ДІАГНОСТИКА ПОРУШЕНЬ НОРМАТИВІВ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛЬНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ

Нефінансові корпорації або реальний сектор економіки об'єд­нують інституційні одиниці, які займаються ринковим виробництвом товарів і послуг для продажу за цінами, що покривають витрати вироб­ництва і дають прибуток.

Проте прибуткова робота підприємства є необхідною, але не достат­ньою умовою нагромадження вартості й збереження фінансової ста­більності в динамічному макроекономічному оточенні. Так, фінансова стійкість суб'єктів господарювання може бути охарактеризована за до­помогою коефіцієнта автономії, що являє собою співвідношення влас­ного капіталу до сумарних активів, а також маневреності коштів, котра є співвідношенням власного оборотного капіталу, тобто різниці між обо­ротними активами й поточними зобов'язаннями, до власного капіталу. Рекомендовані значення обох коефіцієнтів повинні перевищувати 0,5 -

Рис. 2.1. Показники фінансової рентабельності підприємств реального сектору економіки, досягнуті в 2011-2012 рр., %

Складено за розрахунками автора.

лише в такому випадку підприємства достатньою мірою будуть забез­печені власними коштами для здійснення поточної операційної діяль­ності та не відчуватимуть загрози банкрутства.

У 2011-2012 рр. рівень фінансової автономії (автономія) та манев­реності власних коштів (ВОК) для більшості галузей національної еко­номіки не відповідав нормативам фінансової безпеки (рис. 2.2). Виня­ток становить сільське, лісове та рибне господарство, інституційні одиниці яких за останні два роки зберігали фінансову стійкість на ре­комендованому рівні. Разом з тим слід зауважити, що в 2012 р. пози­тивні зміни значень показника фінансової автономії спостерігаються лише в поодиноких випадках, а саме: частку власного капіталу в су­марному збільшили підприємства промисловості (з 36,4 до 37,8 %), а також підприємства, що провадять діяльність у сфері адміністратив­ного та допоміжного обслуговування (з 73,5 до 75,6 %). Порівняно кра­ща динаміка спостерігається стосовно мобільності власного оборот­ного капіталу. Так, у 2012 р. зростання цього показника демонструва­ли: будівництво (з 18,5 до 27,9 %); транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність (з 1,3 до 6,3 %); тимчасове розміщен­ня й організація харчування (з -10,9 до -6,7 %); професійна наукова й технічна діяльність (з 30,2 до 33,7 %).

Аналізуючи зміни у фінансовому стані та показниках фінансової ефективності операційної діяльності підприємств за 2012 р. порівняно з 2011 р., варто врахувати зміни ставки податку на прибуток. Так, по­рівняно з Перехідними положеннями Податкового кодексу України^[29], у 2012 р. ставка податку знизилась з 23 % (ставка, що діяла, починаючи з 1 квітня 2011 р.) до 21 %. Щоб виявити наявність чи відсутність статис­тично значимого зв'язку між здійсненням фіскальних новацій і змінами показників фінансової стабільності нефінансових корпорацій, було ви­конано дисперсійний аналіз галузевих значень фінансових коефіцієнтів у розрізі двох груп даних: за 2011 р. та за 2012 р. Тобто перевірялась гі­потеза Н₀, сутність якої полягає в тому, що в середньому значення фінансових коефіцієнтів нефінансових корпорацій у 2012 р. не від­різняються від аналогічних показників 2011 р., коли ставка податку на прибуток була вищою.

Рис. 2.2. Показники фінансової стійкості підприємств реального сектору економіки, досягнуті в 2011-2012 рр., % кладено за розрахунками автора.

режень роботи нефінансових корпорацій було розраховано ґ-критерій Стьюдента (ґ-критерій), що обчислюється за формулою:

де x₁, x₂, ґр к), то з надійністю р можна вважати відмін­ності між вибірковими середніми неістотними (випадковими), тобто із заданою надійністю гіпотеза H₀ реалізується.

Ту ж процедуру можна виконати за допомогою іншого програмного забезпечення - ППП Stаtіstiса 8, в якій передбачено процедуру I-Iesl., independed, by groups (ґ-критерій для незалежних вибірок із групуючою змінною). Ця процедура застосовується за необхідності порівняння се­редніх випадкових величин двох незалежних груп, одержаних з однієї вибірки за допомогою групуючої змінної, якою в цьому дослідженні обрано період діяльності нефінансових корпорацій. У табл. 2.1 наведено результати розрахунку ґ-критерію та інших статистичних характерис­тик досліджуваних фінансових коефіцієнтів, серед яких, поряд із коефі­цієнтами фінансової рентабельності, фінансової автономії та маневре­ності власних коштів, досліджувались й інші фінансові характеристики. Як свідчать дані табл. 2.1, для кожного з фінансових коефіцієнтів надій­ність р значно перевищує 0,5, тобто гіпотеза H₀ має бути спростованою. Отже, середні значення фінансових характеристик нефінансових корпо-

Таблиця 2.1

Результати розрахунку / критерію Стьюдента для спостережень діяльності галузей реального сектору економіки

Складено за розрахунками автора.

рацій у 2012 р.

Проте, згідно з розрахунками (див. табл. 2.1), відмінності у значеннях фінансових співвідношень свідчать про погіршення фінансового стану підприємств реального сектору. Так, для більшості досліджуваних показ­ників середні значення, розраховані для 2012 р., виявились нижчими, ніж у 2011 р. Виняток становлять лише коефіцієнт фінансового левериджу, коефіцієнт зносу основних засобів і фінансова рентабельність. Слід за­значити, що зростання коефіцієнта зносу основних засобів свідчить про погіршення майнового стану і, звичайно, рівня інноваційності виробниц­тва, а коефіцієнт фінансового левериджу, характеризуючи співвідношен­ня позикового і власного капіталу, зростає у випадку погіршення фінан­сової стійкості підприємства. Таким чином, єдиний показник, що виявив позитивну динаміку фінансової ефективності підприємств реального сектору - це рентабельність власного капіталу за чистим прибутком, або, як ще його називають, фінансова рентабельність. У середньому зрос­тання становило 1,3 в. п. оскільки, згідно з табл. 2.1, на кожну гривню власного капіталу в 2012 р. припадало 2,34 коп. чистого прибутку порів­няно з 1,09 коп. у 2011 р. Також позитивні зміни фінансової рентабель­ності у 2012 р. полягають у зменшенні стандартного відхилення цього по­казника по досліджуваній вибірці: у 2012 р. варіація становила 7,38 в. п., тоді як у 2011 р. вона дорівнювала 10,32 в. п. Отже, зниження ставки по­датку на прибуток позитивно позначилося на фінансових результатах нефінансових корпорацій. Утім показник фінансової рентабельності на підприємствах реального сектору і досі лишається вкрай низьким.

Також, згідно з розрахунками (див. табл. 2.1), зменшилася варіація у більшості досліджуваних фінансових коефіцієнтів. Однак такі дослі­джувані показники фінансової стійкості, як коефіцієнт фінансової авто­номії, коефіцієнт фінансового левериджу й питома вага постійних паси­вів у капіталі нефінансових корпорацій характеризувалися зростанням волатильності у 2012 р. Звичайно, такий результат свідчить про погір­шення рівня фінансового забезпечення реального сектору економіки.

З метою поглибленого вивчення передумов погіршення фінансової стійкості підприємств реального сектору економіки було використано метод класифікації, відомий під назвою “дерева класифікації”. Процес побудови дерева класифікації передбачає чотири етапи:

1. Вибір критерію точності прогнозу.

2. Вибір варіанта розгалуження.

3. Визначення моменту, коли подальше розгалуження потрібно при­пинити.

4. Визначення найбільш прийнятного розміру “дерева”.

Мета аналізу за допомогою “дерева класифікації” полягає у вироблен­ні методології якнайточнішого прогнозу досліджуваного показника, тоб­то такого прогнозу, що забезпечує найменшу питому вагу помилкових класифікацій. Для дослідження причин погіршення забезпеченості фі­нансовими ресурсами підприємств реального сектору було зроблено припущення про рівність будь-яких типів помилок класифікації. Зокре­ма, можна виявити два типи помилок класифікації фінансового стану:

- фінансово нестійка галузь може визначатись як така, що має висо­ку фінансову стійкість;

- галузь, фінансова стійкість підприємств якої не викликає сумні­вів, буде визнана такою, що характеризується нестійким фінансо­вим станом.

В аспекті державного регулювання фінансових потоків інституцій- них секторів економіки обидві помилки є небажаними: у першому ви­падку галузі, що вкрай потребуватимуть фінансової підтримки, ризику­ють її не отримати внаслідок хибного обґрунтування необхідності до­даткових пільг і преференцій для певного виду економічної діяльності. В другому випадку невірний висновок про необхідність додаткового фі­нансового стимулювання з боку держави і без того успішних нефінансо­вих корпорацій спричинить необґрунтовані державні видатки, що в умовах хронічного дефіциту державного бюджету є неприпустимим.

У випадку рівної ціни помилок для мінімізації хибної класифікації застосовуються апріорні ймовірності, котрі показують, якою мірою до­слідники, не володіючи інформацією про значення предикторних змін­них, вважають, що об'єкт буде належати до певного класу. Найчастіше апріорні ймовірності обирають пропорційно чисельності того чи іншо­го класу у досліджуваній вибірці.

Другий етап аналізу полягає в тому, щоб обрати спосіб розгалуження на основі предикторних змінних, значення яких є індикаторами для від­несення певного спостереження до того чи іншого класу. У дослідженні причин погіршення фінансового забезпечення підприємств реального сектору економіки “дерево класифікації” розроблялося на основі переби­рання всіх можливих методів розгалуження.

Третій етап аналізу полягає у виборі моменту, коли потрібно припи­нити процес розгалуження, щоб запобігти повному розгалуженню, коли кожній гілці “дерева” відповідатиме лише одне спостереження. У вико­наному дослідженні підставою для припинення розгалуження було обра­но кількість помилок, що припускається у кожній вершині. Ця чисельність помилок (через обмеженість вибірки 32 спостереженнями) обґрунтовано у кількості 3. При цьому стандартна помилка правила, на основі якого, власне, й здійснюється розгалуження, обрана на рівні 0,7.

Налаштування модуля “Дерева класифікації” у програмі Stаtіstiса 8.0 виконане в рамках реалізації третього етапу побудови “класифікаційно­го дерева”. Четвертий етап побудови передбачає встановлення найприй- нятнішого розміру “дерева”.

“Дерево класифікації” нефінансових корпорацій за критерієм вели­чини коефіцієнта фінансового левериджу побудоване з використанням програмного пакета Stаtiсtіса 8.0 і наведене на рис. 2.3. Зображення на

Рис. 2.3. “Дерево класифікації” спостережень БП за рівнем прибутковості

Складено за розрахунками автора.

рис. 2.3, по-перше, демонструє процес класифікації фінансово стійких і фінансово нестійких видів економічної діяльності; по-друге, дає змо­гу встановити найсуттєвіші показники-індикатори змін фінансової стійкості підприємств реального сектору економіки; по-третє, пред­ставляє обґрунтовані статистичними розрахунками значення інди­каторних показників, які варто прийняти як нормативи фінансового забезпечення реального сектору економіки. Крім того, враховуючи статистичну значимість отриманих результатів, послідовність класи­фікації спостережень діяльності нефінансових корпорацій дає підста­ви для обґрунтування діагностичного алгоритму для визначення не­сприятливих тенденцій погіршення фінансової стабільності у реаль­ному секторі.

На підтвердження статистичної значимості отриманих результатів у табл. 2.2 вміщено статистичні характеристики “дерева класифікації”.

На основі даних, наведених у таблиці, вже з першої спроби було збу­довано “дерево класифікації”, що дає змогу правильно класифікувати всі спостереження. Простіші варіанти “дерева класифікації”, побудовані в результаті другої та третьої спроб, виявились менш ефективними, оскіль­ки призводили до більшої вартості неправильних класифікацій та вищої варіації значень помилки.

Враховуючи незначний відсоток помилкових класифікацій (згідно з табл. 2.3), абсолютно всі 30 спостережень фінансової стійкості підпри­ємств ідентифіковано правильно, без жодної помилки.

Таблиця 2.2

Статистичні характеристики “дерева класифікації” фінансової стійкості нефінансових корпорацій

* Найбільш вдала спроба класифікації. Складено за розрахунками автора.

За основний критерій класифікації, відповідно до якого всю вибірку доцільно розподілити на дві великі підгрупи, було обрано коефіцієнт фі­нансової автономії. Такий вибір напряму визначається проблематикою дослідження - розробленням методики діагностики порушень норма­тивів фінансового забезпечення реального сектору економіки. З ураху­ванням величини коефіцієнта автономії всі спостереження діяльності нефінансових корпорацій у 2011-2012 рр. було класифіковано на “фі­нансово стійкі”, у яких питома вага власного капіталу перевищувала 50 % сумарного, та “фінансово нестійкі”, власний капітал яких становив менш ніж половину сумарного капіталу.

Таблиця 2.3

Результати класифікації нефінансових корпорацій за рівнем забезпеченості фінансовими ресурсами із застосуванням “дерева класифікації”

Складено за розрахунками автора.

Результати побудови “дерева” (див. рис. 2.3) доводять необхідність використання індикаторів фінансового забезпечення інституційних оди­ниць реального сектору, котрі рекомендовано визнати як гранично до­пустиму нижню межу фінансової ефективності нефінансових корпорацій:

1. Коефіцієнт фінансового левериджу на рівні 1,52, тобто на кожну гривню (грошову одиницю) власного капіталу має припадати не більше, ніж 1,52 грн позикових коштів. За перевищенням цього порогового зна­чення 18 спостережень із досліджуваної вибірки було віднесено до фі­нансово нестійкої підгрупи.

2. Рентабельність власного капіталу за чистим прибутком має пере­вищувати 0,97 %. Тобто кожні 1000 грн власного капіталу щороку пови­нні приносити не менше, ніж 9,69 грн чистого прибутку. Недосягнення цього граничного значення дало підстави віднести до фінансово нестій­кої підгрупи ще чотири випадки з решти 14 спостережень.

3. Коефіцієнт покриття (поточної ліквідності) не має перевищувати 2,37. Цей пороґовий норматив дещо вищий за рекомендоване значення поточної ліквідності на рівні 2, згідно з яким встановлюється наявність загрози банкрутства. Іншими словами, надмірне перевищення вартості оборотних активів над вартістю поточних зобов'язань також є небажа­ним, оскільки при цьому скорочується тривалість фінансового циклу і підприємство може стикнутися з проблемою втрати платоспроможнос­ті за досить високої ліквідності активів. Така ситуація виникає у разі надмірного зростання дебіторської заборгованості, особливо зі строком погашення понад 6 місяців. Перевищення порогової межі поточної лік­відності (див. рис. 2.3) забезпечило віднесення до підгрупи фінансово нестійких підприємств ще одне спостереження з 10 досліджуваних ви­падків, що й досі не було остаточно класифіковане як фінансово стійке чи фінансово нестійке.

4. Коефіцієнт віддачі необоротних активів (за балансовою вартістю) має становити більш ніж 0,622, тобто кожна гривня необоротних акти­вів протягом року повинна забезпечити підприємству дохід, не нижчий, ніж 62,2 коп. Отже, в умовах тривалої рецесії цілком припустиме падін­ня доходів до такого рівня, що їхня річна сума буде меншою за залишко­ву вартість необоротних активів, проте розрив має певну обґрунтовану межу - 37,8 % (100 % - 62,2 %). Нижчі від обґрунтованого значення по­казники віддачі необоротних активів досліджуваних галузей дали змогу віднести до фінансово нестійких ще одне спостереження і в такий спо­сіб правильно розподілити всю вибірку на дві незалежні підгрупи за критерієм величини коефіцієнта автономії.

Враховуючи результати побудови “дерева класифікації” (див. рис. 2.3) та аналізу його термінальних вершин, можна зробити висновок щодо нормативів фінансового забезпечення реального сектору економіки: фінансово стійка галузь характеризується одночасним виконанням таких умов:

- коефіцієнт фінансового левериджу менший за 1,52;

- фінансова рентабельність вища за 0,97 %;

- коефіцієнт покриття менший за 2,37;

- фондовіддача більш ніж 62,2 коп. з кожної гривні балансової вар­тості необоротних активів.

У 2011-2012 рр. усім цим критеріям відповідали такі чотири види економічної діяльності:

- сільське, лісове та рибне господарство;

- транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність;

- інформація і телекомунікації;

- освіта (заклади недержавної форми власності).

Отже, додаткова фінансова підтримка з боку держави зазначених ви­дів економічної діяльності у найближчій і середньостроковій перспек­тиві є економічно невиправданою. Адже приватні підприємства різних форм власності, що спеціалізуються на перерахованих чотирьох видах економічної діяльності, протягом певного періоду часу зможуть ста­більно функціонувати за рахунок нагромадженого запасу фінансової стійкості.

На основі зазначеного доцільно запропонувати такий алгоритм діа­гностики порушень нормативів фінансового забезпечення інституцій­них одиниць реального сектору економіки:

1. Систематизувати показники фінансової звітності підприємств (їх об'єднань чи цілих галузей) за останній звітній період, на основі чого об­числити коефіцієнти:

- фінансового левериджу (співвідношення позикового та власного капіталу);

- фінансової рентабельності (рентабельності власного капіталу за чистим прибутком);

- покриття (співвідношення вартості оборотних активів і поточних зобов'язань);

- віддачі необоротних активів (на основі співвідношення річного чи­стого доходу та балансової вартості необоротних активів).

2. Порівняти отримані співвідношення із нормативними значеннями - відповідно 1,519 грн/грн; 0,1 %; 2,37 грн/грн; 62,2 коп./грн.

3. Якщо фактичні показники виявляться меншими за нормативні, зробити висновок про порушення нормативів забезпеченості фінансо­вими коштами підприємств певної галузі.

4. Рішення про доцільність державної підтримки певної галузі, що характеризується низьким рівнем фінансової стабільності, приймається тільки у випадку, коли продукція підприємств має виключно важливе соціально-економічне призначення і при цьому на кожну гривню влас­ного капіталу припадає менше, ніж 30 коп. власних оборотних коштів (як зазначалося раніше, коефіцієнт мобільності власних коштів не дося­гає нижньої межі рекомендованого значення, тобто 0,3), витрати на одну гривню доходу від реалізації більші за одиницю, тривалість фінансового циклу є додатною величиною, а чистий прибуток - від'ємною.

Згідно із п. 4, до галузей, що потребують фінансової підтримки з боку держави, належить тільки будівництво. Будівельна галузь, що за своєю сутністю є локомотивом економічного розвитку та модернізації націо­нального виробництва, і досі не подолала фазу посткризової стагнації. І в 2011 р., і в 2012 р., коли в рамках підготовки до Євро-2012 обсяги бу­дівельного виробництва дещо зросли, підприємства будівельного комп­лексу в цілому продемонстрували збиткову діяльність, зависоку витра- томісткість виробництва, низьку ліквідність і ділову активність, що ви­явилось у посиленні фінансової залежності й дефіциту власних фінансо­вих ресурсів.

Діяльність з надання інших видів послуг, попри відповідність усім фінансовим критеріям, не може бути охарактеризованою як така, що має високу соціально-економічну значимість, а тому не потребує невід­кладної державної фінансової підтримки.

Інші види економічної діяльності (такі як промисловість, торгівля, операції з нерухомим майном, різноманітні послуги), хоча й не характе­ризуються достатньою фінансовою стійкістю, проте у 2011-2012 рр. їхні підприємства спромоглися досягти показників рентабельності, ділової активності ліквідності, які не нижчі за рівень, рекомендований світовою практикою фінансового менеджменту.

2.2.