§ 3. Концепції державного регулювання економіки та їх еволюція

Процес трансформації капіталістичної системи в змі- шану практично розпочався після Великої депресії 1929—1933 рр., яка поставила під сумнів саме існування капіталізму. Надалі — після Другої світової війни — ці трансформаційні процеси істот- но активізувались.

Головним ідеологом активного втручання держави в економі- ку був відомий англійський економіст Дж.

Так, у періоди криз рекомендувалось розширяти державні ви- трати, стимулювати інвестиції приватного сектора шляхом зни- ження податків, низької ставки процента. Кейнсіанська концеп- ція стала теоретичним обґрунтуванням нового підходу до ролі держави в ринковій економіці. Вона знайшла найбільш повне за- стосування в економічній політиці президента США Ф. Д. Руз- вельта (до речі, Дж. Кейнс був радником у нього) при виході кра- їни з Великої депресії на початку 30-х років.

Кейнсіанська модель — це концепція опосередкованого мак- роекономічного регулювання, цільові пріоритети якої — зайня- тість і стабільність економічного зростання, інструменти — кре- дитно-грошова політика і держбюджет. Кейнс виходив з того принципового посилання, що ринковий механізм не в змозі за- безпечити стабільне економічне зростання і повну зайнятість, а тому потрібне втручання держави.

З часом, на рубежі 70—80-х років, кейнсіанська концепція і заснована на ній політика були піддані критиці з боку неокласич- ного напряму, і в першу чергу монетаристів. Вони виходять з по- стулату щодо тенденції капіталістичної економіки до рівноваги, усталеності та стабільності. Представники цього напряму вважа- ють, що ринок, конкуренція, гнучкість цін — кращі механізми встановлення рівноваги. При цьому також акцентується увага на інфляційному характері кейнсіанських рецептів дефіцитного фі- нансування. Дійсно, на той час проблемою номер один для захід- них країн була галопуюча інфляція. Так, один з найвідоміших

Прихильники неоліберальних концепцій вважають, що потріб- но відмовитися від кейнсіанських рецептів антициклічного регу- лювання, які призводять до різких коливань грошової маси і пе- рейти на суворе регулювання грошей в обігу, незалежно від кон’юнктури. Грошова маса, на їх погляд, може бути збільшена лише відповідно до довгострокових темпів зростання національ- ного доходу.

Неокейнсіанці, як і раніше, виходять з того, що у капіталісти- чній економіці існують стійкі причини, які зумовлюють відхи- лення від оптимального використання ресурсів і стабільного зро- стання, тому для їх коригування необхідна держава.

Отже, як стверджує реальний досвід, держава в змішаній еко- номіці використовує елементи різних концепцій регулювання економічних процесів. Здійснюючи централізоване регулювання, вона надає своїм заходам загального характеру та сприяє підви- щенню рівня узгодженості дій на мікро- і макрорівнях.