Індивідуальна пропозиція праці

Пропозиція праці — співвідношення між ставкою заробітної плати та обсягом праці, який власник цього ресурсу (домогосподарство) бажає та може запропонувати працедавцям на ринку за інших незмінних умов.

В основі індивідуальної пропозиції праці є раціональний вибір між цінністю благ, які міг би придбати найманий робітник за рахунок доходу, що утворився від продажу праці, та цінністю відпочинку для цього індивіда. Такий вибір ілюструє модель “доход-відпочинок” (мал. 11.2).

Якщо вважати, що доход і відпочинок - нормальні блага, тоді при збіль­шенні споживання кожного з них корисність для індивіда теж зростає. Позна­чимо L - добовий обсяг праці в годинах, відпочинок буде тривати (24-L) годин на добу, І - доход за добу, тоді функція корисності індивіда,

матиме криві байдужості, опуклі в бік початку координат (мал. 11.2).

Гранична норма заміщення доходу відпочинком, MRS_m, показує від скількох гривень добового доходу міг би відмовитись індивід при збільшенні

Мал. 11.2. Вибір домогосподарства між відпочинком та можливістю отримати доход.

добового відпочинку на годину за умови незмін­ності корисності U; MRS_m дорівнює нахилу (за абсолютною вели­чиною) кривої байду­жості до горизонтальної осі годин відпочинку.

Якщо припустити, що єдиним джерелом доходу індивіда є заро­бітна плата із годинною ставкою P_l, то добовий доход складатиме:

Цей доход може ко­ливатись від нуля (коли £=0, людина лише від-

Мал.11.3. Крива пропозиції праці: (а) додатний нахил S₁; (в) від’ємний нахил S_l.

почиває) до I₀=24 P_l — ця величина, що передбачає цілодобову працю, є, звичайно, гіпотетичною. Всі можливі сполучення (І, 24-L) добового доходу і годин відпочинку відповідають точкам, що утворюють лінію I_gH₀, згідно з умовою (11.9), яка в цій моделі є аналогом бюджетного обмеження спожи­вача. Нахил бюджетного обмеження дорівнює годинній ставці заробітної плати P, яка є альтернативною вартістю години відпочинку.

Таким чином, завдання раціонального вибору індивіда полягає у знаход­женні такого поділу часу між працею і відпочинком, який дає змогу макси- мізувати корисність індивіда (11.8) при бюджетному обмеженні (11.9).

Найкращий можливий вибір між доходом і відпочинком буде відповіда­ти умові:

Графічно це означає вибір такої точки E₀ на мал. 11.2, в якій крива байдужості (що відповідає найвищому з можливих рівнів корисності) має дотичну, що збігається з бюджетним обмеженням, отже, нахил кривої байдужості (MRS_llt) дорівнює нахилу бюджетного обмеження (P₁). В такому разі людина обирає відпочинок в обсязі (24-L_g) год., роботу — L_g год. і доход - P_lL₀ грн.

Як зміниться вибір при підвищенні ставки заробітної плати до якогось вищого рівня P ? По-перше, зміниться нахил бюджетного обмеження (пунктирна лінія на мал. 11.2), по-друге, оптимальний вибір буде досягатись при вищому рівні корисності, U_r Вибір між доходом і відпочинком може змінитись у будь-якому напрямку в залежності від того, який з двох ефектів переважатиме — ефект доходу чи ефект заміщення (ці поняття були введені у темі 5).

Ефект доходу в моделі “доход—відпочинок” виникає за рахунок підви­щення добробуту (реального доходу) при зростанні ставки заробітної плати

(це спонукає працювати менше), ефект заміщення — за рахунок підвищення альтернативної вартості години відпо­чинку (що стимулює скорочення від­починку і збільшення робочого часу).

Визначення обсягів праці, які людина готова пропонувати при кож­ному окремому рівні заробітної плати, дає змогу побудувати криву індиві­дуальної пропозиції праці.

Для цього на малюнок И.З.а пере- нову систему координат “обсяг праці— ставками зарплати (P_ω і P₁₁) та обсяга-

несемо точки E₀ та E₁ з мал. 11.2 в ставка зарплати”, у відповідності із ми праці (L₀ і L₁). В результаті, після з’єднання цих двох точок плавною кривою лінією, отримаємо фрагмент кривої пропозиції праці S_c

Емпіричні дослідження свідчать, що, за невисоких ставок заробітної плати, при зростанні ставки людина починає працювати більше, тобто переважає ефект заміщення. За вищих ставок, коли обсяг праці сягає значних вели­чин, подальше підвищення ставки призводить до вибору на користь біль­шого відпочинку і скорочення обсягу пропозиції праці, тобто переважає ефект доходу. Це ілюструє поведінку типового індивіда і не виключає іншої реакції на підвищення ставок зарплати.

Домінування ефекту доходу ілюструє інший фрагмент кривої пропо­зиції S_l на мал. 11.3.6: при підвищенні ставки з P_l2 до P₁₃ людина збільшує обсяг відпочинку і скорочує обсяг добової пропозиції праці з L₂ до L_γ

Поєднання двох зазначених фрагментів кривої дає змогу отримати криву індивідуальної пропозиції праці типового індивіда (мал. 11.4). Ця крива через специфічну форму відома під назвою крива пропозиції, що відхиле­на назад.

Слід зазначити, що ми не розглядаємо пропозицію праці при наднизь­ких ставках заробітної плати, які не забезпечують прожитковий мінімум за нормальної тривалості робочого дня.

2.