ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ РОЗВИТКУ АПК

Проте і у повоєнний стан на сучасному етапі розвитку економіки агропромисловий сектор України залишається найважливішою ланкою економічних системи нашої держави.

Після закінчення війни шляхи розвитку агропромислового сектору України передбачають збалансовану та взаємопов’язану структурну перебудову всіх її галузей, а також провадження новітніх розробок та інноваційних продуктів.

Питання розвитку агропромислового розвитку стосується не лише національного рівня, тобто внутрішніх ринкових відносин, а й зовнішньоекономічних відносин, саме тому агропромисловий сектор займає провідне місце на міжнародній арені.

Сучасний міжнародний ринок агропромислової продукції є глобальною системою економічних взаємовідносин, яка пов’язана завдяки міжнародним контрактам купівлі-продажу агропромислової продукції. Ціна на одну культуру в Україні може відрізнятися від цін на ідентичну культуру в Німеччині чи Китаї, тому при формуванні міжнародних контрактів орієнтиром ціни є її ціна на міжнародній біржі. Однією із найбільших світових бірж є Чиказька товарна біржа. На даній біржі відбувається торгівля товарними ф’ючерсами, валютними ф’ючерсами та процентними ф’ючерсами.

Таким чином, сільгоспвиробник в США може брати участь в торгах на Чиказькій товарній біржі та страхувати свої виробничі ризики, чи навіть знайти покупця на вирощену продукцію. Саме тому, сучасний міжнародний ринок агропромислової продукції є надзвичайно складним та цікавим економічним явищем одночасно, так як існує товарний ринок, який виражається в сотнях навалочників у світових портах, та фінансовий ринок, який рухається синхронно із товарним, але дозволяє знижувати цінові ризики сільгоспвиробникам, та дає можливість стати учасником ринку тому, хто не має площ та можливостей стати виробником, завдяки купівлі та продажу ф’ючерсних контрактів.

Агропромисловий комплекс є пріоритетним сектором економіки України. Основними структурними складовими агропромислового комплексу є наступні, що відображені на рис. 8.1 [2].

Агропромисловий сектор України, основним компонентом якого є сільське господарство, виступає системо-утворюючим компонентом національної економіки [3].

Перед Україною стоїть завдання визначити перспективні сфери конкуренції на зовнішніх ринках сільськогосподарської продукції. Основними суб'єктами ринку є сільськогосподарські підприємства, які є двигуном

агропромислової сфери.

Рис. 8.1. Основні структурні складові агропромислового комплексу

Джерело: побудовано на основі [2]

Агропромисловий комплекс України поєднує в собі вирощування та виробництво сільськогосподарської продукції, забезпечує її переробку та забезпечує засобами виробництва виробників. До АПК входять галузі які обслуговують АПК. Сукупність даних виробників створює розгалужену систему економічних взаємовідносин. Для того, щоб зрозуміти стан ринку АПК слід дослідити його структуру та складові.

АПК можна розділити на три основні сфери. До першої сфери слід віднести тракторне і сільськогосподарське машинобудування, виробництво та продаж агрохімії та засобів захисту рослин, машинобудування для підприємств харчової промисловості які обробляють сільськогосподарську продукцію, виробництво кормів та сільську будівництво. До другої сфери АПК слід віднести безпосередньо рослинництво, тваринництво та рибальство, тобто вирощування продукції. Третя сфера АПК складається з підприємств харчової промисловості, складське та транспорте господарство, торгові підприємства які продають продукцію споживачу.

Обсяги реалізованої продукції суб’єктів господарювання за видами економічної діяльності показують, що продукція сільського, лісового та рибного господарства становить 540509,3 млн грн. що становить 5,3% від загальних обсягів [3]. Варто зазначити, що обсяг реалізованої продукції підприємства становить 97,1% від обсягів реалізованої продукції сільським рибним та лісовим господарствами в 2020 році, 2,9% виробляють фізичні особи- 192

підприємці.

Як зазначалося раніше, до АПК також входять сільськогосподарське машинобудування та харчова промисловість, виробництво кормів та агрохімія, серед яких переважна більшість малі та середні підприємства. Слід зазначити, що серед компаній які займаються безпосереднім вирощуванням продукції мала кількість великих підприємств та підприємств з іноземними інвестиціями, на відміну від підприємств які займаються агрохімією та сільськогосподарським машинобудуванням, серед яких переважна більшість транс національні корпорації.

Загалом, ринок АПК неє олігополією чимонополією.Наньому переважають малі та середні підприємства з частиною ТНК, що свідчить про ринкові умови. Це значно підвищує конкуренцію між виробниками, та стимулює їх до підвищення ефективності виробництва, а завдяки глобалізаційним процесам та наявністю ТНК на ринку, підвищення ефективності є доступним шляхом закупівлі високоякісного насіння чи кормів, оновлення обладнання. В рамках зовнішньоекономічної діяльності, ринкові умови сприяють підвищенню обсягам експортованої продукції.

Після вступу в дію Закону про ринок землі України, очікується зміна обсягів оброблюваних площ, вихід на ринок нових гравців. Завдяки обмеженням для фізичних осіб в 100 га кількість учасників на ринку сільськогосподарської продукції має збільшитися. У 2024 році розпочнеться продаж землі юридичним особам в обсягах до 10000 га. Такі значні площі для юридичних осіб можуть призвести до утворення ТНК серед сільгоспвиробників. Малі підприємства та мікропідприємства не зможуть конкурувати з ТНК, так як ТНК зазвичай мають передові засоби праці та мають високу ефективність виробництва.

Важливими принципами вільного розвитку сільськогосподарського підприємництва в умовах європейської інтеграції є наступні, що відображені на рис. 8.2.

Рис. 8.2. Важливі принципи вільного розвитку сільськогосподарського підприємництва в умовах європейської інтеграції

Джерело: побудовано на основі [5]

За даними Світового банку, в Україні земельні ділянки які відведені для сільського господарства становлять 71,2% загальної території. М’який клімат та високопродуктивні земельні ресурси є визначальними факторами, що визначають сприятливі умови для сільського господарства [6]. Агропромисловий комплекс забезпечує близько 16% робочих місць і є одним з основних бюджетоутворюючих, експортно орієнтованих галузей національної економіки, частка яких у зведеному бюджеті України за останні роки складає в середньому 20%, а також утворює близько 10% ВВП і близько 30% експорту товарів [7]. Якщо говорити про внутрішню спеціалізацію України у сільському господарстві, то перевага надається рослинництву.

75,1

W,9

2021

2022*

13.9

Рис. 8.3. Динаміка виробництва зернових культур в Україні

Джерело: прогноз ІА «АПК-Інформ» [8]

Найважливішим сільськогосподарським виробництвом в Україні є зерно та зернобобові продукти, які займають перше місце у всіх районах.

Рис. 8.4. Динаміка частки областей в загальній площі сівби озимої пшениці та ярої пшениці під урожай 2022 року в Україні, %

Джерело: прогноз ІА «АПК-Інформ» [8]

Рис. 8.5. Динаміка частки областей в загальній площі сівби кукурудзи під урожай 2022 року в Україні, %

Джерело: прогноз ІА «АПК-Інформ» [8]

Основна частина виробництва кукурудзи припадає на Полтавську, Чернігівську, Сумську область [4]. Виробництво ячменю зосереджено в Одеській, Миколаївській, Дніпропетровській областях.

Рис. 8.6 Динаміка частки областей в загальній площі сівби озимого ячменю та ярого ячменю під урожай 2022 року в Україні, %

Джерело: прогноз ІА «АПК-Інформ» [8]

Обсяг виробництва соняшнику передовий у таких районах, Кіровоградська, Дніпропетровська, Харківська області. Сою вирощують у Хмельницькій, Полтавській, Житомирській областях.

Рис. 8.7 Динаміка частки областей в загальній площі сівби соняшника та сої під урожай 2022 року в Україні, %

Джерело: прогноз ІА «АПК-Інформ» [8]

Сільське господарство - це галузь економіки, що переважно займається виробничою діяльністю, в результаті якої вирощується або виробляється сільськогосподарська продукція, що потребує подальшої переробки і реалізації споживачам. Нині аграрне підприємство є найбільш ризиковим видом діяльності. Це пов’язано з тим, що процес виробництва має кілька стадій (наприклад, у галузі рослинництва - це оранка, підготовка ґрунту до сівби, сівба культур, догляд за посівами, збір урожаю тощо) на кожній з яких аграрний товаровиробник може зазнати збитків внаслідок помилкових дій, прийняття невірних рішень або негативної дії оточуючого середовища.

Ризик у діяльності агропромислових підприємств можна охарактеризувати як ймовірність (загрозу) втрати підприємством частини свого виробничого потенціалу, наявних ресурсів, недоотримання прибутку або виникнення додаткових витрат у результаті здійснення виробничо-фінансової діяльності.

Неминучість ризику господарської діяльності викликана дією об'єктивних законів ринкового механізму, свободою підприємництва і конкуренцією. При цьому чинники ризику ділять на зовнішні і внутрішні (табл. 8.1-8.2).

Таблиця 8.1

Зовнішні чинники виникнення ризиків

Джерело: побудовано автором [9]

Виникнення об’єктивних чинників зовнішнього ризику обумовлене системою взаємозв’язку і взаємодії господарюючих суб’єктів між собою, з державними структурами, податковими, фінансовими інститутами, зовнішньо торгівельними організаціями тощо. Чинниками зовнішнього ризику виступають соціально-політичні умови, загальноекономічна обстановка, зовнішньоекономічна ситуація, ринкова обстановка, соціально-демографічна ситуація, нормативно-правова база, науково-технічний рівень, інформаційна база, природно-кліматичні умови.

Крім зовнішньої дії галузі аграрного сектора випробовують на собі вплив величезної кількості чинників внутрішнього середовища сільськогосподарського виробництва, таких як інтенсивність (екстенсивність) виробництва, ресурсний потенціал, система ведення землеробства, сорти вирощуваних культур, система вирощування сільськогосподарських тварин, їх породи, форма організації виробництва, кваліфікація персоналу, тощо. При цьому особливу групу чинників серед внутрішніх займають чинники ризику у сфері управління економічними процесами.

Таблиця 8.2

Внутрішні чинники виникнення ризиків

Джерело: систематизовано автором [9]

Визначаючи специфіку ризиків у сфері аграрного виробництва, переважно мають на увазі небезпеку виникнення різних втрат і збитків. Однак, якщо б ризик був пов’язаний лишень з можливими негативними наслідками, то єдине рішення - вийти із зони ризику. Однак господарські рішення, пов’язані з ризиком, передбачають і можливість одержання додаткових прибутків. Тобто ризик дає шанс отримати додатковий дохід і водночас допускає ймовірність опинитися в програші. Кваліфіковане застосування усього інструментарію управління ризиками у зовнішньоекономічній діяльності дозволить визначити їх оптимальний рівень, який сприятиме розвитку агропромислових підприємств та зростанню прибутку від діяльності на міжнародних ринках [10].

У зв’язку зі значною кількістю ризиків для сільгоспвиробників, аграрії України відпрацьовують навички управління ризиками своїх підприємств. Для сільгоспвиробника управління ризиками передбачає комбінування різної діяльності для отримання найменших ризиків. Можна сказати, що управління ризиками передбачає вибір рішення серед альтернатив для зменшення ризику на фермі і, таким чином, вплив на добробут господарства. Інші стратегії управління ризиками (такі як диверсифікація) зменшують ризик в процесі функціонування агропідприємства. Також відома практика підряду, коли сільгоспвиробник наймає компанію яка виконає певний процес і відповідатиме за всі поєднані з цим ризики.

В Україні бракує сприятливого інституційного середовища та відносин між владою та суспільством, тобто виявляються недосконалості механізму реалізації інституціонального механізму. Інституційний механізм розвитку аграрного сектору повинен бути спрямований на координацію інтересів на різних рівнях аграрного сектора, що є комплексом взаємозв'язків та взаємодій усіх його учасників. Це визначає складність структури агропромислового комплексу та специфіку аграрного інституційного механізму, який повинен враховувати пріоритети його розвитку. Незважаючи на позитивні тенденції, соціально-економічний потенціал аграрного сектору в сучасних економічних умовах недостатньо реалізований, що призводить до ослаблення економічної безпеки держави, особливо її структурних складових, таких як макроекономічна, фінансова, промислова, зовнішньоекономічна, соціальна, продовольча.

Продуктивність та інноваційність агробізнесу не тільки сприяють формуванню валового внутрішнього продукту (ВВП), але й формують глобальну продовольчу безпеку. Частка агропромислового сектору у національному ВВП залежить від ряду факторів, таких як екологічні умови, доступ до ринків, спеціалізація тощо.

Зовнішньоекономічна торгівля відіграє важливу роль в економіці України. Протягом минулих 5 років було зменшення експорту товарів при одночасному скороченні експорту продукції АПК. Натомість, незважаючи на загальну негативну тенденцію, експорт несільськогосподарської продукції скорочувався швидше на відміну від аграрної, і в 2021 році експорт сільського господарства збільшувався.

В останні роки Україна динамічно завойовує зовнішні ринки та розширює експорт продукції АПК. За 2021 рік порівняно з 2020 роком імпорт товарів збільшився на 34%, до 72,82 мільярда доларів, експорт - на 38,4%, до 68,09 мільярда доларів. Сальдо зовнішньої торгівлі товарами було від’ємним і становило 4,728 млрд дол. За 2020 рік цей показник також був негативним і становив 5,144 млрд дол. Зовнішньоторговельні операції у 2021 році проводились із партнерами із 235 країни світу. Найбільше товарів за минулий рік Україна експортувала до Китаю (на 8 млрд дол.; на 12,7% більше, ніж за 2020 рік), Польщі (на 5,23 млрд дол.; на 59,7% більше) та Туреччини (на 4,14 млрд дол.; на 70,0% більше). Більш за все у 2021 році Україна продала на зовнішніх ринках зернових (на 12,34 млрд дол.; на 31,2% більше); жирів та олій тваринного або рослинного походження (на 7,04 млрд дол.; на 22,5% більше) [4; 8; 11].

Україна поступово займає вагоме місце на світовому продовольчому ринку. До війни ми експортували понад 15% від світового продовольства кукурудзи та близько 10% зернових. Тобто ми були в одному та іншому сегменті одним із найбільших світових експортерів. Однак, український продовольчий ринок знаходиться у кризовому стані через дію багатьох факторів, які поступово діяли вже протягом достатньо довгого періоду.

По-перше, минулі роки були достатньо несприятливі погодні умови для світового врожаю сільгосппродукції (в Україні цього не відчули, тому що у 2021 році мали рекордний врожай).

По-друге, зростання цін на енергоносії, в першу чергу на газ, які збільшили ціни на добрива. А добрива, це звичайно, важливий компонент собівартості зерна та інших сільськогосподарських продуктів.

По-третє, саме вторгнення росії в Україну та початок війни теж суттєво вплинуло на світовий продовольчий ринок. Адже багато компаній не захотіли співпрацювати з країною-агресором.

По-четверте, звичайно, відсутність експорту зерна із України, також підштовхнуло на зміну цін на продовольство у світі. А за цінами на зерно почали зростати ціни на м’ясо та інші продовольчі товари. Також був ще один фактор, який суттєво вплинув на економіку, та він буде ще мати довготривалий ефект на ринок продовольства. Йдеться про передумову внутрішнього споживання у Китаї. Там все більше людей споживають протеїн і перелаштовуються саме на яловичину. І це своєю чергою збільшує потребу не тільки у м’ясі, але і в зерні, який є кормом для худоби. Усі ці фактори загалом призвели до того, що ціни на продовольство у світі за останні два роки зросли на 60%. Це агрегований індекс який розраховує FAO - Продовольча та сільськогосподарська організація ООН. І у цьому контексті цікавим є власне їхній аналіз, що зараз рівень цін на продовольство у світі він є найвищим за останні десятиріччя. Середньозважений індекс цін на аграрний експорт України у липні зріс на 16- 20% до рівня 2021 року [12].

Даних щодо товарної структури зовнішньої торгівлі за 7 місяців також небагато. Ключовими позиціями імпорту за цей період стали обладнання та транспорт (8,3 млрд дол.), продукція паливно-енергетичного комплексу (7,6 млрд дол.), продукція хімічної промисловості (5,5 млрд дол.). Найбільше Україна експортувала за січень-липень продукції АПК та харчових продуктів (11,5 млрд дол.), металів та виробів з них (4,4 млрд дол.), машин та обладнання (2,7 млрд дол.) [4; 11].

Втім, щоб отримати повнішу картину, знову можна звернутися до митної статистики за 6 місяців 2022 року. Основу імпорту за цей період склали: паливо, обладнання та транспорт, продукція хімічної промисловості, сільгосппродукція (несподівано, як для країни з потужним аграрним сектором, але цілком очікувано в умовах нестачі деяких товарів), текстиль, метали та деревина.

Зовнішньоторговельний оборот України за січень-липень 2022 року зрівнявся з обсягом зовнішньої торгівлі за аналогічний періодом довоєнного 2021 року. Проте експерти вважають, що за підсумками року зниження експорту та імпорту все одно перевищить 30%.

Державна митна служба оприлюднила дані про зовнішньоторговельний оборот України за 7 місяців 2022 року. Обсяг зовнішньої торгівлі товарами - імпорт плюс експорт - за січень-липень цього року досяг 55,7 млрд дол. Це практично така сама сума, як і за аналогічний період 2021 року (якщо порівнювати з даними самої митниці). У першому півріччі 2022 року імпорт та експорт товарів сумарно був на 21% нижчим, ніж у січні-червні 2021 р. [13].

Експорт українських товарів загалом за 2022 рік складе близько 42 млрд дол., імпорт у нашу країну сягне 52 млрд дол. При цьому сальдо торговельного балансу (товари та послуги) складе у 2022 році -11,4 млрд дол. проти «мінус» 3 млрд дол. у 2021 році.

У той же час зростає зовнішньоторговельний дефіцит. За 1 півріччя він становив 2,6 млрд дол., а за 7 місяців - вже майже 4,3 млрд дол. У січні-липні 2021 року негативне сальдо зовнішньої торгівлі зафіксовано на рівні 2,2 млрд дол. Зростання негативного сальдо зовнішньої торгівлі свідчить про те, що розрив між обсягом експорту та імпорту продовжує зростати. Проблеми з логістикою українських товарів до кінця не вирішені. Повітряні перевезення повністю заморожені, порти заблоковані (якщо не брати до уваги угоду про експорт українського зерна Чорним морем), залишаються лише сухопутні маршрути через сусідні країни ЄС.

Таблиця 8.3

Експорт з України зернових, зернобобових та борошна

Джерело: дані Держмитслужби [13]

Постачання імпортної продукції теж ускладнено. Але валютні надходження від імпортерів, як ми бачимо, все одно зростають. Це пов’язано з тим, що Верховна Рада України з липня відновила податки на імпорт (мита та ПДВ).

Крім того, у липні Національний банк України девальвував гривню відносно долара одразу на 25%. Та й у принципі імпортувати доводиться більше через дефіцит окремих товарів усередині країни, починаючи з палива і закінчуючи сіллю.

Топ-3 торгових партнерів України за 7 місяців 2022 року, за даними Держмитниці, це Польща (3,8 млрд дол.), Румунія (1,7 млрд дол.) та Китай (1,6 млрд дол.). Головні покупці українських товарів - Китай, Польща та Німеччина. З ними ми за січень-липень 2022 року наторгували на 4,2 млрд дол., 2,7 млрд дол. і на 2,6 млрд дол. відповідно.

За 6 місяців 2022 року у статистиці зовнішньої торгівлі фігурують ще країни СНД. На їхню частку припадає близько 6% українського експорту та 15% імпорту, який завозиться до нашої країни.

Даних щодо товарної структури зовнішньої торгівлі за 7 місяців також небагато. Ключовими позиціями імпорту за цей період стали обладнання та транспорт (8,3 млрд дол.), продукція паливно-енергетичного комплексу (7,6 млрд дол.), продукція хімічної промисловості (5,5 млрд дол.). Найбільше Україна експортувала за січень-липень продукції АПК та харчових продуктів (11,5 млрд дол.), металів та виробів з них (4,4 млрд дол.), машин та обладнання (2,7 млрд дол.).

Таблиця 8.4

Динаміка зовнішньої торгівлі України

Джерело: дані Держмитслужби [13]

Втім, щоб отримати повнішу картину, знову можна звернутися до митної статистики за 6 місяців 2022 року. Основу імпорту за цей період склали: паливо, обладнання та транспорт, продукція хімічної промисловості, сільгосппродукція (несподівано, як для країни з потужним аграрним сектором, але цілком очікувано в умовах нестачі деяких товарів), текстиль, метали та деревина.

І без того висока імпортозалежність української економіки лише посилилася після масштабних військових руйнувань виробничих та невиробничих активів.

Ситуація суттєво покращилась після того, як НБУ послабив офіційний курс та зафіксував його на новому рівні, а Уряд разом з Парламентом відновили оподаткування імпорту. Найважливіше завдання для всіх органів влади під час війни - зберегти макроекономічну і фінансову стабільність.

У цілому, обсяг зовнішньоторговельного обороту України (за товарами) за підсумками 2022 року може вийти на цифру близько 94 млрд дол. Це на 33% менше, ніж у 2021 році (якщо порівнювати з даними Держмитниці).

Якщо брати за основу прогноз, який був озвучений вище, то в середньому зниження експорту за 2022 рік може бути в межах 34-38% до рівня 2021 року. Найскладніша ситуація у основних експортних галузях - АПК і металургії.

Однак, аграрії поступово збільшують постачання продукції, у тому числі через порти, три з яких вже працюють у двосторонньому режимі. З огляду на середньостатистичні ціни на світовому ринку Україна заробить на експорті зернових як мінімум 20 млрд дол. А експорт м’яса та молочних продуктів у травні-червні взагалі досяг рівня 2021 року. Постачання цих товарів від морських маршрутів майже не залежать.

Щодо імпорту, то він у 2022 році знизиться більш, ніж на 25%. Серед основних чинників впливу на імпорт - девальвація гривні. Істотний внесок у обсяги імпорту роблять енергетичні товари. Це як закупівля газу НАК «Нафтогаз України», який активно готується до опалювального сезону, так і постачання палива всіх видів, щомісячна потреба якого становить 400-500 тис тон.

Національний банк також підкреслив, що важливою передумовою стабільного функціонування економіки в умовах війни є прогрес у співпраці з міжнародними партнерами, у тому числі МВФ. МВФ зайняв пасивну позицію у питанні фінансування України, яка має щомісячні потреби у фінансуванні держбюджету в умовах війни $5 млрд цього року і $3 млрд наступного. З лютого 2022 року близько 40% бюджету допомагають фінансувати міжнародні партнери, тому Україна потребує допомоги МВФ. Адже Україна намагається виконувати міжнародні зобов’язання.

Лідерами за вартістю експорту в серпні 2022 року стали:

• соняшникова олія (443 млн доларів). Обсяги її експорту зросли на 30% до 366 тис тон. Україна почала вивозити менше сировини - насіння соняшнику та більше продукції переробки;

• кукурудза (347 млн доларів). Експорт її збільшився на 31% до 1,5 млн тон. Саме цей експортний сегмент найбільше виграв від деблокади портів, з яких вийшли завантажені ще в лютому 2022 судна;

• ріпак (305 млн доларів). Україна вже експортувала 665 тисяч тон цієї культури нового врожаю;

• пшениця (213 млн доларів). У серпні Україна вивезла в 2,3 рази більше зерна, ніж в липні, обсягом 880 тис тон;

• руда (172 млн доларів). Через окупацію та руйнування південно-східних регіонів обсяги експорту металургійної продукції знижуються;

• кабельна продукція (89 млн доларів). Попри скорочення обсягів експорту на 9,8%, ця категорія товарів залишається однією з ключових;

• електроенергія (73 млн доларів). Виручка від електроенергії зросла в 2 рази у порівнянні з липнем. Це результат успішної інтеграції української енергетики до ENTSO-E - енергетичної системи Європейського союзу;

• насіння соняшнику (71 млн доларів). Поступово цей сегмент експорту буде скорочуватися за рахунок зростання переробки;

• м’ясо птиці (67 млн доларів). Експорт продукції демонстрував зниження порівняно з липнем;

• соя (62 млн доларів). В серпні зростання її експорту склало +30% до 148 тисяч тон.

Важливо, що стабільну висхідну динаміку демонструє кондитерська переробна продукція: хлібобулочна +19,4%, цукрова +9,1%, шоколад +25% [4; 11; 13; 14].

Проте у цій складній ситуації для вітчизняного АПК, яка склалась через війну, будь-яка підтримка з погляду збільшення можливостей двосторонньої торгівлі та більш вільного експорту української продукції без тарифних чи нетарифних бар’єрів до таких великих ринків як ЄС та Велика Британія, є надзвичайно важливою. Звичайно, це не знімає з вітчизняних виробників зобов’язання відповідати досить високим стандартам ЄС у виробництві своєї продукції, але відміна імпортних обмежень, включаючи тарифні квоти, є додатковим вікном можливостей для компаній, які вже мають так званий «єврономер».

ЄС і Велика Британія зробили цей крок виключно тому, що розуміють, що зараз українські виробники надзвичайно послаблені й будуть неспроможні експортувати великі обсяги продукції взагалі, однак є підсектори АПК, які продовжують досить успішно працювати попри війну. Тож їхня продукція може тепер із меншими перепонами знаходити своїх покупців на даних ринках - наприклад, мед, кондитерські вироби, м’ясо птиці, олія (не лише соняшникова) тощо.

Важливим є рішення Єврокомісії в галузі органічного сільського господарства, а саме: виключення України зі списку країн, продукція походженням з яких мала проходити додаткові заходи з перевірки при ввезенні на територію ЄС. Цей інструмент нетарифного регулювання робив для наших сумлінних виробників органічної продукції експорт до ЄС задорогим. А ринок органіки ЄС для нас є ключовим.

Зважаючи на всі обставини, можна очікувати падіння показників експорту продукції АПК на 40-45%. Але такі прогнози теж не будуть точними, оскільки цей результат залежатиме від подальшого розвитку подій з активними воєнними діями, успішності розблокування портів та від швидкості деокупації наших територій.

Війна 2022 року визначила аспекти важливості України як для глобальних аграрних ринків, так і для економіки Європейського Союзу.

Спільна сільськогосподарська політика ЄС була започаткована в 1957 р. Однією з головних цілей Спільної Сільськогосподарської Політики (ССП) є постачання сільськогосподарської продукції населенню за нормальними цінами та підвищення прибутків селян, завдяки збільшенню доходів фермерів на душу населення та надання їм гідного рівня життя. У той же час, Європейський Союз витрачає понад 40 мільярдів євро щорічно на виконання ССП, тобто 45% її бюджету, тоді як сільське господарство вносить лише близько 2% у валовий внутрішній продукт ЄС. У той же час 80% усіх витрат ЄС на спільну сільськогосподарську політику спрямовується на субсидії на підтримку цін і доходів селян [15].

Механізм зовнішньоторговельних відносин, головним компонентом якого є регулювання цін, спрямований на захист національних ринків та виробників у західних країнах. Таким чином, світові ціни формуються на основі витрат у кращих умовах виробництва, що означає сукупність природних, технічних, технологічних та соціально-економічних умов. Такі умови для виробництва більшості сільськогосподарських товарів є в США, де на біржах формуються світові ціни.

Комісія ЄС періодично регулює ціни за трьома основними критеріями:

1. рекомендовані ціни (орієнтовні - на зернові, молоко, цукор, соняшник; орієнтовні - на велику рогату худобу, вино; цільові - на тютюн);

2. мінімальні імпортні ціни (граничні - на крупи, цукру, молочну продукцію;

3. посилання - на фрукти, овочі, вино, рибні продукти; шлюзи - на свинину, яйця, птицю).

Імпорт захищається введенням додаткового мита, рівного різниці між національною торговою ціною та ціною імпорту. Окрім обмеження обсягів імпорту, використовується стимулювання експорту за межі ЄС за рахунок експортних субсидій [16].

Орієнтація на політику регіонального розвитку в європейських країнах - це, насамперед, забезпечення конкурентоспроможності окремих регіонів України, які залежать від конкурентних переваг об’єднаної економіки Європи на світовому ринку, а також її здатності використовувати такі фактори розвитку, як інвестиції та інноваційні ресурси, можливості електронної комерції, швидка адаптація до нових технологій, зростання продуктивності тощо. Але провідне місце серед них займає проблема підприємництва як системи спеціальних функцій, спрямованих на забезпечення розвитку та вдосконалення економічного механізму, постійне оновлення економіки суб’єктів господарювання, створення інноваційного поля діяльності. Саме ця сфера соціально-економічного розвитку є предметом дослідження в Україні не лише науковців, а й тих, хто зацікавлений у практичній реалізації ідей, пов'язаних із різними аспектами підприємництва. Створення нових організаційних форм інтеграції та удосконалення має вивести АПК України на новий етап розвитку, який відповідатиме вимогам ринкової економіки європейських країн, досягаючи високої ефективності завдяки впровадженню нових інтенсивних технологій, які забезпечують мінімізацію відходів при переробці агропромислової сировини. Скорочення та повне усунення втрат ресурсів та висока якість готової продукції сприятиме виходу агропромислового виробництва України на новий глобальний рівень.

Рівень, що дозволить реалізовувати зразки діючих механізмів в агрокомплексах, що захищають від дешевого імпорту окремих видів сільськогосподарської продукції і в той же час регулюють потік продукції, яка не виробляється або виробляється в недостатній кількості на внутрішньому рівні та, окрім захисту від імпорту, стимулювання експорту за межі ЄС експортні субсидії, мінімальні ціни, мета яких - гарантувати виробнику нормальний рівень доходу та диференціювати закупівельні ціни за регіонами та видами виробництва.

Так, вищезазначена система перетворила ЄС у головного експортера продовольства за найкращих умов виробництва. Спільна агропромислова політика ЄС передбачає використання квотного інструменту для регулювання агропромислового ринку. Суть його полягає в тому, що підтримка цін на продукцію призводить до її надвиробництва, тому квоти на виробництво певних видів (молоко, цукор, алкоголь, крохмаль) вводяться з метою підтримання високого рівня внутрішніх цін, запобігання надвиробництва та зменшення витрати з бюджету ЄС.

Вартість американської підтримки сільськогосподарського сектору на душу населення становить 350 доларів в США, в країнах ЄС - 336 доларів, у Польщі - 107 доларів, в Угорщині - 111 доларів США. Поки Україна витрачає на ці цілі не більше 20 доларів США на душу населення. Бюджетування на гектар землі на бюджетну підтримку в Україні становило у 2019 році лише 19,3 доларів США, що майже в 20 разів менше, ніж у країнах ЄС та США. З 01.09.2022 р. розпочинається дві програми підтримки аграріїв України. Перша - це виплата на гектар у розмірі 3100 грн на 1 га. Максимальний розмір - до 120 га. Друга програма - підтримка тих, хто тримає від 3-х до 100 корів. Виплата буде в розмірі 5300 грн на корову [11; 13].

8.3.