

Хоча гроші виникли ще у IV-III тис. до н. е., грошові системи сформувалися лише із зародженням ринкової економіки, тобто у XVI-XVII ст. У зв'язку з переходом від натурального до товарного господарства збільшилися товарообіг і потреба у грошах для його обслуговування. Формування єдиного національного ринку вима­гало також уніфікації форм грошового обігу й централізації емісії грошей. Таким чином, грошові системи виникали внаслідок об'єк­тивних потреб розвитку ринкової економіки та становлення централізованих держав.

Грошова система - це встановлена державою форма органі­зації грошового обігу в країні.

Грошова система складається історично, її зміст і структурні елементи відображають досягнутий соціально-економічний рівень розвитку країни. Вона є складовим елементом господарського ме­ханізму й регулюється законами, встановленими державою. Гро­шова система є важливим елементом суверенітету країни.

Грошова система містить такі елементи:

1) грошова одиниця - це грошовий знак, що є засобом вимірю­вання та вираження цін усіх товарів; вона встановлюється законо­давством країни з урахуванням соціально-економічних та історичних закономірностей її розвитку; у Конституції України зазначається, що грошовою одиницею України є гривня, а розмінною грошовою одиницею в Україні є копійка; грошова одиниця є лічильною оди­ницею, тобто одиницею масштабу цін усіх товарів;

2) масштаб цін - це засіб вираження вартості (ціни) товарів у грошових одиницях; він установлюється й змінюється у законода­вчому порядку;

3) державні грошові знаки визначаються законодавством дер­жави й мають законну платіжну силу, є обов'язковими до прий­мання на території всієї країни; розрізняють такі види державних грошових знаків:

- банківські білети - вид державних грошових знаків, які випу­скаються в обіг центральним емісійним банком країни;

- казначейські білети - вид державних грошових знаків, які впроваджуються в обіг під час бюджетної емісії спеціально уповно­важеним державним органом (казначейством);

- розмінна (білонна) монета - дрібна частина державних грошо­вих знаків, яку випускають для зручності обслуговування роздріб­ного обігу;

4) валютний курс - це співвідношення між грошовими оди­ницями (валютами) різних країн; залежно від типу грошової сис­теми він може визначатись ринком або встановлюватись державою в особі уповноважених нею органів;

5) організація емісії й обігу грошових знаків охоплює визна­чення сфер готівкових і безготівкових розрахунків, режим викори­стання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів тощо; порядок емісії й обігу грошових знаків встановлюється дер­жавою та регулюється законодавством країни;

6) організація міжнародних розрахунків - система регулю­вання платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, що ви­никають між державами, підприємствами, організаціями та фізич­ними особами, які перебувають на території різних країн;

7) суб'єкт грошово-кредитного й валютного регулювання - в ролі такого органу в більшості країн виступає центральний емісій­ний банк, в Україні - Національний банк України.

Історично склалися такі типи грошових систем:

1) металева, за якої роль загального еквівалента й засобу обігу виконували металеві гроші:

- за біметалізму роль загального еквіваленту законодавчо за­кріплювалась за двома металами, як правило за золотом і сріблом;

- за монометалізму тільки один вид металу виконував роль грошей; найпоширенішим в історії був золотий монометалізм, який проіснував у європейських країнах до Першої світової війни;

2) паперово-кредитна, що грунтується на використанні паперо­вих (казначейські білети) та кредитних (банкноти) грошах, остато­чно утвердилася у середині 70-х рр. ХХ ст., коли золото було демо- нетизовано.

Сучасна грошова система характеризується такими загальними рисами:

- відміною офіційного золотого вмісту грошових одиниць, демонетизацією золота;

- переходом на кредитні гроші, що не розмінюються на зо­лото й за своєю природою мало чим відрізняються від паперових грошей;

- збереженням у грошовому обігу декількох країн поряд із кредитними грошима паперових грошей у формі казначейських білетів;

- розвитком і розширенням у грошовому обігу безготівкових розрахунків з одночасним скороченням готівкових;

- використанням спеціальних платіжних засобів (платіжних карток);

- посиленням державного регулювання грошового обігу в зв'язку з постійним порушенням базового принципу грошової системи - відповідності кількості грошей об'єктивним потребам економічного обігу, що призводить до інфляційного процесу.

Грошовий обіг - це рух грошових коштів у готівковій та без­готівковій формах, що обслуговують реалізацію товарів, а також нетоварні платежі в національній економіці.

Виділяють такі форми грошового обігу:

- готівковий;

- безготівковий.

Готівковий обіг - сукупність платежів готівковими коштами (банкноти, казначейські білети, білонні монети) для купівлі това­рів, оплати різних видів послуг, виплати заробітної плати, пенсій, субсидій тощо.

Безготівковий обіг - це сукупність платежів, що здійснюють­ся без використання готівкових грошей, а на основі банківських депозитів за допомогою чеків, векселів і платіжних карток.

Між готівково-грошовим і безготівковим обігом існує тісна взаємозалежність: гроші постійно переходять з однієї сфери в іншу,

Основи економічної теорії та судової бухгалтерії змінюючи форму готівкових грошових знаків на депозит у банку й навпаки. Тому безготівковий платіжний обіг є невід'ємним від обі­гу готівкових грошей і створює разом із ними єдиний грошовий обіг країни.

Оскільки внаслідок інфляційних процесів гроші знецінюють­ся, з метою стабілізації грошового обігу можуть здійснюватися грошові реформи - повна або часткова структурна перебудова державою наявної в країні грошової системи. У межах грошової реформи можуть здійснюватися такі заходи:

1) деномінація - обмін усіх старих грошових знаків на нові в певній пропорції з одночасним перерахуванням у цій пропорції цін, тарифів, заробітної плати, пенсій, стипендій, балансової вар­тості капіталу, платіжних зобов'язань тощо, внаслідок чого відбу­вається збільшення масштабу цін (стандарту вартості), що призво­дить до різкого зменшення грошової маси в обігу; спрощуються та здешевлюються всі розрахунки, зменшуються витрати на забезпе­чення грошового обігу тощо;

2) нуліфікація - анулювання існуючих грошових знаків, коли стає недоцільним будь-який обмін їх на нові гроші; такий захід проводять за умови надзвичайно великого падіння купівельної спроможності грошей, уживається він також у разі зміни влади або створення власної національної грошової системи;

3) девальвація - зниження офіційного курсу національної ва­люти; вона стимулює експорт, робить його дешевшим, одночасно імпорт дорожчає, що призводить до зниження внутрішнього по­питу; для населення девальвація означає подорожчання імпортних товарів й зростання реального рівня цін;

4) ревальвація - підвищення курсу національної валюти по відношенню до іноземних чи міжнародних валют.

З 2 по 16 вересня 1996 р. в Україні було проведено грошову реформу з деномінацією грошової одиниці. У результаті цього наша держава отримала нову грошову одиницю - гривню. Унаслі­док обміну на гривні українських карбованців (купонів), які були нуліфіковані, було замінено діючий масштаб цін. У процесі прове­дення реформи діяв єдиний порядок обміну грошових купюр. Упродовж двох тижнів старі грошові знаки були вилучені з обігу й обміняні без будь-яких обмежень у пропорції 100000 : 1. Відповідно до цього було змінено ціни всіх товарів і послуг, розміри тарифів, заробітної плати, пенсій, платіжних зобов'язань тощо. Усі операції

з перерахування у гривню залишків коштів, які перебували у без­готівковому обігу, було проведено в перший же день реформи. Грошова реформа в Україні грунтувалася на принципах повної прозорості та неконфіскаційності.

9.2.